КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" вересня 2014 р. № 927/322/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Гончарова С.А.
при секретарі Дмитрина Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.04.2014 (повний текст підписано - 05.05.2014р.)
у справі №927/322/14 (суддя - Фесюра М.В.)
за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі:
1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
2) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Укаїни"
до Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"
про стягнення 38 219 545,68 грн
СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:
На розгляд господарського суду Господарського суду Чернігівської області передані позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в особі ПАТ Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про стягнення 38219545,68 грн. заборгованості, (в тому числі 35501521,02 грн. основного боргу, 2072224,32 грн. пені, 189443,86 грн. інфляційних витрат та 456356,48 грн. трьох відсотків річних).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушене виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3483-БО-39 від 28.12.2012 р. в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 35501521,02 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені на суму 2072224,32, інфляційних витрат у розмірі 189443,86 грн. та 3% річних у розмірі 456356,48 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Під час розгляду справи в місцевому господарському суді, прокурором було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої відповідно до розрахунку від 25.03.14, загальна сума заборгованості станом на вказану дату та договором збільшилася за рахунок донарахування штрафних санкцій, трьох відсотків річних та інфляційних за зобов'язаннями січня 2013 року, та складає 38846450,54 грн. (в тому числі 35501521,02 грн. основного боргу, 2387459,82 грн. пені, 428164,88 грн. інфляційних витрат та 529304,81 грн. трьох відсотків річних).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.04.2014 року у справі №927/322/14 позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", (вул. Комсомольська, 55б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671, р/р 26035301264 у філії ЧОУ ВАТ „Державний ощадний банк України", МФО 353553, ЄДРПОУ 03357671) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) 36 458 990,71 грн. заборгованості, в тому числі: 35 501 521,02 грн. основного боргу, 428 164,88 грн. інфляційних та 529 304,81 грн. 3% річних. В решті позову відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", (вул. Комсомольська, 55б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671, р/р 26035301264 у філії ЧОУ ВАТ „Державний ощадний банк України", МФО 353553, ЄДРПОУ 03357671) на користь державного бюджету (р/р 31217206783002, отримувач УДКСУ м. Чернігова, код ЄДРПОУ 38054398, банк: ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, код бюджетної класифікації 22030001) 68 585,58 грн. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю існування заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений природний газ. В частині стягнення штрафних санкцій було відмовлено з огляду на порушення провадження про банкрутство ПАТ «Облтеплокомуненерго» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.04.2014 року у справі №927/322/14.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.04.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 02.06.2014р. порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий судді Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Гончаров С.А.
В судове засідання 15.07.2014р. представники позивача 1 не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача-1 розгляд справи було відкладено на 09.09.2014 року.
Прокурор та представник позивача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, та просили суд відмовити в її задоволенні.
Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання 09.09.2014 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача-1 та відповідача.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як було вірно встановлено судом першої інстанції 28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" було укладено договір на купівлі-продажу природного газу № 13/3483-БО-39.
Згідно пункту 1.1. Договору, Позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність Відповідачу у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору. Згідно п. 1.2. Газ, що продається за цим договором, використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Пунктом 2.1. Договору визначено обсяг постачання газу в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року (до 25049,00 тис. куб. м.).
Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що ціна за 1000 кубічних метрів природного газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2% та податку на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.
До сплати за 1000 кубічних метрів природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.
Згідно п. 5.5. загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 97 309 854,22 грн., крім того ПДВ - 19 461 970,84 грн., разом з ПДВ - 116 771 825,06 грн.
Додатковою угодою № 1 від 16.07.13 року до Договору сторони домовились викласти пункти 5.2. і 5.5. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції:
" 5.2. Ціна за 1000 кубічних метрів природного газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%:
податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20%-59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн.
До сплати за 1000 кубічних метрів природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн."
" 5.5. Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу".
На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня по грудень 2013 року природний газ на суму 102 614 424,87 грн., що підтверджується копіями двосторонніх актів приймання-передачі природного газу від 30.09.13р. за січень 2013 року на суму 22037336,01грн., за лютий 2013 року на суму 16015883,51 грн. від 30.09.13, за березень 2013 року на суму 18046493,76 грн. від 30.09.13, за квітень 2013 року на суму 6070605,86 грн. від 30.09.13, за травень 2013 року на суму 396308,16 грн. від 30.09.13, за червень 2013 року на суму 327911,17 грн. від 30.09.13, за липень 2013 року на суму 357947,1 грн. від 30.09.13, за серпень 2013 року на суму 376966,58 грн. від 31.08.13, за вересень 2013 року на суму 432965,07 грн. від 30.09.13, за жовтень 2013 року на суму 9547816,54 грн. від 31.10.13, за листопад 2013 року на суму 11030955,25 грн. від 30.11.13, за грудень 2013 року на суму 17973235,86 грн. від 31.12.13, які підписані сторонами та додані до матеріалів справи.
У відповідності з п. 6.1 Договору, оплату за газ відповідач зобов'язаний здійснювати грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Проте станом на 28.02.2014 року відповідачем було здійснено лише часткову оплату за отриманий природний газ у сумі 67112903,85 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання зі сплати коштів за отриманий природний газ, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі 35501521,02 грн.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України)..
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарський суд Чернігівської області, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у період з січня 2013 року по грудень 2013 року включно позивач поставив природний газ на суму 102 614 424,87 грн., який був прийнятий відповідачем, проте в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений природний газ в строки встановлені договором в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 355011521,02 грн., що у свою чергу не заперечується відповідачем та не потребує доказуванню в силу положень ч. 1 ст. 35 ГПК України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 2387459,82 грн. за прострочку виконання зобов'язання за період з 14.02.13 по 25.03.14 колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частина четверта статті 12 вказаного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.
За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою від 18.01.13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів"Актив Плюс" (справа №927/16/6б/13) було порушено провадження про банкрутство ПАТ „Облтеплокомуненерго".Постановою Вищого господарського суду України в даній справі від 01.04.2014р. залишено без змін ухвалу суду апеляційної інстанції щодо припинення провадження за апеляційною скаргою. За змістом постанови оскаржувалась одна з ухвал у справі про банкрутство і провадженні в цій справі триває.
Одночасно з порушенням провадження у даній справі був введений мораторій. Отже останній діє з 18.01.13 і по сьогоднішній день.
Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства та фактично встановлені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду України у справі № 5/34-09 від 18 грудня 2012 року.
Щодо позовних вимог в частині збитків від інфляції та трьох процентів річних колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 43 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що дія мораторію поширюється виключно на вимоги виконавчих документів, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру на всі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, зокрема зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо.
У пункті 50 цієї ж Постанови зазначено, що, оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом. Те саме стосується процентів за позику та кредит (статті 1048, 1054 та 1057 ЦК України).
Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про право позивача вимагати застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України та необхідності задоволення позовних вимог у цій частині.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта (відповідача).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.04.2014 року по справі № 927/322/14 залишити без змін.
Матеріали справи № 927/322/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
С.А. Гончаров
