ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
20.06.2017
Справа № 904/10736/16
За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м.Дніпро
про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення умов договору № 918/14-КП-4 купівлі-продажу природного газу від 29.01.2014 у загальному розмірі 34399,10грн.
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники :
від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 14-84 від 14.04.2017;
від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 10.05.2017.
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення з останнього 34399,10грн, з яких: пеня - 12173,39грн, інфляційні втрати - 20314,35грн та 1911,36грн. - 3% річних, які нараховані за порушення умов договору купівлі-продажу природного газу №918/14-КП-4 від 29.01.2014.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі №904/10736/16, провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 у справі №904/10736/16 скасовано. Справу №904/10736/16 направлено на розгляд по суті до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суддів.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2017 справу №904/10736/16 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.
Ухвалою від 03.05.2017 господарський суд прийняв справу №904/10736/16 до свого провадження та призначив до розгляду в засіданні на 25.05.2017.
Суд розгляд справи відкладав з 25.05.2017 до 20.06.2017.
20.06.2017 отримано відзив на позов. Відповідач вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Відповідач посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду по справі №920/1057/16, в якій є посилання на лист Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №8/10-1741-16 від 29.12.2015.
Враховуючи явку представників сторін та виконання вимог суду господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, продовжено розгляд справи по суті. Представники сторін підтримали обрані правові позиції.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -
ВСТАНОВИВ:
29.01.2014 між приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - продавець, позивач) та дочірнім підприємством "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №918/14-КП-4, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі по тексту - газ), на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п.1.1., 1.2.).
Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцю в період з 01.02.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 232,797 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.
Відповідно до п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.
Пунктом 3.3. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
У пункті 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивачем у період з січня 2014 року по грудень 2014 року було поставлено відповідачу природний газ в обсязі 94,542 тис. куб. м. на загальну суму 513871,54грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2014 на суму 82105,42грн; від 28 лютого 2014 на суму 65116,80грн; від 31 березня 2014 на суму 36719,35грн; від 30 квітня 2014 на суму 22791,66грн; від 31 травня 2014 на суму 533,91грн; від 31 жовтня 2014 на суму 20056,61грн; від 31 листопада 2014 на суму 76948,30грн; від 31 грудня 2014 на суму 209599,49грн.
Оскільки відповідач порушив зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений в період з січня по грудень 2014 року природний газ у встановлений договором строк, дана обставина і стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за період прострочення з 15 лютого 2014 по 13 лютого 2015 в сумі 12173,39грн, 3% річних за період прострочення з 15 лютого 2014 по 13 лютого 2015 у сумі 1911,36грн, а також інфляційних втрат за період з лютого 2014 по січень 2015 у сумі 20314,35грн.
У даній справі предметом спору є пеня, інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий в період з січня по грудень 2014 року природний газ, вказана заборгованість за який була у повному обсязі погашена відповідачем 13 лютого 2015року (останній платіж).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року № 1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016, визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно статті 1 Закону України "Про теплопостачання" №2633-ІV від 02.06.2005 теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями - серії АЕ №198392 від 23.09.2013, серії АЕ №198393 від 23.09.2013, серії АЕ №198394 від 23.09.2013.
Господарський суд вважає, що зокрема частиною 3 статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" позивача фактично позбавлено права на нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, на заборгованість, яка погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат після вступу Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в силу є неправомірним.
Отже, вимоги позивача про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є неправомірними.
Приймаючи рішення про неправомірність нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат господарський суд не перебирав на себе функції органу зі списання заборгованості, а визнав нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат безпідставним в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Господарський суд вважає, що списанню підлягає заборгованість, яка визнана правомірною у визначеному законом порядку, а не заборгованість, яку нарахував, в даному випадку, позивач.
Господарський суд визнає частину 3 статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" імперативною нормою, яка підлягає застосуванню.
Господарським судом взято до уваги положення статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а саме що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання, саме заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відповідно до змісту пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 року умовою включення підприємства до згаданого в статті 3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року №1730-VIII реєстру є наявність обсягу нарахувань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за природний газ, що утворилась в період до 1 липня 2016 року.
Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №904/11361/16 (ОСОБА_3 (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.); Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 по справі №904/11325/16 (ОСОБА_4 (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.); Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 по справі №904/10735/16 (ОСОБА_5 ( доповідач), суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.); Постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2017 по справі №912/487/15-г.
Існують різні правові позиції з цього приводу.
Так, в постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2017 по справі №914/1111/16 зазначено, що для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Однак, в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2017 по справі №912/3303/16, від 10.05.2017 року по справі №917/348/16 зазначено, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" регламентовано, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Господарський суд розділяє правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду від 20.04.2017 по справі №912/3303/16, від 10.05.2017 року по справі №917/348/16.
Господарським судом взято до уваги положення пункту 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у ч. 4 ст. 11113 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.
Отже, в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покласти на позивача.
Керуючись положеннями Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
22.06.2017
Суддя
ОСОБА_6
