Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 лютого 2020 року
у справі № 911/712/19
Господарська юрисдикція
Щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договору лізингу, об’єктом якого не є нерухоме майно
ФАБУЛА СПРАВИ
Комунальне підприємство районної ради "Богуславтепловодопостачання" (далі - КП) звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "ТД "Богуславська сільгосптехніка" та районної ради про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, а саме: Інвестиційного договору та Договору оперативного лізингу, укладених між КП, ТОВ "ТД «Богуславська сільгосптехніка", райрадою та повернення сторін у стан, що існував до їх укладення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що Інвестиційний договір всупереч пункту 8.2 цього договору не був затверджений рішенням райради, а також, що спірні договори всупереч вимог частини другої статті 793, частини першої статті 794 ЦК України не були нотаріально посвідчені та не здійснено їх державну реєстрацію, а відтак є нікчемними та такими, що не породжують жодних юридично-правових наслідків, і за таких підстав господарським судом повинні бути застосовані наслідки їхньої нікчемності.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (стаття 209 ЦК України).
Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежі. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів (частини перша, сьома статті 292 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
У частині другій статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, жодних домовленостей між сторонами про нотаріальне посвідчення Інвестиційного договору і Договору лізингу не існувало, а законодавством для сторін зазначених договорів такі дії не визнано обов`язковими.
ВИСНОВКИ: доводи стосовно того, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частини другої статті 793, статті 794 ЦК України, відповідно до яких договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три і більше років підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, правомірно визнано судами безпідставним, з огляду на встановлені ними обставини щодо того, що переданий у найм об`єкт оренди, а саме теплогенератор твердопаливний водогрійний (твердопаливний тепловий комплекс) в комплекті з додатковим обладнанням не є капітальною спорудою, а відтак передача такого майна у найм на строк більше трьох років не підлягала нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Крім того, посилання на статтю 795 ЦК України (в тому числі і за текстом акта приймання-передачі) не свідчить про передачу у користування за Договором лізингу саме нерухомого майна.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, порядок укладення господарських договорів, вимоги до форми правочину, форма договору лізингу, правовідносини лізингу
