Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 355/1256/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/527/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 37 04.05.2017
УХВАЛА
Іменем України
04 травня 2017 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
захисника потерпілого ОСОБА_8
законних представників потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року, яким
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Баришівка Київської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, військовозобов`язаного, такого, що пільгами не користується, одруженого, має на утриманні двох дітей 2003 та 2011 року народження, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст.89 КК України не судимого, -
визнано винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
На підставі ст.76 КК України ОСОБА_12 зобов`язано повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та періодично з`являтись для реєстрації в ці органи.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_12 не обрано.
Постановлено стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 30 000 (тридцять тисяч) гривень заподіяної моральної шкоди та 300 (триста) гривень 00 копійок сплаченого судового збору, всього 30 300 (тридцять тисяч триста) гривень 00 копійок.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Баришівка Київської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, військовозобов`язаного, такого, що пільгами не користується, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, -
визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком два роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_13 звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців.
На підставі ст.76 КК України ОСОБА_13 зобов`язано повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та періодично з`являтись для реєстрації в ці органи.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_13 не обирався.
Постановлено стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_9 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 20 000 ( двадцять тисяч) гривень заподіяної моральної шкоди та 200 (двісті) гривень сплаченого судового збору, всього 20 200 (двадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.
Згідно вироку суду ОСОБА_12 та ОСОБА_13 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, вчиненого за наступних обставин.
21 березня 2016 року близько 19 години в смт. Баришівка по вулиці Комсомольській Київської області ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , маючи єдиний умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, під`їхали на автомобілі «Mercedes» до гурту неповнолітніх, які знаходилися поблизу приміщення Центру позашкільної роботи «Мрія» в смт. Баришівка.
Прагнучи показати свою зневагу до інших осіб, існуючих правил і норм поведінки в суспільстві ОСОБА_12 , вийшов з вказаного автомобіля, під приводом отримання цигарки підійшов до неповнолітнього ОСОБА_7 .
Почувши у відповідь від неповнолітнього ОСОБА_7 , що останній не палить, ОСОБА_12 , діючи умисно, з метою самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, демонструючи присутнім неповнолітнім зневагу до загальноприйнятих норм моралі, почав наносити удари кулаками рук по обличчю та тілу неповнолітнього ОСОБА_7 , поваливши його на асфальтовану поверхню.
В свою чергу ОСОБА_13 для досягнення своєї спільної мети з ОСОБА_12 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, демонструючи присутнім неповнолітнім свою зневагу до загальноприйнятих норм моралі, прагнучи самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_7 , який лежав на асфальтованій поверхні та наніс один удар кулаком правої руки в обличчя останньому.
Відповідно до висновку експерта № 50 від 22.04.2016 року у неповнолітнього ОСОБА_7 виявлені легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки.
Вирок у частині засудження ОСОБА_13 за ч.2 ст.296 КК України учасниками кримінального провадження не оспорюється.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_11 просить вирок Баришівського районного суду Київської області від 01.03.2017 року скасувати, постановити новий вирок, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_12 на ст.125 КК України та відмовити в задоволенні цивільного позову. В обґрунтування свої вимог зазначає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, а саме не вказано в чому полягало грубе порушення громадського порядку, особлива зухвалість та винятковий цинізм в діях обвинувачених. Крім того, ні органами досудового розслідування, ні судом не було доведено єдиного умислу між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , спрямованого на грубе порушення громадського порядку, оскільки потерпілий ОСОБА_7 своїми діями спровокував конфлікт із ОСОБА_12 , а ОСОБА_13 намагався їх розборонити. Також, всупереч доводам вироку, обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не визнали своєї вини у вчиненні, інкримінованого їм правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, потерпілого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 та законних представників потерпілого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, із наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставин, відповідають матеріалам кримінального провадження і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_12 свою вину в скоєнні інкримінованого правопорушення та цивільний позов не визнав, при цьому пояснив, що 21.03.2016 року близько 19 години їхав на автомобілі разом з ОСОБА_13 поблизу центру «Мрія» в смт. Баришівка, побачив гурт хлопців та дівчат (3-4 чоловік), які курили і під`їхав до них. Відкрив вікно і запитав чи є в них закурить. Відповіді не почув і вирішив підійти до них, оскільки подумав, що вони дадуть йому закурити. Підійшовши до гурту, ОСОБА_12 в адресу потерпілого сказав, що він його не питав про цигарки і відразу отримав два удари в обличчя від потерпілого. Тоді він узяв потерпілого ОСОБА_7 за одяг, висловився в його адресу нецензурно. Відразу підійшов ОСОБА_13 , розборонив їх і, можливо, в цей час ОСОБА_12 наніс удар потерпілому.
Обвинувачений ОСОБА_13 у суді першої інстанції пояснив, що у вечірній час того дня він їхав з ОСОБА_12 на автомобілі повз центр «Мрія» в смт. Баришівка, де стояв гурт хлопців та дівчат. ОСОБА_12 хотів у них взяти цигарки і у вікно крикнув, щоб йому дали цигарки. Потім ОСОБА_12 зупинився і підійшов до гурту неповнолітніх, де стояли дівчата і один хлопець. Потерпілий почав грубити ОСОБА_12 , останній узяв його за одяг і тримав поки підійшов ОСОБА_13 , який їх розборонив. Тілесних ушкоджень потерпілому він не наносив і не бачив чи бив потерпілого ОСОБА_12 .
Згідно показань потерпілого ОСОБА_7 в суді першої інстанції вбачається. Що 21.03.2016 року близько 19 години він з гуртом дівчат стояли біля входу в комп`ютерний зал центру позашкільної роботи «Мрія». До них під`їхав автомобіль «Mercedes», із автомобіля через вікно ОСОБА_12 запитав чи є закурити, на що він відповів, що не курить. ОСОБА_12 відразу вийшов із автомобіля, обізвав потерпілого нецензурною лайкою, схопив за одяг та штовхнув, від чого потерпілий упав, ударившись об лавку. Коли потерпілий піднявся, ОСОБА_12 знову схопив його за одяг, що змусило останнього захищатись. Потім з автомобіля вийшов ОСОБА_13 і без будь-яких пояснень теж ударив потерпілого ОСОБА_7 кулаком в обличчя в область ока. Товариші покликали когось з працівників центру, а він пішов в приміщення умиватись. Коли повернувся, то ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на місці вже не було.
Із показань законного представника потерпілого ОСОБА_9 в суді першої інстанції вбачається, що того вечора його син ОСОБА_7 прийшов додому побитий, дізнався, що його побив ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . У цей же вечір сина оглянули в Баришівській лікарні, дали відповідну довідку, а наступного дня він повіз сина до судово-медичного експерта. Син тривалий час лікувався, переніс велику моральну травму. Просить задовольнити заявлений ним позов в інтересах неповновлітнього потерпілого ОСОБА_7 .
Відповідно до показань законного представника потерпілого ОСОБА_10 у суді першої інстанції, того дня її син ОСОБА_7 прийшов додому біля 19 години переляканий і побитий. Дізнались, що сина побили ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Зазначила, що її син тривалий час лікувався, оскільки переніс велику моральну травму.
Як видно із показань свідка ОСОБА_14 того дня у вечірній час вона з дівчатами та потерпілим ОСОБА_7 стояли біля входу в приміщення комп`ютерного клубу в центрі «Мрія». Бачила як із-за приміщення корпусу виїхала машина і під`їхала до них. Із машини запитали чи є в них закурити, на що ОСОБА_7 відповів що немає. Із машини вийшов чоловік, пізніше вона дізналась, що це був ОСОБА_12 , підійшов відразу до ОСОБА_7 і ударив його рукою в обличчя, це вона чітко бачила, від чого потерпілий почав захищатись. Потім з автомобіля вийшов ОСОБА_13 , підійшов і ударив ОСОБА_7 , від чого той упав. Потім хтось з дівчат покликали працівників центру «Мрія» і конфлікт припинився.
Згідно показань свідка ОСОБА_15 у суді першої інстанції, у вечірній час вона з подругою вийшли з комп`ютерного клубу і стояли розмовляли. Бачила як до компанії дітей, що стояли неподалік при вході у комп`ютерний центр, під`їхав автомобіль і з нього вийшов, як вона дізналась згодом, ОСОБА_12 . Він запитав чи є закурити. Коли вони почали штовхатись з потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_16 ударив останнього. ОСОБА_7 взяв ОСОБА_12 за куртку та почав захищатись. ОСОБА_12 при цьому висловлювався нецензурною лайкою. Потім з автомобіля вийшов ОСОБА_13 , підійшов до них, ударив ОСОБА_7 кулаком правої руки в обличчя, від чого потерпілий упав та вдарився об лавку. На її думку ОСОБА_12 , вийшов з машини полякати неповнолітніх, удавав з себе крутого.
Із показань свідка ОСОБА_17 в суді першої інстанції вбачається, що того дня у вечірній час він з товаришем виходив з комп`ютерного залу, що знаходиться в центрі «Мрія» і бачив як під`їхав автомобіль до групи молоді, серед яких були дівчата та потерпілий ОСОБА_7 . Чув як через відкрите вікно невідомий чоловік з автомобіля запитав у ОСОБА_7 чи не буде в нього цигарки, на що той відповів що немає. Тоді цей чоловік вийшов з автомобіля і між ним та ОСОБА_7 відбулась якась розмова, яка саме він не чув. Далі цей чоловік правою рукою наніс потерпілому удар в обличчя, на що той запитав «за що?». ОСОБА_12 почав бити ОСОБА_7 , а той оборонявся, прикривши правою рукою обличчя, а лівою відмахувався. Дівчата намагались розборонити, ОСОБА_18 кликала на допомогу. В цей час з автомобіля вийшов інший чоловік, як з`ясувалось потім це був ОСОБА_13 . Коли ОСОБА_13 підійшов до них, то відразу наніс потерпілому удар правою рукою в голову. Із приміщення центру «Мрія» вийшов чоловік і їх розборонив.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_18 у суді першої інстанції, у вечірній час одного дня вона з друзями стояли розмовляли біля комп`ютерного клубу в смт. Баришівка. Під`їхала машина, з неї вийшов чоловік, запитав чи є закурити, на що ОСОБА_7 відповів, що немає. Після цього ОСОБА_12 першим почав наносити удари потерпілому ОСОБА_7 . Із машини в цей час вийшов ще один чоловік, підійшов до них ударив ОСОБА_7 правою рукою в обличчя, від чого той аж упав і вдарився головою. Свідок намагалась їх розборонити.
Згідно показань свідка ОСОБА_19 того дня у вечірній час вона стояла з дівчатами та хлопцями біля комп`ютерного клубу в смт. Баришівка. До них під`їхала машина, чоловік, який був в машині запитав чи є закурити, на що ОСОБА_7 відповів, що немає. Цей чоловік вийшов з автомобіля, підійшов до ОСОБА_7 і між ними виник конфлікт через те, що ОСОБА_7 не дав цигарку. Зазначений чоловік ударив ОСОБА_7 кулаком один раз в обличчя. Потім підійшов інший чоловік і відразу наніс рукою удар потерпілому, від чого останній упав. Другий чоловік, яким виявився ОСОБА_13 , сказав, щоб ОСОБА_7 ішов від них, а то отримає ще більше.
Також, винуватість обвинуваченого ОСОБА_12 в скоєнні інкримінованих йому злочинних дій підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.03.2016 року від ОСОБА_9 , 21.03.2016 року близько 19 години 10 хвилин по вулиці Комсомольській в смт. Баришівка Київської області поблизу центру позашкільної роботи «Мрія» ОСОБА_12 та ОСОБА_13 спричинили тілесні ушкодження його сину ОСОБА_7 , 2001 року народження (т.1, а.п.139-141).
Як встановлено довідкою Баришівської центральної районної лікарні від 21.03.2016 року, 21.03.2016 року близько 21 години 40 хвилин до приймального відділення звернувся ОСОБА_7 , огляд якого було здійснено черговим лікарем і встановлено попередній діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забиті рани верхньої та нижньої губи, геметома підшкірної ділянки потиличної лійки, забита рана правого ока, забій лівої лучевої лійки; також здійснено обстеження на стан вживання алкоголю в присутності батьків і встановлено, що він тверезий (т.1, а.п.142).
Висновком експерта № 50 від 22.04.2016 року, встановлено, що у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній та нижній повіках правого ока та поверхнева ранка на слизовій оболонці верхньої губи, які спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), спричинені від не менш ніж двох-трьох механічних дій тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), утворення яких може відповідати даті 21.03.2016 року і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки ( т.1, а.п.156-157).
Із протоколу проведення слідчого експерименту від 30.09.2016 року за участю підозрюваних ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , потерпілого ОСОБА_7 , вбачається, що ОСОБА_7 розповів та показав як він з друзями стояв біля підвального приміщення комп`ютерного залу і до них під`їхав автомобіль «Mercedes» сріблястого кольору під керуванням ОСОБА_12 , який попросив у нього цигарку. На відповідь ОСОБА_7 , що у нього немає цигарки, ОСОБА_12 вийшов з автомобіля і наніс йому один удар кулаком правої руки в область лівого ока та почав його бити. В цей час підійшов ОСОБА_13 і теж ударив потерпілого кулаком правої руки в обличчя. ОСОБА_12 показав та розповів як потерпілий наносив йому удари кулаком, а він захищався. Потім покликав на допомогу ОСОБА_13 , який за нього заступився перед потерпілим (т.1, а.п. 93-197).
При перегляді відеозапису на диску проведення слідчого експерименту від 30.09.2016 року потерпілий ОСОБА_7 показав як обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 під`їхали до гурту молоді біля центру «Мрія» і в присутності неповнолітніх дітей наносили удари потерпілому, в чому обоє визнали свою вину (т.1, а.п.199).
Не дивлячись на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_12 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, його вина за викладених вище обставин підтверджується усією сукупністю досліджених у судовому засіданні в суді першої інстанції доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності.
Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Нормами кримінального процесуального законодавства, зокрема п.5 ч.2 ст.291 КПК України, передбачено, що обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Так, формулюване обвинувачення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 складається з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
Крім того, правова кваліфікація дій ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в обвинувальному акті містить не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об`єктивної сторони.
Враховуючи те, що при складанні обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вищевказані вимоги кримінального процесуального законодавства були виконані в повній мірі, доводи апеляційної скарги щодо некоректності пред`явленого ОСОБА_12 та ОСОБА_13 обвинувачення, на думку колегії суддів є необґрунтованим.
У відповідності до п.п.4,5 постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 року №10 суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.
Посилання захисника на те, що органами досудового розслідування та судом неправильно було кваліфіковано дій обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ч.2 ст.296 КПК України є необґрунтованими, оскільки фактично дії обвинувачених були направлені на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю, яке виразилося в тому, що вони прагнули показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження потерпілого, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Ця неповага була явною та очевидною як для самих обвинувачених так і для інших очевидців їхніх дій в людному місці, перед неповнолітніми особами та на порушення прав, свобод чи інтересів потерпілого та інших осіб.
При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги невизнання вини у вчиненні хуліганства обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , та розцінив це як спосіб як обрану ним лінію свого захисту, щоб уникнути справедливого покарання за скоєння злочину середньої тяжкості.
Більш того, свої протиправні дії обвинувачені припинили не через усвідомлення наслідків скоєного, а у зв`язку із їх припиненням сторонніми особами, вказане свідчить про особливу зухвалість дій обвинувачених, нехтування елементарними правилами поведінки в суспільстві, злісну антигромадську поведінку, зневажливе ставлення до оточуючих та до людського життя та здоров`я.
Крім того, при проведенні слідчого експерименту 30.09.2016 року обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 визнали та підтвердили вчинення ними хуліганських дій відносно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 в присутності групи неповнолітніх осіб поблизу приміщення Центру позашкільної роботи «Мрія» в смт. Баришівка. Вказане підтверджується відеозаписом проведення слідчого експерименту від 30.09.2016 року (т.1, а.п.199).
Також, вказані доводи обвинуваченого ОСОБА_12 спростовуються показами свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про те, що вони всі разом з ОСОБА_7 стояли поблизу приміщення Центру позашкільної роботи «Мрія» біля входу в комп`ютерний зал, на автомобілі під`їхали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . ОСОБА_12 показуючи свою зневагу до інших, під приводом отримати цигарку підійшов до неповнолітнього ОСОБА_7 і в присутності групи неповнолітніх осіб почав наносити удари кулаками рук неповнолітньому ОСОБА_7 . ОСОБА_13 в присутності зазначених неповнолітніх осіб продовжив наносити неповнолітньому ОСОБА_7 тілесні ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, наслідки, які настали, думку потерпілого стосовно виду покарання для обвинуваченого, дані, що характеризують обвинуваченого, ставлення винного до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Зокрема судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_12 не визнав вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є організатором і основним виконавцем протиправних дій і обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_12 можливе без ізоляції від суспільства, та застосував до нього ст.ст.75,76 КК України.
Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_12 судом першої інстанції у відповідності до ст.66 КК України, суд першої інстанції визнав сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_12 судом першої інстанції встановлено не було.
Визначене покарання обвинуваченому, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів та домірним скоєному.
При розгляді цивільного позову ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.1167 ЦК України в повній мірі врахував перенесені потерпілим моральні страждання, ступінь тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, обставини їх спричинення, стан здоров`я потерпілого, його переживання з приводу вчиненого обвинуваченими, вік потерпілого, ролі та участь обвинувачених у скоєнні інкримінованого злочину відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , справедливість та реальність позовних вимог.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а вирок - без зміни.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, ст.1167 ЦК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Вирок Баришівського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 без змін.
Головуючий:
Судді:
