ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
25 жовтня 2016 року
справа № 193/877/16-а(2-а/193/14/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року
у справі № 193/877/16-а(2-а/193/14/16)
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області, в якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІІ групи з 01.09.2015 та додаткової пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.09.2015 протиправною.
- зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу щомісячно державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІІ групи з 01.09.215 та додаткову пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІІ групи, з 01.09.2015.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість за неотриману державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІІ групи з 01.09.215 та додаткову пенсію у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІІ групи, з 01.09.2015 в сумі - 41112 грн.
- стягнути з відповідача заборгованість на користь позивача за неотриману державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІІ групи з 01.09.215 та додаткову пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІІ групи з 01.09.2015 в сумі - 41112 грн.
Постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11.08.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що виплати за вказаний позивачем період здійснюються в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України, тобто, у відповідності до діючого законодавства. Позивач звернувся до пенсійного органу вже після внесення змін до ст..ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено право позивача на нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії з 01.09.2015.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції суперечить вимогам ст.ст.22, 46 Конституції України, судом не враховано, що застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 звужує обсяг встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» прав позивача на отримання пенсії у відповідних розмірах. Крім того, судом першої інстанції не враховані висновки в рішеннях Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008, № 3-рп/2012 від 25.01.2012 з урахуванням окремих думок, а також відповідної практики Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України з питань призначення пенсії особам, що постраждали при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач (його представник), представник відповідача в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
Від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм законодавства, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вказує на те, що оскільки розміри виплат державної та додаткової пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються урядовими постановами, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. Відповідно до довідки МСЕК від 26.06.2014 позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
10.03.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з 01.09.2015.
Листом №1137/02/31 від 16.03.2016 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку посилаючись на те, що пенсія ОСОБА_1 розрахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність в оскаржуваних діях відповідача ознак протиправності.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до 01.01.2015, особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу (ст.53 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника також в редакції, що діяла до 01.01.2015, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Частиною ч. 3 ст. 54 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ в редакції Закону України №76-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, встановлено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ в редакції Закону України №76-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Отже з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян, до яких віднесений і позивач, з 01.01.2015 делеговано Кабінету Міністрів України. Положення відповідних норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на які посилається позивач, втратили чинність, застосуванню не підлягають.
Твердження позивача про зменшення його обсягу прав на отримання пенсії в розмірі згідно норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ апеляційний суд вважає помилковим.
За положеннями ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
В даному випадку наділення в установленому порядку Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо встановлення розміру виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не є свідченням звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод вказаних осіб.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі №20-рп/2011 від 26.12.2011, розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, а також одним з визначених елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Згідно з бюджетними призначеннями, враховуючи вимоги Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України щороку встановлює розмір державної пенсії і розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В рішенні Конституційного суду України від 25.01.2012 у справі № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно - правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Пунктом 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 №80-VIII, установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, доповнено розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно якому встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані правові норми є чинними, неконституційними в установленому порядку не визнані, підлягають застосуванню як на час звернення позивача до Пенсійного органу, так і на час вирішення спору судом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ групи інвалідності - 145% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам IIІ групи - 284,70 гривні.
Отже, приймаючи до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 встановлено відповідні розміри виплат особам, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підстави для нарахування та виплати позивачеві державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у визначених позивачем розмірах за період з 01.09.2015 відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року у справі № 193/877/16-а(2-а/193/14/16) залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко
