Справа № 2а/1570/6007/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколено О.М.,
при секретарі - Аріапур Н.А.,
за участю: позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4;
представників позивачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6.(за довіреностями);
представника відповідача - Погорелової О.Ю. (за довіреністю)
представника третьої особи ГО «Спілка мешканців гуртожитку творчих працівників культури та мистецтва» ОСОБА_4
третя особа - Одеська міська рада - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 до територіальних громад Одеської області в особі Одеської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадської організації «Спілка мешканців гуртожитку творчих працівників культури та мистецтва», Одеської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 до територіальної громади Одеської області в особі Одеської обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, громадської організації «Спілка мешканців гуртожитку творчих працівників культури та мистецтва», в якому позивачі просили суд зобов'язати Одеську обласну раду передати гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у комунальну власність Одеської міської територіальної громади та створити комісію з питання передачі гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачі є постійними мешканцями гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, проживають за вказаною адресою понад 5 років., а отже, як зазначають позивачі, вони мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремих кімнат. При цьому, позивачі вказують, що власником цього гуртожитку є територіальна громада Одеської області в особі Одеської обласної ради. З метою приватизації займаних кімнат, мешканці гуртожитку створили громадську організацію «Спілка мешканців гуртожитку творчих працівників культури та мистецтва» та звернулись з питання приватизації кімнат до департаменту міського господарства Одеської міської ради та головного управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації із відповідними листами, на що отримали відповіді, що позивачі відповідно до Законів України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та «Про приватизацію державного житлового фонду» мають право на приватизацію, але з цим питанням позивачам необхідно звернутись до комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла». Як зазначають позивачі, на їх звернення до КП «Міське агентство з приватизації житла», останнє надало відповідь, в якій зазначалось, що: «…на час розгляду заяви гуртожиток у комунальну власність Одеської міської територіальної громади не передано, а отже КП «Міське агентство з приватизації житла» не може розглянути питання приватизації громадянами займаних приміщень по вказаній адресі». Також, як зазначається у позовній заяві, представником позивачів була направлена заява до голови Одеської обласної ради про розгляд заяви на сесії з питання передачі вказаного гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади та створення комісії з питання передачі гуртожитку, на яку отримано відповідь від Управління культури і туризму, в якій зазначено, що управління категорично проти приватизації кімнат у вказаному гуртожитку.
Позивачі вважають, що така бездіяльність щодо розгляду питання про передачу гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади та відмовні, безпідставні відповіді уповноваженого органу, порушують реалізацію конституційного права на житло мешканців гуртожитку і порушують вимоги Законів України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та «Про приватизацію державного житлового фонду», у зв'язку з чим вони звернулись до суду із вказаним позовом.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1,а.с.53-59) та доповнення до них (т.1,а.с.179-182,235-238), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що рішенням Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року №73-У «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада» був затверджений Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, відповідно до п.4.17 якого, 7-й, 8-й, 9-й поверхи колишнього «Гуртожитку творчих працівників», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, є об'єктом спільної власності територіальних громад Одеської області, управління яким здійснює обласна рада. Як зазначає відповідач, відповідно до п.2 розділу І Положення про 7-й, 8-й, 9-й поверхи гуртожитку, затвердженого управлінням культури і туризму обласної державної адміністрації як уповноваженою власником особою, гуртожиток призначений для мешкання самотніх працівників закладів культури і місцевого обласного підпорядкування на період їх роботи у цих закладах. При цьому, як зазначає відповідач дані поверхи будівлі не зареєстровані у виконавчому комітеті Одеської міської ради як гуртожиток, а отже, на думку останнього, незважаючи на здійснення діяльності, яка за певними ознаками відповідає діяльності гуртожитку, вищевказані приміщення не є гуртожитком у розумінні чинного законодавства України, у зв'язку із чим на них не розповсюджується дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Також, відповідач зазначив, що особам, які мешкають у цих приміщеннях надаються не кімнати як об'єкт найму, а ліжко-місця, які згідно з чинним законодавством України, відносяться до понятійного апарату готельних послуг, а відтак, на думку останнього, вище зазначені обставини також підтверджують відсутність у житлових приміщень статусу гуртожитку.
Таким чином, відповідач зважає на те, що у позивачів, виходячи з вимог чинного законодавства з питань приватизації, взагалі відсутнє право на приватизацію приміщень вищезазначеної будівлі, у зв'язку з чим таке право не могло бути порушено обласною радою.
Крім того, відповідач посилається на те, що Одеською міською радою не приймалось рішення про надання згоди на прийняття у власність територіальної громади м. Одеси 7-го, 8-го, 9-го поверхів будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, а отже відсутні передумови для виконання обласною радою вимог, заявлених позивачами.
В частині позовних вимог щодо утворення комісії з питань передачі гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади, відповідач зазначає, що дане питання не відноситься до компетенції обласної ради.
Разом з цим, в доповненнях до заперечень, відповідач зазначив, що станом на теперішній час законодавством взагалі не визначено строку, протягом якого повинна відбуватись передача гуртожитків у власність територіальних громад, у зв'язку із чим безпідставним є посилання позивачів на порушення їх права на приватизацію приміщень у гуртожитку, яке на їх думку полягає у безпідставному нездійснені обласною радою дій щодо передачі будівлі 7-й, 8-й, 9-й поверхів колишнього «Гуртожитку творчих працівників», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, у власність територіальної громади міста відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Також, у своїх доповненнях до заперечень відповідач зазначив, що системний аналіз Законів України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та «Про приватизацію державного житлового фонду» свідчить про те, що передачі у власність територіальних громад підлягають гуртожитки державної власності, тоді як 7-й, 8-й, 9-й поверхи будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, належать до спільної власності територіальних громад Одеської області, а не до власності держави. За таких умов, посилання позивачів на згадані норми законів як підстави для передачі гуртожитку із спільної власності територіальних громад області до власності територіальної громади м. Одеси є безпідставним.
Ухвалою суду від 30.05.2012 року до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог не предмет спору на боці позивачів, залучено Одеську міську раду.
Позивачі та представники позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити, посилаючись на обґрунтування, наведені у позовній заяві, відгуку на заперечення та на надані докази.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви та доповненнях до заперечень, а також, на надані під час розгляду справи докази.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці позивачів - громадської організації «Спілка мешканців гуртожитку творчих працівників культури та мистецтва» у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.
Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці позивачів - Одеська міська рада до суду не з'явилась, була сповіщена належним чином про дату, час та місце слухання справи, а тому на підставі положень ст.128 КАС України справа слухалась за відсутності представника третьої особи за наявними у справі доказами. Разом з цим, у судовому засіданні 30.10.2012 року представник третьої особи зазначила, що Одеська міська рада не надавала згоду на приймання спірної будівлі, а також не зверталась до Одеської обласної ради з приводу її передачі у комунальну власність Одеської міської територіальної громади. Разом з цим, представник третьої особи зауважила на тому, що позивачі просять передати спірний гуртожиток повністю, в той час, як територіальній громаді Одеської області в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності, належить лише 7-й, 8-й, 9-й поверхи будівлі колишнього «Гуртожитку творчих працівників», що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, представників позивачів, відповідача та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що будівля гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, належить територіальним громадам Одеської області, в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 010264 від 25.10.2000 року, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т.1, а.с.7,73). Разом з цим, як вбачається зі зворотного боку вказаного свідоцтва, частина вказаного гуртожитку була відчужена (продана) ТОВ «Гуртожиток творчих робітників».
В свою чергу, як зазначив відповідач, територіальним громадам Одеської області в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності, після відчуження частини будівлі, належить 7-й, 8-й, 9-й поверхи будівлі колишнього «Гуртожитку творчих працівників», що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до Рішення Одеської обласної ради «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 17.07.1998 року № 24-ХХІІІ «Про майно спільної власності територіальних громад, управління якими здійснює обласна рада» від 20.08.1999 року № 104-ХХІІІ обласній державній адміністрації делеговано повноваження по управлінню об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, в тому числі, цілісними майновими комплексами, обласними комунальними підприємствами, управління якими безпосередньо здійснює обласна рада, зокрема, відповідно до п.п.7.8. п.7 - цілісним майновим комплексом колишнього «Гуртожитку творчих працівників» (АДРЕСА_2) (т.1, а.с.118-121).
Рішенням Одеської обласної ради від 22.09.2006 року «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада» (т.1,а.с.60-72) затверджено нову редакцію Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, відповідно до п.п.4.17 п.4 якого, обласною державною адміністрацією здійснюється управління окремого майна, - 7-й, 8-й, 9-й поверхи колишнього «Гуртожитку творчих працівників», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, повноваження з управління яким делеговані обласній державній адміністрації» від 12.02.2007 року № 47/А-2007, управління 7-м, 8-м, 9-м поверхами колишнього «Гуртожитку творчих працівників» покладено на Управління культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації.
Судом встановлено, що між Управлінням культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації («Довіритель») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуртожиток робітників культури» («Повірений») укладено договори доручення від 03.10.2007 року та 05.01.2009 року (т.1, а.с.183-185), відповідно до яких Управління культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації доручає, а ТОВ «Гуртожиток робітників культури» зобов'язується від імені Довірителя та за свій рахунок вчинити дії з організації управління 7-й, 8-й, 9-й поверхи колишнього «Гуртожитку творчих працівників» за адресою: АДРЕСА_2.
Судом також встановлено, що Управлінням культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації затверджено Положення про 7-й, 8-й, 9-й поверхи колишнього «Гуртожитку творчих працівників» комунальної власності територіальних громад області (т.1, а.с.109-117), яким встановлений порядок надання ліжко-місць в гуртожитку комунальної власності територіальних громад області, користування їм та його утримання. Ліжко-місце в гуртожитку не підлягає обміну, розділу, бронюванню і здачі в піднайом (п.16 Положення). Розподіл місць у гуртожитку здійснюється з урахуванням кількості ліжко-місць, які закріплені за кожною установою культури і мистецтв на підставі протоколу про розподіл житлових міст (ліжко-місць) між закладами культури обласного підпорядкування для надання їх в користування працівникам культури», який затверджено управлінням культури і туризму Одеської облдержадміністрації (п.9 Положення). 7-й, 8-й, 9-й поверхи колишнього «Гуртожитку творчих працівників» призначено для мешкання самотніх працівників закладів культури і мистецтв обласного підпорядкування у період їх роботи у цих закладах (п.3 Положення). Гуртожиток знаходиться у підпорядкуванні управління культури та туризму облдержадміністрації. Організацію управління гуртожитком здійснює ТОВ «Гуртожиток робітників культури» на підставі договору доручення (п.6 Положення).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 є мешканцями гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та зареєстровані за вказаною адресою, що підтверджується довідками (виписками з домової книги про склад сім'ї та приписку), виданими ТОВ «Гуртожиток творчих працівників», довідкою Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, виданою ОСОБА_8 та копіями паспортів позивачів (т.1, а.с.12-13, 15-16, 18-19, 21-22, 24-25, 27-28, 30-31, 33-34, 36-37, 39-40, 42-43).
Згідно Протоколу № 1 установчих зборів громадської організації «Спілка мешканців гуртожитку творчих працівників культури та мистецтва» від 04.11.2008 року (т.1, а.с.122-123), зборами вирішено з метою забезпечення більш ефективного захисту своїх прав і законних інтересів створити громадську організацію «Спілка мешканців гуртожитку творчих працівників культури та мистецтва», та головою правління обрано ОСОБА_4, яка також, є позивачем по справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звертались з відповідними листами до Управління культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Головного управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації, КП «Міське агентство з приватизації житла» з метою реалізації права на приватизацію кімнат у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, на які останнім були надані відповіді, а саме:
- 18.04.2011 року за №Ч-18-09 Управлінням культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації направлено лист на адресу позивача ОСОБА_1, в якому зазначалось, що гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, є спільною власністю територіальних громад Одеської області, та за законодавством України лише власник (в даному випадку в особі Одеської обласної ради) може розглядати питання стосовно приватизації або відчуження майна, оскільки управлінню культури і туризму делеговані лише повноваження з оперативного управління даним об'єктом, а отже питання, порушені у зверненні знаходяться поза компетенцією управління культури і туризму. Водночас, у вказаному листі управління культури і туризму зазначило свою позицію з даного питання, категорично заперечуючи проти приватизації кімнат у даному гуртожитку, посилаючись на те, що працівникам закладів культури для тимчасового проживання в цьому гуртожитку надані не кімнати, а ліжко-місця, та на те, що приватизація кімнат призведе до фактичної зміни статусу зазначеного об'єкту та втрати його як гуртожитку творчих працівників (т.1, а.с.6);
- 10.05.2011 року за № Ч-715 Департаментом міського господарства Одеської міської ради на адресу гр. ОСОБА_1 направлено відповідь на звернення позивача, в якій роз'яснено положення ст.4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та зазначено, що для реалізації права на приватизацію житлових кімнат у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, позивачам необхідно звернутись до комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» щодо вирішення питання по суті (т.1, а.с.8);
- 11.05.2011 року за № Ч-722/572-07 Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації надано відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо приватизації житлових кімнат у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, в якій також роз'яснено положення ст.4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та зазначено, що для реалізації права на приватизацію житлових кімнат у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, необхідно звернутись з усіма правовстановлюючими документами до КП «Міське агентство з приватизації житла» (т.1, а.с.9);
- 10.06.2011 року КП «Міське агентство з приватизації житла» надало відповідь ОСОБА_4, в якій зазначено, що оскільки гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2, не переданий в комунальну власність Одеської міської територіальної громади, КП «Міське агентство з приватизації житла» не може вирішувати питання приватизації громадянами зайнятих приміщень за вказаною адресою (т.1, а.с.10).
Разом з цим, згідно з поясненнями представників позивачів, позивачами було направлено звернення до голови Одеської обласної ради про розгляд заяви на сесії з питання передачі гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади та створення комісії з питання передачі гуртожитку, яке залишилось без розгляду, проте, на пропозицію суду надати копію вказаного звернення, ні позивачами ні їх представниками до суду такого звернення надано не було, як і не було надано самих звернень позивачів, по яким ним надані вищевказані відповіді.
Вважаючи, що бездіяльність щодо розгляду питання про передачу гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади та відмовні, безпідставні відповіді уповноваженого органу, порушують реалізацію конституційного права на житло мешканців гуртожитку і порушують вимоги Законів України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та «Про приватизацію державного житлового фонду», позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, в якому просили суд зобов'язати Одеську обласну раду передати гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у комунальну власність Одеської міської територіальної громади та створити комісію з питання передачі гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законами України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про місцеве самоврядування в Україні», Житловим кодексом Української РСР.
Згідно із статтями 127 - 131 Житлового кодексу Української РСР, гуртожитками є спеціально збудовані або переобладнані для цієї мети жилі будинки, зареєстровані у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року № 500-VI (далі - Закон № 500-VI) регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 500-VI громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, що є об'єктами права державної чи комунальної власності, мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремої кімнати (кількох кімнат, жилих блоків, секцій). Приватизація жилих приміщень (кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках, що є об'єктами права державної чи комунальної власності, здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п'яти років) (ч.2 ст. 4 цього Закону).
Згідно ч.1. ст. 3 Закону № 500-VI забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом строк; передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону має бути здійснена протягом трьох років з дня його прийняття.
Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII (далі - Закон № 2482-XII) визначає правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (далі - жилої площі у гуртожитках) (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно ч 1. ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої власником особи) або за рішенням суду.
Прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою) (п.3 ч. 1 ст. 5 цього Закону).
Після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання (п.5 ч. 1 ст. 5 Закону № 500-VI).
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані державою повноваження щодо обліку житлового фонду та здійснення контролю за його використанням.
Відповідно до ч.ч. 1,2,3,5,8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та співставлюючи їх з обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Основною умовою для реалізації права позивачів на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку є перехід будинку гуртожитку у власність територіальної громади та прийняття місцевою радою рішення про передачу цих приміщень у власність мешканців гуртожитку.
Судом встановлено, що законним власником 7-й, 8-й, 9-й поверхів колишнього «Гуртожитку творчих працівників», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на праві комунальної власності є територіальні громади Одеської області, в особі Одеської обласної ради.
Тобто, 7-й, 8-й, 9-й поверхи вказаної будівлі вже є комунальною власністю та належать до спільної власності територіальних громад Одеської області.
Відтак, зважаючи на положення ст.ст.3,4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», вбачається, що передачі у власність територіальних громад підлягають гуртожитки державної власності, тоді як, встановлено судом, 7-й, 8-й, 9-й поверхи будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, належать до спільної власності територіальних громад Одеської області, а не до власності держави.
За таких умов, посилання позивачів на положення ст.ст.3,4, Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» як підставу для передачі гуртожитку із спільної комунальної власності територіальних громад Одеської області до комунальної власності Одеської міської територіальної громади є безпідставним.
Разом з цим, виходячи з положень ст.5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», суд зазначає, що рішення щодо передачі гуртожитків у власність територіальних громад може прийматись тільки законним власником майна або така передача відбувається за рішенням суду.
Як вже зазначено судом, законним власником 7-й, 8-й, 9-й поверхів колишнього «Гуртожитку творчих працівників», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на праві комунальної власності є територіальні громади Одеської області, в особі Одеської обласної ради; при цьому, Одеській обласній державній адміністрації делеговано повноваження щодо здійснення управління цього окремого майна.
При цьому, як на бездіяльність уповноваженого органу щодо розгляду питання про передачу вищевказаного гуртожитку, позивачі посилаються на необґрунтованість відмови по розгляду заяви з питання передачі гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади та створення комісії з питання передачі гуртожитку, прийнятої управлінням культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації. Тобто, позивачі звертались до органу, якому лише делеговані повноваження з управління 7-м, 8-м, 9-м поверхами колишнього «Гуртожитку творчих працівників». До того ж, в листі Управління культури і туризму, на який посилаються позивачі, надається відповідь про неможливість приватизації кімнат гуртожитку, а не про відмову в передачі майна.
Разом з цим, згідно з поясненнями представників позивачів, позивачами було направлено звернення до голови Одеської обласної ради про розгляд заяви на сесії з питання передачі гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади та створення комісії з питання передачі гуртожитку, проте, на пропозицію суду надати копію вказаного звернення, ні позивачами ні їх представниками до суду не надано доказів на підтвердження звернення до Одеської обласної ради з вказаного питання.
Більш того, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що станом на момент розгляду справи до власника гуртожитку - територіальних громад Одеської області, в особі Одеської обласної ради, не надходило звернень позивачів з приводу передачі вказаного гуртожитку до комунальної власності Одеської міської територіальної громади.
Таким чином, зважаючи на відсутність доказів звернення з питань передачі гуртожитку до власника, судом не встановлено факту звернення позивачів до Одеської обласної ради стосовно передачі гуртожитків у власність Одеської міської територіальної громади.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, без порушень принципу розподілу влади.
Таким чином, позовні вимоги позивачів передбачають втручання в діяльність суб'єкта владних повноважень, який уповноважений приймати відповідні рішення.
Отже, позовні вимоги позивачів про зобов'язання Одеську обласну раду передати гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у комунальну власність Одеської міської територіальної громади задоволені бути не можуть також із тих підстав, що суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень щодо реалізації ним власних повноважень, наданих законодавством, оскільки суди не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб'єктів владних повноважень, або ж підміняти їх.
Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року, згідно якої, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Отже, за відсутності факту звернення позивачів до відповідача з приводу передачі спірного гуртожитку, на думку суду, дане питання є виключною компетенцією суб'єкта владних повноважень, а тому суд не вбачає можливим втручання в ці повноваження, підміняючи собою суб'єкта владних повноважень. Разом з цим, суд зазначає, що позивачі не звертались до суду про визнання бездіяльності відповідача протиправною чи оскарження будь-якого його рішення щодо відмови передання гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у комунальну власність Одеської міської територіальної громади.
Суд також акцентує увагу й на тому, що за рішенням суду передача гуртожитку у власність територіальних громад також не здійснювалась.
Окрім того, судом встановлено, що Одеська міська рада не надавала згоду на прийняття спірної будівлі, а також не зверталась до Одеської обласної ради з приводу її передачі у комунальну власність Одеської міської територіальної громади, а також згідно ст.5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» Одеською міською радою не приймалось рішення про надання згоди на прийняття у власність територіальної громади м. Одеси 7-го, 8-го, 9-го поверхів спірного гуртожитку.
Правосуддя в Україні здійснюється з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права.
Право звернутися до суду з адміністративним позовом має особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, на думку суду, позивачами не доведений факт порушення їх прав бездіяльністю відповідача щодо передачі спірного гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади.
Більш того, позивачі звернулись до суду з вимогою щодо передачі відповідачем всього спірного гуртожитку, в той час як судом встановлено, що територіальні громади Одеської області в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності є законним власником лише 7-го, 8-го, 9-го поверхів колишнього «Гуртожитку творчих працівників», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Разом з цим, суд зазначає, що дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років, на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.
При цьому, відповідно до листа комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» за вих.429-06/109 від 27.01.2012 року станом на 25.01.2012 року в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» за позивачем - ОСОБА_4 зареєстрована ? частина квартири АДРЕСА_1. (т.1, а.с.173).
Отже, враховуючи зазначене, питання щодо передачі спірного гуртожитку з метою подальшої реалізації права його мешканців на приватизацію, жодним чином не може впливати на її права та інтереси, в тому числі, порушувати їх.
В свою чергу, позовні вимоги про зобов'язання відповідача створити комісію з питань передачі гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади, є похідними від вже розглянутих судом вимог позивачів, а отже ці вимоги також не підлягають задоволенню з підстав, вже наведених судом.
Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом, враховуючи положення діючого законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 до територіальної громади Одеської області в особі Одеської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадської організації «Спілка мешканців гуртожитку творчих працівників культури та мистецтва», Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, - задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА _8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 до територіальних громад Одеської області в особі Одеської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадської організації «Спілка мешканців гуртожитку творчих працівників культури та мистецтва», Одеської міської ради, про зобов'язання Одеську обласну раду передати гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у комунальну власність Одеської міської територіальної громади та створити комісію з питання передачі гуртожитку у комунальну власність Одеської міської територіальної громади - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 25 лютого 2013 року.
оригіналом згідно
Суддя О.М. Соколенко
