Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2016 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді Максимчук З.М.,
суддів - Шеремет А.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 09 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення частки в натурі із спільної часткової власності,
у с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 09 березня 2016 року позов задоволено.
Виділено ОСОБА_2, у власність частку зі спільного часткового майна - житлового будинку № 3 по вул.Покровська в с.Обарів, Рівненського району, Рівненської області, а саме: 1-1- коридор, площею - 14,3 м2; 1-2-житлова, площею - 21,6 м2; 1-3-житлова, площею - 16,6 м2; 1-4-кухня, площею - 9,9 м2; 1-5-санвузол, площею - 4,7 м2; 1-6-коридор, площею - 19,6 м2; 1-7-житлова, площею - 25,9 м2; 1-8-житлова, площею - 21,6 м2; 1-9-житлова, площею -11,3 м2, жилою площею 97,0 м2, загальною площею 145,5 м2, а1-вхідний ганок; а3-балкон; Г-погріб, Б-сарай, Ж-вбиральня, № 2 - огорожа, № 3 - ворота з хвірткою, З- колодязь, який знаходиться в спільному користуванні, згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 23 жовтня 2015 року № 7481, виданого КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради".
Визнано, що в результаті виділу ОСОБА_2 є власником самостійного об'єкту - житлового будинку № 3-а по вул.Покровська в с.Обарів, Рівненського району, Рівненської області, а саме: 1-1- коридор, площею - 14,3 м2; 1-2-житлова, площею - 21,6 м2; 1-3-житлова, площею - 16,6 м2; 1-4-кухня, площею - 9,9 м2; 1-5-санвузол, площею - 4,7 м2; 1-6-коридор, площею - 19,6 м2; 1-7-житлова, площею - 25,9 м2; 1-8-житлова, площею - 21,6 м2; 1-9-житлова, площею - 11,3 м2, жилою площею 97,0 м2 , загальною площею 145,5 м2, а1-вхідний ганок; а3- балкон; Г-погріб, Б-сарай, Ж-вбиральня, № 2 - огорожа, № 3 - ворота з хвірткою, З- колодязь, який знаходиться в спільному користуванні, згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 23 жовтня 2015 року № 7481, виданого КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради".
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на її частку в житловому
________________________________________________________________________________________________
Справа № 570/4748/15-ц Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_3
Провадження № 22-ц/787/1866/2016 Суддя-доповідач - ОСОБА_4
будинку № 3 по вул.Покровська в с.Обарів, Рівненського району, Рівненської області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі вказує, що рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 12 лютого 2004 року уже проведено поділ спірного домоволодіння та виділено ОСОБА_1 53/100 частини домоволодіння, а саме :1-1 коридор, 1-3 жила кімната,1-7 кімната, сарай «В», літня кухня «Б»,огорожу №1 і колодязь «К» залишено у спільному користуванні з ОСОБА_5 Виділено ОСОБА_5 47/100 частини домоволодіння, а саме 1-2 кухню, 1-4 жилу кімнату, 1-5 жилу кімнату, льох «1», сарай «Д», сарай «Б», вбиральню «Ж».
09 листопада 2004 року ОСОБА_5 подарувала свою частину будинку ОСОБА_2 /ОСОБА_6 / ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /ОСОБА_6/ Л.П. є співвласниками зазначеного домоволодіння.
Покликаючись на ч.4 ст.364 ЦК України та зважаючи на посилання позивача на те, що між співвласниками відсутній спір щодо користування, утримання та збереження майна /що знайшло своє відображення в мотивувальній частині рішення / зазначає, що в такому випадку зазначене питання не повинно вирішуватись судом. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Стверджує, що до складу виділеної ОСОБА_2 частини домоволодіння ввійшла реконструйована частина будівлі, яка в силу ст.376 ЦК України є самочинним будівництвом.
ОСОБА_7, суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, визнав за позивачем право власності на самочинне будівництво, хоча позивачем такі вимоги не заявлялись.
Доводить, що реконструкцією будинку, проведеною ОСОБА_2 без будь-якого погодження та дозволу з співвласником ОСОБА_1 порушено право ОСОБА_1, так як мансардний поверх реконструкції, що провела ОСОБА_2 розміщений над частиною житлового будинку, що належить ОСОБА_1
Додатково зазначає, що до складу частки, яка виділена ОСОБА_2, неправомірно, в порушення ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України включено і колодязь, який знаходиться за рішенням апеляційного суду у спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно з п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між позивачкою та відповідачем, які є співвласниками житлового будинку № 3 по вул. Покровська в с.Обарів Рівненського району Рівненської області, не виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна, так як вони використовують свої частини будинку окремо та автономно одну від одної, частка, яку позивачка просить виділити їй в натурі є відокремленою, то такий виділ в натурі частки в спільній частковій власності є можливим.
Проте погодитись з таким висновком районного суду не можна.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.ст.5, 18 Закону України «Про основи містобудування» будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта нерухомості здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність").
Будівництво без належного дозволу має місце як при відсутності дозволу на будівництво, так і при відсутності дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до вимог ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
У зв'язку із цим норми ч. 3 ст. 376 ЦК України можуть бути підставою для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості лише тоді, коли при відсутності права на забудову земельної ділянки на момент подання позову позивачем було здійснено самочинне будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил.
Поняття "будівництво" включає в себе як нове будівництво, так і реконструкцію нерухомості.
Таким чином, створення будинку пов"язано з наявністю чи відсутністю дозволу на проведення реконструкції і дозволу на виконання будівельних робіт, його прийняттям в експлуатацію в цілому.
Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі із частки майна, що є у спільній частковій власності.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Без згоди інших співвласників може зробити добудову (прибудову), якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Статтею 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачені випадки, коли в державній реєстрації права власності може бути відмовлено. Порядок оскарження дій чи бездіяльності державного реєстратора до суду визначений ст.37 зазначеного Закону і ч.3 ст.182 ЦК.
Разом з тим, позивач не оскаржувала відмову державного реєстратора прав на нерухоме майно в реєстрації їх майнових прав, а вимагала виділити в натурі частку із спільної часткової власності.
Судом установлено, що рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 12 лютого 2004 року уже проведено поділ спірного домоволодіння, та виділено ОСОБА_1 53/100 частини домоволодіння, а саме :1-1 коридор, 1-3 жила кімната,1-7 кімната, сарай «В», літня кухня «Б»,огорожу №1 і колодязь «К» залишено у спільному користуванні з ОСОБА_5 Виділено ОСОБА_5 47/100 частини домоволодіння, а саме 1-2 кухню, 1-4 жилу кімнату, 1-5 жилу кімнату, льох «1», сарай «Д», сарай «Б», вбиральню «Ж».
Судові рішення, що набрали законної сили, обов»язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами./ ч.1 ст.14 ЦПК України/.
Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у прав івласності є спільною частковою власністю.
Режим спільної часткової власності може бути встановлено для будь-якого майна як за згодою учасників, так і за рішенням суду.
09 листопада 2004 року ОСОБА_5 подарувала свою частину будинку ОСОБА_2 /ОСОБА_6 / ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /ОСОБА_6/ Л.П. є співвласниками зазначеного домоволодіння.
21.07.2014 року ОСОБА_2 отримала будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку в с.Обарів по вул. Покровській № 3 а Рівненського району.
31.07.2014 року відповідно до рішення виконавчого комітету Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області присвоєно поштову адресу до частини житлового будинку в с. Обарів по вул. Покровській ,3а гр.ОСОБА_6П./а.с.9/.
24.07.2014 року в Інспекції державного архітектурного контролю у Рівненській області зареєстровано повідомлення ОСОБА_6 про початок виконання будівельних робіт на реконструкцію житлового будинку в с.Обарів, вул. Покровська,3а Рівненського району.
10.09.2015 року в УДАБІ у Рівненській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об»єкта, будівельні роботи на якому виконувались на підставі повідомлення про початок їх виконання.
Проте, матеріали справи не містять згоди відповідача на добудову до будинку мансарди як співвласника спірного домоволодіння. Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув та дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог.
Матеріали справи на а.с. 15 містять висновок КП Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації від 23.10.2015 року, відповідно до якого вбачається, що до частини будинковолодіння 47/100 ввійшли всі поліпшення, які були зроблені позивачкою в результаті реконструкції її частини будинку.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що до складу виділеної ОСОБА_2 частини будинку, відповідно до рішення суду, ввійшла реконструйована частина будівлі.Суд в порушення ст.11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог та визнав за позивачем право власності на самочинне будівництво, хоча нею такі вимоги не заявлялись.
Крім того, визнання відповідачем позову не являється достатньою підставою для задоволення позову, оскільки за змістом ст. 174 ч. 4 ЦПК суд вправі ухвалити рішення про задоволення позову, визнаного відповідачами, тільки за наявності для того законних підстав і за умови, що воно не суперечитиме закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Юридична заінтересованість позивача у цивільному процесі зобов"язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і вони можуть бути захищені у визначений ним спосіб.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому суд не може захистити порушене право у спосіб, який не передбачено законом.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не доведені як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і та обставина, що її права порушені відповідачем, у обраний позивачем спосіб її право на майно не підлягає захисту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 09 березня 2016 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення частки в натурі із спільної часткової власності відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 535 гривень 92 копійки - судовий збір за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: З.М. Максимчук
Судді: А.М. Шеремет
ОСОБА_8
