Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 січня 2024 року
у справі № 520/7627/17
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав вимагати повернення вартості предмета лізингу від лізингоодержувача при застосуванні наслідків нікчемності відповідного договору фінансового лізингу
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Порше Лізинг України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 07 листопада 2014 року між ТОВ «Порше Лізинг України» та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг, відповідно до якого товариство передало у розпорядження відповідача об`єкт лізингу - транспортний засіб, а відповідач зобов`язалась прийняти об`єкт лізингу і сплатити кошти за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору. Рішенням апеляційного суду від 15 лютого 2017 року встановлено нікчемність вказаного договору. Посилаючись на статтю 216 ЦК України, вказувало, що переданий у лізинг транспортний засіб первісно коштував 40 748 дол. США, проте повернення нового транспортного засобу неможливе, тому вважало, що наявні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом відшкодування вартості отриманого об'єкта лізингу в розмірі 40 748 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 19 червня 2017 року еквівалентно 1 067 190, 12 грн.
Заочним рішення суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ТОВ «Порше Лізинг України» задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
У разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.
Відповідно до частини першої статті 809 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статті 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ураховуючи те, що правовідносини лізингу у зв'язку з нікчемністю договору лізингу у даному випадку відсутні, на лізингоодержувача не можуть покладатися відповідні зобов`язання, а ризик втрати майна (у даному випадку викрадення) несе його власник.
У разі укладення договору лізингу лізингодавець страхує свої ризики шляхом укладення, зокрема, договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, за умовами якого у випадку викрадення предмета лізингу лізингодавець отримує виплату страхового відшкодування.
Судами встановлено, що автомобіль був викрадений у відповідачки невстановленими особами та, відповідно, вибув з її володіння за форс-мажорних обставин. За заявою відповідачки до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України.
З огляду на наявність договору страхування автомобілю, відсутні підстави для задоволення позову про повернення вартості автомобілю, оскільки ризик викрадення автомобілю був ним застрахований.
ВИСНОВКИ: факт страхування спірного автомобілю, з огляду на настання страхового випадку (незаконне заволодіння) свідчить про відсутність підстав вимагати його вартість від відповідачки при застосуванні наслідків нікчемності договору фінансового лізингу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, відносини лізингу, ризик викрадення предмета лізингу, страхове відшкодування
