Номер провадження: 22-ц/785/3681/16
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1В
Доповідач :Ісаєва Н. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого-судді Ісаєвої Н.В.,
суддів: Комлевої Н.В., Журавльова О.Г.,
при секретарі: Ліснік Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Фонтанської селищної ради Комінтернівського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок, -
ВСТАНОВИЛА:
25.11.2004 року позивачки звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право власності на будинок 71, по вул..Патриотичній, в с. Фонтанка, Комінтернівського району, Одеської області, посилаючись на те, що вказаний будинок був придбаний Фонтанською сільською радою для сторін. Оскільки відповідачі не повернули гроші за свою частку будинку, позивачки просили визнати за ними право власності на будинок.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року задоволено позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - договір купівлі-продажу від 22.02.2002 року, посвідчений державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області и зареєстрований в реєстрі під № 422 визнано таким, що втратив чинність; визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з господарськими надвірними спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,0914 га в с. Фонтанка, Комінтернівського району, Одеської області, по вул. Патріотичній 71.
На дане рішення відповідачі принесли апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи в апеляційному порядку повідомлялися належним чином, про що свідчать розписки про одержання судових повісток.
За змістом ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
У відповідності до ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, від позивачок надійшли заяви про визнання ними апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення з ухваленням нового з наступних підстав.
Частиною 3 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до вимог ч.3,4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між тим, постановляючи рішення, суд першої інстанції цих вимог закону не врахував, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.
Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На порушення вимог ст. 15-1 ЦПК Української PCP в редакції станом на 16.06.2004 року, яка була чинної на час розгляду справи (далі ЦПК УРСР), суд вийшов за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 15-1 ЦПК УРСР «суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, зазначених в статті 5 цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів».
В позовній заяві, яка знаходиться в матеріалах справи, відсутні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу від 22.02.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області і зареєстрованого в реєстрі під № 422 таким, що втратив чинність.
За таких обставин у суду не було правових підстав для визнання цього договору таким, що втратив чинність.
Судом також зазначено в рішенні, що позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, незважаючи на те, що в позовній заяві це питання не порушувалось.
В справі є заяви, написані від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в яких зазначено, що вони позовні вимоги не визнають.
Незважаючи на те, що в заявах зазначено про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги не визнають, в тексті оскаржуваного рішення (абзац 2 сторінка 2) зазначено, що відповідачі звернулись до суду з заявами про визнання позовних вимог.
В позовній заяві у якості третіх осіб зазначені Фонтанська сільрада та фінансовий відділ Комінтернівської райдержадміністрації, однак з тексту рішення вбачається, що вони мали статус відповідачів, однак відомостей про те, що вони як відповідачі або треті особи були сповіщені судом про час та місце розгляду справи та що ним у встановленому порядку було направлено копію позовної заяви та судового рішення в справі відсутні.
В тексті судового рішення зазначено, що в судовому засіданні надавали пояснення обидва позивача, у той час як з протоколу судового засідання вбачається, що до суду з’явилась лише позивач ОСОБА_4 та лише її показання зафіксовані в протоколі.
Крім того, нормами ЦК не передбачено визнання права власності на тих підставах, які зазначені у позовної заяві.
Справа колегією суддів розглянута відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена колегією суддів та їм надана оцінка в рішенні суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову,
Керуючись ст.. 303, п. 2, ч.1,307, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Фонтанської селищної ради Комінтернівського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий – суддя Н.В.Ісаєва
Судді : О.Г Журавльов
ОСОБА_8
