Справа № 522/7909/16-ц
Провадження № 2/522/5405/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2017 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
судді -Тарасова А.В.
за участю секретаря судового засідання -Бондаренко Т.М.,
розглянувши в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ФОП «ОСОБА_5» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси 05.05.2016 року звернувся позивач із зазначеною позовною заявою, вказуючи, що 01.08.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поставки №02/08, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар вартістю 1 387 079,04 грн., що на момент укладення договору становило 76 046 євро. Позивач свої обов'язки за договором виконав, всього відповідачу за договором було передано товар на загальну суму 1 342 837,91 грн., однак всупереч умовам договору відповідачем було оплачено вартість товару лише частково в розмірі 23 734,62 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 2 115 710, 25 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 1 319 103,29 грн., трьох відсотків річних - 56 590,02 грн та інфляційних втрат - 740 016,94 грн. та вирішити питання стосовно розподілу судових витрат.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовну заяву підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечувала. Відповідач надав до суду письмові заперечення та зазначив, що оплата за поставлений товар здійснювалась за посередництвом працівника ТОВ «Контрактбуд» ОСОБА_2, якому відповідач передавав кошти за поставлені матеріали, які той мав оприбуткувати. Згідно наданих ОСОБА_2 розписок останній отримав в рахунок оплати постановленого товару суму еквівалентну 123 198,50 євро, що становить 2 247 140,51 грн., тож відповідач вважає, що вартість поставлених будівельних матеріалів була ним сплачена повністю.
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повдомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів поставки. Зокрема, 11.08.2014 року між сторонами було укладено договір поставки №01/08, згідно п. 2.1 якого вартість товару складає 776 419,20 грн, що еквівалентно 43 134,40 євро. 19.09.2014 року між сторонами було укладено договір поставки №04/09, згідно якого вартість товару складає 70 012,42 грн., що еквівалентно 3 838,40 євро. Як зазначає позивач, за даними договорами обов'язки сторін повністю виконані як в частині поставки товару так і стосовно оплати.
01.08.2014 року між сторонами було укладено договір поставки №02/08, згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити відповідачу напольне покриття згідно специфікації до даного договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.
Згідно п. 2.1 договору вартість товару складає 1 387 079,04 грн., що еквівалентно 76 046,00 євро. Згідно п. 3.2 оплата за товар здійснюється в наступному порядку: першу частину в розмірі 30% від загальної вартості товару покупець сплачує продавцю протягом одного банківського дня з моменту надання продавцем рахунку на оплату; другу частину в розмірі 70% від загальної вартості товару покупець оплачує продавцю до 05.10.2014 року.
Враховуючи, що товар поставляється з Європи, сторони домовились, що ціна може бути скорегована на день платежу при умові збільшення курсу НБУ більш ніж на 2 %. Розрахунки здійснювались виходячи з комерційного курсу - 1 євро - 18,24 грн.
Згідно специфікації №1 до договору поставки №02/08 від 01.08.2014 року позивач зобов'язався поставити відповідачу грунтовку вартістю 56 744,64 грн., гумовий гранулят SBR 1-3 mm вартістю 164 160,00 грн., звязуючі прозорі вартістю 8 025,60 грн. та фарбу для розмітки білу вартістю 8 025,60 грн., що разом становить 1 387 079,04 грн.
На підтвердження факту передання товару за договором позивачем надано копії видаткової накладної № 577 від 10.09.2014 року на суму 453 391,68 грн., видаткової накладної №580 від 16.09.2014 року на суму 400 003,29 грн., видаткової накладної №582 від 30.09.2014 року на суму 260 002,08 грн., видаткової накладної №534 від 03.08.2014 року на суму 120 000,95 грн., видаткової накладної №530 від 26.08.2014 року на суму 109 440,00 грн. Таким чином, загальна вартість поставленого товару складає 1 342 837,91 грн.
Згідно прибуткового касового ордеру №15 від 21.08.2014 року відповідачем було сплачено 23 734,62 грн. за договором №02/08 від 01.08.2014 року. Таким чином, залишок несплаченої суми складає 1 319 103,29 грн.
Судом встановлено, що відповідач не заперечує факт укладення договору та виконання позивачем своїх обов'язків з поставки товару, однак зазначає, що ним вартість поставленого товару повністю сплачена шляхом передання грошових коштів через ОСОБА_2 Дійсно, в матеріалах справи містяться розписки від 09.10.2014 року, 10.10.2014 року та 20.11.2014 року, які засвідчують факт передання відповідачем грошових коштів за поставку спортивного покриття на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1. Однак, жодних доказів перебування позивача у трудових відносинах з ОСОБА_2 та видання на його ім'я довіреності на отримання грошових коштів судом не встановлено. До того ж, із тексту наданих відповідачем розписок не встановлено, що грошові кошти передано саме на оплату товару за договором поставки №02/08 від 01.08.2014 року.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт повного виконання ним зобов'язання в частині оплати товару, у зв'язку з чим суд вважає можливим задоволення вимоги про стягнення на користь позивача суми заборгованості в розмірі 1 319 103,29 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 1 319 103,29 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 740 016,94 грн. та 3 % річних у розмірі 56 590,02 грн., що разом становить 2115 570,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись положеннями ч.1 ст. 88 ЦПК України, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №153 від 20.04.2016 року в розмірі 6 890,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 206, 212- 214, 216, 218 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ФОП «ОСОБА_5» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП «ОСОБА_5» заборгованість за договором поставки №02/08 від 01.08.2014 року в загальному розмірі 2 115 570 ( два мільйони сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 25 копійок, а також судові витрати в розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Тарасов
10 серпня 2017 року
