КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/6879/16 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
31 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Лічевецького І.О. Сорочко Є.О.
за участю секретаря Данилюк Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА _3 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила: визнати протиправним і неправомірним включення відповідачами належних позивачу та заявлених позивачем до ПАТ "КБ "Надра" кредиторських вимог другої черги на суму 219 180, 99 грн. до кредиторських вимог ПАТ "КБ "Надра" 7 черги; зобов'язати відповідачів змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ "КБ "Надра" на суму 219 180, 99 грн. та віднести їх до кредиторських вимог ПАТ "КБ "Надра" 2 черги.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що її вимоги випливають з трудових відносин та пов'язані з їх оплатою, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 29.07.2015, яким було вирішено трудовий спір та стягнуто з ПАТ КБ «Надра Банк» належні позивачу грошові кошти, пов'язані з оплатою праці та як наслідок, посилається на текс «Конвенції №174 Міжнародної організації праці 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця», відповідно до якої вимоги працівника, які випливають із трудових відносин захищаються за допомогою привілею так, що їх задовольняють за рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того, як непривілейованим кредиторам може бути виплачена їх частина. Так, 7-ма черга кредиторських вимог, до якої віднесено позивача, стосується вимог «інших вкладників» та жодним чином не стосується вимог позивача, які випливають не з відносин вкладу, а з трудового договору, з трудових відносин, з відносин, пов'язаних з оплатою праці.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено, з огляду на те, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року та направлено справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюковою Іриною Олександрівною кредиторських вимог ОСОБА_3 до ПАТ "КБ "Надра" на суму 219 180, 99 грн. до кредиторських вимог 7 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра". Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкову Ірину Олександрівну змінити черговість кредиторських вимог ОСОБА_3 до ПАТ "КБ "Надра" на суму 219 180, 99 грн. та віднести їх до кредиторських вимог 2 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра". Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 №83 ПАТ "КБ" Надра" віднесено до категорії неплатоспроможних, водночас відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) 05.02.2015 №26 з 06.02.2015 року розпочата процедура виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ" Надра".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних від 23.04.2015 №85 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "НАДРА" до 05.06.2015 включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "НАДРА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкової Ірини Олександрівни до 05.06.2015 включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 04.06.2015 №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "НАДРА" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.2015 №113 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "НАДРА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.
Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 працювала у ПАТ КБ "Надра" на посаді менеджера проекту Центру ефективності роботи ребрендованих площадок продажу Департаменту змін та інновацій роздрібної мережі Генерального департаменту дистриб'юції. При звільненні 13.02.2009 відповідач не провів із позивачем розрахунок у повному обсязі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.09.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.06.2016, у справі №761/11253/15-ц позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про стягнення нарахованої та невиплаченої додаткової заробітної плати, компенсації частини втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволено: стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_3 компенсацію за роботу у вихідні дні у розмірі 1 665, 79 грн., суму індексації компенсації за роботу у вихідні дні у розмірі 1 325, 96 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 219 180, 99 грн., а всього 222 172, 74 грн.
10 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» із заявою про задоволення вимог кредитора на загальну суму 222 172, 74 грн. які складаються із зобов'язань з виплати сум, пов'язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці, керуючись ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до копії витягу з реєстру вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» вих. від 10.11.2015 року №29153 ОСОБА_3 визнана кредитором ПАТ «КБ «Надра». Кредиторські вимоги включено до 2 черги на суму 2 991, 75 грн. та до 7 черги на суму 219 180, 99 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо включення належних позивачу кредиторських вимог в ПАТ «КБ «Надра» на суму 219 180, 99 грн. до 7 черги ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача щодо включення кредиторських вимог ОСОБА_3 до ПАТ "КБ «Надра» на суму 219 180, 99 грн. до кредиторських вимог 7 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» протиправні та обґрунтовано зобов'язав відповідача віднести їх до кредиторських вимог 2 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Також, цим Законом регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до частини 1статті 4 цього Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частин другої - п'ятої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду повинні містити, зокрема, інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів.
Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Нормами статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені повноваження уповноваженої особи Фонду, які вона здійснює з дня свого призначення, до яких, зокрема, відноситься складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.
Також положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Таким чином, з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Після закінчення 30 днів з дня опублікування вказаних відомостей уповноважена особа припиняє приймання вимог кредиторів. При цьому, протягом 90 днів з дня опублікування зазначених відомостей уповноважена особа повинна визначити суму заборгованості кожному кредитору, що вчасно заявив про свої вимоги, та віднести їх до певної черги погашення, або ж відхилити такі вимоги, в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявити в установленому законодавством порядку заперечення щодо них, і скласти реєстр акцептованих вимог, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Після затвердження вказаного реєстру на протязі 20 днів уповноважена особа Фонду зобов'язана сповістити кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, та й його приміщеннях у доступному для відвідувачів місці.
Як встановлено судом, відомості про ліквідацію Банку та призначення уповноваженої особи Фонду, у відповідності до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», опубліковані в газеті «Голос України» № 103 (6107) від 12.06.2015.
07 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» із заявою про задоволення кредиторських вимог на загальну суму 222 172, 74 грн. які складаються із зобов'язань з виплати сум, пов'язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці, тобто у межах встановленого ч. 5 ст. 45 вказаного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 30-тиденного строку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у редакції на час спірних правовідносин, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів визначені у ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за змістом якої уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Так, згідно з положеннями ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ч. 1).
Відповідно до ч. 2 цієї статті протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Як встановлено ч. 3 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
8) вимоги за субординованим боргом.
Відповідач відносячи кошти у розмірі 219 180,99 грн. до сьомої черги, виходив з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, а тому, ці кошти не можу бути включено до 2 черги.
Проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової І.О. щодо включення кредиторських вимог ОСОБА_3 на суму 219 180, 99 грн. до кредиторських вимог 7 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» протиправні та необґрунтовані, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 5 частини ІІ «Конвенції № 174 Міжнародної організації праці 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця», яка була ратифікована Україною 19.10.2005 передбачено, що у випадку неплатоспроможності роботодавця вимоги працівника, які випливають із трудових відносин захищаються за допомогою привілею так, що їх задовольняють за рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того, як непривілейованим кредиторам може бути виплачена їхня частина.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 у справі №1-18/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено, щокошти, якi пiдлягають нарахуванню в порядку iндексацiї заробiтної плати та компенсацiї працiвникам частини заробiтної плати у зв'язку з порушенням строкiв її виплати, мають компенсаторний характер. Як складовi належної працiвниковi заробiтної плати цi кошти спрямованi на забезпечення реальної заробiтної плати з метою пiдтримання достатнього життєвого рiвня громадян та купiвельної спроможностi заробiтної плати у зв'язку з iнфляцiйними процесами та зростанням споживчих цiн на товари та послуги.
Згідно ж до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці», під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Відповідно до ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові ; сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» Кодексу законів про працю України. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні <�…> це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України справа №№6-121цс12 від 17.10.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить:
- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладені у постанові від 03.10.2012 у справі №6-109цс12.
Згідно абз.3 п.3 Розділу ІІІ Порядку обчислення заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995, № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.
Враховуючи, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою працівнику, то згідно викладених вище норм він належить до структури заробітної плати колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку він мав бути включений до другої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ» Надра».
Таким чином, доводи апелянта про те, що чинне законодавство не надає йому права включати до другої черги вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку, адже такі вимоги можуть бути включеними до 7 черги, є помилковими та спростовуються наведеними вище нормами.
Крім того колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що відповідно до змісту позовних вимог зазначену справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, яка набрала законної сили, було встановлено, що спір у даній справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи вищевикладені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової І.О. щодо включення кредиторських вимог ОСОБА_3 на суму 219 180, 99 грн. до кредиторських вимог 7 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» протиправні та необґрунтовані.
Водночас колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання неправомірним включення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ «КБ «Надра» до кредиторських вимог 7 черги та зобов'язання відповідачів змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ «КБ «Надра» та віднести їх до кредиторських вимог ПАТ «КБ «Надра» 2 черги, не підлягає задоволенню, з огляду на передчасність.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді : І.О. Лічевецький
Є.О. Сорочко
Повний текст ухвали виготовлено 01 листопада 2017 року.
