Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 квітня 2024 року
у справі № 756/11019/22
Цивільна юрисдикція
Щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» про захист прав споживачів, а саме просив:
- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, зокрема договору фінансового лізингу, укладеного 22 жовтня 2021 року між ТзОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ним;
- стягнути з ТзОВ «УЛФ-ФІНАНС» на його користь суму платежів, сплачених на виконання нікчемного правочину.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 указує, що до спірних правовідносин суд мав застосувати положення ст.ст. 203, 215, 209, 220, 799, 806 ЦК України. Правочин є нікчемним, оскільки договір не посвідчено нотаріально.
Правова позиція Верховного Суду: у цій справі договір лізингу був укладений 22 жовтня 2021 року, тобто вже після набрання чинності новим Законом України від 04 лютого 2021 року № 1201-IX «Про фінансовий лізинг» (набрав чинності 13 червня 2021 року), і тому правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються цим законом в новій редакції, який визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Згідно із ст. 15 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час укладення договору) договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі.
Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.
Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору (ч. 3 ст. 15 Закону).
Установивши, що перед укладенням та на момент укладення договору фінансового лізингу ОСОБА_1 не заявляв вимог щодо нотаріального посвідчення договору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорюваний договір відповідає вимогам ч. 3 ст 15 Закону України «Про фінансовий лізинг», тому обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Посилання суду на пріоритет Закону України «Про фінансовий лізинг» перед ЦК України є недоцільним, оскільки ч. 3 ст. 806 ЦК України передбачає застосування особливостей окремих видів і форм лізингу. Проте це не вплинуло на правильність вирішення спору.
Висновки: починаючи з 13 червня 2021 року, нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.
Ключові слова: форма правочину, відносини фінансового лізингу, визнання правочинів недійсними
