Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/3336/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Бучок А.О. (адвокат),
відповідача - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач) - Мудрик І.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2026 (головуючий - суддя Коссак С.М.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 (головуюча - суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.)
у справі за позовом Товариства
до Відділення АМК
про визнання незаконним і скасування рішення про застосування оперативно-господарських санкцій.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсними та скасування окремих пунктів рішення, яке прийняте Відділенням АМК і відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон, тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у частині, що стосується позивача.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Відділення АМК про визнання недійсними та скасування пунктів 1, 4, 7, 10, 13, 16 резолютивної частини рішення відповідача в частині визнання вчинення Товариством порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону та визнання незаконними та скасування пунктів 2, 5, 8 ,11, 14, 17 резолютивної частини рішення Відділення АМК.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 05.03.2026 у цій справі, яке Західний апеляційний господарський суд залишив постановою від 28.07.2026 без змін, у задоволенні позовних вимог відмовив.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючися на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У касаційній скарзі Товариство зазначає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме пункту 36 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, та підлягають скасуванню.
4.2. На думку скаржника, при розгляді апеляційної скарги у цій справі апеляційний суд застосував правові позиції Верховного Суду стосовно дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону) та накладення штрафу. Відповідно до цієї позиції, питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Однак Верховний Суд у постановах від 08.07.2021 у справі №914/938/20 та від 27.02.2025 у справі №914/400/24 не врахував положення пункту 36 Особливостей здійснення публічних закупівель, згідно з яких торги можуть бути визнані такими, що відбулися, навіть при подачі належної пропозиції від одного учасника. Відтак з введенням у дію Особливостей здійснення публічних закупівель змінився суспільний контекст, в зв`язку з чим застарів застосований у вищевказаних постановах Верховного Суду підхід стосовно дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону);
4.2.1. Означене вище, на думку Товариства, є підставами для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного ним в постановах від 08.07.2021 у справі №914/938/20 та від 27.02.2025 у справі №914/400/24, який полягає в тому, що такі обставини, як: спільність IP-адреси, наявність господарських відносин, схожість в оформленні тендерних пропозицій, наявність спільних властивостей у файлах - в сукупності є достатніми ознаками антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Такий відступ має полягати в тому, що на період дії пункту 36 Особливостей здійснення публічних закупівель, зважаючи на відсутність протягом цього періоду зацікавленості в учасників торгів у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, такі антиконкурентні узгоджені дії можуть встановлюватися органами АМК тільки на підставі прямих доказів (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України);
4.3. Позивач вказує, що станом на 21.08.2026 відсутній подібний висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 36 Особливостей здійснення публічних закупівель у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону) та накладення штрафу (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. Від відповідача відзив на касаційну скаргу у визначений Судом строк не надійшов.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції встановлені та перевірені судом апеляційної інстанції такі обставини справи:
- Товариство та інші учасники торгів брали участь у торгах в системі «Prozorro» за ідентифікаторами закупівлі: №UA-2023-04-07-009689-а, №UA-2024-02-08-013250-а, №UA-2024-05-10-007628-а, №UA-2024-09-16-014548-а, №UA-2025-04-01-011341-а та №UA-2025-04-17-004835-а;
- рішенням Відділення АМК від 29.08.2025 №63/186-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №63/3-01-182-2025 (далі - Рішення АМК) визнано дії позивача та іншого учасника торгів порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. За вчинені правопорушення на Товариство та на іншого учасника торгів накладено штрафи у розмірі 301 500,00 грн кожному;
- у процесі розгляду справи №63/3-01-182-2025 Відділенням АМК встановлено, що Товариство та інший учасник торгів під час підготовки та участі у Торгах 1-6 діяли не самостійно, а узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання, з огляду на таке:
згідно з інформацією, наданою ДП «Prozorro» листом від 26.05.2025 №206/01/1021/04 (вх.№63-01/2054 від 27.05.2025) та листом від 17.06.2025 №206/01/1207/04 (вх.№63-01/2480 від 18.06.2025), Товариство та інший учасник торгів подавали свої пропозиції для участі у Торгах 1-6 з одного авторизованого електронного майданчика «E-Tender», власником якого є ТОВ «Е-ТЕНДЕР»;
відповідно до листів ТОВ «Е-ТЕНДЕР» від 30.05.2025 №378-25 (вх.№63-01/2181 від 03.06.2025) та від 30.06.2025 №447-25 (вх.№63-01/1637кі від 11.07.2025) надано інформацію щодо банківських рахунків і платежів, здійснених для участі у Торгах 5 та Торгах 6. Оплата послуг майданчика здійснювалась з рахунків, відкритих в одній банківській установі, в один день та з невеликою різницею в часі;
аналіз тендерних пропозицій показав, що документи Товариства та іншого учасника торгів створено та подано у складі тендерних пропозицій в один день. Інший учасник торгів використовував електронну поштову скриньку, зареєстровану працівником Товариства Андріаном Бучком , який у період січень-жовтень 2023 року перебував у трудових відносинах з Товариством;
учасники використовували однакові ІР-адреси для входу в аукціон та систему дистанційного банківського обслуговування «Клієнт-банк»: Торги 2: ІНФОРМАЦІЯ_1; Торги 3: ІНФОРМАЦІЯ_2; Торги 4: ІНФОРМАЦІЯ_3; Торги 5: ІНФОРМАЦІЯ_4; Торги 6: ІНФОРМАЦІЯ_4;
також вони використовували ІР-адресу НОМЕР_1 , закріплену за ТОВ «Збараж», що перебуває у контрольних відносинах з Товариством;
встановлено наявність господарських відносин між іншим учасником торгів і Товариством, а також між іншим учасником торгів і суб`єктами господарювання, пов`язаними з Товариством. Згідно з листами Головного управління ДПС у Закарпатській області від 28.03.2025 №0700-0604-6/19312 (вх.№63-01/1340 від 07.04.2025) та від 11.06.2025 №5857/5/07-16-04-01-07 (вх.№63-01/1342кі від 11.06.2025) надано відомості про об`єкти оподаткування: Товариством офісне приміщення та торговий зал за адресою АДРЕСА_1 ; інший учасник торгів - магазин за тією ж адресою;
у листі іншого учасника торгів від 30.06.2025 №25 (вх.№63-01/2768 від 04.07.2025) зазначено, що у період 01.01.2023-01.06.2025 він орендував приміщення для підприємницької діяльності у ТОВ «Збараж» (м. Хуст, вул. Небесної Сотні, 122-124) за договорами від 01.06.2021 та 03.06.2024, а також у Товариства за адресою АДРЕСА_1 , за договорами від 01.06.2021 та 03.06.2024;
інший учасник торгів повідомив, що у разі перемоги у торгах мав намір придбати мінеральну воду у ТОВ «Едельвелла» (Закарпатська обл., Хустський р-н, смт Вишкова, вул. Шаянська, 51а), засновниками якого є Товариство та ОСОБА_2 (частка кожного 15 000 грн). Керівником ТОВ «Едельвелла» у період січень 2023 - травень 2025 років був ОСОБА_3 , який одночасно очолював Товариство та ТОВ «Збараж»;
неподання одним з учасників документів, які вимагалися тендерною документацією Торгів 5 та Торгів 6. Під час Торгів 5 інший часників торгів не надав гарантійний лист, передбачений Додатком 2 та Додатком 3 тендерної документації. Під час Торгів 6 інший учасник торгів не надаа лист-заявку та анкету (Додатки 4 та 6);
неподання повного пакету документів свідчить про відсутність наміру здобути перемогу у цих торгах та участь у них з метою забезпечення перемоги Товариства, що підтверджується вимогою частини другої статті 20 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо подання не менше двох тендерних пропозицій для проведення відкритих торгів;
спільні властивості електронних файлів, поданих учасниками у тендерних пропозиціях- відділення здійснило аналіз властивостей електронних файлів, поданих Учасниками у складі тендерної пропозиції на Торги 1, Торги 2, Торги 3, Торги 4, торги 5, Торги 6. Так, за результатами аналізу тендерних пропозицій учасників встановлено, що Товариство та інший учасник торгів завантажували свої тендерні пропозиції для участі у Торгах 1, Торгах 2, Торгах 3, Торгах 4, Торгах 5, Торгах 6 у форматі «РОР» із використанням спільних метаданих (додаток, у якому створено PDF, версія PDF);
з огляду на викладене, оскаржуване рішення відповідача мотивовано наявністю узгоджених антиконкурентних дій, ознаками яких є використання іншим учасником торгів електронної поштової скриньки, яка зареєстрована працівником Товариства, у сукупності з іншими доказами, вказує на координацію дій між учасниками; використання учасниками однієї ІР-адреси (для входу в аукціон, завантаження тендерних пропозицій, входу до електронного кабінету системи дистанційного банківського обслуговування «Клієнт-банк», тощо), що свідчать про координацію дій між учасниками; наявність господарських відносин між учасниками свідчить про обізнаність учасників таких відносин щодо конкурентоспроможності (стану фінансових, матеріальних, людських ресурсів) один одного; взаємозв`язки між відповідачами антимонопольної справи через третіх осіб створювало умови для обміну інформацією щодо господарської діяльності та обізнаності щодо участі в торгах; спільні властивості файлів є проявом узгодженої поведінки учасників; не завантаження учасником повного пакету документів, які вимагалися тендерною документацією торгів, вчинення дій, що не сприяли перемозі у торгах та свідчить про технічну участь у торгах;
- з доводами, викладеними в Рішенні АМК Товариство не погодилося і оскаржило його до суду.
6.2. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції вказав, що в Рішенні АМК на підставі аналізу дій учасників Торгів 1-6 Товариства та іншого учасника торгів встановлено сукупність обставин, які виключають можливість некоординованої поведінки, зокрема:
- використання одного авторизованого електронного майданчика;
- використання рахунків, відкритих в одній банківській установі, здійснення платежів в один день та з невеликою різницею у часі;
- документи створено та подано у складі тендерних пропозицій в один день, а саме аналіз тендерних пропозицій показав, що документи Товариство та інший учасник торгів подавали/оновлювали/переглядали тендерні пропозиції в одні дні;
- інший учасник торгів використовував електронну поштову скриньку, зареєстровану працівником Товариства;
- учасники використовували однакові ІР-адреси для входу в аукціон та систему дистанційного банківського обслуговування «Клієнт-банк»;
- наявність господарських відносин між учасниками торгів;
- неподання одним з учасників документів, які вимагалися тендерною документацією торгів 5 та торгів 6;
- спільні властивості електронних файлів, поданих учасниками у тендерних пропозиціях.
6.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що інший учасник торгів і Товариство зареєстровані в різних населених пунктах Закарпатської області, а саме інший учасник торгів у м. Тчів, а Товариство у м. Хуст, відтак кінцеве обладнання (комп`ютери, ноутбуки, смартфони), що знаходяться у приміщеннях за адресами реєстрації іншого учасника торгів і Товариства, не може підключатися до одного мережевого пристрою [маршрутизатора (роутера), WI-FI роутера] та використовувати одну і ту саму зовнішню ІР-адресу.
6.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на різне місцезнаходження іншого учасника торгів і Товариства, використання ними спільних ІР-адрес (в тому числі з NAT технологією) для входу в електронні поштові скриньки та входу на аукціон, подання своїх тендерних пропозицій та вчинення інших дій, пов`язаних з участю в торгах 1-6, а також під час входу до особистих кабінетів автоматизованої системи дистанційного обслуговування з метою керування власними рахунками, свідчить про наявність у них спільного доступу до мережі інтернет, що створює умови для обміну інформацією між ними, в тому числі під час участі в торгах 1-6.
6.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач та інший учасник торгів також використовували ІР-адресу НОМЕР_1 , закріплену за ТОВ «Збараж», що перебуває у контрольних відносинах з Товариством.
6.6. Щодо тверджень скаржника, про порушення відповідачем абзацу першого пункту 4 розділу VIII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що Відділення АМК виконало свій обов`язок щодо розгляду пояснень Товариства, оскільки прийняло їх, долучило до матеріалів справи та оцінило у контексті фактів, досліджених та встановлених під час розгляду матеріалів справи №63/3-01-182-2025.
6.7. Суд апеляційної інстанції вказав, що Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не вимагає від АМК покрокового цитування та окремого детального спростування кожної тези відповідача, якщо загальний зміст та доказова база рішення прямо доводять протилежне.
6.8. Відтак, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції виснував, що встановлені Відділенням АМК обставини в їх сукупності та взаємозв`язку не можуть бути випадковим збігом обставин, а підтверджують наявність узгодженої поведінки Товариства та іншого учасника торгів у підготовці пропозицій для участі в Торгах 1-6, що є підставою для кваліфікації дій зазначених суб`єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій шляхом спотворення результатів торгів.
6.9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не спростовано обставин, які покладені в основу Рішення Відділення АМК та не доведено належними та допустимими доказами порушення або неправильного застосування норм матеріального права, що могло би бути підставою для скасування такого рішення на підставі частини першої статті 59 Закону.
6.10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянтом здійснюється фрагментація доказів у справі з метою їх представлення відірвано один від одного, натомість, сукупність виявлених особливостей у двох суб`єктів господарювання свідчить про узгодження поведінки учасників. Відтак, доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на викладене вище.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 07.09.2026, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №914/3336/25 на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від Відділення АМК 25.09.2026 до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу (документ сформований в системі «Електронний суд» 24.09.2026 та зареєстрований у Суді 25.09.2026).
7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.09.2026 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/3336/25, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Власов Ю.Л., Колос І.Б.
7.4. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу від 06.10.2026, ураховуючи усне клопотання представника відповідача, долучив вказаний вище відзив до матеріалів справи та оцінюватиме його як письмові пояснення, з огляду на приписи статті 42, 300 ГПК України.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.4. Товариство з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначає, що:
- при розгляді апеляційної скарги у цій справі апеляційний суд застосував правові позиції Верховного Суду стосовно дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону) та накладення штрафу;
- відповідно до цієї позиції, питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України;
- однак Верховний Суд у постановах від 08.07.2021 у справі №914/938/20 та від 27.02.2025 у справі №914/400/24 не врахував положення пункту 36 Особливостей здійснення публічних закупівель, згідно з яких торги можуть бути визнані такими, що відбулися, навіть при подачі належної пропозиції від одного учасника;
- відтак, з введенням у дію Особливостей здійснення публічних закупівель змінився суспільний контекст, в зв`язку з чим застарів застосований у вищевказаних постановах Верховного Суду підхід стосовно дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону);
- наведені обставини, на думку скаржника, є підставами для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного ним в постановах від 08.07.2021 у справі №914/938/20 та від 27.02.2025 у справі №914/400/24, який полягає в тому, що такі обставини, як: спільність IP-адреси, наявність господарських відносин, схожість в оформленні тендерних пропозицій, наявність спільних властивостей у файлах - в сукупності є достатніми ознаками антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів;
- такий відступ має полягати в тому, що на період дії пункту 36 Особливостей здійснення публічних закупівель, зважаючи на відсутність протягом цього періоду зацікавленості в учасників торгів у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, такі антиконкурентні узгоджені дії можуть встановлюватися органами АМК тільки на підставі прямих доказів.
8.5. Пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
8.5.1. Колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від19.06.2026 у справі №910/22/24, а саме пунктів 8.38-8.40 розділу «Щодо відступу від висновку щодо застосування норми права» такого змісту:
« 8.38. Частина друга статті 302 ГПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
8.39. Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, об`єднана палата може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
8.40. Отже, зміст частини другої статті 302 ГПК України вказує, що має існувати необхідність відступу, така необхідність виникає з певних визначених об`єктивних причин, і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані. До того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини».
8.6. Слід зазначити, що касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.7. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.8. Скаржник зазначає, що станом на 21.08.2026 відсутній подібний висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 36 Особливостей здійснення публічних закупівель у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону) та накладення штрафу.
8.9. Верховний Суд, ураховуючи доводи та покликання касаційної скарги, дійшов висновку про необхідність розгляду підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 2 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, у їх взаємній і логічній послідовності.
8.10. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що після затвердження Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості здійснення публічних закупівель), в період підготовки та проведення спірних торгів (з 07.04.2023 до 28.04.2025) діяли положення пункту 36 Особливостей здійснення публічних закупівель, відповідно якого можуть бути визнані такими, що відбулися, навіть при подачі належної пропозиції від одного учасника, а тому, Товариство вважає, що в період з 19.10.2022 і до 90-го дня з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні відпала необхідність у залученні інших («своїх») учасників з метою досягнення кворуму для проведення торгів.
8.11. Відповідно до пункту 1 Особливостей здійснення публічних закупівель ці особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель (далі - закупівлі) товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - замовники), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
8.12. При цьому, пункт 36 Особливостей здійснення публічних закупівель у період з дати прийняття до 28.04.2025 мав такі редакції:
- якщо була подана одна тендерна пропозиція, електронна система закупівель після закінчення строку для подання тендерних пропозицій, визначених замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, не проводить оцінку такої тендерної пропозиції та визначає таку тендерну пропозицію найбільш економічно вигідною.
Замовник розглядає таку тендерну пропозицію відповідно до вимог статті 29 Закону (положення частин другої, дванадцятої та шістнадцятої статті 29 Закону не застосовуються) з урахуванням положень пункту 40 цих особливостей (у редакції, що діяла з 19.10.2022 до 03.01.2023);
- електронною системою закупівель після закінчення строку для подання тендерних пропозицій, визначеного замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, розкривається вся інформація, зазначена в тендерній пропозиції (тендерних пропозиціях), у тому числі інформація про ціну/приведену ціну тендерної пропозиції (тендерних пропозицій).
Не підлягає розкриттю інформація, що обґрунтовано визначена учасником як конфіденційна, у тому числі інформація, що містить персональні дані. Конфіденційною не може бути визначена інформація про запропоновану ціну, інші критерії оцінки, технічні умови, технічні специфікації та документи, що підтверджують відповідність кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 16 Закону, і документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 Закону. Замовник, орган оскарження та Держаудитслужба мають доступ в електронній системі закупівель до інформації, яка визначена учасником процедури закупівлі конфіденційною.
Протокол розкриття тендерних пропозицій формується та оприлюднюється електронною системою закупівель автоматично в день розкриття тендерних пропозицій. Протокол розкриття тендерних пропозицій повинен містити інформацію про:
найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, його категорію;
унікальний номер оголошення про проведення відкритих торгів, присвоєний електронною системою закупівель;
назву предмета закупівлі;
дату та час розкриття тендерної пропозиції;
найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) (для фізичної особи) учасника (учасників) процедури закупівлі;
інформацію та документи, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям та вимогам до предмета закупівлі, а також інформацію та документи, що містять технічний опис предмета закупівлі;
інформацію щодо ціни тендерної пропозиції (тендерних пропозицій).
Протокол розкриття тендерних пропозицій може містити іншу інформацію (у редакції, що діяла з 03.01.2023 до 25.02.2023);
- електронною системою закупівель після закінчення строку для подання тендерних пропозицій, визначеного замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, розкривається вся інформація, зазначена в тендерній пропозиції (тендерних пропозиціях), у тому числі інформація про ціну/приведену ціну тендерної пропозиції (тендерних пропозицій).
Не підлягає розкриттю інформація, що обґрунтовано визначена учасником як конфіденційна, у тому числі інформація, що містить персональні дані. Конфіденційною не може бути визначена інформація про запропоновану ціну, інші критерії оцінки, технічні умови, технічні специфікації та документи, що підтверджують відповідність кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 16 Закону, і документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктом 44 цих особливостей. Замовник, орган оскарження та Держаудитслужба мають доступ в електронній системі закупівель до інформації, яка визначена учасником процедури закупівлі конфіденційною.
Протокол розкриття тендерних пропозицій формується та оприлюднюється електронною системою закупівель автоматично в день розкриття тендерних пропозицій. Протокол розкриття тендерних пропозицій повинен містити інформацію про:
найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, його категорію;
унікальний номер оголошення про проведення відкритих торгів, присвоєний електронною системою закупівель;
назву предмета закупівлі;
дату та час розкриття тендерної пропозиції;
найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) (для фізичної особи) учасника (учасників) процедури закупівлі;
інформацію та документи, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям та вимогам до предмета закупівлі, а також інформацію та документи, що містять технічний опис предмета закупівлі;
інформацію щодо ціни тендерної пропозиції (тендерних пропозицій).
Протокол розкриття тендерних пропозицій може містити іншу інформацію (у редакції, що діяла від 25.02.2023 до 31.08.2024);
- якщо була подана одна тендерна пропозиція, електронна система закупівель після закінчення строку для подання тендерних пропозицій, визначених замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, розкриває всю інформацію, зазначену в тендерній пропозиції, крім інформації, визначеної пунктом 40 цих особливостей, не проводить оцінку такої тендерної пропозиції та визначає таку тендерну пропозицію найбільш економічно вигідною. Протокол розкриття тендерних пропозицій формується та оприлюднюється відповідно до частин третьої та четвертої статті 28 Закону.
Замовник розглядає таку тендерну пропозицію відповідно до вимог статті 29 Закону (положення частин другої, п`ятої - дев`ятої, одинадцятої, дванадцятої, чотирнадцятої, шістнадцятої, абзаців другого і третього частини п`ятнадцятої статті 29 Закону не застосовуються) з урахуванням положень пункту 43 цих особливостей. Замовник розглядає найбільш економічно вигідну тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі відповідно до цього пункту щодо її відповідності вимогам тендерної документації.
Якщо замовником встановлені інші, крім ціни, критерії оцінки відповідно до методики оцінки, після закінчення строку для подання тендерних пропозицій, визначеного замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, в електронній системі закупівель автоматично визначаються показники інших критеріїв оцінки та приведена ціна, після чого розкривається інформація про приведену ціну.
Якщо замовником застосовуються інші, крім ціни, критерії оцінки, у тендерній документації визначається їх вартісний еквівалент або питома вага таких критеріїв у загальній оцінці тендерних пропозицій. Питома вага цінового критерію не може бути нижчою ніж 70 відсотків (у редакції, що діяла від 31.08.2024 та станом на день проведення останніх торгів, які були предметом розгляду Відділенням АМК).
8.13. Отже, пункт 36 Особливостей здійснення публічних закупівель регулює порядок розгляду тендерної пропозиції у разі якщо подана лише одна тендерна пропозиція.
8.14. Відповідно до приписів Закону:
- цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин (преамбула);
- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (стаття 1);
- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.
Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання, крім випадків, передбачених Законом України "Про медіа".
Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (стаття 5);
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:
1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців;
6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.
Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (стаття 6).
8.15. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, перевіряючи Рішення АМК на наявність/відсутність підстав для визнання незаконним і скасування його в частині, що стосується позивача, не встановили того, що Відділенням АМК неповно з`ясовано обставини, які мають значення для антимонопольної справи, недоведено обставини, які мають значення для антимонопольної справи і які визнано встановленими, висновки, викладені у Рішенні АМК не відповідають обставинам антимонопольної справи, Відділенням АМК порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права (стаття 59 Закону).
8.16. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що Відділення АМК Рішенням АМК визнало дії, зокрема, позивача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
8.17. Суди попередніх інстанцій вказали, що в Рішенні АМК на підставі аналізу дій учасників Торгів 1-6 Товариства та іншого учасника торгів встановлено сукупність обставин, які виключають можливість некоординованої поведінки, зокрема:
- використання одного авторизованого електронного майданчика;
- використання рахунків, відкритих в одній банківській установі, здійснення платежів в один день та з невеликою різницею у часі;
- документи створено та подано у складі тендерних пропозицій в один день, а саме аналіз тендерних пропозицій показав, що документи Товариство та інший учасник торгів подавали/оновлювали/переглядали тендерні пропозиції в одні дні;
- інший учасник торгів використовував електронну поштову скриньку, зареєстровану працівником Товариства;
- учасники використовували однакові ІР-адреси для входу в аукціон та систему дистанційного банківського обслуговування «Клієнт-банк»;
- наявність господарських відносин між учасниками торгів;
- неподання одним з учасників документів, які вимагалися тендерною документацією торгів 5 та торгів 6;
- спільні властивості електронних файлів, поданих учасниками у тендерних пропозиціях.
8.18. На думку скаржника, ураховуючи введення у дію Особливостей здійснення публічних закупівель антиконкурентні узгоджені дії не припинили вважатися незаконними, однак необхідність у них під час підготовки та проведення торгів відпала, а значить - їх можна довести тільки прямими доказами.
8.19. Втім, таке твердження позивача є хибним і жодним чином не спростовує того, що якщо участь у торгах беруть три і більше учасників, то двоє (як і троє, так і один, наприклад, учасник і замовник) з них цілком можуть вчиняти порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
8.20. Верховний Суд неодноразово та послідовно висновував, що Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України (див. постанову Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №910/19150/20, пункт 70 постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №26.05.2022, пункт 7.34 постанови Верховного Суду від 31.03.2026 у справі №924/669/25).
8.21. Також, слід звернутися до правових висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.08.2025 у справі №910/3374/24 такого змісту:
« 8.58. Верховний Суд також звертається до сталих та послідовних правових висновків (викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.07.2025 у справі №910/11961/24, від 17.12.2024 у справі №909/1182/23, від 05.12.2025 у справі №924/1266/21, від 22.12.2022 у справі №914/130/22, від 09.09.2021 у справі №910/12953/20) такого змісту:
- для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків;
- недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону;
- таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію;
- для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі;
- негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами);
- узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу/торгів/аукціону.
8.59. З огляду на вказані вище правові висновки, Верховний Суд, ураховуючи приписи Закону, висновує, що відміна торгів або визнання торгів такими, що не відбулися не звільняють їх учасників від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у спотворенні результатів торгів, оскільки, недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі (у цьому випадку у зв`язку з тим, що торги визнані такими, що не відбулися), не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону, адже негативним наслідком є сам факт спотворення через узгоджену поведінку».
8.22. Товариство у касаційній скарзі не наводить доводів про те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, зокрема, статті 86 ГПК України під час ухвалення судових рішень, вирішуючи питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій та здійснили оцінку доказів, поданих, як позивачем, так і відповідачем, не виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок.
8.23. Позивач не обґрунтовує та не мотивує те, що встановлена Відділенням АМК сукупність обставин є співпадінням і не свідчить про наявність наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів.
8.24. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги у контексті підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, висновує, що у такій категорії справ, як визнання недійсним/скасування рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, приписи пункту 36 Особливостей здійснення публічних закупівель не є застосовними, з огляду на різність сфери дії вказаного нормативного акта та Закону, відмінність правовідносин, які виникають у результаті подання однієї тендерної пропозиції та ухвалення органом АМК рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і особливістю повноважень АМК, як державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
8.25. Оцінюючи доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України та наявності/відсутності вмотивованої обґрунтованості необхідної для відступлення від правових висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 08.07.2021 у справі №914/938/20 та від 27.02.2025 у справі №914/400/24, Суд наголошує, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
8.26. Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
8.27. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
8.28. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
8.29. Верховний Суд неодноразово наголошував, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права;4) винесення рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
8.30. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
8.31. Верховний Суд наголошує, що ця справа та справи №914/938/20 і №914/400/24 є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним/скасування рішення АМК у частині, що стосується позивача), рішення органами АМК ухвалені за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.32. Водночас, суд касаційної інстанції неодноразово та послідовно зазначав, що кожна справа є індивідуальною, що обумовлено, окрім правової кваліфікації дій, яку здійснює АМК, так і на підставі тих обставин, фактів, доказів, АМК досліджує та оцінює у своєму рішенні, і які в подальшому досліджуються та оцінюються судом крізь призму статті 59 Закону.
8.33. При цьому, скаржник у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у постановах від 08.07.2021 у справі №914/938/20 та від 27.02.2025 у справі №914/400/24, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, у тому числі, ураховуючи висновок Суду у цій справі (див. пункт 8.22 цієї постанови), а також позивач не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення.
8.34. З наведеного скаржником обґрунтування вбачається, що Товариство наводить власне суб`єктивне розуміння та трактування наслідків затвердження Особливостей здійснення публічних закупівель, без урахування сфери застосування такого акта.
8.35. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій, дослідили і надали оцінку доказам, наданим учасниками справи, зокрема, як доказам, які на думку Відділення АМК, свідчили про узгодженість дій Товариства (дивись розділ 6 цієї постанови), так і оцінили і дослідили доводи позивача у контексті позовних вимог, що є предметом спору, фактичних підстав позову та встановивши, що в діях позивача відповідачем встановлено та доведено склад правопорушення передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, а також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що підстави для скасування Рішення АМК у частині, що стосується позивача, відповідно до статті 59 Закону відсутні.
8.36. Суд наголошує, що покликання скаржника фактично зводяться до непогодження з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та спрямовані на переоцінку доказів, до якої суд касаційної інстанції вдаватися не може, з огляду на приписи статті 300 ГПК України.
8.37. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.38. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.39. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86, 300 ГПК України.
8.40. Отже, підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 287 ГПК України та доводи касаційної скарги, з огляду на викладене вище не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог відсутні.
8.41. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.42. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
8.43. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у письмових поясненнях, в тих частинах, які узгоджуються з вказаними вище висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
8.44. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
8.45. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 у справі №914/3336/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос
