Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 липня 2026 року
у справі № 910/8475/25
Господарська юрисдикція
Щодо неможливості застосування норми п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство на підставі ч. 6 ст. 39 КУзПБ
Фабула справи: ТОВ "Марлакс" звернулося до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПГ Інвест" у зв`язку з наявністю у останнього непогашеної заборгованості.
За подання заяви про відкриття стосовно боржника провадження у справі про банкрутство заявником було сплачено 30 280,00 грн судового збору згідно платіжної інструкції.
Ухвалою господарського суду, зокрема, відкрито провадження у справі № 910/8475/25 про банкрутство ТОВ "ПГ Інвест".
Постановою апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Верховного суду у справі №910/8475/25, ухвалу господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Марлакс" у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПГ Інвест".
До місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "Марлакс" про повернення судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду постановлено серед іншого задовольнити заяву ТОВ "Марлакс" про повернення судового збору та повернути заявнику з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 30 280, 00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду (в частині задоволення заяви ТОВ "Марлакс" та повернення йому з Державного бюджету України судового збору в розмірі 30 280,00 грн (пункт 2 ухвали щодо ТОВ "Марлакс" та пункт 5 ухвали)) скасовано, прийнято в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Марлакс" про повернення судового збору відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ініціюючий кредитор (ТОВ "Марлакс") стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм статті 7 Закону України "Про судовий збір" та статті 129 ГПК України у ситуації, коли відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство відбулась виключно через процесуальну підставу - наявність "спору про право" у розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ - а не через вирішення спору по суті не на користь кредитора.
Правова позиція Верховного Суду: у [цій] справі перед Верховним Судом постало питання можливості застосування норми пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Частиною шостою статті 39 КУзПБ унормовано, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.
Системний аналіз статей 34, 35, 37, 38, 39 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у провадженні у справах про банкрутство є такі два етапи розгляду відповідної заяви:
- розгляд заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство на відповідність такої нормам КУзПБ, що має наслідком постановлення господарським судом однієї з ухвал: про прийняття заяви про відкриття провадження у справі до розгляду; про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі; про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху; про повернення заяви про відкриття провадження у справі.
- розгляд заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті у підготовчому засіданні, за результатами якого господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Саме перший етап розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є схожим за процесуальним порядком з вирішенням господарським судом питання щодо прийнятності позовної заяви (залишення позовної заяви без руху, повернення такої заяви, відкриття чи відмови у відкритті позовного провадження). Відтак саме за результатом постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор має право на повернення судового збору, сплаченого за подання означеної заяви, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
У свою чергу, етап підготовчого засідання у справі про банкрутство, як зазначалось, має певну схожість з розглядом справи по суті в позовному провадженні, тож у разі відмови господарським судом у відкритті провадження у справі про банкрутство витрати за розгляд відповідної заяви варто покладати на заявника відповідно до положень статті 129 ГПК України за аналогією до порядку розподілу судових витрат у справах позовного провадження.
Винятком цьому є відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство через задоволення вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання, що саме по собі передбачає й відшкодування боржником такому кредитору витрат зі сплати судового збору за подання відповідної заяви. При цьому погашення у тому числі названих судових витрат виключає необхідність звернення ініціюючим кредитором до суду із заявою про повернення судового збору.
Висновки: у разі відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених частиною шостою статті 39 КУзПБ, норма пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" застосуванню не підлягає.
Ключові слова: справляння судового збору, ініціювання банкрутства, наслідки відкриття провадження
