Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
судді М. В. Мазура
до постанови Великої Палати Верховного Суду
від 02 квітня 2026 року
справа № 9901/212/21
провадження № 11-405заі25
Епіграф
"...сьогодні демократія стикається з новою загрозою тероризму. Пасивна демократія перетворилася на оборонну демократію. Усі ми стурбовані тим, щоб вона не перетворилася на демократію, що вийшла з-під контролю. Як судді, ми усвідомлюємо напругу між необхідністю захищати державу та правами особи. Ця постійна напруга посилюється і стає ще більш відчутною в періоди надзвичайних ситуацій у країні. Яка роль судді в цих особливих ситуаціях?" [1]
Аарон Барак, голова Верховного Суду Ізраїля (1995-2006)
Обставини справи
1. Указом Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині пункту 617 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо ОСОБА_1 застосовано спеціальні та інші обмежувальні заходи (санкції) безстроково.
2. 27 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати зазначений Указ в частині пункту 617 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року позов залишено без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
4. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками суду першої інстанції, викладеними в ухвалі, та залишила цю ухвалу без змін. Обгрунтовуючи своє рішення, Велика Палата, окрім іншого, зазначила:
"30. Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України «…якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування".
Мотиви окремої думки
5. На жаль, я не можу погодитися з рішенням більшості з таких підстав.
6. У справі "ТОВ «М.С.Л.» проти України" (рішення від 16.10.2025, № 18049/18) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що Україна зіткнулася "з безпрецедентними загрозами її національній безпеці та територіальній цілісності…, які часто виходили за межі стандартних парадигм звичайної злочинної діяльності чи звичайного збройного конфлікту. Ці загрози вимагали швидкої реакції від органів державної влади України, яку самі лише традиційні кримінальні провадження забезпечити не могли. Закон України «Про санкції», як наголошено в його преамбулі…, був спеціально розроблений для вирішення цих невідкладних потреб безпеки" (п. 95).
7. Водночас ЄСПЛ повторив свої раніше зроблені висновки, що "навіть коли постає питання національної безпеки, концепції законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи, які впливають на основоположні права людини, підлягали розгляду у межах певної форми змагального провадження у незалежному органі, компетентному переглядати підстави для ухвалення рішення. Якщо не існуватиме можливості ефективно оскаржити твердження виконавчих органів влади, що йшлося про питання національної безпеки, державні органи матимуть змогу свавільно посягати на захищені Конвенцією права" (п. 101).
8. У практиці ЄСПЛ послідовно відзначається, що право доступу до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Хоча це право не є абсолютним, його обмеження не будуть сумісними із пунктом 1 статті 6, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумного співвідношення пропорційності між застосованими засобами та метою, яку потрібно досягти (Nait-Liman v. Switzerland [ВП], 2018, § 115).
9. Застосування наведених стандартів у цій справі вимагає оцінки того, чи було залишення позову без розгляду законною та пропорційною реакцією на процесуальну поведінку позивача.
10. У цій справі позов було залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС:
"Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо… позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності".
11. Однак цю норму необхідно тлумачити у системному зв`язку з положеннями ст. 205 КАС, яка визначає наслідки неявки учасника справи в судове засідання.
12. Зокрема, частина третя цієї статті містить загальне правило про те, що суд розглядає справу за відсутності такого учасника в разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.
13. Водночас ч. 5 ст. 205 КАС містить спеціальне правило:
"У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів".
14. Останнє правило вочевидь має на меті забезпечити належне здійснення правосуддя і певним чином дисциплінувати позивачів, які, будучи ініціаторами справи, повинні передусім сприяти оперативному та якісному розгляду справи. Більше того, в окремих випадках, коли позов не виглядає явно безпідставним, але поданих письмових доказів недостатньо для остаточного висновку, залишення позовної заяви без розгляду (що формально не перешкоджає повторному зверненню) може бути для позивача більш сприятливим, ніж відмова у позові.
15. Однак такий «дисциплінуючий» ефект має сенс лише за умови, що позивач зберігає реальну можливість повторного звернення до суду без істотних негативних наслідків для себе, зокрема в межах строку звернення або за умови його подальшого поновлення.
16. У будь-якому разі сама наявність у тексті ч. 5 ст. 205 КАС умови "якщо неявка перешкоджає розгляду справи" явно свідчить про те, що залишення позову без розгляду не має автоматично відбуватися кожного разу, коли позивач не подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та не з`явився до суду без поважних причин. Навпаки, цю норму слід розуміти як таку, що вимагає від суду належного і детального обґрунтування висновку про неможливість розгляду справи за відсутності позивача.
17. Однак суд першої інстанції не навів конкретного обґрунтування, яке дозволяло б перевірити, чому саме неявка представників позивача об`єктивно унеможливлювала розгляд справи, обмежившись загальним посиланням на необхідність отримання пояснень.
18. На жаль, Велика Палата також не приділила цьому питанню уваги, зосередившись на питаннях про те, чи були представники позивача належним чином повідомлені та чи мала місце їх повторна неявка "без поважних причин". Але навіть якщо погодитися з тим, що представники позивача двічі не з`явилися без поважних причин, а отримання їхніх пояснень було б доречним, відсутні переконливі підстави вважати, що суд був позбавлений можливості самостійно оцінити доводи сторін на підставі наявних матеріалів справи (розглянувши справу за відсутності позивача або його представників).
19. У більш загальному вимірі, з огляду на важливість права на доступ до суду, положення п. 4 ч. 1 ст. 240 у системному зв?язку з положеннями ст. 205 КАС не повинні тлумачитися надмірно формально, інакше існує ризик перетворити їх дисциплінуючий ефект на каральний, коли суд залишатиме позов без розгляду не через об`єктивну неможливість розглянути справу за відсутності позивача, а в якості автоматичного "покарання" за неявку в судове засідання.
20. Щоб уникнути непропорційних наслідків для позивача, при застосуванні цих норм необхідно враховувати не лише факт неявки позивача або його представника в судове засідання, але й загальний контекст справи, характер спірних правовідносин, а також значущість прав та інтересів, які підлягають захисту.
21. У цій справі позивач, який є іноземним громадянином і об`єктивно обмежений у можливості особистої участі, оскаржує безстрокові санкції. За відсутності в Законі України "Про санкції" норми, яка би зобов`язувала органи влади з певною визначеною періодичністю перевіряти обґрунтованість подальшого застосування накладених санкцій, залишення позову без розгляду в цій справі de facto означає позбавлення позивача будь-якої реальної можливості домогтися судового чи іншого ефективного перегляду застосованих до нього санкцій, які діятимуть протягом усього його життя.
22. За таких обставин застосований захід не може вважатися пропорційним, оскільки покладає на позивача надмірний тягар, який не виправдовується метою забезпечення належного процесу.
23. Ситуація в цій справі ускладнювалася тим, що частина матеріалів справи була засекречена і, з одного боку, суд першої інстанції надавав представнику позивача час для отримання доступу до державної таємниці, якою той не скористався, але з іншого боку, представник позивача пояснив це тим, що оскільки самому позивачеві не може бути надано доступ до державної таємниці (на нього накладено санкції і він перебуває за кордоном), то немає необхідності отримувати такий доступ і його представнику, адже останній не зможе розголосити зміст таємних документів своєму клієнту та узгодити з ним правову позицію.
24. Це піднімає окреме питання щодо дотримання вимог принципу прозорості застосування санкцій (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про санкції") та гарантій справедливого і публічного судового розгляду, який має бути проведений із дотриманням принципу рівності сторін (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
25. Підсумовуючи сказане, я вважаю, що апеляційна скарга позивача підлягала задоволенню, а ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду - скасуванню.
26. В епіграфі до цієї окремої думки були наведені слова судді Аарона Барака щодо "оборонної демократії" і ми всі розуміємо безпрецедентні загрози, які зараз виникли перед нами внаслідок російської агресії. Однак у цій війні Україна захищає не лише свою територію і людей, але й свою ідентичність як незалежної, демократичної та правової держави, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (статті 1, 3 Конституції України). Тому навіть за таких умов "оборонна демократія" не повинна жертвувати правом на доступ до суду. Без належного судового контролю зростатиме ризик зловживань і руйнації основ демократичного правопорядку. Про це нам говорить і практика Європейського суду з прав людини.
Суддя Микола МАЗУР
__________
[1] Barak, Aharon. The Judge in a Democracy. Princeton University Press, 2006, P. xi.
