22-ц/775/621/2016(м)
263/8657/15-ц
Головуючий у 1 інстанції Томілін О.М.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Категорія 39
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
14 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Попової С.А.,
суддів Кочегарової Л.М., Лоленко А.В.,
за участю секретаря Гаркуша О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга», про стягнення вартості частки майна в статутному капіталі товариства, інфляційних втрат і 3% річних за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 червня 2016 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом до ТОВ «Услуга», в подальшому, уточнивши позовні вимоги (а.с. 57, 152-153), в обґрунтування якого посилалась на наступне. 01.01.2013р. померла її мати ОСОБА_3, яка була одним із засновників ТОВ «Услуга» та володіла 3,1% статутного фонду товариства. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частку в статутному фонді ТОВ вона звернулась до відповідача із заявою про прийняття її до складу засновників. Але рішенням загальних зборів їй було відмовлено в цьому та вирішено сплатити вартість частки в майні товариства після затвердження річного фінансового звіту. Вартість її успадкованої частки в грошовому виразі від визначеної експертом ринкової вартості належного товариству нерухомого майна становить 42307,22грн. На теперішній час їй сплатили лише 1000грн., а решта - сума в розмірі 41307,22грн. досі не сплачена. Просила стягнути вказану частину вартості частки в майні ТОВ «Услуга», інфляційні втрати 29586,41грн. та 3% річних 2940,12 грн. згідно статті 625 ЦК України, а також компенсувати витрати з оплати судового збору в сумі 737,49грн. і оплати експертизи в сумі 4800грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Услуга» на користь ОСОБА_2 вартість частки майна товариства в порядку спадкування у розмірі 41307,22грн., судовий збір у розмірі 412,99грн. та витрати на оплату експертизи у розмірі 2688грн., а всього 44 408,21 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних нарахувань та 3% річних за користування грошовими коштами, ухваливши нове рішення яким задовольнити в цій частині позовні вимоги.
Рішення суду в частині стягнення вартості частки в майні товариства не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4, який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги директора ТОВ «Услуга» - ОСОБА_5, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленої про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_2, від якої надійшла заява про розгляд скарги без її участі (т. 2 а.с. 16), дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Гладченко) ОСОБА_6 – учасника ТОВ «Услуга», що володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 3,1% (т. 1 а.с. 71).
Після смерті ОСОБА_3 01.01.2013р., її частку у статутному фонді товариства успадкувала позивач, отримавши 01.08.2013р. свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.08.2013р. реєстровий № 633 (т. 1 а.с. 4, 7-8).
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Услуга», що міститься в п. 3 протоколу № 62 від 27.12.2013р., вирішено не приймати спадкоємицю учасника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до складу учасників товариства та виплатити їй вартість частки в майні ТОВ після затвердження річного звіту (т. 1 а.с. 9, 27-31).
За видатковим касовим ордером від 10.04.2015 р. ОСОБА_2 отримала від ТОВ «Услуга» 1000грн. в рахунок успадкованої після смерті матері частки вартості майна товариства (а.с. 37).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3/с від 28.03.2016р. на день смерті матері позивача 01.01.2013р. вартість трьох належних товариству об’єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень в місті Маріуполі: перукарні № 7 по пр. Металургів, 198, перукарні № 2 і пункту прокату по ОСОБА_7, 10/9 та АУП по пр. Будівельників, 98), становить 1364749грн.
З урахуванням цих висновків частка спадкодавця ОСОБА_3 у майні товариства в розмірі 3,1% в грошовому виразі становить 42307,22грн.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, суд вказав, що такі вимоги врегульовані загальними правилами відповідальності за порушення грошових зобов’язань і на дані виниклі у справі корпоративно-спадкові відносини, які врегульовані спеціальними нормами ЦК України, Законом України «Про господарські товариства», статутом ТОВ «Услуга», не поширюються.
З такими висновками суду в оскаржуваній частині рішення не можна погодитися, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» № 1576-XII при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
За змістом положень ч. 2 ст. 55 цього ж Закону при відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.
Згідно із абз. 1, 4 ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
У п. 4.5.3 ОСОБА_8 ТОВ «Услуга», затвердженого рішенням загальних зборів товариства в протоколі № 3 від 03.07.2006р. в новій редакції, що зареєстрована Державним реєстратором 14.12.2006р. № 12741050002000577 (а.с. 66-83), передбачено, що при відмові Товариства у прийнятті до нього спадкоємця (правонаступника) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому (реорганізованому) Учаснику товариства, вартість якої визначається на день смерті учасника. Розрахунки із спадкоємцями учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як з’ясовано, суд першої інстанції визначив до стягнення позивачеві ОСОБА_2 вартість успадкованої нею частки померлої матері ОСОБА_3 в розмірі 3,1%, що являлась учасником ТОВ «Услуга», керуючись спеціальною нормою у виниклих правовідносинах - ч. 2 ст. 55 Закону України «Про господарські товариства», а також положеннями локального нормативного акту підприємства - п. 4.5.3 ОСОБА_8 При цьому суд використав не спростований експертний висновок № 3/с від 28.03.2016р. проведеної по справі в порядку ст. 143 ЦПК України судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 131-144), в якій визначена вартість належних відповідачеві нежитлових приміщень в розмірі 1364749грн., що становить фактичний розмір статутного фонду відповідача безпосередньо на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 Присуджуючи позивачеві до стягнення вартість успадкованої частки, суд відрахував сплачену товариством в позасудовому порядку 1000грн. в рахунок часткової сплати, визначивши до стягнення решту 41307,22грн. (1364749грн.х3,1%-1000).
Рішення в даній частині не оскаржується.
Перевіряючи доводи позивача в апеляційній скарзі щодо наявності у виниклих спірних правовідносинах складу грошового зобов'язання, прострочення якого тягне наслідки, передбачені у ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
З моменту прийняття товариством 27.12.2013р. рішення про відмову у прийнятті ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ «Услуга» відповідачеві достеменно з цього часу відомо про свій обов’язок, регламентований ст. 148 ЦК України, ст.ст. 54, 55 Закону України «Про господарські товариства», щодо сплати позивачеві вартості успадкованої нею частки в статутному капіталі товариства учасника ОСОБА_9
Якщо спадкоємцю (правонаступнику) було відмовлено у прийнятті до товариства, до відносин, пов'язаних з виплатою спадкоємцю (правонаступнику) вартості частки майна товариства, за аналогією застосовується стаття 54 Закону України "Про господарські товариства" (п. 4.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин»).
Тож, з моменту відмови відповідача у прийнятті до складу учасників товариства спадкоємця вибувшого учасника товариства ОСОБА_9, у господарського товариства настає обов’язок сплати вартості майна товариства пропорційно до її частки в 12-місячний строк, визначений ст. 54 Закону № 1576-XII, на що спрямовує увагу судів Пленум Вищого господарського суду України у п. 4.21 вищезгаданої постанови № 4.
Проте, як встановлено судовим розглядом товариство лише частково виконало це зобов’язання, сплативши ОСОБА_2 10.04.2015р. за видатковим касовим ордером 1000грн.
Інфляційні втрати і 3 % річних підлягають стягненню з боржника на підставі ст. 625 ЦК тільки у разі, коли має місце реальне прострочення боржником виконання свого грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 13 травня 2015 р. у справі N 3-68гс15, п. 3 роз’яснювального листа Верховного Суду від 01.01.2016р. "Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК, за I півріччя 2015р.").
Апеляційний суд впевнився в існуванні зобов’язання між сторонами з виплати вартості частки в статутному капіталі товариства, грошовому характері цього зобов’язання, доведеності прострочення у його виконанні.
За змістом п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»: при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України "Про господарські товариства", а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Отже, невиконання відповідачем обов’язку належним чином і в повному обсязі до часу звернення позивача за судовим захистом у липні 2015 року і, навіть, в процесі розгляду справи судом, свідчить про реальне невиконання відповідачем унормованого законом і статутними документами грошового обов’язку, що тягне за собою наслідки за прострочення виконання грошового зобов'язання з покладенням на відповідача майново-правової відповідальності за ст. 625 ЦК України у вигляді компенсації позивачеві знецінення грошової суми частки, на що вона мала право, шляхом стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за час прострочення з 28.12.2014р. і на період, відобмежений конкретними датами у змісті апеляційної скарги.
За переконанням колегії суддів компенсація позивачеві інфляційних втрат і стягнення 3% річних є способом відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів невиплаченої частки в майні товариства внаслідок інфляційних процесів, що тривають з моменту невиплати з 28 грудня 2014 року.
Тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню в порядку ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині, з урахуванням нижченаведеного розрахунку.
Обчислення інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України здійснюється згідно з положеннями Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, на підставі розрахованих Міністерством статистики України індексів інфляції, наступним чином в двох етапах:
1) сума боргу станом на 28 грудня 2014 року становить – 42307,22грн.
- індекс споживчих цін за період невиплати боргу за період з 28 грудня 2014 року по 10.04.2015 року, коли було позивачу добровільно сплачено 1000грн. за видатковим касовим ордером (а.с. 37), визначається шляхом множення місячних індексів за період з січня 2015р. (наступного після грудня 2014 року місяця) по березень 2015р. включно:
1,031х1,053х1,108х100%=120,3
- величина приросту індексу споживчих цін складає: 120,3-100=20,3%
- сумма компенсації (інфляційна складова): 42307,22х20,3:100=8588,37грн.
2) сума боргу станом на 10 квітня 2015 року (після виплати відповідачем в позасудовому порядку позивачу 1000грн.) становить – 41307,22грн.
- індекс споживчих цін за період невиплати боргу за період з 10 квітня 2015 року по 31.03.2016 року, як відобмежує період по цій позиції у змісті апеляційної скарги позивач (т. 1 а.с. 202), визначається шляхом множення місячних індексів за період з квітня 2015р. по березень 2016р. включно:
1,140х1,022х1,004х0,990х0,992х1,023х0,987х1,020х1,007х1,009х0,996х1,010х100%=120,4%
- величина приросту індексу споживчих цін складає: 120,4-100=20,4%
- сумма компенсації (інфляційна складова): 41307,22х20,4:100=8426,67грн.
А всього в двох етапах інфляційна складова становить: 17015,04грн. (8588,37+8426,67).
Обчислення 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, здійснюються наступним чином.
Грошове зобов’язання мало бути виконано товариством з наступного дня після ухвалення відповідачем рішення 27.12.2013р. про відмову у прийнятті до складу учасників ТОВ – з 28 грудня 2013 року і протягом визначених ст. 54 Закону № 1576-XII 12 місяців, передбачених для виплати – до 27.12.2014р. включно.
З часу закінчення строку, протягом якого мало було б виконано зобов’язання товариства з виплати позивачу вартості належної їй успадкованої частки у статутному капіталі товариства в грошовому виразі 42307,22грн. - з 28 грудня 2014 року по 10.04.2015 року, коли було позивачу добровільно сплачено 1000грн. за видатковим касовим ордером, сплинуло 3 місяці і 13 днів, що складає час прострочення, за який 3% річних складає:
42307,22грн. х 3міс. х 3% 42307,22грн. х 13н. х 3%
12міс. х 100% = 317,30грн. + 365дн. х 100% = 45,20грн.,
а разом – 362,50грн.
За період прострочення з 10.04.2015р. по 05.05.2016р., як відобмежує період у змісті апеляційної скарги позивач (т. 1 а.с. 202), коли сума боргу зменшилась до 41307,22грн., сплинуло 12 місяців і 26 днів, що складає час прострочення зобов’язання, за який нараховані 3% річних складають:
41307,22грн. х 12міс. х 3% 41307,22грн. х 26н. х 3%
12міс. х 100% = 1239,22грн. + 365дн. х 100% = 88,27грн.,
а разом – 1327,49грн.
Обчислена загалом сума інфляційної складової 17015,04грн. і 3% річних 1327,49грн. підлягають компенсації позивачеві за рахунок відповідача в порядку захисту порушених прав ОСОБА_2
Висновки суду щодо наявності у виниклих відносинах між сторонами ознак організаційно-господарських зобов'язань. До яких не застосовується відповідальність за порушення грошового зобов'язання, є неправильними, як погоджується колегія суддів із доводами апеляційної скарги позивача, бо не ґрунтується на вимогах матеріального закону.
Разом з тим, не є слушними доводи апеляційної скарги позивача щодо моменту виникнення права на застосування відповідальності за ст. 625 ЦК України – з 01.01.2014р., тобто за спливом 12 місяців від дня відкриття спадщини 01.01.2013р., оскільки юридично визначальним критерієм моменту відліку часу прострочення, в розумінні ч. 2 ст. 55 Закону № 1576-XII і п. 4.5.3 ОСОБА_8 ТОВ «Услуга», є ухвалене товариством рішення про відмову у прийнятті ОСОБА_2 до складу учасників товариства замість учасника ОСОБА_3, що вибула.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені витрати з оплати судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог, в тому числі по позиції інфляційних втрат і 3% річних, - в сумі 596,50грн. (стягнуто за рішенням суду борг 41307,22грн. + інфляційна складова 17015,04грн. + 3% річних 1327,49грн. = 59649,75грн.:100%х1% визначений п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
А також позивачеві згідно ст. 86 ЦПК України підлягає компенсація за рахунок відповідача документально підтверджених понесених витрат з оплати експертизи в сумі 4800грн., на якій побудовано рішення суду першої інстанції про стягнення вартості успадкованої частки в майні товариства (т. 1 а.с. 173).
Крім того, за наслідками апеляційного перегляду справи з частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по оплаті скарги в порядку ст. 88, п. 4 ч. 1 ст. 316 ЦПК України згідно ставки у п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» – в розмірі 656,15грн. (596,50х110%).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат і 3% річних скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга» на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати в розмірі 17015 (сімнадцять тисяч п'ятнадцять) гривень 04 копійок, 3% річних в розмірі 1327 (одна тисяча триста двадцять сім) гривень 49 копійок.
Це ж рішення в частині стягнення судового збору, витрат на експертизу змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 596 (п’ятсот дев'яносто шість) гривень 50 копійок, витрати на оплату експертизи 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень.
Виключити з резолютивної частини рішення посилання на загальну суму до стягнення в словах «а всього 44 408,21грн.».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга» на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 656 (шістсот п’ятдесят шість) гривень 15 копійок.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий С.А.Попова
Судді Л.М.Кочегарова
ОСОБА_10
