Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 листопада 2023 року
у справі № 910/12284/22
Господарська юрисдикція
Щодо права лізингоодержувача вимагати від продавця виконання його зобов'язань за договором купівлі-продажу
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемакс" (далі - Лізингоодержувач) звернулось до господарського суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - лізингодавець) про стягнення 2 771 151,85 грн, з яких: сума попередньої оплати у розмірі 2 673 469,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 80 762,83 грн та 3% річних у розмірі 16 919,76 грн.
Позов обґрунтований простроченням передачі Лізингоодержувачу об`єкта лізингу, що стало підставою для односторонньої відмови від договору фінансового лізингу. Позивач вважає, що після розірвання договору підстава для отримання авансового платежу відпала, кошти набули статусу безпідставно набутого майна, їхній подальший рух (перерахування Постачальнику) не скасовує факту такого набуття, тому Лізингодавець має повернути ці кошти Лізингоодержувачу на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України. Стаття 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" встановлює граничний строк повернення коштів і не звільняє Лізингодавця від обов'язку повернути кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від Лізингоодержувача. Позивач не брав участі в укладенні договору купівлі-продажу і не є його стороною, заперечував здійснення вибору Продавця.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Це означає, що основні положення про найм (оренду) поширюються на договір лізинг, а загальні положення купівлю-продаж на відносини, пов`язані з лізингом, зокрема, на відносини між лізингоодержувачем та лізингодавцем; лізингодавцем та постачальником майна; лізингоодержувачем та постачальником майна. Однак, ці положення застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законом. Закон може встановити інші правила щодо договору лізингу та відносин, пов'язаних з лізингом.
За загальним правилом у правовідносинах, пов'язаних з купівлею -продажем, право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця має покупець, якщо має місце прострочення поставки товару.
У статті 808 ЦК України визначено, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).
Аналогічні положення закріплені у статті 8 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг".
У випадку непрямого лізингу, коли лізингодавець не є продавцем об'єкта лізингу, договір купівлі-продажу між лізингодавцем та продавцем є договором на користь третьої особи - лізингоодержувача, перед яким продавець (постачальник) несе відповідальність за порушення зобов'язання щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Аналогічний підхід застосовано і в Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, відповідно до якої обов'язки постачальника за договором поставки також стосуються лізингоодержувача, як це було б, якби лізингоодержувач був стороною цього договору і якби обладнання необхідно було постачати безпосередньо лізингоодержувачеві. Однак постачальник не несе відповідальності перед лізингодавцем та лізингоодержувачем за один і той самий збиток (частина перша статті 10).
ВИСНОВКИ: у правовідносинах, що виникають з договору непрямого лізингу, лізингоодержувач має право вимагати від продавця виконання його зобов'язань за договором купівлі-продажу, навіть якщо безпосередньо не є стороною такого договором.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовідносини лізингу, відповідальність продавця, умови фінансового лізингу
