Справа № 522/1528/15-ц
Провадження по справі № 2/752/1619/16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2016 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого-судді Сальникової Н.М.,
секретаря Захаревської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим та визнання договору поруки частково недійсним, -
В С Т А Н О В И В
21.07.2015 року до Голосіївського районного суду м. Києва передано за підсудністю з Приморського районного суду м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», в якому просять суд визнати припиненим договір поруки № 06-09/2383 від 11.11.2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», Приватним малим підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Влад» та позивачем.
При цьому посилається на те, що 01.12.2007 року між Банком та ПМП Виробничо-комерційна фірма «Влад» було укладено договір банківського рахунку № 693/Ю01.1-83, а 05.12.2007 року додаткову угоду №1 про надання овердрафту в сумі 243140,00 грн. з кінцевим терміном погашення заборгованості до 04.12.2008 року.
Договорами від 23.06.2008 року та від 15.08.2008 року були внесені зміни до додаткової угоди №1 в частині максимального ліміту овердрафту в сумі 371970 грн. станом на 12.06.2008 року та в сумі 463000,00 грн. станом на 08.08.2008 року відповідно.
05.12.2007 року з метою забезпечення своїх зобов'язань між банком, Приватним малим підприємством «Виробночо-комерційна фірма «Влад» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №07-15/1633, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ПМП «Виробничо-комерційна фірма «Влад» зобов'язань щодо повернення овердрафт, сплати відсотків за користування овердрафтом та інших платежів у розмірі та у випадках, передбачених додатковою угодою №1 до договору банківського рахунку № 693/Ю01.1-83.
Додатковими угодами про внесення змін до Договору поруки від 23.06.2008 року та від 15.08.2008 року сторонами були внесені зміни до Договору поруки від 05.12.2007 року в частині повернення заборгованості в межах максимального ліміту заборгованості в розмірах 398540,00 гривень та 496000,00 гривень відповідно.
11.11.2008 року з метою забезпечення своїх зобов'язань між банком, Приватним малим підприємством «Виробночо-комерційна фірма «Влад» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №06-09/2383, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ПМП «Виробничо-комерційна фірма «Влад» зобов'язань щодо повернення овердрафту, сплати відсотків за користування овердрафтом та інших платежів у розмірі та у випадках, передбачених додатковою угодою №1 до договору банківського рахунку № 693/Ю01.1-83.
11.11.2008 року Угодою про внесення змін до Додаткової угоди №1 від 05.12.2007 року, сторонами були внесені зміни відносно того, що максимальна заборгованість позичальника за овердрафтом протягом строку дії додаткової угоди не може перевищувати максимального ліміту овердрафту, що встановлюється в сумі 463 000,00 грн.
Пунктом 1.4 додаткової угоди №1 до договору банківського рахунку від 01.12.2007 року передбачено кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за наданим овердрафтом у відповідності до умов цієї Додаткової угоди, та який становить 04.12.2008 року.
Посилаючись на невиконання Приватним малим підприємством «Виробночо-комерційна фірма «Влад» своїх зобовязань за договором, 30 жовтня 2009 року банком було предявлено позовні вимоги до позичальника та поручителів про повернення простроченої заборгованості.
В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив визнати частково недійсним договір поруки № 06-09/2383 від 11.11.2008 року, укладений між Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», Приватним малим підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Влад» та позивачем в частині укладення третейської угоди у формі третейського застереження, яке викладено у пункті 5.2 договору поруки.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що пунктом 5.2 визначеного, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовляються про те, що спір розглядається третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Посилаючись на те, що третейська угода у формі застереження не відповідає волі поручителя ОСОБА_1 та вимогам чинного законодавства, просить суд договір поруки в даній частині визнати недійсним.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, завчасно подали до канцелярії суду письмові пояснення та заяву в порядку ч.2 ст.158 ЦПК України, позов підтримали у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, проте був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення судової повістки /а.с.191/. Жодних клопотань про відкладення судового розгляду або заяв в порядку ч.2 ст.158 ЦПК України завчасно подано до канцелярії суду не було.
У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст.10,11,59 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні на підставі належних та достовірних доказів встановлено, що 01.12.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ПМП Виробничо-комерційна фірма «Влад» було укладено договір банківського рахунку № 693/Ю01.1-83, а 05.12.2007 року додаткову угоду про надання овердрафту в сумі 243140,00 грн. з кінцевим терміном погашення заборгованості до 04.12.2008 року. Договорами від 23.06.2008 року та від 15.08.2008 року були внесені зміни до додаткової угоди №1 в частині зміни максимального ліміту овердрафту в сумі 371970 грн. станом на 12.06.2008 року та в сумі 463000,00 грн. станом на 08.08.2008 року відповідно.
З метою забезпечення своїх зобовязань 11.11.2008 року банком укладено договор поруки №06-09/2383 та додаткову угоду про внесення змін до договору поруки з Приватним малим підприємством «Виробночо-комерційна фірма «Влад» та ОСОБА_1 за якимою поручитель відповідає перед банком за порушення зобовязання боржником до 04 грудня 2008 року або в інший термін дострокового повернення у випадках передбачених Додатковою угодою.
30.10.2009 року АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості до ПМП «Виробничо комерційної фірми «Влад», та поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.
Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець повязує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).
Відповідно до п.6.1 договору поруки № 06-09/2383 від 11.11.2008 року, передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань за Додатковою угодою і цим договором( а.с.37-38).
Додатковою угодою встановлено, що повернення заборгованості в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 398540 грн. зі строком користування кожним траншем до 30 календарних днів з кінцевим терміном повернення заборгованості за Овердрафтом - 04 грудня 2008 року, або в інший термін погашення у випадках, передбачених додатковою угодою.
Додатковою угодою про внесення змін №1 до договору поруки від 11.11.2008 року п.2.1.1. передбачено повернення заборгованості в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 496 000 грн. зі строком користування кожним траншем до 30 календарних днів з кінцевим терміном повернення заборгованості за Овердрафтом - 04 грудня 2008 року, або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених додатковою угодою.
Таким чином, умови додаткових угод до договору поруки свідчать про те, що встановлено строк повернення заборгованості до 04 грудня 2008 року, або в інший термін погашення у випадках, передбачених додатковою угодою.
З матеріалів справи не вбачається, що сторони узгодити інший термін погашення заборгованості.
Порука це строкове зобовязання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобовязання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обовязок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у справі № 6-6цс14-1 (постанова від 17 вересня 2014 р.).
Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що порука, має акцесорний характер та припинилась після припинення забезпеченого нею зобовязання.
Звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ст. 559 ЦК не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р. у справі № 6-134цс12).
При цьому, способом судового захисту є не вимога про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, оскільки порука припиняється не з моменту ухвалення судом рішення про це, а з моменту настання підстав, з якими законом повязане припинення поруки.
Право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК (постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11).
Пунктом 5.2 вказаного договору поруки № 06-09/2383 від 11.11.2008 року зазначено, що у випадках неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовляються про те, що спір розглядається третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Позивач, уточнюючи свої позовні вимоги просить п. 5.2 договору поруки визнати недійсним, посилаючись на ту обставину, що право позивача на судовий захист порушено, під час укладання договору його введено в оману - волевиявлення вільним не було.
Відповідно до ст. 17 ЦПК України, сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року, у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого ст.2, ст.3, п.9 ст.4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст.17 ЦПК України, ст.12 ГПК України, ст.6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст.55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст.22, ст. 64 Конституції України).
Відповідно до правової позиції у справі за № 6-50цс12 передбачено, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Виходячи з вищезазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині так як на час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.
Протягом розгляду цивільної справи відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду належних та допустимих доказів, які би містили інформацію щодо предмету доказування, в підтвердження отримання згоди поручителя щодо зміни зобов'язання за укладеним кредитним договором або наявності попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражену в договорі поруки, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Судом також встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 243 грн 60 к. /а.с.1/, який відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 213-215, ЦПК України, ст.ст. 553, 559 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим та визнання договору поруки частково недійсним, задовольнити частково.
Визнати припиненою поруку за договором № 06-09/2383 від 11.11.2008 року укладений між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», Приватним малим підприємством «Виробночо-комерційна фірма «Влад» та ОСОБА_1.
В позовних вимогах ОСОБА_1 до АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі філії Соборного відділення Одеської обласної філії Акціонерно-Комерційного банку «Укрсоцбанк», Приватне мале підприємство «Виробночо-комерційна фірма «Влад» про визнання договору поруки №06-09/2383 від 11.11.2008 року частково недійсним в частині укладення третейської угоди у формі третейського застереження, яке викладено у п. 5.2 договору поруки, відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» код 00039019 на користь ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_1 судовий збір у сумі 243 грн. 60
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Суддя Н.М. Сальникова
