Справа № 404/4541/15-а
Номер провадження 2-а/404/412/15
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2015 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі : головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі – Домарецькому Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання дій протиправними, зобов”язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, яким просив визнати бездіяльність відповідача щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної йому пенсії протиправною; визнати протиправним рішення №178613 від 10.06.2015 року відповідача про відмову в поновленні виплати пенсії; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та прийняти рішення про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, які були проведені за весь час починаючи з 07 жовтня 2009 року та виплатити нараховану пенсію. На обґрунтування вимог зазначав, що вважає відмову Управління Пенсійного фонду в м. Кіровограді у задоволенні його заяви про поновлення виплати йому пенсії протиправною бездіяльністю, так як з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року виключена підстава для припинення пенсійних виплат, як проживання пенсіонера за кордоном, що є підставою для поновлення конституційного його права на виплату пенсії незалежно від місця постійного проживання.
Разом з цим, представник позивача 08.07.2015 року подала клопотання , в якому просила суд вважати причину пропуску строку для звернення до адміністративного суду поважною та поновити даний строк . На обґрунтування клопотання про поновлення строку вказала, що ОСОБА_1 не має юридичної освіти, не знає особливостей пенсійного законодавства України, у зв»язку з чим не міг знати, що за відписками Пенсійного фонду України про врегулювання якихось нормативних актів та ратифікацією міжнародних договорів стоїть елементарна чиновницька тяганина, яка спрямована на порушення його конституційних прав. Саме такі дії Пенсійного фонду призвели до того, що позивач пропустив стільки часу на право подання позову про захист своїх порушених прав у судовому порядку . В судове засідання сторона позивача не з»явилась, повідомлялась, подала заяву про його розгляд у їх відсутності.
Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.07.2015 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання дій протиправними, зобов”язання вчинити певні дії - тобто з 07 жовтня 2009 року по 29 березня 2015 року - відмовлено. Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання дій протиправними, зобов”язання вчинити певні дії, в частині вимог - тобто з 07 жовтня 2009 року по 29 березня 2015 року – залишено без розгляду.
Відповідач, його представник в судове засідання не з»явились, повідомлялись, подано заяву про його проведення у їх відсутності та клопотання про застосування норм ст. ст. 99,100 КАС України , так як позовні вимоги містять дату 07.10.2009 року, а із вказаного часу пройшло майже 5 років , при цьому, позивач звернувся до фонду лише 30.03.2015 року.
Крім того, позивач до управління Пенсійного фонду України із жодними заявами особисто не звертався, оригінал паспорту не пред”являв, не надав документа про місце проживання саме на території України. Мало місце звернення представника позивача, якому було роз”яснено право громадян звернутися особисто із заявою про відновлення виплати пенсії.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом з”ясовано, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України і має право на одержання пенсії, яка призначена на підставах та у порядку, встановленому Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В 2001 році позивач виїхав на постійне проживання до Ізраїлю, до виїзду проживав у місті Кіровограді.
Встановлено, що за час проживання позивача за межами України, пенсія йому не виплачувалась.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України за №607/Р-8/30 від 21.04.2015 року та за № 178613 від 10.06.2015 року відмовлено гр. ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії.
Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України в Ізраїлем, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України. Договір на сьогодні не ратифікований.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідаютьКонституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді справ зобов'язаний враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Таким чином, суд вважає, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу , орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон . Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 травня 2015 року №21-168а15.
Таким чином, до задоволення підлягають вимоги позивача про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 – протиправною; визнання протиправним саме рішення №178613 від 10.06.2015 року про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та прийняти рішення про поновлення позивачу виплати раніше призначеної пенсії у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , починаючи з 30 березня 2015 року , тобто саме з моменту його звернення до управління із заявою поданою згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року.
Згідно абз. 2 п. 3 Порядку , заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, - через кожний рік дії такої довіреності тощо, подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до п. 37 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 4).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, при наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в трьохмісячний термін з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Разом з цим, суд також зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок та виплачувати пенсію з урахуванням індексації , так як позивач звертався до відповідача із заявою поновлення виплати пенсії, проте вимога про перерахунок його пенсії та індексації пенсії ним заявлений не був, а також відповідачем ці питання при розгляді заяви позивача не розглядались. Отже, право позивача на перерахунок пенсії з урахуванням індексації відповідачем порушено не було.
Згідно вимог ст. 94 КАС України, присудити із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати в розмірі -73,08 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10-11, 71, 94, 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов – задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 -протиправною.
Визнати протиправним рішення №178613 від 10.06.2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області здійснити перерахунок та прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 виплати раніше призначеної пенсії у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , починаючи з 30 березня 2015 року .
Присудити із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати в розмірі -73,08 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда
ОСОБА_2
