Справа № 363/3673/14-363/3673/14-ц
Головуючий у І інстанції Підкурганний В. ВПідкурганний В. В.
Провадження № 22-ц/780/284/122-ц/780/284/16
Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 226
04.07.2016
УХВАЛА
Іменем України
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого:
ОСОБА_1,
суддів:
ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі:
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 08 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено договір фінансового лізингу, що складається із заяви ОСОБА_5 про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, додатків до неї, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів.
За умовами укладеного договору ОСОБА_5 отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» у платне користування автомобіль марки Hyundai Accent, 2011року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та зобов’язався сплачувати щомісячні лізингові платежі у строк та у розмірі, встановленому у Додатку 2 Графік лізингових платежів, із переходом права власності на предмет лізингу після закінчення строку виконання договору.
Станом на 04 червня 2014 року заборгованість ОСОБА_5 за договором становить 23 785,68 грн., із яких заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу 13 979,61 грн., за винагородою за проведення моніторингу 1 688,30 грн. та пеня 8 117,77 грн.
Просило стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за договором фінансового лізингу від 08 липня 2011 року у розмірі 23 785,68 грн.
В свою чергу, у листопаді 2014 року, ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, просив встановити нікчемність укладеного 8 липня 2011 року між сторонами договору фінансового лізингу; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь сплачені щомісячні платежі у розмірі 101 974 грн.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу є змішаним договором, який містить елементи договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу. Договір найму транспортного засобу із фізичною особою підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України, проте оскільки укладений з ним договір не було посвідчено нотаріально, то він є нікчемним.
25 вересня 2013 року ОСОБА_5 повернув банку предмет лізингу, однак банк не повернув йому сплачені за нікчемним договором щомісячні платежі у розмірі 101 974 грн. Таким чином, вказані кошти підлягають стягненню на його користь, у порядку застосування судом наслідків нікчемності правочину.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у задоволенні первістного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в первісному позові скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 23 785,68 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В частині зустрічного позову рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року рішення апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2015 року в частині задоволення первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк»» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2015 року в частині зустрічного позову залишено без змін.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови йому у задоволенні первістних позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Отже, справа колегією суддів, переглядається лише за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині відмови в задоволенні первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, а апеляційна скарга ОСОБА_5 не розглядається, оскільки вона стосується лише частини рішення суду, ухваленої по зустрічному позову, в якій рішення суду, відповідно до ухвали ВССУ від 21 жовтня 2015 року залишене без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відхилити, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено договір фінансового лізингу, який складається із заяви про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу, додатку №1 до Договору, додатку № 2 до Договору, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів.
За умовами договору фінансового лізингу ОСОБА_5 отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» у платне користування автомобіль марки Hyundai Accent, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та зобов’язався сплачувати щомісячні платежі, пов’язані з виконанням договору, у строк та у розмірі встановленому графіком лізингових платежів, які включають у себе відшкодування частини вартості предмета лізингу (автомобіля), винагороду за користування предметом лізингу, винагороду за проведення щомісячного моніторингу предмета лізингу та особистого страхування життя.
Відмовляючи в первісному позові, суд першої інстанції виходив із того, що в супереч вимогам статті 60 ЦПК України, позивачем не надано суду належним чином затверджених Умов та правил фінансового лізингу, які діяли в банківський установі на час написання заяви про приєднання відповідачем, а роздруковані аркуші паперу, у яких йдеться про умови та правила фінансового лізингу, надані представником банку, не можуть бути розцінені, як належний доказ щодо підтвердження обставин, зазначених банківською установою для задоволення позову. Так як, такі аркуші паперу не місять належного їх погодження в установленому порядку уповноваженою особою ПАТ КБ "Приватбанк" та застосування банком при укладенні угод щодо надання певного виду банківських послуг (а.с. 150-159).
Крім того, суд першої інстанції вказував, що не може взяти до уваги наданий банківською установою розрахунок заборгованості ОСОБА_5 за умовами договору лізингу від 8 липня 2011 року № К3V0AX0000264941, оскільки позиція банку щодо порядку та підстав його проведення є не зрозумілою та необґрунтованою (а.с. 3-4), а представник жодних роз»яснень та доказів з приводу проведення розрахунку надати не зміг.
Так, банком безпідставно включено до загального розміру заборгованості винагороду за користування предметом лізингу та за проведення моніторингу предмету лізингу (автомобіля), не дивлячись на те, що 25 вересня 2013 року відповідачем ОСОБА_5 автомобіль "Hyundai Accent" (д.н.з. НОМЕР_1) було повернуто до ПАТ КБ "Приватбанк".
Крім того, у судовому засіданні представник банку зазначив, що ПАТ КБ "Приватбанк" при визначенні розміру заборгованості ОСОБА_5 було враховано факт повернення автомобіля до банку та його вартість на момент звернення до суду, однак, належних доказів щодо оцінки вартості предмету лізингу, яка бралась банком до уваги при визначенні остаточної суми заборгованості ОСОБА_5 - в супереч вимогам статті 60 ЦПК України, суду не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, дійшов вірного висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості і такі висновки суду цілком узгоджуються з матеріалами справи, дослідженими апеляційним судом.
Не було надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо необхідності відмови в задоволення первістного позову за його необгрунтованістю та безпідставністю, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції викладеної Веховним Судом України в постанові від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2766цс15), яка відповідно вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права визначено, що за своєю правовою природою договір фінансового лізінгу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Отже, при розгляді справи апеляційним судом, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первістного позову залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року в частині первістного позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Р.В.Березовенко
Судді : Н.С.Воробйова
ОСОБА _3
