Справа № 404/1691/16-ц
Номер провадження 2/404/199/17
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
за участі секретаря – Чайка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом Приватного підприємства “Вагран” до ОСОБА_1, спеціального кореспондента програми новин “Подробности” -ОСОБА_2, ПраТ “Телеканал” Інтер “ про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Приватне підприємство “Вагран” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, спеціального кореспондента програми новин “Подробности” -ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 15.03.2016 року в сюжеті вечірнього випуску новин »Подробности» на телеканалі «Інтер» автор сюжету ОСОБА_2 розповсюдила інформацію: «… Восем лет назад ПП»Вагран» вынудел меня выкупить эту комнату , сейчас на даный момент ОСОБА_3, пан ОСОБА_3 подав позов про те щоб скасувати куплю-продаж…» . Вважають, що дана інформація є неправдивою та такою, що порушує ділову репутацію ПП»Вагран». ОСОБА_1 ніколи не купувала у ПП»Вагран» ніякої кімнати та ОСОБА_4 не подавав ніякого позову. Разом з цим, автор сюжету перед тим як подавати такий сюжет не перевірила достовірність даної інформації. Добровільно відповідачі не бажають спростувати недостовірну інформацію, тому підприємство змушене звертатися в суд за захистом своїх порушених прав.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить : - визнати неправдивою та такою, що принижує ділову репутацію ПП»Вагран» інформацію розповсюджену ОСОБА_1 у програмі новини “Подробности” телеканалу «Інтер» , автор сюжету програми - спеціальний кореспондент ОСОБА_2 15.03.2016 року , а саме інформацію: «… Восем лет назад ПП»Вагран» вынудел меня выкупить эту комнату , сейчас на даный момент ОСОБА_4, пан ОСОБА_3 подав позов про те щоб скасувати куплю-продаж…»; - зобов»язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію аналогічним способом, яким розповсюдили. Спростування вакласти наступного змісту: « ОСОБА_1 у випуску новин»Подробности» телеканалу «Інтер» автор сюжету спеціальний кореспондент м. Кіровограда -ОСОБА_2 15.03.2016 року розповсюдили неправдиву інформацію щодо діяльності ПП»Вагран». ОСОБА_1 приносить вибачення ПП»Вагран» за поширення неправдивої інформації. ПП»Вагран» ніколи не змушувало ОСОБА_1 купувати кімнату. ОСОБА_1 ніколи не купувала кімнату у ПП»Вагран» ( а.с. 89-91).
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити, пославшись на обставини, які викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1, її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити, так як зазначена інформація є оціночним судженням, тому спростуванню та доведенню їх правдивості не потребує. Представник відповідача зазначав, що ця інформація є результатом подій, які відбулися як в місті, так і в Україні, і в яких безпосередньо приймала участь сама ОСОБА_1, з точки зору та сприймання нею цих подій і як наслідок вважається оціночними судженнями. Заперечують яскраво виражений негативний характер поширеної інформації, як і те, що вона принижує честь і гідність позивача тому, що при здійсненні аналізу певних вчинків позивача на факти, які на сьогодні неодноразово оприлюднювалися різними способами масової інформації, і при цьому не оспорювалися підприємством в суді, зокрема інші інтерв»ю, публікації, тощо. Висказана відповідачкою інформація в програмі є її особистою думкою, а будь-які неприємні для позивача епітети варто розцінювати винятково як оціночні судження. Крім того, вказує на те, що позивач не надав належних доказів та не довів юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, це зокрема: що поширення інформації порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право ( а.с. 78-82).
Відповідач - спеціальний кореспондент програми новин “Подробности” -ОСОБА_2 в суді позов також не визнала, просила відмовити, вказала на його безпідставність ( а.с. 64-65) .
Співвідповідач -ПрАТ «Телеканал «Інтер», залучений за клопотанням позивача ухвалою від 29.03.2017 року, його представник в судовому засіданні також позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити. В свою чергу, надана інформація на диску не є такою, що в розумінні чинного законодавства є доказом розповсюдження ПрАТ «Телеканал «Інтер» недостовірної інформації.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки ОСОБА_1 та її представника, спеціального кореспондента, представника залученого співвідповідача , дослідивши матеріали справи ( оглянувши інформацію , що надавалася сторонами на диску) , суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертаючись з даним позовом вказував на те, що відповідачами 15.03.2016 року на телеканалі Інтер в програмі новин « Подробности» під час вечірнього ефіру була поширена неправдива інформація відносно ПП»Вагран», а саме: «… Восем лет назад ПП»Вагран» вынудел меня выкупить эту комнату , сейчас на даный момент ОСОБА_3, пан ОСОБА_3 подав позов про те щоб скасувати куплю-продаж…».
В якості доказу поширення зазначеної інформації позивачем надано СД-диск , що містить відео файл, отриманий самостійно з інтернет сторінки ( програма новин Інтер+), який було переглянуто в судовому засіданні ( а.с. 187).
Згідно вимог ст. 64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» , громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов'язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою.
Відповідно до положень ч.ч. 4, 5 ст. 48 вказаного Закону усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.
Доказів направлення позивачем та одержання листа відповідачем, зокрема залученим співвідповідачем, матеріали справи не містять , в судовому засіданні представник позивача зазначала, що офіційно підприємство із такими запитом не зверталися.
При цьому, під час розгляду справи, листом №304 від 15.05.2017 року Голова Правління ПрАТ «Телеканал »Інтер», повідомив , що Товариство не має можливості зберігати відео матеріали, що демонструвалися в ефірі загальнонаціонального телевізійного каналу «Інтер» , протягом більшого часу, ніж це передбачено чинним законодавством України. Звернень щодо змісту передачі «Подробиці» від 15.03.2016 року на адресу ПрАТ «Телеканал »Інтер» не надходило. Крім того, повідомили, що офіційного Інтернет-видання (власного сайту) ПрАТ «Телеканал »Інтер» не має. Звертають увагу суду, на те, що ПрАТ «Телеканал »Інтер» не може впливати на зміст та зовнішній вигляд інформації, що розміщується на сайтах в мережі Інтернет, а тому не може нести відповідальність за діяльність третіх осіб ( а.с 188).
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. За приписами ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд вважає, що наданий представником позивача відео файл, отриманий самостійно з інтернет сторінки ( програма новин Інтер+), за відсутності офіційного та збереженого запису програми, в розумінні положень чинного процесуального законодавства України, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки отримана не у встановленому законом порядку, а отже не може бути підтвердженням факту поширення інформації та достовірності її змісту.
Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.1), беручи до уваги зазначені вище конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь - який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь - яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Згідно вимог ст. 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Як роз'яснив Пленум ВСУ у п. 19 постанови № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
У відповідності з вимогами Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (ст. 30 Закону).
Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою ст. 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Стаття 10 Європейської Конвенції з прав людини захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (див. рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom» від 26 листопада 1991 року). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (див. рішення у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» заява від 15 липня 2010 року № 16695/04, остаточне 15 жовтня 2010 року).
Приписами ст. 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та встановлено обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, положеннями ст. 11 ЦПК України встановлено обов»язок суду розглядати цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що ПП”Вагран” не доведено наявність сукупності обставин, з якими законотворець пов»язує можливість задоволення позову про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації позивача, не доведено юридичний склад правопорушення, не надано належних доказів, та відсутня шкода, завдана відповідним особистим немайновим благам підприємства , а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права, відтак у задоволенні заявлених вимог слід відмовити повністю.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Тому, керуючись ст. ст. 19, 27 ,34 Конституції України, ст. ст.16, 94, 277 ЦК України, ст. 64, 48 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» , Законом України «Про інформацію », ст.ст. 3,10,11,57,60, 88, 212-215,218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства “Вагран” до ОСОБА_1, спеціального кореспондента Програми новин “Подробности” -ОСОБА_2, ПраТ” Телеканал “Інтер” про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації — відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції.
Суддя Кіровського О. В. Бершадська
районного суду
м.Кіровограда
