ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14227/16-ц
провадження № 2/753/1157/17
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" квітня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Набудович І.О.
при секретарі Петрик А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «А.Е.Т. ДЖОІН АП!», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» (далі ДП «А.Е.Т. Джоін ап!»), ФОП ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та повернення грошових коштів, посилаючись на те, що 4 серпня 2015 року він уклав договір № 237 з ФОП ОСОБА_3 (далі Турагент), що діяв від імені та за дорученням ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» про надання туристичних послуг, пов'язаних з перевезенням та тимчасовим розміщенням в готелі «Sefikbey City Hotel 3*» на період: 8 днів (7 ночей) - з 8 серпня 2015 року по 15 серпня 2015 року для позивача та ОСОБА_4 Відповідно до умов укладеного договору Турагент зобов'язувався відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а турист зобов'язувався прийняти ці послуги та оплатити їх. 4 серпня 2015 року позивач відповідно до п. 2.1 Договору сплатив в повному обсязі вартість туристичного обслуговування в розмірі 16 946 грн., що підтверджується квитанцією № 636723.Однак, по прибутті до Туреччини, замість готелю, зазначеному у Договорі, у зв'язку з відсутністю у ньому вільних місць, їм був наданий готель «Sefikbey Hotel 3*», вартість якого на день укладення договору була меншою на 90 доларів США. Позивач посилався на те, що у відпочинку на морському курорті основним критерієм для нього є відстань поміж готелем та морським пляжем, однак в запропонованому їм готелі «Sefikbey Hotel 3*» відстань до моря становила більше одного кілометра, а в готелі, що зазначений у Договорі - трохи більше 150 метрів. Крім того, на день укладення договору рейтинг готелю «Sefikbey City Hotel 3*» на інтернет-сайтах був 4,72 із 5-ти, натомість, середній рейтинг готелю «Sefikbey Hotel 3*» становив всього 1,2 із 5-ти. Також, у готелі «Sefikbey City Hotel 3*» у 2015 році був зроблений капітальний ремонт із заміною усіх готельних приладь, натомість, у готелі «Sefikbey Hotel 3*» ремонт не проводився із 2004 року. Готель, в який їх поселили, має сертифікат зірковості *3*, хоча Туроператор запевняв, що в разі ненадання приймаючою стороною готелю, що зазначений в Договорі, йому буде наданий інший готель «4 зірки», відстань якого до моря буде аналогічною відстані моря від готелю «Sefikbey City Hotel3*».Через засоби телефонногозв'язку він повідомивТурагента про претензії щодо поселення у вказаний готель та невиконання туроператором своїх зобов'язань за договором - надання їм не тієї послуги, за яку вони заплатили. Після приїзду з Туреччини він надіслав претензію відповідачу, однак вона була залишена без задоволення. Вважає, що відповідач не виконав належним чином умови Договору № 237 від 4 серпня 2015 року про надання туристичних послуг, всупереч вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включив у Договір величезну кількість несправедливих умов, а тому просив вказаний Договір визнати недійсним, стягнути на його користь з ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» грошові кошти в сумі, еквівалентній 461 долару США, які є різницею у вартості між замовленим туром та фактично наданим туром станом на 26 серпня 2016 року, а також 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати в розмірі 1653 грн. 60 коп.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Пояснив, що коли він прибув до Туреччини, йому повідомили, що номер за ним не було заброньовано, оскільки він не був оплачений Туроператором, а тому йому запропонували або їхати до іншого готелю або залишатись в аеропорту. Також зазначив,що під час вчинення вказаного правочину мав місце факт обману з боку Турагента, який діяв від імені та за дорученням Туроператора. Вважає, що відповідачами порушені вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки із 17 пунктів ч. 3 ст. 18 вказаного Закону, 10 пунктів у Договорі є явно несправедливими, що порушує принцип рівності сторін договору. Зазначає, що при укладанні спірного Договору відповідачі наділили себе правом в односторонньому порядку не виконувати умови договору, та в подальшому не нести за це відповідальності, а турист наділений лише зобов'язаннями, а тому такий договір слід визнавати недійсним.
Представник відповідача ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні. При цьому пояснила, що ФОП ОСОБА_3 надала позивачу всю інформацію, забезпечила бронювання туристичних послуг та надала необхідні документи. Посилалася на те, що послуга була спожита позивачем, відмови позивача від отримання альтернативної послуги не було, а тому вважає, що останній погодився на запропонований йому варіант готелю і його права порушені не були, а умови Договору виконані в повному обсязі.
Представник відповідача ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» - Гогітідзе Г.Н. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ними не порушено прав позивача та повністю виконано взяті на себе зобов'язання. Пояснив, що виконавець залишає за собою право у виняткових випадках замінити готель без зниження оплаченої замовником категорії, що є виконанням умов договору. Наданий позивачу альтернативний варіант був аналогічний за ціною, класом та зірковістю. Позивач не надав доказів його заперечень проти поселення в інший готель чи незгоду перебувати у ньому, доказів невідповідності готелю, в якому перебував позивач категорії «3» зірки та різниці вартості готельних послуг. Зазначає, що відповідач діяв у спосіб, що погоджений сторонами у Договорі, а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що 6 серпня 2015 року вона разом з позивачем приїхала до офісу ФОП ОСОБА_3 для оформлення туристичних путівок, остання їх запевнила в тому, що їх поселять саме в готель, що заброньований в Договорі. 7 серпня 2015 року ФОП ОСОБА_3 підтвердила їм бронювання в готелі «Sefikbey City Hotel 3*». По прильоту в місто Анталія супроводжуючий їм повідомив, що вони їдуть в готель «Sefikbey Hotel 3*», а не в готель «Sefikbey City Hotel 3*». Також супроводжуючий їм запропонував залишитися в аеропорту. По прибуттю в готель «Sefikbey Hotel 3*», позивач почав відправляти СМС повідомлення Турагенту, щоб розібратися, чому склалася така ситуація. Турагент повідомила, що необхідно зачекати, оскільки заселення в номер відбувається о 14 год. 00 хв. Після переписки стало зрозуміло, що Турагент не може нічого вирішити і вони були вимушені залишитись в даному готелі. Вказаний готель дуже далеко знаходився від моря, ремонт у ньому не проводився майже 11 років. Переплата за готель, що вказаний в договорі, зі слів позивача була майже 90 доларів. Вказала також, що позивач не ставив питання про повернення до України або переселення в інший готель.
Вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори як юридичні особи, створені згідно із законодавствомУкраїни, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
Як встановлено судом, 4 серпня 2015 року позивач ОСОБА_2 уклав з Турагентом ФОП ОСОБА_3, що діяла від імені та за дорученням туроператора ДП «А.Е.Т.Джоін ап!» договір про надання туристичних послуг № 237, пов'язаних з перевезенням та тимчасовим розміщенням в готелі «Sefikbey City Hotel 3*» на період: 8 днів (7 ночей) - з 8 серпня 2015 року по 15 серпня 2015 року для позивача та ОСОБА_4
Згідно п.2.1 даного Договору про надання туристичних послуг Турагент зобов'язався відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а турист зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх.
Як вбачається з істотних умов договору, строк перебування у місці надання туристичних послуг - з 8 серпня 2045 року по 15 серпня 2015 року, характеристика ТЗ, що здійснюють перевезення «авіа», готель розміщення «Sefikbey City Hotel 3*» із забезпеченням харчування «все включено».
У відповідності до п.3.4 Договору турист має право на необхідну і достовірну інформацію, що передує укладенню Договору, передбачену ст.ст. 19-1,20 Закону України «Про туризм», Закону України «Про захист прав споживачів» та іншу інформацію, необхідну туристу для безпечного використання туристичного продукту, вільне обрання туристичних послуг при замовленні турпродукту, отримання комплексу туристичних послуг відповідно до прийнятого та оформленого листа бронювання, на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання або неналежного виконання умов Договору іншою стороною при дотриманні вимог, передбачених п.8 Договору (всі претензії туриста з питань обслуговування за кордоном приймаються до розгляду у письмовому вигляді з документальним підтвердженням викладених в них обставин, за наявності Акту, підписаного представником приймаючої сторони в країні перебування Туриста протягом 14 днів з моменту закінчення туру. Претензії, подані чи заявлені з порушенням даних вимог туристом до розгляду не приймаються).
Пунктом 4 Договору визначено порядок виконання договору, зокрема, Турагент погоджує з туристом істотні умови договору, заповнює лист бронювання або користується системою он-лайн бронювання та направляє його засобами зв'язку Туроператору. В разі можливості задоволення всіх істотних умов договору Туроператор направляє Турагенту підтвердження замовлення, що в даному випадку є акцептом. Також акцептом може бути виставлений Туроператором рахунок на сплату відповідних послуг Турагентом. Після фактичного отримання Турагентом підтвердження замовлення, останній має право на укладення договору з туристом на туристичне обслуговування.
Відповідно до п.4.18 вказаного Договору, якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування Турагент не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, Турагент повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які надано.
З п. 4.20 Договору вбачається, що у випадку, якщо турист скористався запропонованою йому альтернативною послугою, претензії щодо ненадання послуг, що обумовлені в листі бронювання та Договорі на туристичне обслуговування, вважаються необгрунтованими, а послуги за Договором наданими належним чином і в повному обсязі, Туроператор вважається таким, що виконав свій обов'язок перед туристом в повному обсязі.
Умови компенсації за ненадані послуги визначені п.6 Договору, в якому зазначено, що у випадку невиконання умов договору з боку Турагента, турист має право вимагати повернення оплачених коштів за ненадані послуги, за умови дотримання вимог п.3.3 Договору.
Згідно п.6.6 Договору у випадку невідповідності умов туру умовам даного Договору, турист зобов'язаний повідомити Турагента або представника приймаючої сторони у найкоротший термін для надання можливості усунення вказаних зауважень до послуг. В разі, якщо турист не повідомив Турагента або представника приймаючої сторони про наявність зауважень до послуг або невідповідності послуг, заявленим у Договорі, однак належним чином прийняв їх, тобто використав, претензії в даному випадку Турагентом не приймаються. Для отримання компенсації за ненадані послуги у країні тимчасового перебування Туристу необхідно скласти Акт невідповідності послуг за власним підписом та підписом представника приймаючої сторони. В разі можливості пред'явити Турагенту офіційний письмовий документ, виданий третьою стороною, що надає послуги, які включені до Туристичного продукту з підтвердженням факту неможливості надання послуг.
Судом встановлено, що на виконання умов даного Договору, Турагентом було здійснено бронювання туристичних послуг (а.с. 7).
Позивачем виконано умови договору щодо оплати послуг, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні та підтверджується квитанцією № 636723 від 4 серпня 2015 року (а.с. 9).
Після здійснення оплати за туристичні послуги позивач отримав Ваучер № 321074 від 5 серпня 2015 року на своє ім'я та на ім'я ОСОБА_4, в якому приймаючою стороною зазначена компанія «PeninsulaToursAntalya». Даний Ваучер передбачав надання для поселення позивачеві та ОСОБА_4 стандартного номера, розрахованого на двох дорослих в готелі «Sefikbey City Hotel 3*» з харчуванням за системою «все включено» на період з 8 серпня 2015 року по 15 серпня 2015 року (а.с. 8).
Однак, позивача разом із ОСОБА_4 було поселено в готель «Sefikbey Hotel 3*».
Судом встановлено, що позивач за допомогою СМС-повідомлень після поселення його у готель «Sefikbey Hotel 3*» висловив свої претензії щодо неналежного виконання умов Договору про надання туристичних послуг відповідачем, направивши такі повідомлення ФОП ОСОБА_3, як Турагенту.
Як вбачається з роздруківки смс-повідомлення, наданого позивачем, ФОП ОСОБА_3 запропонувала позивачу дочекатися 14 год. 00 хв., оскільки саме в цей час відбувається офіційне заселення. Також з тексту смс-листування вбачається, що позивач не наполягав не переселенні в інший готель та не пропонував повернути його та ОСОБА_4 до України, мова йшла лише про компенсацію різниці вартості між готелями (а.с. 12).
З листа-відповіді, адресованого ФОП ОСОБА_3 генеральним директором ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» на претензію ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди вбачається, що з причин, не залежних від Туроператора, туристам по приїзду до країни тимчасового перебування було надано альтернативний варіант та розміщено в готелі «Sefikbey Hotel 3*». З огляду на звернення туриста, останні прийняли запропоновану їм альтернативну послугу та здійснили поселення в запропонований готель, що вказує на належне виконання Туроператором своїх зобов'язань (а.с. 11).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є договір.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про туризм» у договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема, правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там. Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, а відповідно ч. 2 цієї ж статті умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п.п. 2,4,5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що при укладенні договору було порушено вимоги ст. 18 ЗУ «Про права споживачів», договір є несправедливим в цілому, суперечить принципу добросовісності, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Позивач також посилається на те, що ФОП ОСОБА_3 ввела його в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань, що в подальшому завдало йому шкоди, як споживачу, і вважає, що згідно ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідачі були зобов'язані запропонувати інші готелі, що сприяло б вільному вибору продукції або варіант до місця відправлення.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося самим позивачем та свідком ОСОБА_4, ОСОБА_2 скористався запропонованою йому альтернативною послугою (заселення та проживання в іншому готелі), а тому претензії щодо ненадання послуг, що обумовлені в листі бронювання та Договорі на туристичне обслуговування, вважаються необгрунтованими (п. 4.20 вказаного Договору).
З показів свідка ОСОБА_4 вбачається, що позивач не ставив перед Турагентом питання про повернення до України, а також поселення у інший готель, ніж той, що був їм запропонований.
Вказані обставини свідчать про фактичну згоду позивача з наданням йому альтернативної послуги.
Крім того, всупереч положенням Договору, позивачем не було складено Акт невідповідності послуг за кордоном за власним підписом та підписом представника приймаючої сторони.
Досліджуючи спірний договір, встановлено, що турист жодним чином не зазначив про істотну необхідність перебування саме на певній відстані готелю від моря, а тому і не є доведеним, що Туроператору була відома така умова при обранні альтернативи.
Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, одна із сторін правочину або інша заінтересована особа повинна довести навмисне цілеспрямоване введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.
Дії відповідача ФОП ОСОБА_3 поза межами письмових умов договору не можуть слугувати підставою для визнання його недійсним.
Також позивачем не надано доказів істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків між сторонами договору або його несправедливих умов та доказів ненадання під час повідомлення про альтернативний готель достовірної інформації, за отриманням якої позивач і не звертався.
Суд не вважає несправедливими положення п.4.20 договору, з огляду на вимоги ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в разі прийняття туристичної послуги туристом, вона підлягає оплаті, що є справедливим, а тому і це положення не підлягає визнанню недійсним.
Таким чином, посилання позивача на приписи Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу позовних вимог для визнання договору недійсним, судом оцінюються критично, оскільки не узгоджуються з умовами договору підписаного сторонами, спростовуються обставинами, встановленими в ході розгляду справи та є безпідставними з огляду на вимоги ст. 203, 215 ЦК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з ДП «А.Е.Т. Джоіе ап.!» 100 % вартості виконаної роботи (наданої послуги).
Відповідно до ч. 4 ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України.
Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Обгрунтовучи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», застосування якої, як норми матеріального права, на думку суду є неможливим, оскільки зазначена норма встановлює судовий порядок розгляду справ про захист прав споживачів, передбачаючи серед іншого можливість одночасного вирішення судом питання щодо відшкодування моральної шкоди при задоволенні вимог споживача про захист його прав, а не встановлює підстави для задоволення такої вимоги, тобто по суті своїй згадана норма є нормою процесуальної дії.
Приймаючи до уваги, що ні умови укладеного договору, ні положення ЗУ «Про туризм» не передбачають можливості відшкодування завданої моральної шкоди в разі порушення зобов'язання, а п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя та здоров'я продукцією, вимога позивача про відшкодування завданої моральної шкоди є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 13, 15, 16, 23, 203, 215, 509, 611, 626, 627, 901 ЦК України, Закону України «Про туризм», Закону України «Про захист прав споживачів», суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «А.Е.Т. ДЖОІН АП!», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.О. Набудович
