Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 березня 2026 року
у справі № 916/5151/24
Господарська юрисдикція
Щодо неможливості нарахування штрафних санкцій за неповернення майна у разі втрати предмета лізингу
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" та до ОСОБА_1 про стягнення 3 174 158,96 грн, а саме: лізингових платежів - 1 119 631,91 грн, неустойки - 1 028 549,06 грн, штрафу в розмірі 10 % - 111 963,19 грн, пені - 707 725,08 грн, 3 % річних - 57 778,86 грн, інфляційних витрат - 148 510,86 грн.
У свою чергу ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" про звільнення ТОВ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД" від сплати лізинговий платежів за договором фінансового лізингу у зв`язку з неможливістю використання об'єкта лізингу через обставини, за які він не відповідає, та визнання припиненим зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу.
Господарський суд ухвалив рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою змінив пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення господарського суду, в решті рішення господарського суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідного до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частинами першою, другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Отже, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, суди повинні встановити обставини, за яких лізингоодержувач мав реальну можливість передати майно, що було предметом лізингу, але умисно цього обов'язку не виконав.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне розмежувати поняття "ризик випадкового знищення / втрати майна" та "відповідальність за прострочення повернення майна".
Так, згідно зі статтею 809 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення містить стаття 22 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка передбачає, що з моменту передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.
Пунктом 3.6 Загальних умов передбачено, що з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження предмета лізингу, ризик допущення помилки під час експлуатації).
При цьому пунктом 7.3 Загальних умов установлено, що лізингоодержувач зобов'язується відшкодувати будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням стороною своїх зобов'язань за договором, в тому числі реальні збитки у вигляді неотриманих лізингових платежів, відшкодування вартості предмета лізингу в разі, якщо на дату розірвання договору предмет лізингу залишається неповернутим лізингодавцю.
Це означає, що в разі втрати майна (в тому числі внаслідок крадіжки чи знищення під час воєнних дій) лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю вартість такого майна або сплатити лізингові платежі, що залишилися (залежно від умов договору).
Якщо майно втрачено (викрадено, знищено), його повернення є об'єктивно неможливим. У такому випадку зобов`язання з повернення майна в натурі припиняється неможливістю його виконання (стаття 607 ЦК України), а натомість виникає зобов`язання з відшкодування збитків (вартості втраченого майна).
У цій справі суди встановили, що автомобіль перебуває на тимчасово окупованій території та був викрадений, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Це свідчить про те, що майно вибуло з володіння Лізингоодержувача поза його волею. Крім того, якщо договір лізингу розірвано, а предмет вибув з володіння обох сторін, Лізингодавець об`єктивно не може передати Лізингоодержувачу право власності на предмет лізингу.
ВИСНОВКИ: втрата предмета лізингу трансформує зобов`язання з його повернення у зобов`язання з відшкодування його вартості (реальних збитків), та виключає можливість одночасного нарахування штрафних санкцій за неповернення майна, яким боржник фактично не володіє.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відносини лізингу, порушення договірного зобов'язання, відповідальність лізингоодержувача
