Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 750/11077/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/244/26 Категорія - в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
заявника адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
Цією ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання захисника засудженої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 про постановлення ухвали, якою визначити, що у засудженої ОСОБА_8 виник обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації з 17.07.2025.
Таке своє рішення суд обґрунтував тим, що клопотання захисника не містить жодних доказів протиріч при виконанні вироку суду, оскільки судові рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 є цілком зрозумілими і відбування призначеного засудженій ОСОБА_8 покарання КПК України не передбачає постановлення окремого судового рішення щодо виникнення у засудженого певного обов`язку, передбаченого ст. 76 Кримінального кодексу України (далі КК), оскільки у відповідності до ч.1 ст.165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Не погодившись з таким рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою визначити, що у засудженої ОСОБА_8 виник обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації з 17.07.2025 року.
В обґрунтування таких вимог зазначає, що звертаючись до суду із заявою, захисник зазначав, що інспектор Коропського районного сектору пробації Філії ДУ «Центр пробації» вважає, що обов`язок не виїжджати за межі України у ОСОБА_8 виник з моменту ухвалення вироку Чернігівського апеляційного суду, тобто з 18.10.2024, хоча вказаним вироком на засуджену такий обов`язок не був покладений, тому сторона захисту вважає, що у ОСОБА_8 такий обов`язок виник саме з моменту постановлення рішення Верховним Судом (17.07.2025), і такі сумніви не було усунуто судом.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнитиз підстав зазначених у скарзі, пояснивши, що органом пробації було винесено попередження засудженій за те, що остання виїхала за кордон в той час коли в неї такого обов`язку не було,прокурора,який вважав апеляційну скаргу безпідставною та просив відмовити у її задоволенні,перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно до положень ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд має право вирішувати питання, окрім іншого, про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів, вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.07.2024 ОСОБА_8 було засуджено за ч.4 ст.186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку у 2 роки не вичинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 18.10.2024 вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.07.2024 скасовано в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову потерпілої. Виключено із вироку суду обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_8 призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з дня її фактичного затримання на виконання даного вироку.
Постановою Верховного Суду від 17.07.2025, зокрема, в порядку ст. 433 КПК, вирок Чернігівського апеляційного суду від 18.10.2024 змінено. До ОСОБА_8 застосовано ст.69 КК України і призначено покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за ч.4 ст. 186 КК, у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. У решті вирок залишено без змін. Вирок набрав законної сили 18.10.2024 та був направлений на виконання.
Відповідно до ч.1 ст.165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, заявником не надано жодних доказів того, що при виконанні вказаного вироку у органів, на які законодавством покладено відповідний обов`язок, виникають сумніви чи протиріччя у виконанні вироку суду, який надійшов їм на виконання та цілком обґрунтовано звернув увагу на те, що орган пробаціїне звертався до суду із поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання щодо засудженої ОСОБА_8 , зокрема і в наслідок порушення покладених на неї обов`язків, як і не підтверджено матеріалами справи посилання захисника на наявність попередження органу пробації про невиконання обов`язку засудженої щодо заборони виїзду за кордон.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та зауважує, що порушене захисником клопотання не потребує окремого процесуального рішення в рамках ст. 537, 539 КПК, оскільки є норма закону, яка регулює момент обчислення іспитового строку, і так само є норми, які регулюють порядок виконання покладених судом обов`язків, строк яких не може перевищувати загальний строк іспитового строку.
Відтак, апеляційна скарга захисника із наведених у ній підстав не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 грудня 2025 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
