номер провадження справи 18/11/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2016 справа № 908/189/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ» (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8)
до відповідача дочірнього підприємства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «ОСОБА_1 УКРАЇНИ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «НИКА 2012» (69095, м. Запоріжжя, вулиця Оріхівське шосе, 5; поштова адреса: 69032, м. Запоріжжя, а/с 2984)
про стягнення 1554208,60 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 25.12.2015 р., паспорт серія СЮ № 005094 від 28.09.2006 р.;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 16/01 від 12.01.2016 р., паспорт серія СВ № 569221 від 01.10.2002 р.;
від третьої особи: не з’явився;
До господарського суду Запорізької області 21.01.2016 р. звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ» з позовною заявою до дочірнього підприємства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «ОСОБА_1 УКРАЇНИ» про стягнення 1554208,60 грн., які складаються з: 827139,19 грн. основного боргу, 1521,68 грн. пені, 66624,00 грн. 3% річних та 658923,37 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтований ст.ст. 179, 180, 193, 199, 216, 217, 218, 22, 222, 230 ГК України ст.ст. 530, 625, 629, 837 ЦК України.
Ухвалою суду від 22.01.2016 року порушено провадження у справі № 908/189/16, присвоєно справі номер провадження 18/11/16, судове засідання призначене на 25 лютого 2016 року. У судовому засіданні 25.02.2016 р. оголошено перерву до 17.03.2016 р. Ухвалою суду від 02.03.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «НИКА 2012», викликано третю особу в судове засідання 17.03.2016 р. Ухвалою суду від 17.03.2016 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 31.03.2016 р. З метою встановлення фактичних обставин справи, через неявку третьої особи та ненадання позивачем витребуваних документів, розгляд справи відкладався на 05.04.2016 р. о 11-00 год., в судовому засіданні оголошувалася перерва до 16-00 год. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документами та закінчений 05.04.2016 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До суду 04.04.2016 р. від позивача з супровідним листом вих. № 4 від 04.04.2016 р. надійшли додаткові бухгалтерські документи, що підтверджують виконання договору від 12.07.2012 р. № 16.
Також 05.04.2016 р. до суду від представника третьої особи (ТОВ «НИКА 2012») на виконання вимог суду надійшли документи та лист № 1 від 04.04.2016 р., в якому третя особа просила розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ «НИКА 2012»; проти задоволення позову не заперечила.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 827139,19 грн. Приймаючи до уваги порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання, позивач, керуючись ст.ст. 216-218, 220, 222, 230 ГК України, ст. 625 ЦК України, п. 7.3.7 договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. нарахував до стягнення 1521,68 грн. пені, 66624,36 грн. 3% річних та 658923,37 грн. інфляційних втрат. Право стягнення заявлених сум у позивача виникло на підставі договору про відступлення права вимоги № ВПВ-110614 від 11.06.2014 р., який укладено ТОВ «Лакофарбні матеріали» та ТОВ «НИКА 2012». Відповідач про факт відступлення первісним кредитором новому кредитору – позивачу у справі, права вимоги у розмірі 827139,19 грн., був обізнаний, внаслідок надсилання на його адресу повідомлення № 33 від 16.06.2014 р.
Представник відповідача підтримав правову позицію, що викладена у запереченнях № 13/189 від 17.02.2016 р. (арк.с. 40-43), заяві № 13/189/1 від 17.02.2016 р. (арк.с. 44), заяві № 189 від 21.03.2016 р., доповненнях до заперечень № 190 від 21.03.2016 р., нормативному обґрунтуванні заперечень б/н від 17.03.2016 р. Заперечення вмотивовані наступним: по-перше, договір № ВПВ – 110614 від 11.06.2014 р. укладений ТОВ «НИКА 2012» та ТОВ «Лакофарбні матеріали» про відступлення права вимоги не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки зміна учасника торгів у зобов’язанні є неможливою, таким чином у ТОВ «Лакофарбні матеріали» відсутнє право вимагати виконання грошових зобов’язань за договором № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. в сумі 827139,19 грн.; по-друге, на теперішній час обов’язок оплати товару за договором не настав в силу ненадання всіх передбачених договором документів і відсутності доказів їх передачі відповідачу; по-третє, надані позивачем докази мають суттєві недоліки, у зв’язку із чим вони втрачають свою доказову силу та не є належними, достовірними і допустимими, зокрема, позивачем не надано доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні. Згода ДП «Запорізький облавтодор» на відступлення права вимоги, що підтверджується листом від 05.06.2014 р. вих. № 13/589, поширюється лише на суму 827139,19 грн. Відповідно до заяви № 189 від 21.03.2016 р., з посиланням на положення ст. 257 ЦК України, відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску позовної давності.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився. Судом задоволено клопотання третьої особи про здійснення розгляду справи без участі представника ТОВ «НИКА 2012».
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «НИКА 2012» (постачальник, третя особа у справі) та дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «ОСОБА_1 дороги України» (замовник, відповідач у справі) 02.08.2012 р. уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12Т-1 (надалі договір № 9/12Т-1).
Пунктами 1.1 - 1.2 договору № 9/12Т-1 встановлено, що учасник (постачальник) зобов’язується у 2012 році поставити замовнику (покупцю) товар зазначений у пункті 1.2, а замовник – прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару: 24.30.2 «Інші фарбувальні матеріали» (фарби для дорожньої розмітки у комплекті зі склокульками) – 3 лоти. Кількість товару 200 тонн фарби для дорожньої у комплекті зі склокульками (60 тонн) у тому числі: Лот 1 – фарби для дорожньої розмітки (100 т) у комплекті зі склокульками (30 т); Лот 2 – фарби для дорожньої розмітки (100 т) у комплекті зі склокульками (30 т).
Пунктом 4.1 договору № 9/12Т-1 встановлено, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником (покупцем) протягом 280 календарних днів після пред’явлення учасником (постачальником) рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2 договору; або поетапної оплати замовником (покупцем) поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.
Згідно з п. 4.2 договору № 9/12Т-1 до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат і паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів учасник (постачальник) зобов’язується відшкодувати спричинені замовнику (покупцю) збитки (витрати).
Сторони свідчать, що замовник (покупець) зобов’язується розрахуватися з учасником (постачальником) за отриманий товар протягом 280 днів з моменту отримання від учасника (постачальника) документів відповідно до п. 4.1 цього договору (п. 4.3 договору № 9/12Т-1).
Сторонами договору № 9/12Т-1 підписана специфікація № 1 від 02.08.2012 р. відповідно до якої загальна кількість і вартість товару, що підлягає постачанню складає: 25 тон фарби та 6 тон склокульок на суму 1045500,00 грн. з ПДВ. Дана специфікація складена в двох екземплярах, що мають рівну юридичну силу і є невід'ємною частиною договору поставки № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р.
Про факт поставки ТОВ «НИКА 2012» та отримання відповідачем товару на суму 966375,00 грн. в рамках договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. свідчать: видаткові накладні № 497 від 02.08.2012 р. на суму 672750,00 грн., № 498 від 02.08.2012 р. на суму 293625,00 грн., товарно-транспортні накладні № Р497/020812 від 02.08.2012 р., № Р498/020812 від 02.08.2012 р., Акти прийому-передачі товару № 1 від 02.08.2012 р. на суму 672750,00 грн., № 2 від 02.08.2012 р. на суму 293625,00 грн., довіреність № 293 від 02.08.2012 р., видана на ім'я ОСОБА_4 На оплату отриманого товару відповідачу виставлені рахунки № 372 від 02.08.2012 р. на суму 672750,00 грн., № 373 від 02.08.2012 р. на суму 293625,00 грн.
Аргументи відповідача про недоведеність факту отримання товару, про його отримання за іншими правочинами з ТОВ «НИКА 2012» не знайшли свого підтвердження з огляду на досліджені документальні докази, що зазначені вище.
Учасники договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р., у відповідності до вимог ст.ст. 604, 651 ЦК України, 29.12.2012 р. уклали угоду про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти (надалі угода).
В пункті 1 угоди зазначено, що сторони дійшли взаємної згоди про припинення зобов’язань по договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. за домовленістю сторін з дати укладання цієї додаткової угоди.
Згідно з п. 2 угоди, зобов'язання щодо оплати боргу за поставлений згідно договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. товару будуть вважатися виконаними після повної оплати за поставлений товар.
Матеріали справи містять докази часткової оплати дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «ОСОБА_1 дороги України» отриманого товару за договором № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. на суму 45000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ «НИКА 2012» - 10.04.2013 р. в сумі 20000,00 грн. та 12.04.2013 р. в сумі 25000,00 грн.
За даними бухгалтерського обліку ТОВ «НИКА 2012» та відповідача, які відображені у акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.08.2012 року по 06.06.2014 року, за договором № 9/12/Т-1 від 02.08.2012 р. відповідачу поставлено товарів на суму 967950,00 грн., отримано оплату на суму 45000,00 грн., заборгованість відповідача станом на 06.06.2014 р. склала 922950,00 грн.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або | актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ст. 604 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація)... Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Законодавець зазначає, що новація – це угода про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення. Як правило, воно відрізняється від попереднього своїм змістом (характером прав і обов’язків, їх об’ємом, порядком виконання тощо). Оскільки нове зобов’язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов'язання, що забезпечують виконання колишнього зобов’язання, якщо сторони не обумовили, що ті продовжують свою дію. Основна особливість новації, що дозволяє відрізнити її від поступки права вимоги і переведення боргу, полягає в тому, що при ній відбувається заміна зобов’язання: місце зобов'язання, що припинило своє існування, займає нове. Неодмінна вимога до новації – збереження суб'єктного складу зобов’язання (у первісному і знову виниклому зобов'язаннях виступають той самий кредитор і той самий боржник).
Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оцінюючи умови договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р., в тому числі пунктів 10.6 – 10.8, умови угоди від 29.12.2012 р. про розірвання договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. норми права, якими керувалися сторони при укладенні 29.12.2012 р. угоди, суд дійшов висновку, що відбулась новація зобов'язання, оскільки: по-перше, договір є розірваним за згодою сторін, тобто, в майбутньому за його умовами не має постачатися та прийматися товар за визначеними лотами з обов'язком розрахунку у визначеному договором порядку; по-друге, сторони припинили зобов'язання по договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р.; по-третє, сторони договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. замінили зобов’язання на нове.
З викладеного слідує, що ТОВ «НИКА 2012» та ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «ОСОБА_1 дороги України» уклавши угоду про розірвання договору, керуючись ст.ст. 604, 651 ЦК України, фактично замінили попереднє зобов'язання на нове, відбулась новація, яка містить інші умови зобов'язань його учасників, а саме: про оплату боргу за поставлений товар, згідно договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р., зобов’язання будуть вважатися виконаними після повної оплати за поставлений товар, тобто без визначення строку і порядку здійснення оплати.
Пунктом 11.5 договору № 9/12Т-1 встановлено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до інших (третіх) осіб допускається виключно за умови письмового погодження з іншою стороною.
ТОВ «НИКА 2012», враховуючи п. 11.5 договору № 9/12Т-1, листом № 31 від 04.06.2014 р. просило ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «ОСОБА_1 дороги України» дати погодження на відступлення права вимоги за цим договором у сумі 827139,19 грн. підприємству ТОВ «Лакофарбні матеріали». Лист отримано відповідачем 05.06.2014 р., про що свідчить вхідний штамп на листі.
У відповіді № 13/589 від 05.06.2014 р. відповідач погодив відступлення права вимоги по договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. в сумі 827139,19 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «НИКА 2012» (первісний кредитор, третя особа у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Лакофарбні матеріали» (новий кредитор, позивач у справі) 11.06.2014 р. уклали договір про відступлення права вимоги № ВПВ-110614 (надалі договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором: про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р., укладений між первісним кредитором та дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «ОСОБА_1 дороги України».
Пунктом 1.2 договору встановлено, що за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання грошових зобов'язань (здійснення розрахунку) за основними договорами в сумі 827139,19 грн.
Права вимоги, що відступаються новому кредиторові, засвідчуються наступним договором та первісними бухгалтерськими документами до них:
- договір про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12/Т-1 від 02.08.2012 р.;
- специфікація № 1 від 02.08.2012 р.;
- угода про розірвання договору від 29.12.2012 р.;
- видаткова накладна № 497 від 02.08.2012 р.;
- товарно-транспортна накладна № 497/020812 від 02.08.2012 р.;
- видаткова накладна № 498 від 02.08.2012 р.;
- товарно-транспортна накладна № 498/020812 від 02.08.2012 р.;
- довіреність № 293 від 02.08.2012 р.,
які передаються первісним кредитором, новому кредитору в день підписання цього договору по акту приймання-передавання (п. 1.3 договору).
Пунктом 3.2 договору встановлено, що первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором в термін до 20 червня 2014 р., шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору.
Цього ж дня учасниками правочину складений та підписаний Акт прийому-передачі документів, що обумовлені договором про відступлення права вимоги.
Враховуючи пункт 3.2 договору, третя особа (первісний кредитор) 18.06.2014 р. надіслав на адресу замовника (відповідач у справі) повідомлення про відступлення права вимоги № 33 від 16.06.2014 р.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Матеріали справи містять докази дотримання учасниками правочину про відступлення права вимоги порядку вчинення заміни сторони у зобов'язанні.
Закон України «Про здійснення державних закупівель» (в редакцій чинній на момент укладання договору № 9/12Т-1, укладення угоди про його розірвання) не містив застережень щодо здійснення учасниками правочину заміни однієї із сторін.
Отже, аргументи відповідача про нікчемність договору через зміну його істотної умови – заміну учасника договору, внаслідок відступлення права вимоги, є хибними.
Первісно (у старому зобов'язанні) строк виконання зобов’язань щодо оплати отриманого товару узгоджений в договорі про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. – протягом 280 календарних днів після пред’явлення учасником (постачальником) рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів.
Рахунки на оплату отримані відповідачем 02.08.2012 р., про що свідчать підписи на них. До того ж, відповідач не спростував фактів отримання рахунків на оплату товару, підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів.
Тобто, оплата за товар, отриманий за договором № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. (старе зобов'язання), мала надійти по 09 травня 2013 р. (протягом - 280 календарних днів).
В подальшому, укладаючи 29.12.2012 р. угоду про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р., сторони домовилися про нове зобов'язання щодо оплати боргу за поставлений товар згідно договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р., яке буде вважатися виконаним після повної оплати за поставлений товар, тобто без визначення строку виконання.
На момент укладання угоди про розірвання договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. сторони підтвердили наявність заборгованості за договором № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р., однак змінили характер своїх прав і обов'язків, їх об'єм, порядок виконання обов'язку боржника по оплаті суми боргу.
Отже, строк оплати за угодою про розірвання договору (нове зобов’язання) - не визначений.
При укладенні правочину про відступлення права вимоги № ВПВ-110614 від 11.06.2014 р. новий кредитор (позивач у справі) про наявність факту новації зобов’язання за договором № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. та існування права пред’явлення вимоги до відповідача, у зв’язку із відсутністю визначення строку виконання нового зобов’язання, був обізнаний, оскільки отримав разом із іншими документами угоду про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р.
Правом пред’явити вимогу про необхідність виконання зобов’язання позивач скористався шляхом вручення відповідачеві претензії вих. № П-176/09 від 05.08.2015 р., надавши строк для оплати 827139,19 грн. до 10.08.2015 р.
Претензія, згідно відбитку вхідного штампу, отримана відповідачем 07.09.2015 р.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав виконати свій обов’язок у семиденний строк тобто по 14.08.2015 р. включно.
Відповідачем вимога не виконана у строк по 14.08.2015 р.
Отже, строк виконання зобов'язання (новація) настав, прострочення його виконання почалося з 15.08.2015 р.
Приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд виходив наступного:
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення матеріального права особи, що звернулася за судовим захистом свого права або інтересу.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. 1 лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності – за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об’єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання виникло з 29.12.2012 р. – дня укладення угоди про розірвання договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р.
Тривалість позовної давності, в цьому випадку, складає 3 роки – 29.12.2015 р.
Суд наголошує, що заміна кредитора у зобов’язанні не є зміною строку виконання зобов’язання або зміною строку права на пред’явлення вимоги та новий кредитор приймає права та обов’язки первісного кредитора, як передбачає ст. 514 ЦК України, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Право на пред’явлення вимоги кредитор (позивач) реалізував 07.08.2015 р.
А правом судового захисту позивач скористався 21 січня 2016 р., про що свідчить вхідний штамп канцелярії господарського суду на позовній заяві, тобто з пропуском позовної давності на 22 дні, про що заявлено відповідачем у справі.
Позивач будь-яких пояснень щодо заявлених відповідачем підстав застосування наслідків спливу позовної давності не надав, про поважність причин пропущення позовної давності не заявляв.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз’яснено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).
Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару в рамках договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р., тобто наявності перед позивачем простроченої заборгованості у розмірі 827139,19 грн. Однак, прострочення виконання цього зобов’язання, з урахуванням його новації, настало після спливу семиденного терміну від дня пред’явлення вимоги про виконання зобов'язання у 2015 році. Також обґрунтовано заявленою є вимога про притягнення відповідача до відповідальності шляхом нарахування компенсаційних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 15.08.2015 р. по 13.01.2016 р.
Таким чином, позивач наявність прострочення виконання відповідачем зобов'язань , щодо оплати отриманого товару на суму 827139,19 грн. довів, однак за захистом своїх порушених прав про стягнення 827139,19 грн. боргу та стягнення компенсаційних санкцій за період з 15.08.2015 р. по 13.01.2016 р. звернувся з пропуском позовної давності, що є підставою для застосування судом наслідків спливу позовної давності, згідно заяви відповідача № 189 від 21.03.2016 р., та підставою для відмови у позові в цій частині позовних вимог.
В частині стягнення компенсаційних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, за період з 09.05.2013 р. по 14.08.2015 р., позов заявлений необґрунтовано, оскільки обов’язок по оплаті товару ще не настав і прострочення виконання грошового зобов'язання не сталося у цей період. Отже, в цій частині позову відмовляється через відсутність порушення матеріального права позивача, а не через застосування наслідків спливу позовної давності, тобто пропущення строку звернення до суду із відповідною вимогою про стягнення боргу.
За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач просив стягнути 1521,68 грн. пені за 184 дні прострочення з 09.05.2013 р. по 09.11.2013 р.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання 1 настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз’яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне невиконання грошових зобов’язань» передбачається, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст. 1, 3).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Тобто, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, яка обов’язково має бути письмово (вираження згоди сторін) узгоджена сторонами, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.
Внаслідок укладання 29.12.2012 р. сторонами угоди про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12Т-Г від 02.08.2012 р., відбулася новація зобов’язання, попередні зобов’язання припинилися, виникли нові щодо оплати боргу за отриманий товар за договором № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. Сторонами не узгоджено штрафної санкції за порушення нового зобов’язання у вигляді пені, не визначено її бази та розміру, внаслідок чого, суд відмовляє у задоволені вимоги щодо стягнення пені, як необґрунтовано заявленої.
На підтвердження дійсності своїх вимог позивач надав угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно пункту 1 якої ТОВ «НИКА 2012» - сторона-1 та ТОВ «Лакофарбні матеріали» - сторона-2, враховуючи наявність зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України, укласти угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.06.2014 р., що виникли на підставі наступних договорів:
- договір про відступлення права вимоги від 11.06.2014 р. сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов’язання в сумі 827139,19 грн.;
- договір поставки № 16 від 12.07.2012 р. сторона-1 є боржник, а сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов’язання в сумі 827139,19 грн.
Відповідно до п.п. 1.1 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, вказані вище зобов’язання за вищезазначеними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.
Суд, критично ставиться до зазначеного в пунктах 1 та 1.1. угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, через незрозумілість походження зазначених сум (штрафні санкції) та через твердження про настання строку виконання зобов'язань (тоді як судом встановлено про новацію зобов'язання за договором № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. без визначення строку його виконання).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи відповідача частково знайшли підтвердження та прийняті судом до уваги.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивач
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 13 квітня 2016 р.
Суддя В.В. Носівець
Суддя В.В. Носівець
