ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 серпня 2017 року № 826/6879/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправними та неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просить суд:
- визнати протиправним і неправомірним включення відповідачами належних позивачу та заявлених позивачем до ПАТ "КБ "Надра" кредиторських вимог другої черги на суму 219 180, 99 грн. до кредиторських вимог ПАТ "КБ "Надра" 7 черги;
- зобов'язати відповідачів змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ "КБ "Надра" на суму 219 180, 99 грн. та віднести їх до кредиторських вимог ПАТ "КБ "Надра" 2 черги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його вимоги випливають з трудових відносин та пов'язані з їх оплатою, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2015 року, яким було вирішено трудовий спір та стягнуто з ПАТ КБ "Надра Банк" належні позивачу грошові кошти, пов'язані з оплатою праці та як наслідок, посилається на текс "Конвенції №174 Міжнародної організації праці 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця", відповідно до якої вимоги працівника, які випливають із трудових відносин захищаються за допомогою привілею так, що їх задовольняють за рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того, як непривілейованим кредиторам може бути виплачена їх частина. Тобто, 7-ма черга кредиторських вимог, до якої віднесено позивача, стосується вимог "інших вкладників" та жодним чином не стосується вимог позивача, які випливають не з відносин вкладу, а з трудового договору, з трудових відносин, з відносин, пов'язаних з оплатою праці.
Також представником позивача було надано суду клопотання щодо встановлення строку виконання, у якому позивач просить суд, в разі задоволення позову, встановити відповідачам по справі строк для подання суду звіту про виконання постанови суду, в якому останній наголошує на тому, що встановлення судом строку подання відповідачами звіту про виконання постанови суду ефективно захистить інтереси позивача, як громадянина та спонукатиме відповідачів до виконання постанови суду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду належним чином повідомлений, до суду надійшло клопотання щодо розгляду справи без участі позивача та його представника у порядку письмового провадження, також було надано додаткові пояснення до позову.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позов. Також, просив залишити позовну заяву без розгляду, оскільки, на думку відповідача-1, позивачем було пропущено строки для звернення з даним позовом до адміністративного суду.
У тексті своїх заперечень відповідач-1 посилається на те, що, відповідно до чинного законодавства, в другу чергу можуть бути включені виключно вимоги щодо заробітної плати в які не включаються вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки рахунку, також відповідач-1 наголошує на тому, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач-1 вважає, що вимоги позивача щодо зміни черговості та віднесення його вимоги до 2 черги є абсолютно безпідставними та необґрунтованими., тому, на думку відповідача-1, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. У матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача-2 проти адміністративного позову ОСОБА_1 З тексту письмових заперечень вбачається, що відповідач - 2 з позовними вимогами не згодний, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив розгляд даної адміністративної справи продовжити в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 ПАТ "КБ" Надра" віднесено до категорії неплатоспроможних, водночас відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) 05.02.2015 року №26 з 06.02.2015 року розпочата процедура виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ" Надра".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних від 23.04.2015 року №85 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "НАДРА" до 05.06.2015 року включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "НАДРА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкової Ірини Олександрівни до 05.06.2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 04.06.2015 року №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "НАДРА" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.2015 року №113 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "НАДРА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" про стягнення не нарахованої та невиплаченої додаткової заробітної плати, компенсації частини втрати заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позовні вимоги, які були уточнені під час розгляду справи, було обґрунтовано тим, що до 13 лютого 2009 року ОСОБА_1 працювала у ПАТ КБ "Надра" на посаді менеджера проекту Центру ефективності роботи ребрендованих площадок продажу Департаменту змін та інновацій роздрібної мережі Генерального департаменту дистриб'юції. При звільненні відповідач не провів із позивачем розрахунок у повному обсязі, зокрема, не виплатив додаткову заробітну плату, а саме: компенсацію (оплату) за роботу у вихідні дні в грудні 2008 року та січні 2009 року, до виконання якої ОСОБА_1 спеціально була залучена.
Тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 1 325, 96 грн. - невиплаченої компенсації за роботу у неробочі дні 27 грудня 2008 року, 28 грудня 2008 року, 17 січня 2009 року, 18 січня 2009 року, 24 січня 2009 року, 25 січня 2009 року; 1 665, 79 грн. - компенсації частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою за період з березня 2009 року по березень 2015 року від належної позивачеві оплати за роботу в неробочі дні 27 грудня 2008 року, 28 грудня 2008 року, 17 січня 2009 року, 18 січня 2009 року, 24 січня 2009 року, 25 січня 2009 року; середній заробіток за час затримки розрахунку (на день постановлення рішення суду) в сумі 219 180, 99 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2015 р. у справі №761/11253/15-ц (провадження №2/761/5215/2015) позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" про стягнення нарахованої та невиплаченої додаткової заробітної плати, компенсації частини втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволено: стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" на користь ОСОБА_1 компенсацію за роботу у вихідні дні у розмірі 1 665, 79 грн., суму індексації компенсації за роботу у вихідні дні у розмірі 1 325, 96 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 219 180, 99 грн., а всього 222 172, 74 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.09.2015 року у справі №761/11253/15-ц апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Надра" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "НАДРА" Строкової Ірини Олександрівни відхилено: рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2015 року залишено без змін.
Тобто, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2015 року у справі №761/11253/15-ц (провадження №2/761/5215/2015) щодо стягнення на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої їй додаткової заробітної плати, компенсації частини втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку набрало законної сили.
Так, 10.07.2015 року вх.№2699/897 ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Надра" із заявою про задоволення вимог кредитора на загальну суму 222 172, 74 грн. які складаються із зобов'язань з виплати сум, пов'язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці, керуючись ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до наявної у справі копії витягу з реєстру вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра" вих. від 10.11.2015 року №29153 ОСОБА_1 визнана кредитором ПАТ "КБ "Надра". Кредиторські вимоги включено до 2 черги на суму 2 991, 75 грн. та до 7 черги на суму 219 180, 99 грн.
Тобто, як вбачається, фактично кредиторські вимоги по виплаті компенсації за роботу у вихідні дні в розмірі 1 325, 96 грн. та компенсації втрати частини заробітної плати внаслідок порушення строків її виплати 1 665, 79 грн. (всього - 2 991, 75 грн.) включено до 2 черги.
В той же час кредиторські вимоги в частині компенсаційної виплати за порушення права на оплату праці в сумі 219 180, 99 грн. - включено до 7 черги, що відповідно і стало підставою для звернення із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також, цим Законом регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно частини другої цієї правової норми, на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8).
Відносини, пов'язані з ліквідацією банків, врегульовані розділом VIII (статті 44 - 54) цього Закону.
Відповідно до частин другої - п'ятої статті 45 Закону фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду повинні містити, зокрема, інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів.
Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Статтею 48 Закону визначені повноваження уповноваженої особи Фонду, які вона здійснює з дня свого призначення, до яких, зокрема, відноситься складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.
Заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів визначені статтею 49 Закону.
Так, цією нормою права передбачено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої ст. 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Таким чином, з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Після закінчення 30 днів з дня опублікування вказаних відомостей уповноважена особа припиняє приймання вимог кредиторів. При цьому, протягом 90 днів з дня опублікування зазначених відомостей уповноважена особа повинна визначити суму заборгованості кожному кредитору, що вчасно заявив про свої вимоги, та віднести їх до певної черги погашення, або ж відхилити такі вимоги, в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявити в установленому законодавством порядку заперечення щодо них, і скласти реєстр акцептованих вимог, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Після затвердження вказаного реєстру на протязі 20 днів уповноважена особа Фонду зобов'язана сповістити кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, та й його приміщеннях у доступному для відвідувачів місці.
Як встановлено судом, відомості про ліквідацію Банку та призначення уповноваженої особи Фонду, у відповідності до ч. 2 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", опубліковані в газеті "Голос України" № 103 (6107) від 12.06.2015 року.
Водночас до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Надра" із заявою про задоволення кредиторських вимог на загальну суму 222 172, 74 грн. які складаються із зобов'язань з виплати сум, пов'язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці, ОСОБА_1 звернулась 07.07.2015 року, тобто у межах встановленого ч. 5 ст. 45 вказаного Закону 30-тиденного строку, заявивши уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону №4452-VI, у редакції на час спірних правовідносин, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів визначені у ст. 49 цього Закону, за змістом якої Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Так, згідно з положеннями ст. 49 даного Закону уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ч. 1).
Відповідно до ч. 2 цієї статті протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (ч. 3 ст. 49 Закону №4452-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону, в чинній на час звернення позивача редакції, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
8) вимоги за субординованим боргом.
Відносячи 219 180,99 грн. до сьомої черги, відповідач виходив з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, а тому, ці кошти не можу бути включено до 2 черги.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові ;сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні <�…> це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Таку позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 17.10.2012 (№6-121цс12).
Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить:
- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Вирішуючи дану праву по суті, суд зазначає, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку. Дана позиція, зокрема, підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 03.10.2012 року №6-109цс12.
Попри наведене, в рамках спірних правовідносин вірним, на думку суду, є посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 у справі №1-18/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.
Так, зокрема, згідно позиції Конституційного Суду України, кошти, якi пiдлягають нарахуванню в порядку iндексацiї заробiтної плати та компенсацiї працiвникам частини заробiтної плати у зв'язку з порушенням строкiв її виплати, мають компенсаторний характер. Як складовi належної працiвниковi заробiтної плати цi кошти спрямованi на забезпечення реальної заробiтної плати з метою пiдтримання достатнього життєвого рiвня громадян та купiвельної спроможностi заробiтної плати у зв'язку з iнфляцiйними процесами та зростанням споживчих цiн на товари та послуги.
Згідно ж до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Враховуючи, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою працівнику, то згідно викладених вище норм він належить до структури заробітної плати та, у даному випадку, мав бути включений до другої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ» Надра».
А відтак, як вбачається, доводи відповідача - 1 стосовно того, що чинне законодавство не надає йому права включати до другої черги вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку, адже такі вимоги можуть бути включеними до 7 черги, на думку суду, є помилковими та спростовуються наведеними вище положеннями.
Безпідставними також є доводи відповідача - 1 стосовно пропуску позивачем встановленого КАС України строку для звернення до суду.
Зазначене підтверджується наявною у справі копією витягу з реєстру вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра" вих. від 10.11.2015 року №29153, скерованому Уповноваженою особою Фонду на адресу ОСОБА_1 , в якому, зокрема, повідомлено позивача про визнання її кредитором ПАТ "КБ "Надра" та включення кредиторських вимог до 2 черги на суму 2 991, 75 грн. та до 7 черги на суму 219 180, 99 грн. При цьому із позовом до суду в даній справі позивач звернулась 29.04.2016 року, тобто в межах 6 - місячного строку.
До того ж, суд погоджується з твердженнями, що викладені у письмових запереченнях відповідача - 2 відносно того, що виключно до повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належить вирішення питання щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору та віднесення вимоги до певної черги погашення. Фонд гарантування не включає в реєстр акцептованих вимог, не вносить зміни, не змінює черговість, а лише затверджує реєстр та зміни до нього.
Таким чином, вирішуючи дану справу по суті, суд приходить до висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а саме в частині визнання протиправним і неправомірним включення саме Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюковою Іриною Олександрівною (відповідачем-1) належних позивачу та заявлених позивачем до ПАТ "КБ "Надра" кредиторських вимог другої черги на суму 219 180, 99 грн. до кредиторських вимог ПАТ "КБ "Надра" 7 черги.
Попри наведене, суд наголошує, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів з дня свого призначення уповноважена особа Фонду.
Нормою п. 3 ч. 2 ст. 49 цього Закону передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду.
Частиною 3 ст. 49 Закону передбачено, що реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Згідно ж до п. 12 ч. 5 ст. 12 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначення порядку складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів належить до повноважень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Тобто, як вбачається, віднесення кредиторських вимог до тієї чи іншої черги шляхом складення реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього), належить до повноважень Уповноваженої особи Фонду, і лише після формування Уповноваженою особою Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів, такий реєстр (зміни до нього) підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
А відтак, виходячи із наведених положень, позовні вимоги щодо визнання неправомірним включення відповідачами належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ "КБ "Надра" до кредиторських вимог 7 черги та зобов'язання відповідачів змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ "КБ "Надра" та віднести їх до кредиторських вимог ПАТ "КБ "Надра" 2 черги, на думку суду, підлягає задоволенню частково, з огляду на передчасність вимог у частині відносно до відповідача - 2 (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).
А тому, з огляду на наведене, а також беручи до уваги здійснений судом аналіз законодавчих положень, суд визнає протиправним включення саме Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюковою Іриною Олександрівною кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Надра" на суму 219 180, 99 грн. до кредиторських вимог 7 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра", а також зобов'язує Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкову Ірину Олександрівну змінити черговість кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Надра" на суму 219 180, 99 грн. та віднести їх до кредиторських вимог 2 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра".
Стосовно заявленого позивачем клопотання про встановлення строку виконання, у якому ОСОБА_1 просить суд, в разі задоволення позову, встановити відповідачам по справі строк для подання суду звіту про виконання постанови суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є правом, а не обов'язком суду. В даному випадку суд не вбачає наявність підстав для зобов'язання відповідача 1 подати звіт за наслідками набрання рішенням законної сили, адже судом не встановлено наявності обставин, за яких відповідач-1 не виконуватиме рішення суду.
Отже, враховуючи наведене у сукупності, а також виходячи з наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 158-163, 267 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюковою Іриною Олександрівною кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Надра" на суму 219 180, 99 грн. до кредиторських вимог 7 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра".
3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкову Ірину Олександрівну змінити черговість кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Надра" на суму 219 180, 99 грн. та віднести їх до кредиторських вимог 2 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра".
4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
