ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 жовтня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1343/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Пархомчука Д.А.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Городнянської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої заробітної плати
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Городнянської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої заробітної плати за 11 робочих днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 20.04.2005 по 21.06.2010 року працював в Городнянській райдержадміністрації Чернігівської області на посаді заступника голови райдержадміністрації. Під час проходження державної служби працював у вихідні дні, а саме: 17.01.2010, 07.02.2010, 27.03.2010, 11.04.2010, 17.04.2010, 02.05.2010, 08.05.2010, 09.05.2010, 16.05.2010, 22.05.2010, 29.05.2010 року, проте заробітну плату за вказаний відпрацьований час йому при звільненні відповідачем не виплачено.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що оплата праці з позивачем за спірних період не проводилась, оскільки розпоряджень щодо визначення робочого часу у вихідні дні відповідачем не видавались.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працював в Городнянській районній державній адміністрації Чернігівської області на посаді заступника голови райдержадміністрації та був звільнений 21.06.2010, що підтверджується копію трудової книжки БТ-ІІ, №8001712(а.с.6).
02.06.2010 позивачем була подана заява на ім’я голови Городнянської райдержадміністрації про надання іншого дня відпочинку (відгули) за відпрацьовані вихідні дні, а саме: 17.01.2010, 07.02.2010, 27.03.2010, 11.04.2010, 17.04.2010, 02.05.2010, 08.05.2010, 09.05.2010, 16.05.2010, 22.05.2010, 29.05.2010 року (а.с.8).
На думку позивача, вказані відпрацьовані дні повинні бути оплачені, що не було зроблено відповідачем.
Надіючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 71 Кодексу законів про працю України залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.
Статтею 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 01.07.1993 №3356-XII передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.
Тому порядок компенсації за роботу у вихідний день доцільно визначати у колективному договорі.
Питання компенсації працівникам за їх роботу у вихідний день регулює п.3.4 Колективного договору (а.с.45) та стаття 72 Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 3.4 Колективного договору робота у святкові, неробочі та вихідні дні, якщо вона не компенсується іншим часом відпочинку, а також в понадурочний час оплачується у подвійному розмірі. При вирішенні інших питань оплати праці Адміністрація керується положеннями КЗпП і Закону України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
У разі залучення працівників до чергування у вихідний чи святковий день, працівникові повинен бути наданий відгул протягом найближчих 10 днів, за чергування у нічний час надавати працівникові 0.5 робочого дня у день чергування та 1 день у день наступного після чергування (пункт 4.5 Колективного договору).
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу законів про працю України робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Отже, спосіб компенсації за роботу у вихідний день визначається за згодою сторін трудового договору, на підставі наказу (розпорядження) про залучення працівників до роботи у вихідний день та з урахуванням положень Колективного договору.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108 роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Частиною другою статті 65 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII визначено, що власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи.
Наказом Державного комітету статистики України від 25.12.2009 №489 затверджені типові форми первинної облікової документації зі статистики праці, серед яких є форма табелю обліку використання робочого часу та табелю робочого часу.
Відтак, враховуючи вищевказані нормативні акти, підставою для нарахування заробітної плати є дані табелю обліку використання робочого часу.
При цьому відмітки у табелі про причини неявок на роботу чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час робляться на підставі документів, оформлених належним чином. Так, на підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі робиться відмітка "Ін" - інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі (лист Міністерства соціальної політики України від 19.09.2012 №321/13/133-12).
Згідно частини першої статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Посилання позивача на рішення Городнянського суду Чернігівської області від 30.09.2010 у справі №2-а-142/2010, судом до уваги не приймаються, оскільки судом в межах розгляду даної справи не досліджувались обставини щодо фактично відпрацьованого позивачем часу у вказаний ним період.
Крім того, 13.10.2016 року Городнянською районною державною адміністрацією була проведена перевірка по факту правомірності та обставин внесення відповідних відміток до табелю обліку робочого часу щодо ОСОБА_1 за червень 2010, за результатами якою складено акт та прийнято рішення, що розпорядчі документи щодо залучення ОСОБА_1 до чергувань у вихідні дні, про залучення його до роботи у вихідні та святкові дні, про відрядження позивача у відповідача відсутні. Причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 07.06.2010, 08.06.2010, 09.06.2010, 10.06.2010, 11.06.2010, 14.06.2010, 15.06.2010, 16.06.2010, 17.06.2010, 18.06.2010, 21.06.2010 станом на 2010 рік розпорядчими документами не кваліфіковано, тому комісія визнала проставлення до табелю обліку робочого часу за червень 2010 ОСОБА_1 позначки "вч" з роз шифровкою "вихідний за чергування" помилковим (а.с.77-80).
Таким чином, наведені в позові доводи позивача є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на неналежних доказах підтвердження виконаної роботи у спірний період. При цьому вищенаведені правові норми вказують, що оплата праці за роботу у вихідний день може нараховуватися за наявністю відповідного наказу (розпорядження) та даних про відпрацьований час, які містяться у табелі обліку використання робочого часу.
Проте такі докази відсутні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.
Приймаючий до уваги викладене в сукупності, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністравтиний суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя І.І. Соломко
