УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
|
19.09.06р. |
|
Справа № Б29/59/04 |
За заявою ЗАТ КБ "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ,
до боржника НВД агрофірма "Наукова", с.Таромське м.Дніпропетровська,
про визнання банкрутом
Суддя
Представники сторін:
від кредиторів:
ВАТ “Державний Експортно-імпортний Банк України” - Трепалюк О.В. (дов. № 010-01/4679 від 17.08.05 р.);
- Подлозний А.Ю. (дов. № 010-01/1435 від 21.03.06 р.);
АКБ “Прем”єрбанк” - Чимбар А.Д. (дов. № 75 від 17.07.06 р.);
ЗАТ “Сільгоспхімія” - Зайцева М.Г. (дов. Б/н від 07.09.06 р.),
ВАТ “Київтехоптторг” - Зайцева М.Г. (дов. Б/н від 07.09.06 р.);
філія УМГ “Харківтрансгаз” ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” - Дереновська Г.І. (дов. ВСК № 267779 від 23.12.05 р.)
від боржника: Шевченко В.Є. - дов. № 94 від 11.02.05 р.
СУТЬ СПРАВИ:
Розглядаються:
· заява кредитора Акціонерного комерційного банку “Прем'єрбанк” (далі- АКБ) про зняття мораторію та арешту із заставленого майна, яке належить боржнику, припинення процедури санації й ліквідацію боржника та про роз'яснення питання щодо дії мораторію на задоволення вимог кредиторів;
· клопотання керуючого санацією про продовження строку процедури санації;
· клопотання кредитора ЗАТ “Сільгоспхімія” про заміну сторони у справі та внесення відповідних змін до реєстру вимог кредиторів через поступку боргу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,
ВСТАНОВИВ:
АКБ звернувся до суду із заявою про зняття мораторію та арешту із заставленого майна боржника для звернення на нього стягнення та про роз'яснення питання щодо дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. В разі неможливості надання роз'яснень, які дозволяють АКБ звернути стягнення на заставлене майно, останній просить припинити процедуру санації боржника та розпочати процедуру ліквідації. Заява мотивована наступним:
- згідно наказу господарського суду Дніпропетровської області №30/123 від 07.07.2003р. звернуто стягнення на майно боржника заставлене по договору застави №1 від 25.03.2002р. укладеного між боржником та АКБ;
- 14.10.2003р. заставлене за договором застави №1 від 25.03.2002р. майно описане та арештоване за актом опису й арешту майна АА №919163;
- згідно абз. 2, ч.6, ст. 12 та ч. 6, ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі- Закон) дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги АКБ;
- між АКБ та боржником існують майнові зобов'язання;
- відповідно до ст. 64 Закону України “Про виконавче провадження” у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно;
- відповідно до п.6 ст. 18 Закону якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.
Суд вважає, що заява АКБ не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалою від 07.04.2004 р. порушено провадження по справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, накладено арешт на майно боржника.
Відповідно до преамбули Закону цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з ч. 4 ст.12 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів не може бути знятий судом та діє в силу закону до припинення провадження у справі про банкрутство. Що, в свою чергу, унеможливлює задоволення заяви АКБ в частині зняття мораторію.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника). Як вбачається з наявних у справі доказів, заставлене боржником на користь АКБ майно не реалізовано, що не відносить вимоги АКБ до зазначеного виключення.
Законом встановлений перелік випадків, коли дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, а саме -згідно з ч. 6 ст. 12 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди завданої здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником в порядку встановленому ст. 14 Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому ст. 31 цього Закону.
Однак, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 7 березня 2002 N 3088-III року з статті 14 виключено норми, які дозволяли боржнику при проведенні процедури розпорядження майном одночасно задовольнити вимоги кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною 6 статті 12 Закону не поширюється дія мораторію.
Виходячи з наведеного, Закон не передбачає можливості задоволення вимог кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, тобто на задоволення грошових вимог кредиторів, які забезпечені заставою також розповсюджується дія мораторію.
Ухвалою від 30.05.2005 р. у цій справі визнано вимоги АКБ до боржника у справі про банкрутство у розмірі 2 115 493, 29 грн., які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів, оскільки забезпечені заставою майна боржника (обладнання ліній лікеро -горілчаного заводу). Таким чином, на вимоги АКБ поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника. А отже не може відбуватися стягнення на заставлене боржником АКБ майно.
Хибним є твердження АКБ про те, що між ним та боржником існують майнові, а не грошові відносини. Вимоги АКБ до боржника виникли із кредитного договору, а отже є грошовими. Згідно ст. 1 Закону України “Про заставу”, ст.ст. 546, 572 ЦКУкраїни застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, і не підмінює собою саме зобов'язання.
У своїй заяві АКБ просить, також, надати роз'яснення щодо застосування (розповсюдження) мораторію на задоволення вимог кредиторів на його вимог.
Згідно ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Відповідно до положень ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту.
Таким чином, наведені положення законодавства України надають суду повноваження роз'яснювати процесуальні документи (рішення, ухвали, постанови), а не наслідки порушення провадження у справі про банкрутство, що прямо врегульовано законом. Тому у задоволенні заяви АКБ в частині надання роз'яснення щодо застосування (розповсюдження) мораторію на задоволення вимог кредиторів на його вимог також слід відмовити.
Згідно ч. 6 ст. 18 Закону якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.
Прийняття рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є обов'язковим наслідком в разі неподання до суду плану санації до суду згідно вказаної норми Закону. Вирішення даного питання віднесено на розсуд суду в кожному окремому випадку в залежності від обставин справи.
В даному ж випадку визнання боржника банкрутом не є доцільним з огляду на наступне. Як зазначив у судовому засіданні представник боржника план санації боржника було розроблено та затверджено комітетом кредиторів, однак він (план санації) не був наданий до суду на затвердження у зв'язку із тим, що орган управління майном боржника -Українська академія аграрних наук, не погодив план санації та не надав власних пропозицій до нього.
Окрім того, боржник є стовідсотковим державним підприємством, на примусову реалізацію майна якого розповсюджується мораторії згідно із Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Відповідно до зазначеного Закону мораторій застосовується щодо продажу в процесі провадження справи про банкрутство майна, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону, щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства. Цей факт унеможливлює задоволення вимог кредиторів в порядку ст.ст. 30, 31 Закону.
До того ж, після прийняття рішення про визнання боржника банкрутом, останній змушений буде припинити свою господарську діяльність в силу положень ст. 23 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Вказане в свою чергу унеможливить задоволення вимог кредиторів у справі за рахунок прибутку від поточної діяльності боржника.
Крім того, під час дії Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (який в цей час є чинним) господарській суд не має права виносити постанови про визнання банкрутами державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, про відкриття ліквідаційної процедури та дозволяти продаж об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств.
Таким чином, визнання банкрутом боржника та відкриття ліквідаційної процедури не є доцільним, оскільки не забезпечить погашення вимог кредиторів та зупинить діяльність боржника.
У своєму клопотанні № 600 від 26.07.06 р. керуючий санацією просить суд продовжити строк процедури санації та своїх повноважень повноважень на шість місяців. Клопотання мотивується необхідністю отримання додаткового часу на погодження плану санації з органом управління боржника.
З огляду на викладене та через відсутність можливості застосування до державного підприємства (яким є боржник) процедури ліквідації та з метою вжиття вичерпних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника суд вважає за необхідне продовжити такий строк.
Розглянувши та обговоривши у судовому засіданні клопотання кредитора ЗАТ “Сільгоспхімія” про заміну сторони у справі та внесення відповідних змін до реєстру вимог кредиторів через поступку боргу, суд прийшов до висновку про необхідність залишення його без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до Закону, ведення реєстру вимог кредиторів здійснює арбітражний керуючий, в даному випадку керуючий санацією. До повноважень суду стосовно реєстру вимог кредиторів Законом віднесено лише його затвердження за наслідками розгляду справи у попередньому засіданні. При цьому кредитор не позбавлений права звернення до керуючого санацією з питанням щодо заміни сторони у справі та у разі залишення цього звернення без розгляду або його відхилення звернутись до господарського суду зі скаргою на дії керуючого санацією.
Керуючись ст.ст. 50, 53, 86, 89 ГПК України, ст.ст. 546, 572 ЦКУкраїни, ст. 1 Закону України “Про заставу”, ст. 34, 64 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 1, 12, 14, 22-26, 30-31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Акціонерного комерційного банку “Прем'єрбанк” про зняття мораторію та арешту із заставленого майна належного НВД АФ “Наукова”, припинення процедури санації та ліквідацію боржника та про роз'яснення питання щодо дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відмовити.
Клопотання ЗАТ “Сільгоспхімія” про заміну сторони у справі та внесення відповідних змін до реєстру вимог кредиторів залишити без розгляду.
Строк процедури санації та керуючого санацією боржника НВД агрофірма "Наукова", с.Таромське м.Дніпропетровська, продовжити на шість місяців до 26.01.07р.
|
Суддя |
|
Д.М. Полєв |
|
|
|
|