Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 345/5000/24
провадження № 51-3759км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024091170000170 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 59-1 КК.
Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_10 (законного представника ОСОБА_7 ) у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 20 000 грн.
Вирішено долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 07.08.2024 близько 20:00 у парку культури ім. Івана Франка на вул. С. Бандери в м. Калуші підійшов до групи неповнолітніх осіб і під малозначним приводом спровокував словесний конфлікт із неповнолітнім ОСОБА_9 , якого штовхнув обома руками в груди, у відповідь на що останній також відштовхнув руками його.
Після цього ОСОБА_7 , діючи з хуліганських мотивів раптово та безпричинно, в присутності сторонніх осіб, зневажливо ставлячись до громадського порядку та загальновизнаних правил поведінки і моральності, усвідомлюючи свою протиправну поведінку та її суспільно-небезпечні наслідки, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, прагнучи показати свою зневагу до загальновизнаних правил і норм поведінки у суспільстві, почав умисно завдавати ОСОБА_9 кулаками обох рук ударів у голову, від чого потерпілий захищаючись впав на землю, що не зупинило ОСОБА_7 і останній продовжуючи свої дії завдав потерпілому ще не менше 15 ударів кулаками і ногами у голову та тулуб.
Унаслідок цих дій ОСОБА_7 потерпілому було завдано легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони захисту Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2025 року залишив його без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження.
На обґрунтування своїх вимог зазначає про недопустимість доказів зібраних у кримінальному провадженні, оскільки у ньому відсутні документи на підтвердження повноважень слідчої ОСОБА_11 на проведення досудового розслідування у справах щодо неповнолітніх, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 484 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Вказує, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань є недопустимим доказом у кримінальному провадженні. Звертає увагу на те, що всупереч вимогам кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дослідив безпосередньо в судовому засіданні та не оголосив досудову доповідь щодо ОСОБА_7 , складену Калуським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області 25.11.2024.
Стверджує, що при виконанні вимог ст. 290 КПК стороні захисту не було відкрито речових доказів у кримінальному провадженні, що є підставою для визнання цих доказів недопустимими.
Вважає, що вирішуючи питання про задоволення цивільного позову ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 суд першої інстанції свого рішення належним чином не мотивував, зокрема не з`ясував та не вказав яких саме негативних немайнових втрат зазнав ОСОБА_9 і в чому вони проявились, та яких негативних змін у житті він зазнав і як ці зміни вплинули на його подальше життя тощо.
Також, на думку захисника, цивільний позов у кримінальному провадженні мав бути заявлений не лише до ОСОБА_10 (законного представника), а й до батьків ОСОБА_7 .
Тому захисник вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
В поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурор Калуської окружної прокуратури ОСОБА_12 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Захисник у судовому засіданні підтримав вимоги своєї касаційної скарги.
Прокурор заперечив проти касаційної скарги і просив залишити оскаржувані рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Встановлені місцевим судом фактичні обставини кримінального провадження ґрунтуються на аналізі доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: показань засудженого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_9 ; протоколів: огляду речей та документів від 16.08.2024 (оглянуто відео, на якому зафіксовано конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ), слідчого експерименту від 16.08.2024 з потерпілим ОСОБА_9 (розповів про конфлікт з ОСОБА_7 , який відбувся в парку 07.08.2024); висновку судової медичної експертизи від 21.08.2024 № 125 щодо потерпілого ОСОБА_9 (виявлено закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку, синці та садна голови - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я) та інших доказів у своїй сукупності.
Не погодившись із вироком, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції у цілому дотримався.
Як убачається з матеріалів провадження, доводи апеляційних скарг захисника та законного представника засудженого зводилися до їх незгоди із заходом кримінального примусу застосованого до ОСОБА_7 , який вони вважали є надто суворим, а також із вирішенням цивільного позову представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 .
При перегляді вироку суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляційних скарг сторони захисту, проаналізував докази покладені місцевим судом в основу свого рішення та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих скарг, зазначивши в ухвалі відповідні мотиви та підстави на обґрунтування такого висновку.
При цьому Суд звертає увагу сторони захисту на те, що про порушення органом досудового розслідування (дізнання) положень ч. 2 ст. 484 КПК ця сторона заявила лише на стадії касаційного розгляду.
За правилами ч. 2 ст. 484 КПК кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.
З наявної у матеріалах провадження копії наказу від 01.01.2024 № 1 заступника начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області «Про спеціалізацію дізнавачів секторів дізнання територіальних підрозділів ГУНП в Івано-Франківській області по розслідуванню кримінальних проваджень за участю дітей (потерпілих, свідків, підозрюваних)» убачається, що цим наказом було введено спеціалізацію особового складу дізнавачів секторів дізнання на здійснення досудового розслідування щодо неповнолітніх, зокрема у Калуському РВП - у складі капітана поліції ОСОБА_11 , старшого дізнавача сектору дізнання Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.
Усупереч доводів касаційної скарги, матеріали кримінального провадження не містять жодних клопотань чи заяв сторони захисту в судах першої та апеляційної інстанцій про те, що під час виконання вимог ст. 301 КПК їй не було відкрито речові докази. Про це сторона захисту заявила лише на стадії касаційного розгляду.
З долучених до матеріалів провадження розписок та Реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що копії матеріалів досудового розслідування дізнавач вручив ОСОБА_7 , його законному представнику ОСОБА_10 та захиснику ОСОБА_6 27.08.2024 (т. 1, а. к. п. 7).
У касаційній скарзі захисником не наведено жодних обґрунтованих мотивів щодо недопустимості доказів зібраних під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Безпідставними є і доводи захисника в скарзі про те, що при призначенні покарання ОСОБА_7 судом першої інстанції не було взято до уваги досудову доповідь органу пробації від 25.11.2024. Як убачається зі змісту вироку, обгрунтовуючи своє рішення про обрання покарання засудженому цей суд у його мотивувальній частині послався на цей висновок органу пробації, водночас сам факт того, що цей висновок не був досліджений у судовому засіданні не свідчить про порушення судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки зі змістом цього висновку сторона захисту та суд були ознайомлені.
При цьому Суд звертає увагу сторони захисту на те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 314-1 КПК досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу яка притягається до кримінальної відповідальності, та яка може бути врахована судом при призначенні їй покарання.
Згідно цієї доповіді, складеної провідним інспектором Калуського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 25.11.2024, виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення чи обмеження волі, однак за умов здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень та виконання заходів, передбачених пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки» (т. 1, а. к. п. 57-61).
З огляду на обставини провадження та дані про особу ОСОБА_7 , застосований до нього судом першої інстанції захід примусу у виді пробаційного нагляду не суперечить загальним засадам призначення покарання визначеним правилами ст. 50, 65 КК та є необхідним для виправлення та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ст. 128 КПК потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами визначеними КПК з дотриманням норм та положень Цивільного процесуального кодексу України. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.
За змістом ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що законним представником потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 (матір`ю потерпілого), під час судового розгляду був заявлений цивільний позов про стягнення з законного представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 (бабусі засудженого) у рахунок відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди в сумі 30 000 грн (т. 1, а. к. п. 41).
Суд першої інстанції ці позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди 20 000 грн. Із правильністю цього рішення при перегляді вироку погодився і суд апеляційної інстанції.
Разом із тим, поза увагою судів обох інстанцій залишилися положення цивільного законодавства України, які мають суттєве значення для вирішення цивільного позову.
Так, відповідно до приписів ст. 1179 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. І лише в разі відсутності у неї майна достатнього для відшкодування завданої шкоди ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником.
Згідно з положеннями ч. 3 цієї статті обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
На день постановлення ухвали судом апеляційної інстанції (24.06.2025) ОСОБА_7 виповнилося 17 років 8 місяців та 21 день.
Як убачається з матеріалів провадження, законним представником ОСОБА_7 є ОСОБА_10 , якій відповідно до рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 27.02.2024 № 46 встановлено опіку (піклування) над неповнолітнім ОСОБА_7 (т. 1, а. к. п. 101).
Підставою для прийняття такого рішення було заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.12.2023 (справа № 345/5924/23), відповідно до якого ОСОБА_13 було позбавлено батьківських прав щодо її дітей - ОСОБА_7 (засудженого) та ОСОБА_14 . Зі змісту цього рішення вбачається, що відомості про батька дітей було записано з урахуванням положень ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (т. 1, а. к. п. 102-104).
За приписами ст. 1183 ЦК батьки зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов`язків.
На час розгляду кримінального провадження та розв`язання цивільного позову судом цей строк не сплинув.
Отже, доводи касаційної скарги сторони захисту щодо неправильного вирішення судом першої інстанції цивільного позову представника потерпілого у кримінальному провадженні є слушними.
При перегляді вироку суд апеляційної інстанції на ці порушення уваги не звернув і допущену районним судом помилку не виправив.
З урахуванням зазначеного, оскаржувані вирок та ухвала в частині вирішення цивільного позову представника потерпілого у справі не можуть вважатися законним та обґрунтованими, які відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення перешкодили цим судам ухвалити у справі законні та обґрунтовані судові рішення і є істотними у розумінні положень ст. 412 КПК.
За правилами ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
Ураховуючи наведене Суд вважає необхідним касаційну скаргу захисника задовольнити частково, оскаржувані судові рішення в частині вирішення цивільного позову представника потерпілого у справі скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Задовольнити частково касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 .
Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 червня 2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ___________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
