_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 520/9278/17
Провадження № 2/520/8546/17
УХВАЛА
08.08.2017 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Єгоровій Н.Ю.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Одесі заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
В С Т А Н О В И В:
07.08.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в якій позивач просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 26 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Враховуючи те, що спір по справі стосується нерухомого майна, яке територіально відноситься до Київського районну м. Одеси, а від так вказана цивільна справа підсудна Київському районному суду м. Одеси.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 08.08.2017 року на підставі вищевказаної позовної заяви відкрито провадження по справі та призначено дату і час проведення попереднього судового засідання.
До позовної заяви представником позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надано заяву про забезпечення позову, в якій представник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1;
- заборонити вчиняти будь-яким особам будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
У випадку, коли заяву про забезпечення позову подано до відкриття провадження у справі, така заява має бути розглянута впродовж двох днів та лише у випадку поли порушується питання про захист прав інтелектуальної власності, у іншому випадку вирішення питання про забезпечення позову до відкриття провадження у справі вбачається не можливим. Таким чином вимоги позивача про забезпечення позову розглянуті невідкладно після відкриття провадження у справі.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини:
Подана позивачем заява про застосування заходів забезпечення позову відповідає приписам та вимогам, встановленим ч.2 ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.
Згідно з ч. ч.1-3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п.1, п. 2 ч. 1, 2 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Позивач звертаючись до суду з зазначеною заявою зазначила, що нею подано позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 26 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - недійсним.
Також позивач в обґрунтування заяви та позову посилається на те, що з січня 2009 року вона – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали проживати разом у цивільному шлюбі. Оскільки на той період у ОСОБА_1 на особистому рахунку вже була певна сума особистих заощаджень, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вирішили купити спільне нерухоме майно - квартиру.
У березні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно обрали для купівлі квартиру АДРЕСА_2.
Як зазначає позивачка,18 березня 2010 року з особистого рахунку ОСОБА_1, нею було знято 45000,00 доларів США, з метою оплати 70 % вартості вищевказаної квартири (30% вартості квартири були оплачені ОСОБА_3Г.), решта грошей були витраченні на ремонт квартири та облаштування в ній особистої студії звукозапису. Позивач посилається на те, що нею з ОСОБА_3 було вирішено, що при покупці квартира буде зареєстрована на ОСОБА_3
24 березня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 будо оформлено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2.
02 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 244.
Позивачка зазначила, що вона та її чоловік ОСОБА_3 є музикантами за фахом. У січні 2016 року вона та її чоловік дозволили пожити у їх спільній квартирі АДРЕСА_2 своїм партнерам по праці - подружжю ОСОБА_4. Про продаж їм вказаної квартири з ОСОБА_1 ніколи ніяких розмов не було. Позивачка зазначила, що надала лише свою згоду на проживання в квартирі подружжя ОСОБА_4.
Однак на прикінці липня, їй - ОСОБА_1 раптово стало відомо, що 26 вересня 2016 року між ОСОБА_3Г та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2.
Однак, як зазначає позивачка, при укладанні цього договору не було отримано письмового дозволу від неї, як того вимагає чинне законодавство України, крім того, вона – ОСОБА_1 навіть не знала про намір свого чоловіка продати їх спільну квартиру, яка є спільної власністю подружжя.
У зв’язку з чим, оскільки ОСОБА_3 не повідомив її – ОСОБА_1 про намір укладання договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_3 та не отримав її нотаріально засвідченого дозволу на здійснення цього правочину, позивачка вважає, що відповідачі порушили її майнові права, захист яких гарантує чинне законодавство України, що вимусило її звернутись до суду з цим позовом та просить суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_3Г та ОСОБА_4 укладений 26 вересня 2016 року та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 - недійсним.
У зв’язку з чим позивачка також вважає, що є необхідність у вжитті заявлених заходах забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у разі його постановлення на її користь.
Відповідно до положень ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретно доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та зобов’язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом перевірено та встановлено, що дійсно квартира АДРЕСА_3 належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2010 року , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №878.
26.09.2016 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №1543.
Дані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна за №93794733 від 07.08.2017 року.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Докази суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений 26 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, оскільки позивачка вважає його недійсним, з підстав того, що вважає вказану квартиру спільним сумісним майном подружжя, яка придбана за час її спільного проживання з ОСОБА_3, однак 26.09.2016 року вказана квартира була продана ОСОБА_3 – ОСОБА_4 без її згоди, що порушує її права та майнові інтереси, що в свою чергу вимусило позивачку звернутись до суду з відповідним позовом; спірне нерухоме майно на цей час належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_4, тому вказані вимоги про забезпечення позову є співрозмірними позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, оскільки на підставі вищевикладених обставин зазначених позивачем суд вважає, що є існування загрози невиконання та утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду, у зв’язку з чим, суд вважає, що заява позивача представника позивача – ОСОБА_2 про забезпечення позову є обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову – задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/9278/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а саме:
- Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4.
- Встановити заборону будь-яким особам та реєстраторам (особам уповноваженим на здійснення реєстраційних дій) вчиняти будь-які дії, у тому числі будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відносно квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4.
Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її оголошення, а особи, які були відсутні під час оголошення ухвали протягом п’яти днів з дня отримання її копії.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Головуючий Калініченко Л. В.
