ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2012 р. Справа № Б29/59/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіМирошниченка С.В.,суддівКролевець О.А., Хрипуна О.О. (доповідача),розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської областіна постанову та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011у справі господарського суду№ Б29/59/04 Дніпропетровської областіза заявоюПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"доДержавного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук Українипровизнання банкрутомза участю представників скаржникаРудак О.В. (ГПУ),боржникаМосьпан О.А.,ПАТ КБ "Приватбанк"Чичва О.С.,НАК "Украгролізинг"Грибук В.Ю.,КП "Дніпроводоканал"Шиян В.В.,
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 у справі №Б29/59/04 (суддя Полєв Д.М.) боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 29.08.2012; припинено повноваження органів управління банкрута, ліквідатора і повноваження власника майна; скасовані всі арешти, накладені на майно боржника; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Горба В.А. тощо.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 (головуючий суддя Лисенко О.М., судді Джихур О.В., Виноградник О.М.) апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишено без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 у справі № Б29/59/04 -без змін.
Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями, заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 у справі № Б29/59/04, прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі № Б29/59/04.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 6, 7, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України.
У відзивах на касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" та боржник доводи касаційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвалу про проведення санації боржника господарський суд має право винести виключно за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону.
До компетенції комітету кредиторів ч. 8 ст. 16 наведеного Закону відносить і звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
02.09.2011 до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання голови комітету кредиторів з протоколом зборів комітету кредиторів № 13 від 14.07.2011 щодо відкриття ліквідаційної процедури у справі, призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Горба В.А.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фінансовий стан боржника згідно зі звітом за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, здійсненому ТОВ Аудиторська фірма "Ален Аудит", свідчить про його критичну неплатоспроможність; на час прийняття оскаржуваної постанови господарському суду не був наданий погоджений з комітетом кредиторів та з органом, уповноваженим управляти державним майном план санації боржника, а також те, що майже протягом шести років (ухвала про відкриття процедури санації прийнята 26.07.2005) господарським судом неодноразово продовжувався строк процедури санації та строк представлення суду плану санації боржника.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, згідно з абз. 5 п. 8 ст. 16, п. 6 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дійшов висновку про визнання боржника банкрутом, задоволення клопотання про відкриття ліквідаційної процедури у справі строком на 1 рік до 29.08.2012 та призначення ліквідатором Горба В.А., єдина кандидатура якого подана до господарського суду за рішенням комітету кредиторів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Пунктом 3.3 Рішення Конституційного суду України від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" визначено: "За змістом статті 2 Закону мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом")".
З огляду на викладене, Конституційний суд України дійшов висновку, що положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" підприємств не суперечать Конституції України.
У п. 8 абз. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.05.2006 № 01-8/1114 "Про Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" роз'яснено, що у разі прийняття постанови про визнання банкрутом боржника - підприємства, зазначеного у статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", до складу ліквідаційної маси не можуть включатись його майнові активи, зазначені у частині першій статті 2 Закону, а, отже ліквідатор не має права здійснювати їх продаж до закінчення дії мораторію.
Таким чином, Закон містить заборону на відчуження державного майна, що забезпечує введення виробничої діяльності підприємства, однак, не містить заборони і не перешкоджає винесенню судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.
Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 21.12.2010 у справі № 2-17/17384-2006, від 29.12.2011 у справі № Б15/101-08, від 09.02.2012 у справі № 23/487-46/678-б.
Таким чином, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних постанови та ухвали не знайшли свого підтвердження. Інші доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана належна правова оцінка з правильним застосуванням норм права, а підстав для скасування або зміни постанови не вбачається. Також не вбачається підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, якою вказана постанова залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 у справі № Б29/59/04 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді О.А. Кролевець О.О. Хрипун