Єдиний державний реєстр судових рішень
ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2026 року
м. Київ
справа № 560/3676/25
адміністративне провадження № К/990/46042/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Шевчуком О.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Капустинського М.М., Сапальової Т.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20 грудня 2024 року №968210186057 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця за віком за нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 12 травня 1997 року по 02 лютого 2017 року в органах державної податкової служби;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити і здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 12 грудня 2024 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках, виданих Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області: 1) про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06; 2) про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 05 грудня 2024 року №352/Г/22-01-10-02-06.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 12 грудня 2024 року вона звернулася до Управління із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ. Листом від 03 січня 2025 року №2200-0306-8/702 Управління повідомило, що рішенням №968210186057 відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ. Позивачка вважає таке рішення Управління протиправним, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №968210186057 від 20 грудня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця за віком за нормами Закону №3723-XII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 12 травня 1997 року по 02 лютого 2017 року в органах державної податкової служби. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, без урахування довідок від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06, від 05 грудня 2024 року №352/Г/22-01-10-02-06 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих начальником управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - головним бухгалтером Головного управління ДПС у Хмельницькій області, станом на листопад, грудень 2024 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що період роботи позивачки в органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 03 травня 1994 року №283 (далі - постанова КМУ №283), а також положень Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів, у тому числі ті, яким присвоювалися спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому час їх служби зараховується до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII; з огляду на наявність у позивачки необхідного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року вона зберегла право на призначення пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), у зв`язку з чим рішення органу Пенсійного фонду про відмову у переведенні на такий вид пенсії підлягає скасуванню, однак підстав для врахування поданих довідок про складові заробітної плати при визначенні розміру пенсії не встановлено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, пунктів 4, 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622) та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21, від 05 березня 2025 року у справі №560/5916/24, від 24 вересня 2025 року у справі №560/706/25.
7. На думку скаржника, суди безпідставно відмовилися враховувати довідки про складові заробітної плати (із зазначенням в них посадового окладу, рангу, надбавки за вислугу років), встановлені на день звернення позивачки за призначенням пенсії, що прямо суперечить вимогам пункту 4 Порядку №622, оскільки положення цього Порядку вимагають для розрахунку пенсії держслужбовця, який не працює на момент звернення за призначенням пенсії, використовувати поточні складові заробітної плати працюючого держслужбовця.
8. Скаржник наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21, у якому зазначено, що призначення іншого виду пенсії (перехід з пенсії за Законом №1058-IV на пенсію держслужбовця за Законом №3723-ХІІ) є призначенням, а не перерахунком. При цьому розмір пенсії обчислюється із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу, встановленої на момент звернення.
9. Водночас у висновку, викладеному у постанові від 05 березня 2025 року у справі №560/5916/24, Верховний Суд підтвердив вищенаведену правову позицію, скасувавши рішення судів нижчих інстанцій, які не врахували довідку про заробітну плату працюючого держслужбовця.
10. Скаржник також вказує на аналогічне правозастосування у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 вересня 2025 року у справі №560/706/25, у якій Верховний Суд скасував рішення судів нижчих інстанцій у частині відмови та зобов`язав орган пенсійного фонду призначити пенсію, врахувавши довідку про посадовий оклад, надбавку за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на день звернення.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до Суду 10 листопада 2025 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 560/3676/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 липня 2026 року.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
15. Від відповідачів відзиву на касаційну скаргу позивачки не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження, згідно з довідкою про доставку документа в електронний кабінет, відповідачами отримано 25 листопада 2025 року о 20:44.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
16. Позивачка з 12 травня 1997 року по 02 лютого 2017 року працювала в Кам`янець-Подільській об`єднаній державній податковій інспекції.
17. 02 лютого 2017 року державну службу припинено, а позивачку звільнено з посади заступника начальника Кам`янець-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області у зв`язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 02 лютого 2017 року №26-о.
18. Позивачка перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оскільки з 18 жовтня 2011 року отримувала пенсію по інвалідності, а з 23 лютого 2023 року - пенсію за віком.
19. З огляду на те, що 22 лютого 2023 року позивачка досягла пенсійного віку, 12 грудня 2024 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком державного службовця згідно із Законом №3723-XII.
20. До заяви були додані довідки, форми яких встановлено постановою КМУ №622, видані Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06.
21. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03 січня 2025 року №2200-0306-8/702 повідомлено, що рішенням від 20 грудня 2024 року №968210186057, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком державного службовця згідно із Законом №3723-XII.
22. У зазначеному листі також вказано, що:
періоди роботи в органах державної податкової служби з 12 травня 1997 року по 04 липня 2013 року, а також з 31 грудня 2013 року по 30 квітня 2015 року не підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців для визначення права на пенсію відповідно до Закону №3723-XII, оскільки у цей період позивачці присвоювалися спеціальні звання;
за даними трудової книжки від 17 липня 1981 року НОМЕР_1 стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, станом на 01 травня 2016 року становить 5 місяців 26 днів (з 05 липня 2013 року по 30 грудня 2013 року);
станом на 01 травня 2016 року позивачка не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
23. Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20 грудня 2024 року №968210186057, позивачка звернулася до суду з позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року відповідають не повністю, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на таке.
29. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
30. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
32. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
33. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
34. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
35. Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
36. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
37. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ, зокрема, статтею 37 цього Закону.
38. 10 грудня 2015 року прийнято Закон № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
39. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
40. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
41. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
42. Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
43. Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
44. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
45. Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
46. Такий висновок узгоджується з юридичною позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 20 січня 2026 року №1-р/2026 у справі №1-301/2019(7129/19) щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що державна служба характеризується особливими вимогами до державних службовців, зумовленими значущістю виконуваних ними функцій, а також установленими законом обмеженнями їхніх конституційних прав, які протягом тривалого часу компенсувалися особливими умовами пенсійного забезпечення. Конституційний Суд України також виснував, що правомірні очікування державних службовців щодо набуття права на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723-XII пов`язані з наявністю потрібного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року.
47. З огляду на це збережене пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII право осіб, які відповідають установленим цими нормами вимогам, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII має реалізовуватися відповідно до змісту та мети запроваджених законодавцем перехідних гарантій.
48. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.
49. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що після набрання чинності Законом №889-VIII право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10 або 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме: за особами, які станом на 01 травня 2016 року займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або за особами, які станом на цю дату мали не менш як 20 років такого стажу незалежно від факту перебування на державній службі.
50. Суди попередніх інстанцій установили, що позивачка у період з 12 травня 1997 року до 02 лютого 2017 року працювала в органах державної податкової служби, станом на 01 травня 2016 року перебувала на посаді державної служби та з урахуванням зарахованого судами періоду роботи в органах державної податкової служби мала понад 10 років стажу державної служби.
51. За таких обставин суди дійшли правильного висновку про наявність у позивачки права на переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Суд зазначає, що у цій частині висновки судів попередніх інстанцій не є предметом касаційного перегляду, оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо неправильності застосування судами норм матеріального чи процесуального права в цій частині вимог.
52. Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, позивачка не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про призначення, нарахування та виплату пенсії державного службовця з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06.
53. Скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 37 Закону №3723-XII та Порядку №622, оскільки помилково пов`язали можливість урахування зазначених довідок з фактом сплати нею особисто страхових внесків із сум заробітної плати, зазначених у цих довідках.
54. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині призначення, нарахування та виплати пенсії державного службовця з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка звільнена з державної служби у 2017 році, а тому застосування при обчисленні її пенсії складових заробітної плати, з яких вона особисто не сплачувала страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суперечить частині першій статті 37 Закону №3723-XII.
55. Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні правового значення умови про сплату єдиного внеску під час обчислення пенсії державного службовця особі, яка на час звернення за призначенням такої пенсії не перебуває на державній службі.
56. Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII пенсія державним службовцям призначається у розмірі 60 відсотків суми їхньої заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Водночас цією ж нормою окремо передбачено, що особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія призначається у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок.
57. Аналогічний підхід конкретизовано у пункті 4 Порядку №622, який передбачає різний механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця: для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії перебувають на державній службі, - виходячи з їхньої заробітної плати, а для осіб, які на цей час державними службовцями не є, - виходячи із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи заявника на державній службі.
58. Отже, системний аналіз частини першої статті 37 Закону № 3723-XII та пункту 4 Порядку № 622 дає підстави для висновку, що законодавець не ставить право особи, яка на час звернення за призначенням пенсії державного службовця вже не перебуває на державній службі, на обчислення такої пенсії з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця в залежність від особистої сплати цією особою єдиного внеску із сум, зазначених у довідці про складові заробітної плати.
59. Умова про сплату єдиного внеску, передбачена частиною першою статті 37 Закону №3723-XII та пунктом 4 Порядку №622, стосується не суб`єкта, який звертається за призначенням пенсії, а видів оплати праці, які можуть бути включені до заробітної плати як бази для обчислення пенсії.
Для особи, яка на час звернення за призначенням пенсії державного службовця вже не є державним службовцем, юридично значущим є те, чи визначена заробітна плата відповідно до встановленого законом механізму - як заробітна плата працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи заявника на державній службі, а також чи включені до неї саме ті види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок.
Отже, сам по собі факт, що заявниця особисто не отримувала заробітну плату, зазначену у відповідній довідці, та особисто не сплачувала із неї єдиний внесок, не є передбаченою законом підставою для неврахування такої довідки під час вирішення питання про призначення пенсії державного службовця.
60. Сама лише обставина звільнення позивачки з державної служби у 2017 році не виключає можливості застосування механізму визначення заробітної плати, передбаченого для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії державними службовцями не є. Інше тлумачення фактично нівелювало б зміст спеціального правила, встановленого частиною першою статті 37 Закону №3723-XII та пунктом 4 Порядку №622 для цієї категорії осіб.
61. Відтак висновок судів попередніх інстанцій про те, що довідки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06 не можуть бути враховані лише з підстави несплати позивачкою особисто страхових внесків із зазначених у них сум, є передчасним та таким, що не відповідає змісту частини першої статті 37 Закону №3723-XII і пункту 4 Порядку №622.
62. Водночас наведене не означає, що подані позивачкою довідки підлягають безумовному врахуванню органом Пенсійного фонду під час призначення пенсії державного службовця.
63. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823, яка набрала чинності 20 липня 2024 року та згідно з пунктом 3 цієї постанови застосовується з 01 січня 2024 року, внесено зміни до Порядку №622, зокрема доповнено його пунктами 4-1 та 4-2, якими врегульовано особливості визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям з урахуванням запровадження класифікації посад державної служби.
64. Згідно з пунктом 4-1 Порядку №622 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01 січня 2024 року в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:
посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії за посадою, передбаченою штатним розписом;
розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 01 січня 2024 року до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 року, середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 року як за повний місяць.
65. Пунктом 4-1 Порядку №622 також передбачено, що розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.
66. Окремо пункт 4-1 Порядку №622 визначає, що особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 01 січня 2024 року, за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 01 січня 2024 року до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 01 січня 2024 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду.
Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01 січня 2024 року в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки:
про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;
про розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;
про середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.
67. Відповідно до пункту 4-2 Порядку №622 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2002 року №57, або які звільнилися до 01 січня 2024 року з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку.
68. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 року, а розмір виплат, крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
69. Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки:
про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
про розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
про розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
70. Крім того, пунктом 6 Порядку №622 передбачено, що у разі ліквідації державного органу довідки видаються органом, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС. У разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 1 січня 2024 р. здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи. За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 1 січня 2024 р. з урахуванням пункту 4 цього Порядку.
71. Аналіз наведених положень Порядку №622 свідчить, що після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823 КМУ передбачив диференційований підхід до визначення заробітної плати, яка враховується для призначення пенсії державного службовця.
Зокрема, пункт 4-1 Порядку №622 застосовується до осіб, які працювали з 01 січня 2024 року в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, і посади яких було класифіковано. Для таких осіб заробітна плата визначається з урахуванням нової системи оплати праці, побудованої на класифікації посад державної служби. Саме тому посадовий оклад, надбавка за ранг і надбавка за вислугу років враховуються за останньою займаною посадою, передбаченою штатним розписом, а інші виплати - у середньомісячних сумах за період починаючи з 01 січня 2024 року.
Водночас пункт 4-2 Порядку №622 застосовується у випадках, коли особа працювала у державному органі, що провів класифікацію посад, однак її не було переведено на посаду, передбачену новим штатним розписом, або вона звільнилася до 01 січня 2024 року з такого органу. У такому разі заробітна плата визначається не за правилами пункту 4-1, а з урахуванням пункту 4 Порядку №622: посадовий оклад, надбавка за ранг і надбавка за вислугу років беруться у розмірах, установлених на 31 грудня 2023 року, а інші виплати - за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
72. Крім того, пункт 4-2 Порядку №622 визначає і перелік довідок, які подаються для призначення пенсії державного службовця особами, на яких поширюється дія цього пункту. Зокрема, такі особи подають довідку про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4; довідку про розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5; а також довідку про розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
73. Отже, пункти 4-1 і 4-2 Порядку №622 є взаємопов`язаними, однак регулюють різні категорії осіб, передбачають різні механізми визначення заробітної плати та різні форми довідок для підтвердження її складових. Проте застосування відповідного механізму Порядку №622 передбачає встановлення не лише статусу особи у зв`язку з класифікацією посад державної служби, а й відповідної або прирівняної посади, за якою має визначатися заробітна плата для обчислення пенсії. У цьому контексті значення має пункт 6 Порядку №622, згідно з яким у разі відсутності в державному органі на момент звернення особи за призначенням пенсії посади державної служби, яку вона займала на день звільнення, визначення прирівняної посади здійснюється після 01 січня 2024 року на основі класифікаційного коду, який був присвоєний останній займаній особою посаді державної служби. Якщо класифікаційний код такій посаді на дату звільнення не було присвоєно, прирівняння посади не здійснюється, а довідка видається відповідно до умов оплати праці, що діяли до 01 січня 2024 року.
74. Застосовуючи наведені положення Порядку №622, суди мають ураховувати вимогу юридичної визначеності як складову конституційного принципу верховенства права. У Рішенні від 01 березня 2023 року №1-р(II)/2023 Конституційний Суд України зазначив, що юридична визначеність передбачає, зокрема, чіткість і зрозумілість норм права, передбачуваність їх змісту та можливих наслідків застосування, а доступність акта права для ознайомлення сама по собі не гарантує доступності його змісту, якщо відповідні приписи сформульовано нечітко або суперечливо.
75. У спірних правовідносинах це означає, що зміна механізму визначення заробітної плати державних службовців у зв`язку із запровадженням класифікації посад не повинна ставити особу, яка звільнилася з державної служби до запровадження такої класифікації, у стан невизначеності щодо механізму визначення заробітної плати для призначення пенсії, належної форми довідки, відповідної або прирівняної посади та періоду, за який мають визначатися складові заробітної плати.
76. Отже, сама зміна системи оплати праці у зв`язку із запровадженням класифікації посад державної служби не є достатньою підставою для відмови у врахуванні поданих особою відомостей про складові заробітної плати без попереднього встановлення того, який саме механізм Порядку №622 підлягає застосуванню до цієї особи та чи відповідають подані нею довідки вимогам цього Порядку.
77. Таким чином, для правильного вирішення позовних вимог у частині врахування довідок про складові заробітної плати суди мали не обмежуватися висновком про те, що позивачка звільнилася з державної служби у 2017 році та особисто не сплачувала єдиний внесок із сум, зазначених у цих довідках, а встановити, за яким саме механізмом Порядку №622 має визначатися заробітна плата, що є базою для обчислення її пенсії державного службовця.
78. З огляду на встановлену судами обставину звільнення позивачки з державної служби 02 лютого 2017 року, судам необхідно було застосувати положення Порядку №622 у редакції, чинній у грудні 2024 року, та з`ясувати, чи провів державний орган за останнім місцем роботи позивачки або його правонаступник класифікацію посад державної служби, чи існує відповідна або прирівняна посада за останнім місцем її роботи на державній службі, а також чи відповідають подані довідки формам, змісту та механізму визначення заробітної плати, передбаченим цим Порядком.
79. Зокрема, суди мали перевірити, за якими саме формами Порядку №622 видані довідки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06; чи відповідають вони додаткам 4, 5 або 6 до цього Порядку; чи правильно визначено відповідну або прирівняну посаду, підстави її прирівняння, а також період, за який обчислено відповідні виплати, з урахуванням правил пунктів 4, 4-1, 4-2 і 6 Порядку №622; а також чи наявні підстави для застосування форми довідки, передбаченої для осіб із не менш як 20 роками стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Зазначене потребує окремої перевірки з огляду на те, що встановлений судами період роботи позивачки з 12 травня 1997 року по 02 лютого 2017 року не охоплює повних 20 років.
80. Однак суди попередніх інстанцій зазначених обставин не встановили, зміст поданих довідок на відповідність вимогам Порядку №622 не перевірили та фактично відмовили у задоволенні позовних вимог у цій частині лише з мотивів звільнення позивачки з державної служби у 2017 році та несплати нею особисто єдиного внеску із сум, зазначених у довідках.
81. Такий підхід є передчасним, оскільки суди не з`ясували, чи можуть відповідні довідки бути використані для визначення заробітної плати позивачки як особи, яка на час звернення за призначенням пенсії не є державним службовцем, за правилами частини першої статті 37 Закону №3723-XII та відповідного механізму, передбаченого Порядком №622.
82. З огляду на викладене доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів щодо неможливості врахування довідок через звільнення позивачки з державної служби у 2017 році та несплату нею особисто єдиного внеску із сум, зазначених у таких довідках, є обґрунтованими. Водночас ці доводи не дають підстав для ухвалення Верховним Судом нового рішення про безумовне врахування довідок Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, необхідних для перевірки їх відповідності вимогам Порядку №622.
83. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
84. Оскільки вирішення питання про можливість урахування довідок від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06 потребує дослідження їх змісту, відповідності встановленим формам і правилам визначення складових заробітної плати, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно ухвалити нове рішення у цій частині.
85. За таких обставин судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо призначення, нарахування та виплати пенсії державного службовця з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06 не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності й обґрунтованості судового рішення, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору в цій частині.
86. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
87. За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
88. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
89. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).
90. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
91. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
92. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 КАС України).
93. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та/або апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
94. З огляду на викладене рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про призначення, нарахування та виплату пенсії державного службовця з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
95. Посилання скаржниці на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21, від 05 березня 2025 року у справі №560/5916/24 та від 24 вересня 2025 року у справі №560/706/25, колегія суддів враховує в частині підтвердження загального підходу про те, що заробітна плата для обчислення пенсії особі, яка на час звернення не є державним службовцем, визначається за правилами, установленими для працюючого державного службовця відповідної посади та рангу. Водночас наведені висновки не дають підстав для ухвалення нового рішення, оскільки суди не встановили обставин, необхідних для застосування пунктів 4 - 4-2 і 6 Порядку №622 у редакції, чинній станом на грудень 2024 року, та окремої перевірки відомостей, зазначених у кожній із поданих довідок.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
96. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або не встановив обставини, що входять до предмета доказування, за умови обґрунтованості підстав касаційного оскарження.
97. Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені лише цим судом. В інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
98. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у позивачки права на переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, водночас передчасно відмовили у задоволенні позовних вимог у частині призначення, нарахування та виплати такої пенсії з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06, оскільки обмежилися висновком про те, що позивачка звільнена з державної служби у 2017 році та особисто не сплачувала єдиний внесок із сум, зазначених у цих довідках.
99. Однак для правильного вирішення спору в цій частині необхідно встановити, за яким саме механізмом Порядку №622 має визначатися заробітна плата для обчислення пенсії державного службовця у спірних правовідносинах; чи відповідають довідки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06 встановленим Порядком №622 формам, змісту та правилам визначення складових заробітної плати.
100. За таких обставин рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про призначення, нарахування та виплату пенсії державного службовця з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
101. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати правові висновки, викладені у пунктах 78-79 цієї постанови.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі №560/3676/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про призначення, нарахування та виплату пенсії державного службовця з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05 грудня 2024 року №351/Г/22-01-10-02-06 та №352/Г/22-01-10-02-06.
Справу №560/3676/25 у цій частині направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
С.М. Чиркін
