Єдиний державний реєстр судових рішень
?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/5151/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 (колегія суддів: Філінюк І. Г., Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.) та рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2025 (суддя Погребна К. Ф.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД", ОСОБА_1 про стягнення 3 174 158,96 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" про зобов`язання вчинити певні дії,
за участю представника ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" - Гончарова Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (далі - ТОВ "УЛФ-ФІНАНС") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" (далі - ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД") та до ОСОБА_1 про стягнення 3 174 158,96 грн, а саме: лізингових платежів - 1 119 631,91 грн, неустойки - 1 028 549,06 грн, штрафу в розмірі 10 % - 111 963,19 грн, пені - 707 725,08 грн, 3 % річних - 57 778,86 грн, інфляційних витрат - 148 510,86 грн.
2. У свою чергу ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" про звільнення ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" від сплати лізинговий платежів за договором фінансового лізингу від 05.11.2019 № 5372/11/19-В з 24.02.2022 у зв`язку з неможливістю використання об`єкта лізингу через обставини, за які він не відповідає, та визнання припиненим зобов`язання щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу з 09.02.2023.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 05.11.2019 між ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" (Лізингодавець) та ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 5372/11/19-В, відповідно до пункту 3 якого предметом лізингу є автомобіль, BMW X5 xDrive25d, 2019 року випуску, вартістю 1 979 544,20 грн.
4. Пунктом 1.2 додатка "Загальні умови договору фінансового лізингу" до договору фінансового лізингу (далі - Загальні умови) передбачено, що Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний у договорі ("Строк лізингу"). Строк лізингу починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому разі не може бути менше одного року.
5. З моменту підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження предмета лізингу, ризик допущення помилки під час експлуатації). Лізингоодержувач несе повну цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі збитки третім особам, заподіяні внаслідок експлуатації предмета лізингу, в частині, не передбаченій договором(ами) страхування. Лізингоодержувач покриває всі витрати (включаючи штрафні санкції), пов`язані з використанням предмета лізингу відповідно до чинного законодавства, в тому числі пов`язані з використанням предмета лізингу як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримана прибутку (пункт 3.6 Загальних умов).
6. Згідно з пунктом 7.1 Загальних умов за невиконання або неналежне виконання умов договору Лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги / рахунку (в тому числі на електронну адресу Лізингоодержувача) такі штрафні санкції: за несвоєчасну сплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення; у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за договором понад 30 календарних днів, крім пені, передбаченої пунктом 7.1.1 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості. У разі нарахування штрафних санкцій та неустойки положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та частини другої статті 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність у три роки.
7. Лізингоодержувач зобов`язується відшкодувати будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням стороною своїх зобов`язань за договором, в тому числі реальні збитки у вигляді неотриманих лізингових платежів, відшкодування вартості предмета лізингу в разі, якщо на дату розірвання договору предмет лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, а також упущену вигоду в разі дострокового повернення / вилучення предмета лізингу у вигляді різниці між вартістю предмета лізингу (тобто сумою, яку було фактично отримано лізингодавцем в результаті продажу предмета лізингу або, якщо предмет лізингу залишився у власності лізингодавця, визначеною ринковою вартістю предмета лізингу) та сумою лізингових платежів, що залишилися несплаченими згідно з графіком платежів, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем за договором. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання умов договору, в тому числі, але не обмежуючись, не звільняє від сплати штрафних санкцій за договором (пункт 7.3 Загальних умов).
8. Відповідно до пункту 8.2 Загальних умов після закінчення строку лізингу згідно з договором право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача. У разі якщо умови договору передбачають наявність викупної вартості предмета лізингу, Лізингоодержувач має пріоритетне право набути предмет лізингу собі у власність, сплативши Лізингодавцю вартість предмета лізингу, а Лізингодавець зобов`язується передати Лізингоодержувачу право власності на предмет лізингу за договором.
9. За пунктом 8.8 Загальних умов у разі якщо після закінчення строку лізингу за договором, положення якого передбачають наявність викупної вартості предмета лізингу, Лізингоодержувач не реалізує своє право викупу предмета лізингу згідно з пунктом 8.2 Загальних умов, продовжить строк користування предметом лізингу (в разі наявності такого права за договором), Лізингоодержатель повертає предмет лізингу Лізингодавцю на підставі акта в місці та час, зазначені Лізингодавцем, з урахуванням вимог пунктів 11.5, 11.10 Загальних умов.
10. Пунктами 9.1, 9.2 Загальних умов передбачено, що сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала свої зобов`язання за договором, не відповідає перед іншою стороною, якщо доведе, що належне виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за конкретних умов конкретного періоду часу. До обставин непереборної сили сторони віднесли явища стихійного характеру: землетруси, повені, удари блискавки, природні катаклізми, які не дають можливість використовувати предмет лізингу відповідно до технічних умов. Сторони погодилися, що достатнім підтвердженням існування обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України. Сторони зобов`язані письмово у термін не пізніше п`яти робочих днів з моменту настання обставин непереборної сили повідомити іншу сторону про їх настання, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору.
11. Як визначено в пункті 11.5 Загальних умов, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншим приладдям, у тому числі отриманим згідно з актом приймання-передачі. Предмет лізингу потрібно повернути у справному стані, а за ступенем зношеності він повинен відповідати нормальному зносу за час використання за нормальних умов його експлуатації. При поверненні (вилученні) предмета лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю стан, в якому предмет лізингу повертається (вилучається), повинен бути документально зафіксований представниками сторін в акті повернення (вилучення), враховуючи умови зносу предмета лізингу. При цьому при достроковому поверненні/вилученні предмета лізингу Лізингодавець має право протягом п`яти робочих днів провести діагностику предмета лізингу на станції технічного обслуговування (СТО), яка авторизована Лізингодавцем, для можливості проведення оцінки його ринкової вартості.
12. 14.11.2019 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору лізингу, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти пункт 3.5 договору в такій редакції: "вартість предмета лізингу, в т. ч. ПДВ 1 894 151,87 грн, у т. ч. ПДВ 315 691,98 грн"; пункт 9.1 у такій редакції: "загальна сума лізингових платежів 2 552 446,53 грн може змінюватися відповідно до умов договору"; погоджено новий графік лізингових платежів, який передбачає внесення платежів 11.11.2019, 18.11.2019 та кожного 25 числа наступного місяця з 11.11.2019 до 15.11.2023.
13. 15.11.2019 між позивачем та відповідачем-1 був підписаний акт (видаткова накладна) приймання-передачі предмета лізингу до договору фінансового лізингу від 05.11.2019 № 5372/11/19-В, за яким позивач передав, а відповідач-1 прийняв як предмет лізингу автомобіль BMW X5 xDrive25d, 2019 року випуску, вартість якого становить 1 894 151,87 грн. Згідно з актом Лізингоодержувач підтверджує, що під час приймання предмета лізингу та документів він повністю ознайомився з усіма технічними умовами експлуатації предмета лізингу, гарантійними умовами, договорами страхування та іншими актами й регламентами, необхідними для експлуатації предмета лізингу. Лізингоодержувач та лізингодавець підтверджують, що в момент передачі та підписання цього акта (видаткової накладної) проведений спільний огляд майна за участю уповноважених представників сторін, перевірено якість, комплектність і відповідність переданого майна специфікації до договору. За результатами огляду Лізингоодержувач стверджує, що предмет лізингу технічно справний, у працездатному стані, зовнішніх пошкоджень немає, зауваження щодо комплектності, якості та відповідності специфікації відсутні.
14. 05.11.2029 між ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" (боржник) був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" усіх його грошових зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, в тому числі і в частині компенсації збитків та сплати штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із договору(ів) фінансового лізингу, включаючи всі додатки, зміни та доповнення до нього / них, в тому числі ті, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому, зокрема за договором фінансового лізингу від 05.11.2019 № 5372/11/19-В, укладеним між кредитором та боржником з урахуванням Загальних умов, а також усіх змін та доповнень до договору, в тому числі тих, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому.
15. За умовами пунктів 1.3, 1.4, 1.5 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до договору(ів) лізингу та передбачені законодавством України. Відповідальність поручителя та боржника є солідарною. Причини невиконання боржником своїх зобов`язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань за цим договором.
16. Відповідно до пункту 2.2 договору поруки поручитель повинен виконати свої зобов`язання на користь кредитора протягом п`ти банківських днів з моменту пред`явлення кредитором вимог, забезпечених порукою згідно із цим договором, шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок кредитора, зазначений у розділі 5 цього договору, або інший рахунок, реквізити якого кредитор надасть поручителю. Під пред`явленням вимоги розуміється надсилання кредитором рекомендованим листом на адресу поручителя, вказану в розділі 5 цього договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання боржником своїх зобов`язань, передбачених договором(ами) лізингу.
17. Судами встановлено, що відповідач-1 сплатив перший лізинговий платіж, прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений предмет лізингу та в подальшому систематично допускав прострочення зі сплати лізингового платежу, а із 29 лізингового платежу взагалі припинив виконувати зобов`язання зі сплати лізингових платежів, що мало наслідком виникнення у нього заборгованості в загальному розмірі 1 119 631,91 грн.
18. З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач направив відповідачу-1 досудову вимогу від 02.05.2023 № УФ-54693 про сплату виниклої заборгованості з попередженням про розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних від простроченої заборгованості, а також інших збитків, що будуть завдані на час вирішення спору. Однак зазначена заборгованість залишилась непогашеною.
19. 08.10.2024 на підставі положень додаткової угоди № 1 та пункту 8.8 Загальних умов позивач направив відповідачу-1 вимогу № УФ-72426 про повернення предмета лізингу протягом семи календарних днів власнику - ТОВ "УЛФ-ФІНАНС". Однак відповідна вимога була залишена без відповіді та задоволення.
20. 08.10.2024 на виконання умов пункту 2.2 договору поруки позивач надіслав відповідачам на зазначені в договорі фінансового лізингу адреси вимогу № УФ-72431 про сплату простроченої заборгованості із внесення лізингових платежів за договором фінансового лізингу, з урахуванням штрафних санкцій. Відповідна вимога була залишена без відповіді та задоволення.
21. Крім того, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором позивач нарахував неустойку в сумі 1 028 549,06 грн, штраф у розмірі 10 % - 111 963,19 грн, пеню - 707 725,08 грн, 3 % річних - 57 778,86 грн та інфляційні витрати - 148 510,86 грн.
22. При цьому позивач зазначає, що ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" з метою відшкодування завданих збитків скористалось правом звернення до суду з позовом до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про стягнення збитків, завданих протиправним діями його військовослужбовцями, у вигляді сплачених лізингових платежів за договорами фінансового лізингу від 05.11.2019 № 5372/11/19-В та від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г у сумі 2 412 816,62 грн. За результатами розгляду господарського спору у справі № 910/1059/24 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення від 16.04.2024, яким стягнув з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" 2 412 816,62 грн збитків.
23. Посилаючись на наведені обставини, ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" звернулось до Господарського суду Одеської області із цим позовом про солідарне стягнення з відповідачів 3 174 158,96 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів та штрафних санкцій.
24. У свою чергу відповідач-1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначив, що згідно з наказом ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" від 09.11.2019 № 49-1 автомобіль, який передано за договором лізингу, закріплено за комерційним директором підприємства Бойком М. В. Місце зберігання автомобіля визначено за адресою: вул. Ларіонова, буд. 88/90, м. Гола Пристань, Херсонська обл.
25. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, територія всього Скадовського району Херсонської області, до якого відноситься м. Гола Пристань, є окупованою з 24.02.2022 і дотепер.
26. Сертифікатом від 27.09.2023 № 6500-23-4024 Херсонською торгово-промисловою палатою засвідчено факт настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): введення воєнного стану в Україні, військова агресія рф проти України, тимчасова окупація, оточення (блокування), ведення бойових дій на території Скадовського району Херсонської області, протиправні дії третіх осіб за договором з 24.02.2022 щодо можливості користуватися об`єктом лізингу та його повернення.
27. Відповідач-1 (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/1059/24 стягнуто з рф в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" 2 412 816,62 грн збитків у вигляді сплачених лізингових платежів, у тому числі за договором фінансового лізингу від 05.11.2019 № 5372/11/19-В у розмірі 1 891 249,62 грн.
28. Цим рішенням суд встановив, що "позивачем доведено суду банківськими виписками з поточного рахунку факт належного виконання своїх зобов`язань за договорами фінансового лізингу від 05.11.2019 № 5372/11/19-В та від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г до початку повномасштабної військової агресії відповідача. Станом на 24.02.2022 обидва автомобілі знаходились на території міста Гола Пристань Скадовського району Херсонської області, яке фактично було окуповано відповідачем у перші дні широкомасштабної військової агресії. У результаті дій відповідача позивач був змушений повністю припинити господарську діяльність, що унеможливило подальшу сплату лізингових платежів за укладеними ним договорами".
29. Як вважає відповідач-1 (позивач за зустрічним позовом), наведені докази доводять факт неможливості відповідача-1 користуватися автомобілем з 24.02.2022 через обставини, за які він не відповідає. Отже, на переконання відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом), обставини, встановлені у відповідному рішенні, є преюдиційними та доведенню не підлягають.
30. Відповідач-1 (позивач за зустрічним позовом) вказує, що припинив оплату лізингових платежів з 29 платежу, тобто із березня 2022 року. До березня 2022 року у відповідача-1 була відсутня заборгованість, зобов`язання виконувалися належним чином (лист-відповідь позивача від 18.01.2024 № УФ-63295/ТФП). Загалом відповідач-1 за договором сплатив 1 891 249, 62 грн.
31. Зустрічний позов обґрунтований тим, що наявність рішення суду у справі № 910/1059/24, а також сертифіката від 27.09.2023 № 6500-23-4024, виданого Херсонською ТПП, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) за договором з 24.02.2022 щодо неможливості користуватися предметом лізингу та його повернення, свідчать про те, що відповідач-1 звільняється від сплати лізингових платежів після 24.02.2022 на підставі частини шостої статті 762 ЦК України через неможливість використання предмета лізингу.
32. Крім того, відповідач-1 (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що за фактом викрадення автомобіля ВМW X5 xDrive25d слідчим відділом УСБУ в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023230000000250 за ознаками кримінального правопорушення, що передбачене частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України. Згідно з постановою слідчого від 03.01.2024 вказаний автомобіль оголошений у розшук.
33. Наведені обставини, на переконання вдповідача-1 (позивач за зустрічним позовом), є підставами для його звільнення від сплати лізинговий платежів за договором фінансового лізингу від 05.11.2019 з 24.02.2022 у зв`язку з неможливістю використання предмета лізингу через обставини, за які він не відповідає, та визнання припиненим зобов`язання щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 05.11.2019 з 09.02.2023.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
34. 26.03.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.
35. Стягнув солідарно з ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" заборгованість зі сплати лізингових платежів у сумі 1 119 631,91 грн, неустойку - 1 028 549,06 грн, штраф у розмірі 10 % - 111 963,19 грн, пеню - 707 725,08 грн, 3 % річних - 57 778,86 грн, інфляційні витрати - 148 510,86 грн.
36. Задовольняючи первісний позов, суд зазначив, що оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем-1 за договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач-1 не надав, позовна вимога про стягнення заборгованості є обґрунтованою. Перевіривши розрахунки пені та штрафу, надані позивачем, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства.
37. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд зауважив, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) не довів належними доказами наявності підстав для звільнення відповідача-1 від сплати лізинговий платежів за договором фінансового лізингу з 24.02.2022 та визнання припиненим зобов`язання щодо сплати лізингових платежів за цим договором з 09.02.2023.
38. 28.10.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою змінив пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2025, в решті рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2025 залишив без змін.
39. Зокрема, апеляційний суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 70 772,50 грн (на 90 %).
Короткий зміст касаційної скарги
40. ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.
41. Підставою касаційного оскарження ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, а саме:
- щодо можливості застосування частини шостої статті 762 ЦК України як підстави для звільнення лізингоодержувача від сплати лізингових платежів за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. За доводами скаржника, аналіз структури лізингових платежів за договором фінансово лізингу засвідчує, що до їх складу входить як платіж на відшкодування вартості предмета лізингу, так і щомісячна винагорода (комісія) лізингоодержувача, що є платежем за володіння та/або користування предметом лізингу, що не позбавляє суд застосовувати частину шосту статті 762 ЦК України за наявності відповідних підстав;
- щодо застосування статті 785 ЦК України в сукупності з нормами частини другої статті 614 цього Кодексу в контексті того, що необхідною умовою для застосування до лізингоодержувача правових наслідків, передбачених статтею 785 ЦК України у вигляді стягнення неустойки за неповернення об`єкта лізингу, є наявність вини (умислу або необережності). За доводами скаржника, за відсутності обставин, за яких лізингоодержувач мав можливість передати майно, що було предметом лізингу, але умисно цього обов`язку не виконав, тобто вини в діях відповідача-1 за первісним позовом, неправомірним є нарахування неустойки у розмірі подвійної суми лізингового платежу за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
42. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували норми матеріального та процесуального права під час вирішення спору.
43. ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" також наполягає на тому, що фінансовий лізинг є фінансовою послугою, специфіка якої полягає у тому, що всі ризики, пов`язані з правом володіння та користування об`єктом фінансового лізингу, переходять до лізингоодержувача з моменту підписання акта приймання-передачі об`єкта. Тому лізингодавець не може та не повинен нести відповідальність за втрату або знищення об`єкта фінансового ризику.
44. Крім того, за доводами позивача, оскільки лізингові платежі за своєю правовою природою не можна ототожнювати з орендною платою, то частина шоста статті 762 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін.
45. 17.02.2026 від представника ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" надійшла заява про здійснення розгляду касаційної скарги без участі відповідача, в якій він просить врахувати наведені у касаційній скарзі доводи та задовольнити її.
Позиція Верховного Суду
46. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
47. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Щодо застосування частини другої статті 785 ЦК України (стягнення неустойки за неповернення предмета лізингу)
48. Відповідного до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
49. Частинами першою, другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
50. Верховний Суд, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від 29.03.2018 у справі № 914/730/17 вказав на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
51. Отже, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, суди повинні встановити обставини, за яких лізингоодержувач мав реальну можливість передати майно, що було предметом лізингу, але умисно цього обов`язку не виконав.
52. При цьому колегія суддів вважає за необхідне розмежувати поняття "ризик випадкового знищення / втрати майна" та "відповідальність за прострочення повернення майна".
53. Так, згідно зі статтею 809 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.
54. Аналогічні положення містить стаття 22 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка передбачає, що з моменту передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.
55. Пунктом 3.6 Загальних умов передбачено, що з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження предмета лізингу, ризик допущення помилки під час експлуатації).
56. При цьому пунктом 7.3 Загальних умов установлено, що лізингоодержувач зобов`язується відшкодувати будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням стороною своїх зобов`язань за договором, в тому числі реальні збитки у вигляді неотриманих лізингових платежів, відшкодування вартості предмета лізингу в разі, якщо на дату розірвання договору предмет лізингу залишається неповернутим лізингодавцю.
57. Це означає, що в разі втрати майна (в тому числі внаслідок крадіжки чи знищення під час воєнних дій) лізингоодержувач зобов`язаний відшкодувати лізингодавцю вартість такого майна або сплатити лізингові платежі, що залишилися (залежно від умов договору).
58. Якщо майно втрачено (викрадено, знищено), його повернення є об`єктивно неможливим. У такому випадку зобов`язання з повернення майна в натурі припиняється неможливістю його виконання (стаття 607 ЦК України), а натомість виникає зобов`язання з відшкодування збитків (вартості втраченого майна).
59. Отже, втрата предмета лізингу трансформує зобов`язання з його повернення у зобов`язання з відшкодування його вартості (реальних збитків), та виключає можливість одночасного нарахування штрафних санкцій за неповернення майна, яким боржник фактично не володіє.
60. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предмет лізингу (автомобіль) перебував на тимчасово окупованій території та був викрадений, про що свідчать матеріали кримінального провадження та сертифікат Херсонської ТПП від 27.09.2023. За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що ризик випадкової втрати майна є підставою для стягнення неустойки за статтею 785 ЦК України, є помилковим.
61. У контексті наведеного Верховний Суд вважає також помилковим висновок судів про те, що викрадення автомобіля не свідчить про його тотальне знищення, тобто загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання, і можливість набуття права власності на нього після розшуку в майбутньому існує. Тому правовідносини щодо цієї речі продовжують існувати, якщо сторони не досягли згоди про інше.
62. Колегія суддів вважає, що сам факт фізичного існування автомобіля (відсутність доказів його повного знищення) не є достатньою підставою для продовження нарахування неустойки за його неповернення на підставі частини другої статті 785 ЦК України, оскільки у цьому випадку слід враховувати специфіку припинення лізингових правовідносин та неможливість реалізації мети договору в умовах втрати володіння майном.
63. Судами встановлено, що лізингові правовідносини між сторонами були припинені. Зокрема, в оскаржуваній постанові апеляційного суду зазначено, що 08.10.2024 Лізингоодержувачу було направлено вимогу № УФ-72426 про повернення предмета лізингу протягом семи календарних днів. Однак відповідна вимога була залишена без відповіді та задоволення. Направлення такої вимоги свідчить про односторонню відмову Лізингодавця від договору та припинення права Лізингоодержувача на користування майном.
64. Відповідно до статті 806 ЦК України та статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" ключовою ознакою лізингу є можливість набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу після повної сплати лізингових платежів на підставі договору купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу.
65. Так, згідно із частиною другою статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право набути у власність об`єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором. Якщо сторони договору фінансового лізингу уклали договір купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, право власності на об`єкт фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної таким договором ціни, якщо інше не передбачено таким договором.
66. Однак розірвання договору унеможливлює настання цієї юридичної обставини. З моменту розірвання договору зобов`язання лізингодавця передати у власність предмет лізингу припиняється, а в лізингоодержувача виникає безальтернативний обов`язок повернути майно.
67. У цій справі суди встановили, що автомобіль перебуває на тимчасово окупованій території та був викрадений, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Це свідчить про те, що майно вибуло з володіння Лізингоодержувача поза його волею. Крім того, якщо договір лізингу розірвано, а предмет вибув з володіння обох сторін, Лізингодавець об`єктивно не може передати Лізингоодержувачу право власності на предмет лізингу.
68. Тож склалася ситуація, за якої набуття права власності на предмет лізингу стало неможливим через розірвання договору, а виконання обов`язку з повернення майна в натурі стало об`єктивно неможливим через його викрадення (стаття 607 ЦК України).
69. Верховний Суд наголошує, що внаслідок неможливості повернення речі зобов`язання трансформується: обов`язок повернути індивідуально визначену річ припиняється, а натомість виникає обов`язок відшкодувати збитки (вартість втраченого майна) відповідно до умов договору про перехід ризиків.
70. Таким чином, покладення на лізингоодержувача ризику втрати майна означає його обов`язок відшкодувати вартість втраченого автомобіля, що є предметом регулювання умов договору (стаття 22 Закону "Про фінансовий лізинг"), однак не створює підстав для одночасного нарахування неустойки за неповернення автомобіля. Крім того, за обставин викрадення автомобіля окупаційними військами в діях відповідача відсутня вина у простроченні повернення.
71. Тому доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а рішення судів попередніх інстанцій про задоволення первісних позовних вимог про стягнення 1 028 549,06 грн неустойки підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України (звільнення від сплати лізингових платежів)
72. У касаційній скарзі скаржник наполягає на тому, що оскільки він втратив доступ до предмета лізингу через окупацію та подальше викрадення авто, він має бути звільнений від сплати лізингових платежів на підставі частини шостої статті 762 ЦК України за весь час, протягом якого майно не могло бути використане, або принаймні від сплати тієї частини платежів, що є винагородою (комісією) лізингодавця, посилаючись на правову природу договору лізингу як різновиду договору найму.
73. Згідно із частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
74. За приписами частин другої, третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
75. Верховний Суд зазначає, що договір фінансового лізингу хоча і поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, проте має свої специфічні особливості регулювання.
76. Так, згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.
77. Ця структура платежу є єдиною та спрямована на досягнення кінцевої мети договору - набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу після повної виплати його вартості та інших складових. Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
78. У постанові від 11.06.2024 у справі № 910/6426/23 Верховний Суд вже викладав правову позицію щодо подібних правовідносин. У цій справі Суд вказав, що, проаналізувавши структуру та зміст лізингових платежів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу.
79. Таким чином, лізингові платежі за своєю правою природою не можна ототожнювати з орендною платою з огляду на особливість відшкодування частини вартості предмета лізингу. Специфіка лізингових правовідносин полягає в тому, що лізингодавець фінансує придбання майна для лізингоодержувача і отримання "винагороди" (процентів, комісії) є платою за користування фінансовим ресурсом лізингодавця, а не просто платою за фізичне користування річчю.
80. З урахуванням наведеного Верховний Суд доходить висновку про те, що положення частини шостої статті 762 ЦК України щодо звільнення наймача від плати за користування майном не поширюються на договір фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів. Це стосується як частини платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу, так і частини, що визначена як винагорода (комісія) лізингодавця. Неможливість користування предметом лізингу через обставини, за які лізингоодержувач не відповідає (в тому числі форс-мажорні обставини, воєнні дії, викрадення), не звільняє лізингоодержувача від обов`язку сплачувати лізингові платежі, оскільки ризик випадкового знищення або втрати предмета лізингу покладено законом та договором на лізингоодержувача.
81. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що сторони уклали саме договір фінансового лізингу. Той факт, що автомобіль був викрадений і лізингоодержувач не міг ним користуватися, не змінює фінансової природи зобов`язання. Лізингові платежі, включаючи комісію, є відшкодуванням витрат лізингодавця на придбання авто та платою за фінансування. Звільнення від їх сплати на підставі статті 762 ЦК України суперечило б суті фінансового лізингу, де лізингоодержувач, отримавши актив та прийнявши на себе ризики, зобов`язаний повернути вкладені лізингодавцем кошти з узгодженою дохідністю.
82. Тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими, а рішення судів попередніх інстанцій про задоволення первісних позовних вимог про стягнення лізингових платежів за договором та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог про звільнення відповідача-1 від сплати лізинговий платежів є законними та такими, що відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
83. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
84. За частинами першою, третьою статті 311 цього ж Кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Судові витрати
85. Згідно із частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
86. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
87. Оскільки касаційна скарга ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" підлягає частковому задоволенню, з ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" на користь ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" підлягає стягненню 18 513,88 грн судового бору за подання апеляційної скарги та 24 685,18 грн судового бору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2025 у справі № 916/5151/24 в частині первісного позову змінити.
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" та ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" (код ЄДРПОУ 36837946) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 41110750) заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 1 119 631,91 грн, штраф 10 % в сумі 111 963,19 грн, пеню в сумі 70 772,50 грн, 3 % річних в сумі 57 778,86 грн, інфляційні витрати в сумі 148 510,86 грн.
В іншій частині первісного позову відмовити.
3. В решті - постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2025 у справі № 916/5151/24 залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 41110750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" (код ЄДРПОУ 36837946) 43 199,06 грн витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач
