Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8475/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлакс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 (в частині задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" та скасування пункту 5 ухвали Господарського суду міста Києва від 06.04.2026)
у справі № 910/8475/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлакс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"
про відкриття провадження у справі про банкрутство, -
Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Марлакс" (далі - ТОВ "Марлакс", кредитор, заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва зі заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" (далі - ТОВ "ПГ Інвест", боржник) у зв`язку з наявністю у останнього непогашеної заборгованості.
За подання заяви про відкриття стосовно боржника провадження у справі про банкрутство заявником було сплачено 30 280,00 грн судового збору згідно платіжної інструкції № 42 від 18.07.2025.
Боржник у відзиві та поданих у подальшому поясненнях посилався на відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство з огляду на погашення наявної заборгованості шляхом внесення необхідної суми коштів на депозитний рахунок нотаріуса.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025, зокрема, відкрито провадження у справі № 910/8475/25 про банкрутство ТОВ "ПГ Інвест".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025, залишеною без змін постановою Верховного суду від 11.03.2026 у справі №910/8475/25, апеляційну скаргу боржника задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Марлакс" у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПГ Інвест".
Короткий зміст заявлених вимог
30.03.2026 до місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "Марлакс" про повернення судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі №910/8475/25 постановлено серед іншого задовольнити заяву ТОВ "Марлакс" про повернення судового збору та повернути заявнику з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 30 280, 00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 42 від 18.07.2025.
Не погодившись частково із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "ПГ Інвест" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати таку ухвалу в частині повернення ТОВ "Марлакс" з Державного бюджету України судового збору в розмірі 30 280,00 грн (пункт 5 ухвали) та покласти понесені судові витрати на ТОВ "Марлакс".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026, зокрема, апеляційну скаргу боржника задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 (в частині задоволення заяви ТОВ "Марлакс" та повернення йому з Державного бюджету України судового збору в розмірі 30 280,00 грн (пункт 2 ухвали щодо ТОВ "Марлакс" та пункт 5 ухвали)) скасовано, прийнято в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Марлакс" про повернення судового збору відмовлено.
Зазначену постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що ухвала місцевого господарського суду, винесена за результатами проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство, за своєю процесуальною природою належить до судового рішення, ухваленого по суті спору у розумінні положень частини третьої статті 232, статей 233, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), як наслідок відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство згідно Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) не є тотожним відмові у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції у позовному провадженні, у зв`язку з чим норма пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", яка регулює питання повернення судового збору з Державного бюджету, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції виснував, що оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.03.2026, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/8475/25 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПГ Інвест", витрати ТОВ "Марлакс" зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на ініціюючого кредитора.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись із зазначеною постановою, ініціюючий кредитор (ТОВ "Марлакс") подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив суд скасувати оскаржену постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 в частині задоволення апеляційної скарги ТОВ "ПГ Інвест" та скасування пункту 5 ухвали Господарського суду міста Києва від 06.04.2026, залишити в силі пункт 5 означеної ухвали.
Касаційну скаргу кредитор мотивував підставами касаційного оскарження, які визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та полягають у такому:
- застосуванні судом апеляційної інстанції норм статті 129 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 11.03.2026 у цій же справі № 910/8475/25 (скаржник вважає, що: "у зазначеній постанові Верховний Суд встановив, що підставою відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є наявність спору про право у розумінні ч. 6 ст. 39 КУзПБ, а питання правомірності внесення коштів на депозит нотаріуса має вирішуватися у позовному провадженні у справі № 910/5893/20. Верховний Суд не вирішував питання про непридатність п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" до цих правовідносин");
- відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм статті 7 Закону України "Про судовий збір" та статті 129 ГПК України у ситуації, коли відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство відбулась виключно через процесуальну підставу - наявність "спору про право" у розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ - а не через вирішення спору по суті не на користь кредитора.
Скаржник також доводить, що неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права зумовлене помилковим урахуванням нерелевантної практики Верховного Суду, адже у постановах від 27.10.2021 у справі № 923/1245/20 та від 24.04.2025 у справі № 910/9327/24 питання повернення судового збору з Державного бюджету України не вирішувалось.
Також у прохальній частині касаційної скарги кредитор заявив клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України у разі, якщо Верховний Суд дійде висновку про необхідність формування висновку щодо застосування пункту 3 частини першої статті 7 ЗУ "Про судовий збір" у правовідносинах, пов`язаних з відмовою у відкритті провадження у справі про банкрутство через наявність спору про право.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
12.06.2026 до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ТОВ "Марлакс".
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.06.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/8475/25 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2026 серед іншого відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Марлакс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 (в частині задоволення апеляційної скарги ТОВ "ПГ Інвест" та скасування п. 5 ухвали Господарського суду міста Києва від 06.04.2026) у справі № 910/8475/25; призначено касаційну скаргу до розгляду на 22.07.2026 о 12:00.
У зв`язку з запланованою відпусткою суддів Жукова С.В., Картере В.І автоматизованою системою документообігу суду 29.06.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Васьковський О. В.
У подальшому, у зв`язку з відпусткою судді Пєскова В. Г., автоматизованою системою документообігу суду 21.07.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Васьковський О. В., Погребняк В. Я.
У судове засідання 22.07.2026 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Водночас оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників цієї справи чи їх повноважних представників.
Розгляд клопотань
Щодо клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає, що таке не містить обґрунтування зазначеної заявником підстави згідно з частиною п`ятою статті 302 ГПК України.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Про виключність правової проблеми з точки зору якісного критерію можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди припустилися явної й грубої помилки у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільного розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду у низці судових рішень (зокрема від 10.07.2019 у справі № 431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі № 910/8130/17, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 28.04.2021 у справі № 916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18, від 23.06.2026 у справі № 910/19775/23), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.
Однак у поданому скаржником клопотанні відсутні належні обґрунтування згаданих кількісного та якісного вимірів. При цьому заявник хоч і зазначає, що застосування норм статті 129 ГПК України як підстави для відмови у поверненні судового збору у разі відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є помилковим, однак не обґрунтовує у належний спосіб обставин, які б свідчили про існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах.
Крім того, колегія суддів враховує, що ця справа може бути вирішена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду як належним судом у межах оцінки правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Отже, заявлене скаржником клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, які б надавали можливість подолати бар`єр означених показників, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підґрунтя вважати, що існують підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі Кредитора доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскарженої постанови з огляду на таке.
Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви ініціюючого кредитора про повернення судового збору, сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, з огляду на відмову у відкритті такого провадження.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та КУзПБ (абзац другий частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з абзацом другим частини другої статті 34 КУзПБ до заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті.
Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з огляду на відмову постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у задоволенні заяви ТОВ "Марлакс" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПГ Інвест", заявник подав до суду першої інстанції заяву про повернення судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
У цьому зв`язку у справі, що розглядається, перед Верховним Судом постало питання можливості застосування норми пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 КУзПБ застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу, грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Стаття 34 КУзПБ унормовує, зокрема, порядок звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, зміст такої заяви та перелік додатків до неї.
Статтею 37 КУзПБ визначено порядок та підстави відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також залишення такої заяви без руху. Статтею 38 цього Кодексу - порядок та підстави повернення та відкликання означеної заяви.
У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху, повернення чи залишення без розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, господарський суд здійснює розгляд такої заяви по суті у підготовчому засіданні у порядку, визначеному статтею 39 КУзПБ.
Згідно абзацу першого частини першої статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом частини п`ятої статті 39 КУзПБ за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі.
Частиною шостою статті 39 КУзПБ унормовано, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.
Системний аналіз норм статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет: 1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання (у розумінні визначеного частиною першою статті 1 КУзПБ терміну); 2) встановлення наявності/відсутності спору про право; 3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі; 4) пред`явлення таких вимог до суб`єкта господарювання - оптового постачальника електричної енергії.
Разом з тим системний аналіз статей 34, 35, 37, 38, 39 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у провадженні у справах про банкрутство є такі два етапи розгляду відповідної заяви:
1) розгляд заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство на відповідність такої нормам КУзПБ, що має наслідком постановлення господарським судом однієї з ухвал: про прийняття заяви про відкриття провадження у справі до розгляду; про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі; про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху; про повернення заяви про відкриття провадження у справі.
2) розгляд заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті у підготовчому засіданні, за результатами якого господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Своєю чергою, зі змісту частини першої статті 176 ГПК України вбачається, що у позовному провадженні передумовою постановлення господарським судом ухвали про відкриття провадження у справі є відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмову у відкритті провадження.
Тобто на етапі відкриття провадження у справі позовного провадження господарський суд не досліджує аргументи сторін та не розглядає позовну заяву по суті.
Натомість передумовою відкриття провадження у справі про банкрутство є розгляд господарським судом заяви про відкриття такого провадження по суті, що потребує перевірки судом серед іншого обставин обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором, а також встановлення відсутності підстав для відмови у відкритті відповідного провадження.
У зв`язку з цим постановлена за результатами проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство ухвала суду першої інстанції про відкриття або про відмову у відкритті провадження у такій справі за своєю процесуальною природою належить до судового рішення, ухваленого по суті спору у розумінні положень частини третьої статті 232, 233, 237, 238 ГПК України та ін.
Така процесуальна природа (приналежність) цього судового рішення обумовлена особливостями здійснення провадження у справі про банкрутство, адже вирішення окремих процедурних питань, зокрема про перехід до визначеної КУзПБ процедури розпорядження майном боржника, поєднується з вирішенням відповідного спірного питання (за аналогією з позовним провадженням - спору) щодо наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (подібні за змістом висновки щодо процесуальної природи ухвали, постановленої за результатами проведення підготовчого засідання, містяться у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/20427/21).
З наведеного колегія суддів зауважує, що саме перший етап розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є схожим за процесуальним порядком з вирішенням господарським судом питання щодо прийнятності позовної заяви (залишення позовної заяви без руху, повернення такої заяви, відкриття чи відмови у відкритті позовного провадження). Відтак саме за результатом постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор має право на повернення судового збору, сплаченого за подання означеної заяви, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
У свою чергу, етап підготовчого засідання у справі про банкрутство, як зазначалось, має певну схожість з розглядом справи по суті в позовному провадженні, тож у разі відмови господарським судом у відкритті провадження у справі про банкрутство витрати за розгляд відповідної заяви варто покладати на заявника відповідно до положень статті 129 ГПК України за аналогією до порядку розподілу судових витрат у справах позовного провадження.
Винятком цьому є відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство через задоволення вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання, що саме по собі передбачає й відшкодування боржником такому кредитору витрат зі сплати судового збору за подання відповідної заяви. При цьому погашення у тому числі названих судових витрат виключає необхідність звернення ініціюючим кредитором до суду із заявою про повернення судового збору.
Зважаючи на викладене, у будь-якому випадку у разі відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених частиною шостою статті 39 КУзПБ, норма пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" застосуванню не підлягає.
У такий спосіб, положення статті 7 Закону України "Про судовий збір", якою визначено порядок та підстави повернення судового збору, застосовуються у провадженнях у справах про банкрутство з урахуванням зазначених вище особливостей КУзПБ, що цілком узгоджується з приписами абзацу другого частини першої статті 2 цього Кодексу.
Щодо суті касаційної скарги
Судами попередніх інстанцій встановлено та було зазначено вище, що у зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПГ Інвест" за заявою ТОВ "Марлакс", ініціюючий кредитор подав до місцевого господарського суду заяву про повернення судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою від 06.04.2026 у цій справі Господарський суд міста Києва постановив серед іншого повернути ТОВ "Марлакс" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 30 280, 00 грн, сплачений за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПГ Інвест".
За наслідками апеляційного перегляду постановою від 28.05.2026 Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 в частині задоволення заяви ТОВ "Марлакс" та повернення йому з Державного бюджету України судового збору, прийняв у скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви ініціюючого кредитора про повернення судового збору.
Відмовляючи у задоволенні відповідної заяви, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався тим, що ухвала місцевого господарського суду, постановлена за результатами проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство, за своєю процесуальною природою належить до судового рішення, ухваленого по суті спору у розумінні відповідних положень ГПК України, тому відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство з визначених КУзПБ підстав не є тотожним відмові у відкритті позовного провадження у справі, у зв`язку з чим норма пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Таке здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування цілком відповідає наведеним вище мотивам Верховного Суду та спростовує помилкові протилежні доводи скаржника.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви ініціюючого кредитора про повернення судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" та обґрунтовано прийняв нове рішення про відмову у задоволенні означеної заяви.
Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів відхилила з підстав необґрунтованості доводи скаржника про невірне тлумачення та застосування судом апеляційної інстанції норми пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
При цьому колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника про нерелевантність врахованої апеляційним господарським судом практики Верховного Суду, адже зазначене не призвело до неправильного розгляду заяви по суті.
Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 129 ГПК України, викладеного у постанові від 11.03.2026 у цій же справі № 910/8475/25 (якою залишено без змін постанову апеляційного суду від 08.12.2025 про відмову у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника), відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд не формулював висновку щодо застосування норми пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", а лише виснував про розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскаржених судових рішень, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Дійшовши в цілому зазначених вище висновків, Верховний Суд констатує, що оскаржена постанова апеляційного суду у цій справі є законною та обґрунтованою, а протилежні доводи скаржника - безпідставними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржене судове рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги заявника та необхідність залишення постанови суду апеляційної інстанції від 28.05.2026 у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ :
1. У задоволенні клопотання про передачу справи № 910/8475/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлакс" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 (в частині задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" та скасування пункту 5 ухвали Господарського суду міста Києва від 06.04.2026) у справі № 910/8475/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк
