Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 вересня 2016 року 17 год. 39 хв.справа № 826/1405/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Олешко М.Ю., за участю:
позивача ОСОБА_1
та представників:
позивача Титикала Р.С.,
відповідача Щетиніна Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Національної гвардії України
провизнання протиправним, незаконним та скасування наказу від 22.12.2015 № 212 о/с, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України (далі по тексту відповідач) про:
- визнання протиправним та незаконним наказу тимчасово виконуючого обов`язки командувача Національної гвардії України від 22.12.2015 року №212 о/с (по особовому складу) щодо позбавлення ОСОБА_1 військових звань «капітан резерву» та «майор резерву»;
- скасування наказу тимчасово виконуючого обов`язки командувача Національної гвардії України від 22.12.2015 року №212 о/с (по особовому складу) щодо позбавлення ОСОБА_1 військових звань «капітан резерву» та «майор резерву».
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що оскаржуваний наказ видано з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про Національну гвардію України» №876-VII від 13.03.2014, Положенням про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 № 346/2014, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 №470/2012, Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV.
Окрім цього, позивач наголошував на тому що наказ видано тимчасово виконуючим обов`язки командувача Національної гвардії України з перевищенням наданих йому повноважень, що потягло за собою незаконне позбавлення ОСОБА_1 військових звань «капітан резерву» та «майор резерву».
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.
Відповідач подав суду заперечення проти позову, в яких посилався на правомірність оскаржуваного наказу та в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що при прийнятті Позивача на службу у військовому резерві ним були надані відомості, які документально не підтверджені, а саме щодо присвоєння первинного військового звання офіцерського складу та чергових військових звань до капітана (капітана-лейтенанта) включно.
Таким чином, наказ № 212 о/с не можна вважати таким, що позбавляє Позивача військового звання, він лише приводить у відповідність до чинного законодавства України нормативні акти командира військової частини НОМЕР_1 при прийнятті Позивача на службу у військовому резерві та нормативні акти командувача Національної гвардії України стосовно проходження Позивачем служби у військовому резерві.
Окрім цього, відповідач зазначав, що тимчасове виконання обов`язків генерал-лейтенантом ОСОБА_2 передбачає наділення його усіма правами та обов`язками командувача Національної гвардії України, у тому числі і правами визначеними пунктом 10 Положення про головний орган управління Національної гвардії України затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014. Зокрема, йому надано право у межах повноважень видавати накази, директиви, розпорядження та доручення, організовувати і контролювати їх виконання; право скасовувати повністю чи в окремій частині накази командирів (начальників) територіальних управлінь НГУ, з`єднань, військових частин і підрозділів, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, установ та закладів, що суперечать актам законодавства України, а також наказам, директивам, розпорядженням та дорученням командувача Національної гвардії України.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2014 № 5 о/с Позивача у військовому званні "капітан резерву" було зараховано до списків особового складу частини та укладено контракт про проходження військової служби у резерві на 5 (п`ять) років.
Підставою для видання зазначеного наказу була заява Позивача про зарахування на службу у військовому резерві від 11.08.2014 до якої він додав копію паспорта громадянина України та тимчасове посвідчення офіцера запасу № 1/оф від 13.08.2014, виданого Військовим комісаром Вишгородського районного військового комісаріату відокремленого підрозділу КОВК на ім`я ОСОБА_1 , у якому було зазначене корабельне військове звання "капітан-лейтенант", що відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" прирівнюється до армійського військового звання "капітан".
Наказом командувача Національної гвардії України від 20.08.2014 № 71 о/с капітану резерву ОСОБА_1 присвоєно чергове військове звання "майор резерву".
В подальшому, на підставі листа військової прокуратури Центрального регіону України від 08.12.2015 № 06/2-1145 та висновку службового розслідування комісії Головного управління від 21.12.2015, т.в.о. командувача Національної гвардії України генерал-лейтенантом ОСОБА_2 було видано наказ № 212 о/с, яким було внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2014 № 5 о/с (по особовому складу) в частині прийняття на службу у військовому резерві та укладення відповідного контракту з капітаном ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ):
слова "капітана резерву ОСОБА_1 " замінено словами "громадянина ОСОБА_1 , присвоївши йому первинне військове звання - солдат резерву".
Також зазначеним наказом було відмінено пункт наказу командувача Національної гвардії України від 20.08.2014 № 71 о/с (по особовому складу) в частині присвоєння військового звання "майор резерву" капітанові резерву ОСОБА_1 (2718504398).
Незгода з наказом №212 о/с від 22.12.2015 року, обумовила позивача звернутися до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.
Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з оскаржуваного наказу № 212 о/с ним фактично ОСОБА_1 було позбавлено військового звання «майор резерву», присвоєного наказом командувача Національної гвардії України №71 о/с від 20.08.2014 року та з цих підстав присвоєне військове звання «солдат резерву», а внесені зміни до наказу №5 о/с, пов`язані з прийняттям позивача на службу та укладанням контракту у військовому званні «солдат резерву».
Надаючи оцінку правомірності вказаного рішення т.в.о. командувача Національної гвардії України суд зазначає таке.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.9 Закону України «Про Національну гвардію України» №876-VII від 13.03.2014 року особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників.
Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.
Головний орган військового управління Національної гвардії України та органи військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України можуть комплектуватися державними службовцями.
Військовозобов`язані (крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації) у добровільному порядку можуть бути зараховані до військового резерву Національної гвардії України, що складається з громадян, які проходять службу у військовому резерві, та громадян, відібраних кандидатами для зарахування на службу у військовому резерві.
Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.
Порядок добору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави і порядок звільнення із служби визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, що затверджується Президентом України.
Громадяни України, які проходять військову службу та службу у військовому резерві Національної гвардії України, складають військову присягу на вірність Українському народу, при виконанні обов`язків служби носять військову форму одягу, їм довічно встановлюються законом військові звання. Порядок позбавлення військового звання визначається законом (ч.5).
Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України (далі - Положення), затверджене Указом Президента України від 10.08.2012 №470/2012 визначає порядок добору, умови прийняття громадян України (далі - громадяни) на службу у військовому резерві Національної гвардії України (далі - Національна гвардія України) та проходження ними служби у військовому резерві.
Зокрема, питання військових звань регламентовано пунктами 47-73 вказаного Положення.
Так, у відповідності до п. 47 Положення громадяни приймаються на службу у військовому резерві в раніше присвоєних їм військових званнях.
Чергові військові звання присвоюються у порядку, передбаченому цим Положенням.
До військових звань резервістів додається слово «резерву» (п.48).
Пунктом 59 передбачено, що чергові військові звання присвоюються резервістам, в яких закінчився строк вислуги у попередньому військовому званні, призначеним на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачені військові звання, вищі від тих, що вони мають, з урахуванням їх професійно-ділових якостей, організаторських здібностей, результатів командирської (професійної) підготовки і досвіду служби.
Про присвоєння чергових військових звань резервістам оголошують командири (начальники) військових частин в урочистій обстановці із врученням погонів, що відповідають присвоєному військовому званню, а у період між зборами - військові комісари за місцем перебування резервістів на військовому обліку (п.61).
Резервістам, які мають корабельні військові звання, одночасно з призначенням на посаду присвоюється відповідне військове звання (п.62).
У той же час п. 66 Положення передбачено, що резервіст може бути позбавлений військового звання у зв`язку із засудженням за вчинення злочину, а також у порядку дисциплінарного стягнення під час проходження підготовки або зборів.
Про позбавлення резервіста військового звання у порядку дисциплінарного стягнення посадова особа, якій надано таке право Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, видає відповідний наказ (п.67).
У відповідності до п. 68 Положення резервіст, позбавлений військового звання:
за вироком суду, - звільняється зі служби у військовому резерві після набрання вироком суду законної сили з дня, зазначеного у вироку суду про початок строку відбування покарання;
у порядку дисциплінарного стягнення, - звільняється зі служби у військовому резерві не пізніше трьох днів після надходження до військової частини наказу про позбавлення військового звання або трьох днів з дня підписання такого наказу.
Наказ про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві видається на підставі рапорту та/або затвердженого акта про прийняття-здавання посади, яку він займав.
У разі позбавлення резервіста військового звання військовий комісар одночасно з прийняттям зазначеної особи на військовий облік присвоює їй військове звання солдата запасу (п.69).
У той же час у відповідності до ч.5 ст.5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військовому званні військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, переатестація осіб, які мають спеціальні звання або класні чини, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військові звання присвоюються довічно.
У відповідності до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, яке поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України, також передбачено порядок позбавлення військового звання.
Так, п.77 передбачено, що військовослужбовці можуть бути позбавлені військового звання у зв`язку із засудженням за вчинення злочину, а також у порядку дисциплінарного стягнення.
Про позбавлення військовослужбовців військового звання у порядку дисциплінарного стягнення посадові особи, яким надано таке право Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, видають відповідний наказ.
Військовослужбовці, позбавлені військового звання:
за вироком суду - виключаються зі списків особового складу військових частин після набрання вироком суду законної сили з дня, зазначеного у вироку суду про початок строку відбування покарання;
у порядку дисциплінарного стягнення - виключаються зі списків особового складу (крім військовослужбовців строкової військової служби) з дня підписання відповідного наказу, а якщо законодавством установлено строки здавання посади, - з дати затвердження акта про здавання і прийняття посади. Початком здавання посади є день, що настає за днем підписання наказу про позбавлення військового звання.
Військові комісари одночасно з прийняттям зазначених осіб на військовий облік присвоюють їм військове звання солдата (матроса) запасу.
У відповідності до пп. ж) п.68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV позбавлення військового звання є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладено на молодших та старших офіцерів.
Пункт 83 Статуту передбачає, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (п.84).
Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (п.85).
У відповідності до ч.2 ст.52 КК України позбавлення військового звання є додатковим покаранням.
При цьому, у відповідності до ст.54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Отже, аналіз чинного законодавства передбачає, що позбавлення військових звань застосовується як дисциплінарне стягнення та як додаткове покарання у разі засудження за тяжкий або особливо тяжкий злочин.
При цьому, законодавством передбачено єдиний спосіб позбавлення військового звання це видання відповідного наказу про позбавлення військового звання.
У той же час частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на ту обставину, що в разі встановлення факту вчинення позивачем протиправних дій, спрямованих на отримання військових звань всупереч підстав, визначених законодавством, відповідач повинен був звернутися до правоохоронних органів та суду з метою вирішення зазначеного питання зважаючи на те, що чинним законодавством не передбачено порядку позбавлення військовослужбовців військових звань, отриманих з порушенням встановленої процедури, чим забезпечити виконання ст.2 КАС України.
Вказана правова позиція узгоджується і з судовою практикою яка склалася під час розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних справ №4/535, №7/672 тощо, рішення у яких набрали законної сили.
Проте, як підтверджено матеріалами справи позивача було фактично позбавлено військового звання оскаржуваним наказом саме внаслідок відміни наказу про присвоєння йому військового звання «майор резерву», тобто в спосіб не передбачений чинним законодавством.
Також, суд зазначає, що як підстава для видачі оскаржуваного наказу були лист військової прокуратури Центрального регіону України від 08.12.2015 № 06/2-1145 та висновок службового розслідування комісії Головного управління від 21.12.2015, які не передбачені чинним законодавством, як самостійна підстава для позбавлення військовослужбовця військового звання.
При цьому, вони не містять в собі жодних відомостей про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання чи такого додаткового покарання за вироком суду.
Вирішуючи дану справу суд також звертає увагу на ту обставину, що накази №71 о/с від 20.08.2014 року та №5 о/с від 13.08.2014 року є актами одноразової дії, які вичерпали свою дію на час прийняття оскаржуваного наказу їх виконанням.
Зокрема, наказ №71 о/с вичерпав свою дії під час його оголошення командиром у відповідності до приписів пункту 61 Положення, а Наказ №5 о/с зарахуванням до списків особового складу частини позивача та укладення контракту з ним про проходження військової служби в резерві на 5 років.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №6 о/с від 09.02.2015 року з ОСОБА_1 було розірвано контракт та останнього було звільнено зі служби у військовому резерві.
Отже, на час прийняття оскаржуваного наказу №212 о/с від 22.12.2015 року, правовідносини, визначені наказами №5 о/с від 13.08.2014 року та №71 о/с від 20.08.2014 року до яких внесені зміни, перестали існувати, а внесення змін до них оскаржуваним наказом відбулося внаслідок порушення відповідачем встановленої процедури позбавлення ОСОБА_1 військового звання «майор резерву».
Також суд критично ставиться до доводів відповідача щодо права тимчасово виконуючого обов`язки командувача Національної гвардії України скасовувати накази начальника головного органу управління Національної гвардії України, оскільки зміст пункту 10 Положення про головний орган управління Національної гвардії України затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 саме такими правами командувача чи особу, що тимчасово виконує його обов`язки, не наділяє.
У той же час відповідачем на доведення правомірності оскаржуваного наказу було надано матеріали службового розслідування за результатом з`ясування обставин прийняття на службу у військовому резерві Національної гвардії України ОСОБА_1 , уточнення причин і умов, установлення вини посадових осіб військового частини НОМЕР_1 при прийнятті його на службу та призначення на посаду офіцерського складу до військової частини НОМЕР_1 .
Судом з вказаних матеріалів встановлено, що з метою з`ясування обставин прийняття на службу у військовому резерві Національної гвардії України громадянина ОСОБА_1 та присвоєння йому військових звань були відібрані пояснення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , Північного територіального управління та Головного управління Національної гвардії України, з яких вбачається, що при прийнятті ОСОБА_1 на службу у військовому резерві документи, які він подавав, ретельно не перевірялися у зв`язку з прийняттям на службу у військовому резерві великої кількості громадян у стислі строки, ураховуючи суспільно- політичну обстановку па Сході держави та проведення заходів антигерористичної операції.
З метою встановлення достовірності документів, наданих ОСОБА_1 , до військової частини НОМЕР_1 комісією підготовлено та надіслано до Вишгородського районного військового комісаріату лист щодо підстав узяття на облік офіцерського складу запасу ОСОБА_1 та отримано відповідь, у якій зазначено, що ОСОБА_1 згідно з наказом Міністра оборони України від 10.12.2010 № 650/ДСК був узятий на облік офіцерів запасу у військовому званні «капітан-лейтенант» з його слів. Запит за попереднім місцем перебування на військовому обліку у м. Севастополь (АР Крим) не надсилався у зв`язку з його анексією і підтвердити присвоєння ОСОБА_1 військового звання „капітан-лейтенант" немає можливості.
Крім того, вбачається, що питання перебування на обліку офіцерів запасу ОСОБА_1 раніше вже порушувалося Головним управлінням Національної гвардії України (лист Міністрові оборони України від 25.02.2015 № 3/18/3-1407). Відповідно до наданої Генеральним штабом Збройних Сил України відповіді від 27.02.2015 № 321 /к/1749, громадянин ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у картотеках офіцерів запасу Збройних Сил України не значиться.
Ураховуючи, що в діях ОСОБА_1 вбачалися ознаки злочину передбаченого статтею 358 КК України тимчасово виконуючим обов`язки командувача Національної гвардії України з цього приводу було поінформовано Міністра внутрішніх справ України (доповідна записка від 04.03.2015 вхід. МВС № 10903 від 06.03.2015) та запропоновано про цей факт повідомити Генеральну прокуратуру України.
04.04.2015 листом № 3/18/2-2440 Головним управлінням Національної гвардії України за вказаним фактом було повідомлено Генеральну прокуратуру України, у результаті чого 17.04.2015 слідчим відділом управління з розслідування корупційних злочинів, скоєних службовими особами, які займають особливо відповідальне становище Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №42015000000000725 за частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (лист від 20.04.201 5 № 04/7/1-358 вих. 15).
З метою отримання інформації про хід проведення досудового розслідування комісією підготовлено та надіслано лист до військової прокуратури Центрального регіону України (вих. Головного управління НГУ від 02.12.2015 № 3/20/3-8217).
Військовою прокуратурою Центрального регіону України надано відповідь (лист від 08.12.2015 № 06/2 - 1145 вих. 15) про те, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Севастополь) первинне військове звання офіцерського складу не присвоювалося. Указані обставини підтверджуються інформацією Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України та архівної довідки Державного галузевого архіву Міністерства оборони України.
Також військовою прокуратурою Центрального регіону України зазначено, що за таких обставин наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2014 № 5 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду командира батальйону спеціального призначення (комплектується за рахунок резервістів) у військовому званні капітана резерву та наказ командувача Національної гвардії України № 71 о/с в частині присвоєння чергового звання „майор резерву" капітанові резерву ОСОБА_1 підлягають скасуванню.
Позивачем такі факти під час розгляду даної адміністративної справи спростовані належними та допустимими доказами не були.
У той же час дані обставини не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, враховуючи, що судом встановлено порушення процедури позбавлення військовослужбовця військового звання.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги ту обставину, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено правомірності видання наказу тимчасово виконуючого обов`язки командувача Національної гвардії України від 22.12.2015 року №212 о/с (по особовому складу), суд приходить до переконання про обґрунтованість адміністративного позову ОСОБА_1 , в зв`язку із чим відповідний наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позов задоволенню.
Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки командувача Національної гвардії України від 22.12.2015 року № 212 о/с (по особовому складу).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.09.2016.
