УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2016 р.
Справа № 640/14865/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старостіна В.В.
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Постанову Київського районного суду м. Харкова від 09.11.2016р. по справі № 640/14865/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач , ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому просив визнати протиправними дії та зобов’язати вчинити певні дії, а саме: відновити виплату призначеної пенсії з 01.06.2015 року, здійснити відповідні виплати та здійснювати їх в подальшому.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.11.2016 року по справі № 640/14865/16-а адміністративний позов за період з 01.06.2015 року по 27.03.2016 року залишено без розгляду.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 09.11.2016 року по справі № 640/14865/16-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, подав апеляційну скаргу, просить постанову Київського районного суду м. Харкова від 09.11.2016 року по справі № 640/14865/16-а скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з’явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 09.04.2010 року перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач працює на посаді начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області.
ОСОБА_1 звертався із заявами до відповідача про поновлення виплати йому пенсії. Проте листами від 06.07.2016 року та 13.07.2016 року відповідачу відмовлено у виплаті пенсії в зв’язку з відсутністю на це підстав (а.с. 15-17).
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що припинивши з 28.03.2016 року виплату пенсії позивачу, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VІІІ від 24.12.2015 року, який набрав чинності 01.01.2016 року, внесено зміни до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, частину першу вказаної статті викладено в такій редакції: «тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».
Враховуючи, що позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», підстави для виплати йому з 01.01.2016 року пенсії, відсутні.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши з 28.03.2016 року виплату пенсії позивачу, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Стосовно вимоги позивача щодо здійснення виплати йому призначеної пенсії в подальшому, тобто на майбутнє, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Отже, прийняття судового рішення на майбутнє, не відповідає вимогам закону.
Колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права в разі порушення його прав відповідачем в подальшому звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалюючи 09.11.2016 року рішення по справі № 640/14865/16-а про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, діяв в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів у їх обґрунтування позивачем не надано.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 09.11.2016р. по справі № 640/14865/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
ОСОБА_3
Судді
(підпис) (підпис)
ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2016 р.
