Справа № 2-44/2011(1)
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"24" жовтня 2012 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Кир'янчук Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року та договорів купівлі-продажу, та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 до ОСОБА_6, Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_14, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання добросовісними набувачами та зняття арешту з квартири,
в с т а н о в и в:
10 жовтня 2000 року ОСОБА_14 та ОСОБА_1 звернулись до Харківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2, Київської універсальної біржі, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідно до заявлених позовних вимог позивачі просили суд: «Постановити рішення, яким визнати договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладені від імені ОСОБА_15, а також усі послідуючі договори недійсними. Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, зареєстрованого 30 серпня 1996 року у Шістнадцятій нотаріальній конторі також недійсним. (а.с.2-3 т.1)
На підставі ухвали Харківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2000 року відкрите провадження по цивільні справі за позовом ОСОБА_14, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Київської універсальної біржі, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладених від імені ОСОБА_15, а також усі послідуючі договори та визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, зареєстрованого 30 серпня 1996 року у Шістнадцятій нотаріальній конторі. (а.с.1 т.1)
21 березня 2001 року під час розгляду даної цивільної справи судом прийнято позовну заяву ОСОБА_15 до ОСОБА_2, третя особа Київська універсальна біржа, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладені від імені ОСОБА_15, а також іншими громадянами. (а.с.42-43 т.1)
На підставі рішення Харківського районного суду міста Києва від 21 березня 2001 року позов ОСОБА_15 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Київської універсальної біржі про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та виселення задоволено. Визнано недійсними договора купівлі-продажу АДРЕСА_1. Повернуто сторони по договорам купівлі-продажу в початкове положення. Виселити ОСОБА_2 з усіма проживаючими з нею особами з АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. (а.с.47-50 т.1)
Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2001 року , скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Харківського районного суду міста Києва від 21 березня 2001 року -без змін. (а.с.61-63 т.1)
На підставі ухвали Верховного Суду України від 17 жовтня 2002 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Рішення Харківського районного суду міста Києва від 21 березня 2001 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2001 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.99-100 т.1)
02 жовтня 2003 року ОСОБА_14, ОСОБА_1 подали до суду спільну заяву про уточнення позовних вимог, які пред'явлені до відповідачів ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, відповідно до змісту поданої заяви, ОСОБА_14, ОСОБА_1 просили суд: «Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, між ОСОБА_1 і ОСОБА_14 з однієї сторони та ОСОБА_15 з іншої сторони, від 30 серпня 1996 року. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 31 грудня 1997 року, згідно якого вищезгадана квартира перейшла у володіння від ОСОБА_15 до ОСОБА_5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 червня 1998 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1998 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_2. Сторони повернути в первинний стан». (а.с.204-206 т.1)
10 жовтня 2003 року до суду надійшла заява ОСОБА_15 про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту поданої заяви ОСОБА_15 просив суд: «Визнати недійсним договір дарування від 30 серпня 1996 року квартири АДРЕСА_1. Визнати недійсними всі договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, починаючи з договору від 31 грудня 1997 року та всі послідуючі, включаючи договір з ОСОБА_2, яка зараз володіє вищевказаною квартирою. Сторони по всім вищевказаним договорам повернути в первинний стан». (а.с.226 т.1).
19 вересня 2007 року до суду надійшла заява від ОСОБА_15 про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту поданої заяви ОСОБА_15 просив суд: «Визнати, що підстав для призначення повторної експертизи, а саме експертизи №402 від 08 червня 2004 року не було. Визнати, що для проведення повторної експертизи №402 від 08.06.2004 року документи залучались з порушенням процесуальних норм і проведено цю експертизу не в повному обсязі. Визнати недійсною довіреність від 30 грудня 1997 року видану нотаріусом ОСОБА_16 Чернігівського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_15, так як він її не підписував і не був при цьому присутній. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31 грудня 1997 року, по якому власність ОСОБА_15 квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_11 продана ОСОБА_5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 червня 1998 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2. Визнати недійсним договір дарування від 30 серпня 1996 року, між ОСОБА_14 та ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_15 з іншої сторони». (а.с.238-239 т. 3)
17 жовтня 2007 року до суду надійшла заява від ОСОБА_15 про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту поданої заяви ОСОБА_15 просив: «Визнати, що підстав для призначення повторної експертизи, а саме експертизи №402 від 08 червня 2004 року не було. Визнати, що для проведення повторної експертизи №402 від 08.06.2004 року документи залучались з порушенням процесуальних норм і проведено цю експертизу не в повному обсязі. Визнати недійсною довіреність від 30 грудня 1997 року видану нотаріусом ОСОБА_16 Чернігівського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_15, так як він її не підписував і не був при цьому присутній. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31 грудня 1997 року, по якому власність ОСОБА_15 квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_11 продана ОСОБА_5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 червня 1998 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2. Визнати недійсним договір дарування від 30 серпня 1996 року, між ОСОБА_14 та ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_15 з іншої сторони». (а.с.244-245 т. 3)
Одночасно, 17 жовтня 2007 року до суду надійшла заява представника позивачів ОСОБА_14 та ОСОБА_1 - ОСОБА_17 про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту поданої заяви позивачі просили суд: «Визнати, що підстав для призначення повторної експертизи, а саме експертизи №402 від 08 червня 2004 року не було. Визнати, що для проведення повторної експертизи №402 від 08.06.2004 року документи залучались з порушенням процесуальних норм і проведено цю експертизу не в повному обсязі. Визнати недійсною довіреність від 30 грудня 1997 року видану нотаріусом ОСОБА_16 Чернігівського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_15, так як він її не підписував і не був при цьому присутній. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31 грудня 1997 року, по якому власність ОСОБА_15 квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_11 продана ОСОБА_5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 червня 1998 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2». (а.с.246-247 т. 3)
На підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2008 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_14, ОСОБА_1 до ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Атон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири; про визнання недійсним договору дарування відмовлено. (а.с.83-86 т.4)
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2009 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_14, ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж районного суду в іншому складі суду. (а.с.232-233 т.4)
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 лютого 2010 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_14, ОСОБА_1 до ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири; про визнання недійсним договору дарування та позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, до залучення у справі правонаступників, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_15. (а.с.207 т.5)
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 червня 2010 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_14, ОСОБА_1 до ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири; про визнання недійсним договору дарування та позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири. (а.с.242 т.5)
На підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2010 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири -закрито.
Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_14, ОСОБА_1 до ОСОБА_15 ,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири; про визнання недійсним договору дарування -закрито в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування. (а.с.76-79 т.6)
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2010 року, апеляційні скарги ОСОБА_14 та ОСОБА_17 відхилено, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2010 року залишено без змін. (а.с.178-180 т.6)
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2011 року, касаційну скаргу ОСОБА_17 відхилено, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року залишено без змін. (а.с.95-96, 97-98 т.7)
На підставі протокольної ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2010 року прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 до ОСОБА_6, Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання добросовісними набувачами та зняття арешту з квартири. (а.с.26-28, 72 т.6)
22 лютого 2011 року в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_17 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту поданої заяви позивач ОСОБА_1 просив суд: «Визнати, що домагання призначення повторної експертизи №402 від 08 червня 2004 року, це ніщо інше, як бажання її фальсифікувати. Визнати, що для проведення повторної експертизи №402 від 08.06.2004 року шахраї, які не встановлені кримінальною справою №05-9268, залучили фальсифіковані документи. Визнати недійсною довіреність від 30 грудня 1997 року видану нотаріусом ОСОБА_16 Чернігівського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_15, так як він її не підписував і не був при цьому присутній. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31 грудня 1997 року, по якому власність ОСОБА_15 квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_11 продана ОСОБА_5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 червня 1998 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, та визнати його таким, яким намагалися імітувати потрапляння квартири до рук добросовісних набувачів. Визнати ОСОБА_2 -недобросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1». (а.с.46-47 т.7)
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2012 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_14 про вступ у справу в порядку правонаступництва після померлого відповідача ОСОБА_15, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.133-135 т.7)
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2012 року позовну заяву подану від імені ОСОБА_14 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року -залишено без розгляду. (а.с.160-161 т.7)
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2012 року залучено ОСОБА_14 у якості третьої особи без самостійних вимог по зустрічному позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 до ОСОБА_6, Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання добросовісними набувачами та зняття арешту з квартири. (а.с.167-168 т.7)
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 06 квітня 2012 року судом відмовлено у прийнятті самостійного позову третьої особи ОСОБА_14 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення з незаконно займаного жилого приміщення та зобов'язати зняти з реєстраційного обліку. (а.с.188-189 т.7)
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 06 квітня 2012 року відмовлено представнику позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_17 у задоволенні клопотання про прийняття заяви про збільшення та уточнення позовних від 06 квітня 2012 року по первісному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року та договорів купівлі-продажу. (а.с.191-192 т.7)
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року судом відмовлено у прийнятті самостійного позову третьої особи ОСОБА_14 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними всіх угод, укладених з квартирою АДРЕСА_1, після укладення договору дарування ОСОБА_14, ОСОБА_1 ОСОБА_15 від 30.08.1996 року, та скасувати реєстрацію квартири АДРЕСА_2 після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_4. (а.с.8-10 т.8)
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року судом відмовлено у прийнятті самостійного позову третьої особи ОСОБА_14 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування реєстрації квартири АДРЕСА_2 після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_4. (а.с.30-32 т.8)
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_14 -ОСОБА_18 про залучення до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_14 по зустрічному позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 до ОСОБА_6, Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_14, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання добросовісними набувачами та зняття арешту з квартири. (а.с.36-37 т.8)
Представник позивача по первісному позову ОСОБА_1 -ОСОБА_17 в судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову підтримав, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, які долучено до матеріалі справи, щодо зустрічного позову заперечував, просив в задоволенні зустрічного позову відмовити, пояснив, що 30 серпня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_14 уклали договір дарування, яким подарували ОСОБА_15 квартиру, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, 31 грудня 1997 року невстановлена особа продала через Київську універсальну біржу вищевказану квартиру шляхом шахрайства, по даному факту Залізничним РУ ГУ МВС України в м.Києві порушено кримінальну справу №05-9268, неодноразово слідство по даній справі зупинялось, однак на даний час слідство поновлено та проводяться слідчі дії, в тому числі накладено арешт та спірну квартиру. Позивач ОСОБА_1 вважає, що квартира АДРЕСА_1 продана від імені ОСОБА_15 шляхом обману і без його відома по підробним документам, тому всі укладені договори купівлі-продажу цієї квартири повинні бути визнанні недійними на підстав ст.ст. 48, 57 Цивільного кодексу України. Представник позивача зазначив, що договір купівлі-продажу квартири від 18 вересня 1998 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, укладений з метою приховання попередніх злочинів по шахрайству з цією квартирою, оскільки довіреність від 30 грудня 1997 року оформлена нібито від імені ОСОБА_15 в місті Чернігові, особисто ОСОБА_15 не підписувалась, оскільки в цей час ОСОБА_15 був затриманий працівниками міліції за скоєння злочину та перебував під вартою в місті Києві, тому зрозуміло не міг підписувати будь-які документи, однак саме на підставі цієї довіреності від імені ОСОБА_15 було укладено договір купівлі-продажу квартири, спірна квартира була відчужена на користь ОСОБА_6, а в подальшому відчужена на користь ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу. Під час розгляду даної цивільно справи, судом була призначена повторна почеркознавча експертиза, ОСОБА_2 була уповноважена судом отримати на руки документи із зразками почерку для проведення експертизи, в цей період відбулась фальсифікація документів, які викрадені з матеріалів судової справи, тому саме через цю фальсифікацію результати повторної почеркознавчої експертизи №402 стали протилежними експертизі, яка була проведена в рамках кримінальної справи №05-9268, в той же час призначена по справі в травні 2009 року комісійна експертиза не була проведена тому, що надійшла до Харківського НДІСЕ з порушенням Інструкції про призначення судових експертиз. Всі ці обставини вказують, що ОСОБА_2 причетна до шахрайства з квартирою АДРЕСА_1, на даний час в рамках кримінальної справи проводиться перевірка причетності ОСОБА_2 до злочину, у зв'язку з чим слідчий по кримінальній справі викликав ОСОБА_2 на допит, що не заперечується самою ОСОБА_2 За таких обставин, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати, що домагання призначення повторної експертизи №402 від 08 червня 2004 року, це ніщо інше, як бажання її фальсифікувати; визнати, що для проведення повторної експертизи №402 від 08.06.2004 року шахраї, які не встановлені кримінальною справою №05-9268, залучили фальсифіковані документи; визнати недійсною довіреність від 30 грудня 1997 року видану нотаріусом ОСОБА_16 Чернігівського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_15, так як він її не підписував і не був при цьому присутній; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31 грудня 1997 року, по якому власність ОСОБА_15 квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_11 продана ОСОБА_5; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 червня 1998 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, та визнати його таким, яким намагалися імітувати потрапляння квартири до рук добросовісних набувачів; визнати ОСОБА_2 недобросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1.
Відповідач -позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнала, просила в позові відмовити, поданий від її імені зустрічний позов підтримала, просила зустрічний позов задовольнити, пояснила 18 вересня 1998 року ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_13, та ОСОБА_3 придбали трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Продаж квартири вчинено за 66000,00 грн., відповідно до умов договору 30000,00 грн. позивачі віддали до підписання договору, а решту суми - 36000,00 грн. зобов'язувались віддати не пізніше 18 жовтня 1998 року гр. ОСОБА_19, що діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_6. Спірну квартиру позивачі придбали, попередньо продавши свою однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3, що належала позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 лютого 1998 року. Маючи намір продати однокімнатну квартиру, з метою збільшення житлової площі для своєї родини, у вересні 1998 року вони звернулись до брокерської контори «Сімукс»для того, щоб за допомогою брокерів продати однокімнатну квартиру та підібрати варіанти трьохкімнатної. Працівники брокерської контори через іншу брокерську контору №587 «Отон-ЛТД»знайшли для позивачів, як варіант, квартиру АДРЕСА_1. Таким чином, знайшовши підходящий варіант, 14 вересня 1998 року позивач ОСОБА_2 отримала Витяг з розпорядження опікунської ради Харківської районної державної адміністрації про можливість продажу належної їм однокімнатної квартири при умові придбання з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, при цьому дотримавшись всіх необхідних умов була придбана спірна квартира, яка належала на час вчинення договору купівлі-продажу ОСОБА_6, про наявність спорів щодо цієї квартири та претензій третіх осіб, позивачів не було повідомлено. Але згодом з'ясувалось, що слідчим відділом Солом'янського РУ ГУМВС України в місті Києві порушено кримінальну справу за фактом шахрайського заволодіння майном ОСОБА_15, по цій справі ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 були допитані у якості свідків, також слідчим Солом'янського РУ ГУ МВС України в міст Києві було накладено арешт на спірну квартиру. Позивач вважає, що накладення арешту на спірну квартиру, яка належить позивачам на праві власності, порушуються їх права, оскільки вони не можуть вільно та на власний розсуд розпоряджатись своєю власністю, хоча постійно проживають та зареєстровані в цій квартирі, іншого житла для проживання не мають, тому позивачі по зустрічному позову просять визнати їх добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати Солом'янське РУ ГУ МВС України в місті Києві зняти арешт з цієї квартири.
Представник відповідача -позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 - ОСОБА_21 в судовому засіданні проти первісного позову заперечувала, просила в позові відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 просила задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених у зустрічному позову, та пояснень, наданих відповідачем -позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 в судовому засіданні.
Відповідач -позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 в судове засіданні не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. (а.с.16 т.7)
Відповідач -позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 в судове засіданні не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив зустрічний позов задовольнити, проти первісного позову заперечує. (а.с.14 т.7)
Відповідач -позивач по зустрічному позову ОСОБА_13 в судове засіданні не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив зустрічний позов задовольнити, проти первісного позову заперечує. (а.с.15 т.7)
Відповідач по первісному позову -третя особа по зустрічному позову ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, процесуальним правом надати письмові пояснення по суті предмету спору не скористалась, судове доручення про вручення процесуальних документів та допит ОСОБА_5 залишено без виконання.
Відповідач по первісному позову та зустрічному позову ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, в порядку виконання судового доручення про вручення процесуальних документів та допит ОСОБА_6, до суду надійшло підтвердження про вручення копій позовних заяв, виклик до суду та протокол судового засідання від 20 липня 2006 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_6 вирішення спору залишив на розгляд суду, процесуальним правом надати письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. (а.с.237 -264 т.2)
Уповноважений представник відповідача по зустрічному позову -Солом'янське РУ ГУ МВС України в місті Києві -в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача. (а.с.157, 184 т.7)
Треті особи по первісному позову -приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в судові засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, процесуальним правом подати письмові пояснення по суті предмету спору не скористались.
Третя особа по первісному позову та зустрічному позову - Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилась, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, та письмові пояснення по суті предмету спору, які залучено до матеріалів справи. (а.с.80 т.1, т.129-131 т.2, а.с.96-99 т.3, 215 т.6)
Третя особа по зустрічному ОСОБА_14 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним, повідомила суд про неможливість з'явитись в судове засідання зважаючи на стан здоров'я, процесуальним правом подати письмові пояснення по суті предмету спору не скористалась.
Представник третьої особи по зустрічному ОСОБА_14 -ОСОБА_18 в судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову підтримала, просила позов задовольнити, проти зустрічного позову заперечувала, просила в задоволенні зустрічного позову відмовити, надати пояснення в судовому засіданні по суті предмету спору відмовилась, процесуальним правом подати письмові пояснення по суті предмету спору не скористалась.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_17, відповідача -позивача по зустрічному позову ОСОБА_2, представника відповідача -позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 -ОСОБА_21, представника третьої особи по зустрічному позову ОСОБА_14 -ОСОБА_18, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 30 серпня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_14 уклали договір дарування, яким передали у дар ОСОБА_15 квартиру, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування, посвідченого державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Пясецькою С.М., зареєстрований в реєстрі за №3-2367. (а.с.11 т.1)
09 жовтня 1996 року ОСОБА_15 зареєстрував в Бюро технічної інвентаризації м. Києва право власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору дарування квартири від 30 серпня 1996 року, про що зроблено запис в реєстрову книгу за №39701. (а.с.11 (зворот) т.1)
30 грудня 1997 року ОСОБА_15 видав на ім'я ОСОБА_11 довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрована в реєстрі за №3715, якою уповноважував ОСОБА_11 здійснювати від його імені повноваження, в тому числі керувати та розпоряджатись всім його майном. (а.с.10 т.1)
На підставі договору доручення від 31 грудня 1997 року, який укладено між Брокерською конторою №587, в особі ОСОБА_10, та ОСОБА_5, Клієнт доручає Брокерській конторі №587 фірма «Атон», акредитованій на Київській універсальній біржі, від свого імені укласти на Київській універсальній біржі угоду купівлі-продажу трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 . (а.с.9 т.1)
31 грудня 1997 року брокер Брокерської контори №587 ОСОБА_9, яка діяла за згодою та за дорученням від ОСОБА_11, який діяв від імені ОСОБА_15, на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, (Продавець), та брокер Брокерської контори №587 ОСОБА_10, яка діяла зі згоди та за дорученням від ОСОБА_5 (Покупець), уклали на Київській універсальній біржі Договір купівлі-продажу нерухомості, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. (а.с.8 т.1)
02 червня 1998 року ОСОБА_12, яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 (Продавець), та ОСОБА_6, укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №981-2, та зареєстрований Київським міським бюро технічної інвентаризації 04 червня 1998 року в реєстровій книзі за №39701.(а.с.88 т.1)
18 вересня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_13, 1992 року народження, та ОСОБА_4, 1986 року народження, та від імені ОСОБА_3, був укладений Договір купівлі-продажу квартири (з відкладальною умовою), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №К2933, за умовами якого ОСОБА_6 продав останнім належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. (а.с.32-33 т.6)
Відповідно до заявлених позовних вимог по первісному позову, позивач ОСОБА_1 просить суд: «визнати, що домагання призначення повторної експертизи №402 від 08 червня 2004 року, це ніщо інше, як бажання її фальсифікувати; визнати, що для проведення повторної експертизи №402 від 08.06.2004 року шахраї, які невстановлені кримінальною справою №05-9268, залучили фальсифіковані документи; визнати недійсною довіреність від 30 грудня 1997 року видану нотаріусом ОСОБА_16 Чернігівського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_15, так як він її не підписував і не був при цьому присутній; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31 грудня 1997 року, по якому власність ОСОБА_15 квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_11 продана ОСОБА_5; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 червня 1998 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, та визнати його таким, яким намагалися імітувати потраплянням квартири до рук добросовісних набувачів; визнати ОСОБА_2 недобросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1». (а.с.46-47 т.7)
За правилами ст. 48 Цивільного кодексу України (в редакції, яка була чинна з 18 липня 1964 року) угода може бути визнана недійсною при невідповідності її закону чи іншим актам, виданим органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції. У разі визнання угоди недійсною за ст. 48 Цивільного кодексу України суд повинен у рішенні послатися на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.
Як роз'яснено у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними»судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.
Разом з тим, відповідно до заявлених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсними: довіреність від 30 грудня 1997 року видану нотаріусом ОСОБА_16 Чернігівського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_15; договір купівлі-продажу від 31 грудня 1997 року, по якому власність ОСОБА_15 квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_11 продана ОСОБА_5; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 червня 1998 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_13, посилаючись на положення ст.ст. 48, 57 Цивільного кодексу України (в редакції, яка була чинною з 18 липня 1963 року) .
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України (в редакції від 18 липня 1963 року), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило встановлене цією нормою повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу України. Разом з тим наслідки недійсності угоди підлягають застосування лише стосовно сторін даної угоди, тому на особу, яка не є стороною угоди, не може бути покладено щодо повернення майна за угодою, у якій вона не брала участі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_15 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №19861). (а.с.42 т.5)
Відповідно до п.6 ч.1 ст.205 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
В межах розгляду даної справи, на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2010 року, яка залишена без змін за ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2011 року, провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири закрито.
Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_14, ОСОБА_1 до ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири; про визнання недійсним договору дарування -закрито в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування. (а.с.76-79 т.6)
В подальшому, на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2011 року позов ОСОБА_14 до Київської міської ради, третя особа Головне управління юстиції у місті Києві про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_14 додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_15,, терміном на три місяці з моменту набрання чинності рішенням суду. (а.с.128-129 т.7)
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2011 року позовну заяву ОСОБА_14 до ОСОБА_17, третя особа Головне управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на рухоме та нерухоме майно в порядку спадкування за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_14 право власності на рухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого сина ОСОБА_15. (а.с.164-166 т.7)
Рішенням апеляційного суду міста Києва від 12 червня 2012 року, апеляційну скаргу ОСОБА_23, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_17, третя особа Головне управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на рухоме та нерухоме майно в порядку спадкування за законом скасовано та ухвалене нове рішення наступного змісту. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_14 до ОСОБА_17, третя особа Головне управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на рухоме та нерухоме майно в порядку спадкування за законом відмовити в повному обсязі. (а.с.237-239 т.7)
Як встановлено у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції: «Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог ОСОБА_14 суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира належала ОСОБА_15 до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2
Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що квартира АДРЕСА_1 на час винесення оскаржуваного рішення понад дванадцять років перебувала у власності інших осіб, зокрема апелянтів, на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини належать права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 не входить до маси спадкового майна, а тому не могла бути предметом визнання права власності на неї в порядку спадкування за законом».
Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статі 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретними матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України і, відповідно, до застосування судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих спорів.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи характер спірних правовідносин, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, що відповідає положенням ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, приходить до висновку, що позивач по первісному позову ОСОБА_1 не надав суду доказів, які мали підтвердити обставини, що свідчили б про наявність порушень прав позивача ОСОБА_1 з боку відповідачів по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та слугували б підставою для визнання недійсним оспорюваних договорів на підставі ст.ст.48, 57 Цивільного кодексу України, при цьому суд враховує, що позивач ОСОБА_1 не був стороною оспорюваних договорів, право власності у позивача ОСОБА_1, як колишнього співвласника квартири АДРЕСА_1, на цей об'єкт нерухомого майна припинено внаслідок укладення договору дарування від 30 серпня 1996 року, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_14, як співвласники квартири АДРЕСА_1, відчужили вказану квартиру на користь ОСОБА_15, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим в межах даного спору судом закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог, які стосувались оспорювання договору дарування квартири від 30 серпня 1996 року, тому захист прав позивача можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо для цього є відповідні правові підстави.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в частині позовних вимог, а саме: визнати недійсними: довіреність від 30 грудня 1997 року видану нотаріусом ОСОБА_16 Чернігівського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_15; договір купівлі-продажу від 31 грудня 1997 року, по якому власність ОСОБА_15 квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_11 продана ОСОБА_24; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 червня 1998 року, укладений між ОСОБА_24 та ОСОБА_6; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_13, є не обґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, при цьому визначивши такий спосіб захисту як визнання правочинів недійсними, з урахуванням положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності кожного правочину. При цьому юридично важливою обставиною є доведення факту добросовісності чи недобросовісності набувача майна.
Враховуючи той факт, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача по первісному позову ОСОБА_1 в частині визнання недійними договорів купівлі-продажу, які оспорюються в межах розгляду даної справи, зважаючи на це відсутні підстави для задоволення позовних вимог по первісному позову в частині визнання ОСОБА_2 недобросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, оскільки питання застосування реституції позивачем в межах розгляду даної справи не заявлялись, а такий спосіб захисту цивільних прав як визнання особи недобросовісним набувачем не передбачений чинним законодавством, та не кореспондується з положеннями ст. 6 Цивільного кодексу України (в редакції від 18 липня 1963 року) та ст.16 Цивільного кодексу України (який набрав чинності 01 січня 2004).
Відповідно до предмету позову за первісним позовом, позивач ОСОБА_1 просить «визнати, що домагання призначення повторної експертизи №402 від 08 червня 2004 року, це ніщо інше, як бажання її фальсифікувати, та визнати, що для проведення повторної експертизи №402 від 08.06.2004 року шахраї, які невстановлені кримінальною справою №05-9268, залучили фальсифіковані документи».
Відповідно до вимог частини першої -четвертої ст.143 Цивільного процесуального кодексу України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній уставні, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитись з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.
Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов'язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України „Про судову експертизу", Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
Як вбачається з матеріалі справи, в межах розгляду даної цивільної справи на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2003 року призначено по справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. (а.с.254-255 т.1)
На виконання ухвали суду, судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз - старшими науковими співробітниками Лисенковою В.В. та Куріпко К.П., надано Висновок №402 від 08 червня 2004 року повторної судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №2-49/1 за позовом ОСОБА_14, ОСОБА_1 до ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору дарування та договорів купівлі-продажу недійними та ОСОБА_15 до ОСОБА_27, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі - продажу недійсними.
Відповідно до ч.13 ст. 53 Цивільного процесуального кодексу України, за завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Відповідні клопотання позивач мав право заявити в суді, за ухвалою якого було призначено вказану експертизу.
Таким чином, висновок №402 від 08 червня 2004 року повторної судово-почеркознавчої експертизи, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2003 року, в межах розгляду даної цивільної справи, не може бути предметом оскарження окремо від інших доказів, зібраних по цивільній справі, в той же час висновок судового експерта не є правочином в розумінні приписів ст. 41 Цивільного кодексу України (в редакції від 18 липня 1963 року) та ст. 202 Цивільного кодексу України (який діє з 01 січня 2004 року), тому не може бути визнаний незаконним та недійсним в межах позовного провадження, також позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів по первісному позову - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та настанням для позивача певних юридичних наслідків, пов'язаних з наданим експертами висновку, оскільки безпосередньо вимог до судових експертів, які надали експертний висновок та/або експертної установи, позивачем заявлено не було, в порядку ст.31 Цивільного процесуального кодексу України, позивач не скористався процесуальним правом подати заяву про зміну підстав та предмету позову, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В межах розгляду даної справи, 27 серпня 2010 року в судовому засіданні судом прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 до ОСОБА_6, Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання добросовісними набувачами та зняття арешту з квартири. (а.с.26-28, 72 т.6)
Відповідно до заявлених позовних вимог по зустрічному позову, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 пред'явлено вимоги до відповідачів ОСОБА_6 та Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_13 та ОСОБА_4 добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1, та зобов'язати Солом'янське РУГУ МВС України зняти арешт з квартири АДРЕСА_1.
Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, 18 вересня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_13, 1992 року народження, та ОСОБА_4, 1986 року народження, та від імені ОСОБА_3, був укладений Договір купівлі-продажу квартири (з відкладальною умовою),посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №К2933, за умовами якого ОСОБА_6 продав останнім належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
Під час укладання договору купівлі-продажу від 18 вересня 1998 року, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_6, що підтверджується Довідкою - характеристикою Бюро технічної інвентаризації м. Києві від 10 вересня 1998 року вих. №209993-29. (а.с.213 т.6)
Згідно Витягу з розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 14 вересня 1998 року за №594 «Про матеріали опікунської ради», ОСОБА_2 надано дозвіл діяти від імені неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, 1986 року народження, та ОСОБА_13, 1992 року народження, при укладені договору продажу квартири АДРЕСА_3, за умови включення цих дітей в договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, та оформлення на долю кожної дитини не менш 8,7 кв.м загальної площі, при відсутності заборони на вказані квартири. (а.с.202 т.6)
Таким чином, спірна квартира за оплатним договором купівлі-продажу перейшла до ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_3, які набули це нерухоме майно у приватну власність від особи, яка мала право його відчужувати.
Відповідно до ст.145 Цивільного кодексу України ( в редакції 1963 року), якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Згідно з вимогами вказаної статті добросовісне придбання можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2004 року), якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту такого права. Це випливає з того, що оскільки добросовісне набуття відповідно до ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, то наслідком угоди, вчиненої з таким порушенням, є повернення майна з незаконного володіння, якщо для цього є передбачені законом підстави.
Як роз'яснено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними»відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Підстави для забезпечення позову, види забезпечення позову та процедура розгляду заяви про забезпечення позову, а також заміни забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову визначені Цивільним процесуальним кодексом України. (ст.ст.151-155 Цивільного процесуального кодексу України).
Забезпечення позову -це сукупність заходів, що гарантують реалізацію рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, спрямовані на реальне та повне відновлення майнових прав громадян та юридичних осіб.
Відповідно до положень частини першої статі 126 Кримінально - процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна проводиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть законом матеріальну відповідальність за його дії.
Як передбачено у частині шостій статті 126 Кримінально - процесуального кодексу України, накладений арешт на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
У відповідності до положень частини першої статті 114 Кримінально - процесуального кодексу України, при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про продовження слідчих дій слідчий приймає постійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.
Кримінально -процесуальний кодекс України встановлює можливість оскарження до суду в порядку кримінального судочинства дій слідчого (ст.234 КПК України), дій прокурора (ст.236 КПК України), постанови про порушення кримінальної справи (ст.236-7 КПК України), вироку суду (ст.347 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених статтею 61 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до заявлених позовних вимог по зустрічному позову , позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_3 просять зобов'язати Солом'янське РУ ГУ МВС України в місті Києві зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, при цьому в позовній заяві відсутні посилання на наявність відповідного процесуального документу, який мав підтвердити сам факт накладення арешту на квартиру, в той же час позивачі по зустрічному позову не скористались процесуальним правом подати заяву про зміну підстав та предмету позову, не конкретизували вимоги, які пред'являються до відповідача Солом'янського РУ ГУМВС України в місті Києві, та безпосередньо пов'язані із захистом цивільних прав та інтересів позивачів, в той же час відповідно до положень ч.4 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 до ОСОБА_6, Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання добросовісними набувачами та зняття арешту з квартири, оскільки позивачами по зустрічному позову не надано доказів, які мали підтвердити той факт, що квартира АДРЕСА_1, яка придбана позивачами на підставі договору купівлі-продажу від 18 вересня 1998 року, вибула з їх законного володіння, ці обставини не спростовані відповідачем по справі ОСОБА_6, попереднім власником спірної квартири, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст.392 Цивільного кодексу України, а посилання на постанову про порушення кримінальної справи, яка розслідується Солом'янським РУ ГУ МВС України в місті Києві по факту шахрайського заволодіння майном ОСОБА_15, як на доказ вибуття спірного майна з володіння позивачів поза їх волею, суперечить вимогам ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року та договорів купівлі-продажу є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі, та відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 до ОСОБА_6, Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_14, Орган опіки та піклування Дарницької районної у мсті Києві державної адміністрації про визнання добросовісними набувачами та зняття арешту з квартири.
Відповідно до положень ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні як первісного позову, так і зустрічного позову в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 48, 57, 145 Цивільного кодексу України ( який був чинний з 18 липня 1963 року), ст. ст.16,387, 388, Цивільного кодексу України (який діє з 01 січня 2004 року),ст.ст.114, 126 Кримінально-процесуального кодексу України, рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статі 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», Постановою Пленуму Верховного Суду України за №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст.ст.1, 4, 10, 11, 15, 53, 57, 60, 61, 88, 131,143, 145, 150, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, Брокерська контора №587 ТОВ «Отон-лтд», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи - №402 від 08.06.2004 року не було; що для проведення повторної експертизи №402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об'ємі, про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року та договорів купівлі-продажу відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 до ОСОБА_6, Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_14, орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання добросовісними набувачами та зняття арешту з квартири відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
С у д д я
