ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.09.2017
Справа № 904/7326/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріметалс Текнолоджіз Україна", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення 5 129 953,56 грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22 липня 2017 року, представник
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №86 від 07 липня 2017 року, юрисконсульт першої категорії претензійно-позовного бюро юридичного відділу
С У Т Ь С П О Р У:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріметалс Текнолоджіз Україна" звернулося до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" заборгованість у розмірі 5 129 953,56 грн., з яких:
- основна заборгованість у розмірі 3 758 331,32 грн.;
- пеня у розмірі 1 099 492,10 грн.;
- 3 % річних у розмірі 272 130,14 грн.;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та Дочірнім підприємством з 100%-ою іноземною інвестицією "Сіменс Україна" було укладено договір поставки № 13-0573-02/1І801130. Відповідно до умов договору та Специфікації № 6, затвердженої додатковою угодою № 3 до договору від 22.11.2013, постачальник здійснив поставку товару покупцю на суму 2 031 899,53 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 338 649,92 грн., еквівалент якої складає 127 490,40 євро разом з ПДВ за курсом НБУ 1 євро = 15,937667 грн., який визначено станом на 28.07.2014, що підтверджується накладною № НОМЕР_1 від 29.07.2014. Строк оплати поставленого товару - 25.08.2014.
В зазначений строк, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" оплату поставленого товару не здійснило.
12.10.2015 між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець), Дочірнім підприємством з 100%-ою іноземною інвестицією "Сіменс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріметалс Текнолоджіз Україна" (новий постачальник) укладено договір про заміну сторони у зобов'язаннях за договором № 13-0573-02/1І801130 від 17.01.2013 відповідно до пункту 1.1. якого сторони за взаємною згодою узгодили проведення заміни сторони за наступними специфікаціями, що було укладено сторонами в рамках договору поставки: за специфікацією №6 від 22.11.2013 та за специфікацією №7 від 01.10.2013 у зв'язку з чим за згодою покупця постачальник передає новому постачальнику всі права та обов'язки за специфікаціями, новий постачальник приймає на себе всі права та обов'язки за цим договором та за специфікаціями. Покупець не заперечує проти переведення постачальником боргу за специфікаціями новому постачальнику і відступлення останньому права вимоги до покупця за специфікаціями. Новий постачальник приймає на себе зобов'язання перед покупцем щодо постачання товару за специфікаціями.
У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 25.08.2014 по 06.06.2017 у сумі 272 130,14 грн.
На підставі пункту 4.2 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 1 099 492,10 грн. за загальний період з 06.06.2016 по 06.06.2017.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до умов договору та специфікації №6 (в редакції додаткової угоди №3), предметом договору є поставка системи виявлення шлаку Simetal SlangMon (у складі викладеному у додатковій угоді) разом з шефмонтажем, налагоджувальними роботами, пуском в експлуатацію та навчанням. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази повного виконання постачальником зобов'язань за договором, а тому не вбачається виникнення у відповідача обов'язку по оплаті грошових коштів за специфікацією №6 до договору № 13-0573-02/1І801130 від 22.11.2013.
Щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору відповідач зазначає, що оскільки позивачем не доведено не лише порушення обов'язку по оплаті, а й загалом його виникнення, відповідно у позивача відсутнє право вимагати сплати будь-яких санкцій та заходів відповідальності.
Відповідно до приписів частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" заявляє про сплив позовної давності щодо нарахування пені та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені. Так, договір поставки від 17.01.2013 № 13-0573-02 та договір про заміну сторони у гарантійних та грошових зобов'язаннях від 12.10.2015 не містять умов щодо збільшення позовної давності щодо нарахування пені. З огляду на те, що часткове виконання позивачем обов'язку за договором мало місце у липні 2014 року, строк позовної давності щодо стягнення пені сплив у липні 2015 року.
13 липня 2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріметалс Текнолоджіз Україна" до господарського суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№39534/17 від 13.07.2017, а.с. 38-40 том 1), якою просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявленої суми позову 5 171 978,73 грн. на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат".
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що:
- у відповідача відсутні наміри добровільного виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем, незважаючи на усі належні фактичні фінансові можливості;
- зобов'язання за договором №13-0573-02/1І801130 від 17.01.2013 було порушено на суму 5 171 978,73 грн., що є значним розміром заявленого до стягнення боргу, а тому накладення арешту на грошові кошти відповідача є співвідносним з розміром заявлених вимог;
- відповідач, маючи належні кошти на рахунках для погашення заборгованості за вказаним договором, ухиляється від виконання своїх зобов'язань і відсутність накладення арешту на грошові кошти відповідача може призвести під час судового розгляду даної справи до приховування відповідачем свого дійсного фінансового стану, тому накладення арешту на грошові кошти відповідача відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, забезпечує збалансованість інтересів сторін даного процесу й не порушує, у зв'язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" проти задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову заперечує у зв'язку з тим, що вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки підприємства у зазначеній сумі, є необґрунтованою та такою, що призведе до перешкоди користуватись власними грошовими коштами, що вплине на господарську діяльність товариства, яка на даний час є утрудненою, з огляду на введений протягом квітня, травня, червня режим простою. Менеджментом підприємства здійснюються заходи по відновленню виробництва (наказ від 05.07.2017 № 496), а тому відповідач вважає, що у позивача не має бути жодних сумнівів, щодо належного виконання рішення господарського суду в разі задоволення позовних вимог, що додатково забезпечується стягненням виконавчого збору в розмірі 10 % від суми задоволених позовних вимог, в разі звернення позивача з відповідною заявою. Також відповідач зазначає, що до заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріметалс Текнолоджіз Україна" не додало докази, які б свідчили про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат". Позивач не назначає перелік рахунків, на які вимагає накласти арешт, що є порушенням приписів постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
30 серпня 2017 року відповідач надав заяву про зупинення провадження у справі №904/7326/17 до набрання законної сили рішення у справі №904/7326/17 за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріметалс Текнолоджіз Україна".
В обґрунтування наданої заяви відповідач зазначає, що у серпні 2017 року звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою про тлумачення умов договору поставки від 17.01.2013 №13-0573-02 в частині визначення строку оплати, яка була повернена ухвалою господарського суду від 17.08.2017. Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2017 оскаржена відповідачем до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Наведені обставини є, за доводами відповідача, підставою для зупинення провадження у даній справі.
25.09.2017 відповідачем подано клопотання в порядку п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого просить розстрочити виконання рішення на 6 місяців. Клопотання обґрунтоване тим, що господарська діяльність відповідача здійснюється в надзвичайно складних умовах, за підсумками 12 місяців 2016 сума збитків склала 2 717 065 тис. грн., протягом 2016 року та початку 2017 року підприємство не отримувало в повному обсязі відшкодування ПДВ. За підсумками 1 півріччя 2017 року з урахуванням майже 5-ти місячного режиму простою, збитки підприємства склали 1 208 890 тис. грн. З 25 серпня 2017 року на підприємстві працює повний цикл виробництва, однак брак коштів має місце і впливає на можливість розрахунку з позивачем одним платежем. Прохання відповідача щодо надання розстрочки викликано не намаганням уникнути відповідальності, а навпаки, на фактичне виконання рішення суду, зважаючи на те, що боржник має інші грошові зобов'язання, зокрема по сплаті заробітної платні, податків, кредитів. Стосовно матеріального інтересу позивача, то розстрочення виконання рішення у аній справі матиме наслідком гарантоване щомісячне надходження грошових коштів від відповідача на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2017 порушено провадження у справі №904/7326/17, розгляд справи призначений на 17.08.2017. З 17.08.2017 розгляд справи відкладений на 30.08.2017, у судовому засіданні 30.08.2017 оголошено перерву до 07.09.2017, з 07.09.2017 до 13.09.2017, з 13.09.2017 розгляд справи відкладався до 25.09.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 строк вирішення спору продовжено на 15 днів.
У судовому засіданні 25.09.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
17 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець) та Дочірнім підприємством з 100%-ою іноземною інвестицією "Сіменс Україна" (постачальник) укладено договір №13-0573-02/1І801130, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі товар.
Кількість, номенклатура, ціна і терміни постачання товару визначені в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину. Постачальник гарантує, що на момент передачі, він має законне право власності і надає покупцеві товар, вільний від будь-яких прав застави, вимог або обтяжень (п.п.1.2, 1.3 договору).
Згідно з п. 2.1 договору ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в Специфікаціях, згідно з "Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної ОСОБА_3 (редакція 2000 року, видання №560), (далі "ІНКОТЕРМС 2000)." і вказується в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину. Ціна (загальна вартість) товарів договірна, змінна ("sliding ргісе") щодо курсу гривні (UАN) до євро (EUR.).
Сторони прийняли, що всі ціни, обговорені в Специфікаціях Додатків до цього договору, є звичайними, справедливими, ринковими.
Сума договору складається з суми усіх підписаних Специфікацій до нього та не може перевищувати 4 000 000,00 гривень (чотири мільйони грн. 00коп), крім того ПДВ за ставкою 20% - 800 000,00 гривень (вісімсот тисяч грн. 00коп.) – п.п. 2.2, 2.3 договору.
У пунктах 2.4, 2.5 договору сторони обумовили, що враховуючи, що ціна товару, що поставляється, включає імпортну складову, керуючись статтями 524, 533 Цивільного кодексу України, Сторони домовилися визначити еквівалент грошового зобов'язання за товар по договору (Специфікацією № 1) з ПДВ в іноземній валюті євро (ЕUR) по курсу, встановленому Національним банком України на 08.11.2012 становить 10,187878 грн. за 1 євро, у розмірі 35 669,73 євро. Такий еквівалент грошового зобов'язання буде узгоджуватися Сторонами для кожної наступної Специфікації окремо і за договором в цілому. Беручи до уваги, що відповідно до п. 2.4 договору сторони узгодили, що у Специфікаціях до договору буде визначено еквівалент грошового зобов'язання у іноземній валюті, суми, що підлягають сплаті за договором (Специфікацією) у гривнях, розраховуються покупцем самостійно, виходячи з еквіваленту грошового зобов'язання (його частини) у іноземній валюті та курсу євро до гривні, що встановлений Національним банком України на день, що передує дню оплати, якщо інше не передбачено Специфікацією.
Відповідно до п.2.6 договору (в редакції протоколу урегулювання розбіжностей) після оплати поставленого товару по окремій специфікації в цілому, сторони укладають додаткову угоду, в якій фіксують ціну товару за такою специфікацією в гривні та за договором в цілому в гривні, з урахуванням умов п.п.2.1-2.5 договору.
Згідно з п.3.1 договору умови поставки товару передбачені в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину, відповідно до "(ІНКОТЕРМС 2000)".
Датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена покупцем в товаротранспортній накладній та/або видатковій накладній, надалі товаросупровідних накладних. Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем:
- за кількістю – згідно з даними, вказаними у товаросупровідних накладних постачальника;
- за якістю – згідно з сертифікатом якості виробника або іншим документом, що підтверджує якість товару (п.п.3.2, 3.3. договору).
Відповідно до п.3.4 договору постачальник зобов'язується надати разом з товаром наступні документи:
- сертифікат якості або інший документ, що підтверджує якість товару;
- видаткові накладні в двох примірниках;
- рахунок за фактом поставки;
У розрахункових документах і товаросупровідних накладних обов'язково вказується номери договору, найменування вантажовідправника, постачальника та покупця.
Податкова накладна оформлюється відповідно до вимог чинного законодавства України та надається покупцю протягом 15 днів з дати виникнення у постачальника податкового зобов'язання по ПДВ, але не пізніше 4 (четвертого) числа місяця, що йде за місяцем виникнення податкових зобов'язань у постачальника.
Відповідальність за оформлення документів покладається на постачальника.
Момент переходу права власності на товар від постачальника до покупця визначається у Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину (п.3.5 договору).
Згідно з п.п. 4.1-4.3 договору розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях. Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в порядку, зазначеному в Специфікаціях. У випадку, якщо умовами оплати передбачена передоплата, постачальник зобов'язаний надати оригінал рахунку на передоплату. Податкова накладна надається постачальником у строки, передбачені чинним законодавством з моменту перерахування платежу у вигляді передоплати на поточний рахунок постачальника. У разі ненадання рахунка за фактом поставки разом з товаром, рахунки на оплату за фактично поставлений товар виставляються протягом 5-ти календарних днів, рахуючи від дати відвантаження.
Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Постачальник зобов'язується протягом 1 робочого дня з дати зарахування коштів на його рахунок письмово повідомити покупця про дату оплати. У разі порушення зазначеного строку повідомлення датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п.4.4 договору в редакції протоколу урегулювання розбіжностей).
Відповідно до п. 5.1 договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється покупцем у відповідності до Інструкції порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання П-6, П-7.
Постачальник гарантує, що товар, який підлягає поставці за цим договором, новий і в робочому стані, відповідає всім умовам доданої технічної специфікації, а також умовам цього договору, не містить дефектів у конструкції, матеріалі та/або методі виробництва товару. Товар вільний від будь-яких прав третіх сторін, будь то патентне право або заставні права. Крім даної гарантії відповідності технічної специфікації не даються гарантії щодо придатності до конкретного використання або комерційної придатності. Гарантійний термін складає 12 (дванадцять) місяців з моменту введення товару в експлуатацію, але не більше 18 (вісімнадцяти) місяців від дати поставки відповідного товару (згідно з графіком поставки) за цим договором. На замінений по гарантії товар покупцеві надається новий гарантійний термін тривалістю 12 місяців від дати заміни. Всі нові або продовжені гарантії закінчуються не пізніше 24 місяців після початку експлуатації (п.п.9.1, 9.2 договору).
Згідно з п. 13.4 договору термін дії договору - з моменту підписання по 31 грудня 2013 року, а у частині гарантійних зобов'язань та грошових розрахунків, у тому числі, сплати штрафних санкцій - до їх виконання сторонами належним чином.
Сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору №13-0573-2/1І801130 від 17.01.2013. Даною додатковою угодою сторони вирішили доповнити договір специфікацією №6 щодо поставки товару на загальну суму 1 338 598,84 грн.
28.07.2014 дочірнім підприємством з 100%-ою іноземною інвестицією "Сіменс Україна" було виставлено Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" рахунок №9591004985 на суму 2 031 899,53 грн. зі строком оплати до 17.08.2014.
Поставка товару на суму 2 031 899,53 грн. (з ПДВ) підтверджується накладною №9596005460 від 29.07.2014 (а.с.29).
У пункті 5 додаткової угоди №3 визначені умови оплати - по факту поставки товару протягом 20-ти банківських днів, на підставі виставленого рахунку. У разі зміни НБУ курсу гривні до євро, по відношенню до курсу вказаного в пункті 2 цієї Специфікації, пропорційно змінюватимуться. Дана зміна відбуватиметься автоматично і не вимагатиме жодного додаткового узгодження сторін. Формули розрахунків наведені у пунктах 5.1-5.4 додаткової угоди.
Відповідно до умов договору та Специфікації № 6 затвердженої додатковою угодою № 3 до договору від 22.11.2013 постачальник здійснив поставку товару покупцю на суму 2 031 899,53 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 338 649,92 грн. еквівалент якої складає 127 490,40 євро разом з ПДВ за курсом НБУ 1 євро = 15,937667 грн. на 28.07.2014, що підтверджується накладною № НОМЕР_1 від 29.07.2014. Строк оплати поставленого товару - 25.08.2014.
Оплата за поставлений товар покупцем у строк не здійснена.
12.10.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець), Дочірнім підприємством з 100%-ою іноземною інвестицією "Сіменс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріметалс Текнолоджіз Україна" (новий постачальник) укладено договір про заміну сторони у зобов'язаннях за договором № 13-0573-02/1І801130 від 17.01.2013, відповідно до пункту 1.1. якого сторони за взаємною згодою узгодили проведення заміни сторони за наступними специфікаціями, що було укладено сторонами в рамках договору поставки: за специфікацією №6 від 22.11.2013 та за специфікацією №7 від 01.10.2013 у зв'язку з чим за згодою покупця постачальник передає новому постачальнику всі права та обов'язки за специфікаціями, новий постачальник приймає на себе всі права та обов'язки за цим договором та за специфікаціями. Покупець не заперечує проти переведення постачальником боргу за специфікаціями новому постачальнику і відступлення останньому права вимоги до покупця за специфікаціями. Новий постачальник приймає на себе зобов'язання перед покупцем щодо постачання товару за специфікаціями.
У пункті 1.2 договору про заміну сторони у зобов'язанні сторони зазначили, що згідно договору поставки, який було укладено між Дочірнім підприємством з 100%-ою іноземною інвестицією "Сіменс Україна", як постачальником, і Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як покупцем, Сторони підтверджують що, на момент укладання цього договору постачальником поставлено та прийнято покупцем наступний товар, на який згідно умов договору поставки та відповідних специфікацій встановлено нижченаведені гарантійні терміни, що не сплинули на момент укладання цього Договору:
- за специфікацією № 6 під 22.11.2013, гарантійний термін 24 місяців, що спливає 28.07.2016, на інфрачервону камеру - 48 місяців, який спливає 28.07.2018.
На момент укладання цього договору покупець має таку заборгованість перед постачальником за товар, що було поставлено постачальником у період до укладання цього договору та за який ще не сплачено покупцем на момент його укладання:
- за Специфікацією № 6 від 22.11.2013: товар поставлений 29.07.2014 згідно із накладною № НОМЕР_1 від 29.07.2014 та рахунком № НОМЕР_2 від 28.07.2014, у сумі 2 031 899,53 грн. (два мільйони тридцять одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 53 копійки) у тому числі ПДВ у розмірі 338 649,92 грн. (триста тридцять вісім тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 92 копійки), еквівалент якого складає 127 490,40 євро (сто двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто євро 40 центів) разом з ПДВ за курсом НБУ 1 євро = 15,937667 на 28.07.2014;
- за Специфікацією № 7 від 01.10.2013: товар поставлений 27.01.2014 згідно із накладною № НОМЕР_3 від 27.01.2014 та рахунком № НОМЕР_4 від 27.01.2014 у сумі 511 992,89грн, (п'ятсот одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 89 копійок), у тому числі ПДВ у розмірі 85 332,15 грн. (вісімдесят п'ять тисяч триста тридцять дві гривні 15 копійок) еквівалент якого складає 46 800,00 євро (сорок шість тисяч вісімсот євро 00 центів) разом з ПДВ за курсом НБУ 1 євро = 10,940019 на 27.01.2014,
що загалом дорівнює 2 543 892.42 грн. (два мільйони п'ятсот сорок три тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні 42 копійки) разом з ПДВ, еквівалент якої складає 174 290,40 євро (сто сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто євро 40 центів) разом з ПДВ.
Відповідно до п.5 специфікацій до договору поставки, зазначених у п.1.2.2 цього договору, покупець зобов'язався сплатити за поставлений товар упродовж 20 банківських днів з дати поставки такого товару. Таким чином, строк відповідних грошових зобов'язань покупця перед постачальником, що зазначені у п. 1.2.2 цього договору наступні:
- за специфікацією №6 від 22.11.2013 – 25.08.2014;
- за специфікацією №7 від 01.10.2013 – 24.02.2014.
Отже, строки виконання грошових зобов'язань, визначених у п.1.2.2. цього договору, встановлено в п.1.2.3 договору про заміну сторони в зобов'язаннях.
Згідно з п. 1.4.1 договору про заміну сторони у зобов'язанні постачальник відступає новому постачальнику права вимоги до покупця у частині грошових зобов'язань, що визначені у п. 1.2.2 цього договору та передає новому постачальнику усі права та обов'язки за договором поставки, що випливають із зазначеного права вимоги. Покупець не заперечує проти такого відступлення та зобов'язується виконати свої зобов'язання щодо сплати за поставлений товар, зазначені у п.п. 1.2.2, 1.2.3 цього договору, перед новим постачальником у відповідності до умов договору поставки.
Покупець підтверджує, що на момент підписання цього договору не має і не матиме в майбутньому до постачальника претензій (позовів) майнового та немайнового характеру в зв'язку або внаслідок договору поставки (п.1.5 договору).
Керуючись ч.7 ст. 180 ГК України та ч.3 ст. 631 ЦК України, сторони узгодили, що цей договір вступає в силу з моменту його укладення/підписання уповноваженими представниками сторін, а його умови застосовуються до правовідносин між сторонами, які виникли з 01.12.2014 (п.3.2 договору).
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем відповідно до п.п.1.2.2 договору про заміну сторони у гарантійних та грошових зобов'язаннях від 12.10.2015 не виконав, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства України, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 3 758 331,32 грн., що і є причиною виникнення спору.
Відносини, що склалися між сторонами є змішаними та регулюються загальними положеннями про договір поставки та договір про відступлення права вимоги.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
З огляду на умови договору поставки та специфікацій до нього строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Відповідно до п.1ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Статтями 516, 517 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі ст.519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Відтак, право вимоги за договором поставки №13-0573-02/1І801130 від 17.01.2013 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріметалс Текнолоджиз Україна".
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за товар поставлений на підставі специфікації №6 у сумі 2 031 899,53 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 338 649,92 грн. еквівалент якої складає 127 490,40 євро разом з ПДВ за курсом НБУ 1 євро = 15,937667 грн. на 28.07.2014.
При цьому позивач, керуючись п. 2.5 договору поставки та п.5 додаткової угоди №3 до договору поставки, здійснює перерахунок курсу євро до гривні станом на 06.06.2017, у зв'язку з чим заборгованість складає 3 758 331,32 грн., яку і заявляє до стягнення з відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що предметом договору є не лише поставка товару, а також шефмонтаж, налагоджувальні роботи, пуск в експлуатацію та навчання. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення шефмонтажу, налагоджувальних робіт, пуску в експлуатацію та навчання, твердження позивача про те, що постачальник виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі не відповідають дійсності, у зв'язку не вбачається виникнення у відповідача обов'язку по оплаті грошових коштів за специфікацією №6 до договору.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідач, укладаючи договір про заміну сторони у зобов'язаннях за договором №13-0573-02/1І801130 від 17.01.2013, погодився із наявністю заборгованості за специфікацією №6 від 22.11.2013 у сумі 2 031 899,53 грн. у тому числі ПДВ 338 649,92 грн., еквівалент якого складає 127 490,40 євро. У п.1.5 цього договору зазначено, що покупець, тобто відповідач, підтверджує, що на момент підписання цього договору не має і не матиме в майбутньому до постачальника претензій (позовів) майнового та немайнового характеру в зв'язку або внаслідок договору поставки.
Відтак, відповідачем визнано наявність заборгованості у розмірі 127 490,40 євро, а за пунктами 2.4, 2.5 договору поставки та пунктами 5-5.4 додаткової угоди №3 до договору вказана сума підлягає коригуванню при зміні курсу НБУ гривні до євро до дати оплати.
Вказаний розрахунок позивачем здійснено станом на 06.06.2017, про що також зазначено у претензії (вих №167_МТ від 16.06.2017), оскільки за п.7.1 договору поставки сторонами передбачено порядок досудового врегулювання спору шляхом переговорів між сторонами.
Оскільки відповідачем відповіді на претензії не надано, позивач керуючись п. 7.2 договору звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 3 758 331,32 грн., що станом на 06.06.2017 еквівалентно 127 490,40 євро.
Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 ЦК. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.
За змістом статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У справі, яка розглядається, предметом позову є вимога позивача про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежними виконанням відповідачем договірного зобов’язання, грошовий еквівалент якого визначено в іноземній валюті.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
За змістом статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислено суму зобов’язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов’язання і фактичного його виконання, є національна валюта України – гривня. У разі визначення у зобов’язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов’язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У справі, яка розглядається, сторони у договорі поставки визначили, що ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (євро) і наводиться у специфікаціях; оплата за товар здійснюється протягом 20 банківських днів з дати поставки товару, на підставі виставленого рахунку. У разі зміни НБУ курсу гривні до євро, по відношенню до курсу вказаного в пункті 2 цієї Специфікації, пропорційно змінюватимуться. Дана зміна відбуватиметься автоматично і не вимагатиме жодного додаткового узгодження сторін. Формули розрахунків наведені у пунктах 5.1-5.4 додаткової угоди.
Своєчасної оплати поставленого товару ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" не здійснено.
Отже, зважаючи на викладене, якщо у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті та передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день, що передує платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором, стягненню підлягає сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (заяви про збільшення позовних вимог).
Обов’язок кредитора виставити коригувальні рахунки має місце, якщо прострочення боржника не настає і він добровільно сплачує вартість поставленого товару у строк, встановлений договором. Якщо внаслідок прострочення боржника кредитор звертається до суду, то в такому випадку чітко неможливо визначити дату платежу (день фактичної оплати, виконання рішення суду) і, відповідно, внаслідок невиставлення коригувальних рахунків кредитор у розумінні статті 613 ЦК України не вважається таким, що прострочив (прострочення кредитора).
Ураховуючи викладене, вважати, що у відповідача виник обов’язок сплатити заборгованість з оплати вартості поставленого товару, виходячи із загальної суми виставлених позивачем рахунків-фактур, вираженій у гривні, а перерахунок еквівалента ціни товару у євро можливий лише на дату платежу та за умови виставлення останнім коригувальних рахунків, є помилковим.
Аналогічна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №3432гс17.
Оскільки відповідачем не здійснено своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням того, що умовами договору передбачено порядок досудового врегулювання спору, суд вважає допустимим здійснення позивачем коригування розміру заборгованості у зв'язку із зміною курсу НБУ гривні до євро станом на 06.06.2017 (дата на яку здійснено розрахунок у претензії (а.с.13-14).
Доказів оплати заборгованості у розмірі 3 758 331,32 грн. відповідач не надав, докази наведені в обґрунтування позову не спростував.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 3 758 331,32 грн.
Окрім вимоги про стягнення основної суми боргу позивачем заявлено про стягнення пені у розмірі 1 099 492,10 грн. за період з 06.06.2016 по 06.06.2017 та 3% річних у розмірі 272 130,14 грн. за період з 26.08.2014 по 06.06.2017.
Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною шостою статті 232 Господарського України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
Пунктом 8.4 договору поставки передбачено, що за прострочення грошового зобов'язання щодо сплати поставленого товару чи сплати авансового платежу покупець сплатить постачальнику суму боргу. А також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% простроченої суми.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 099 492,10 грн. за період з 06.06.2016 по 06.06.2017.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема, заявляє і про пропуск позивачем позовної давності щодо стягнення пені.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) – п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Відповідач заявив про застосування позовної давності щодо заявлених позивачем вимог щодо стягнення пені.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Пунктом 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Як встановлено вище, строк оплати поставленого товару настав 25.08.2014, отже перебіг прострочки розпочинається з 26.08.2014.
Договір поставки та договір про заміну сторони у зобов'язаннях не містять умов щодо зміни (збільшення) тривалості періоду нарахування пені, а тому до спірних правовідносин застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, у зв'язку з чим період нарахування пені закінчується 25.02.2015, а позовна давність (один рік) протягом якого можливо стягнути пеню закінчується 25.05.2016.
Разом з цим, позивач звернувся з позовом до суду 13.07.2017, а отже є таким, що звернувся до господарського суду з пропуском позовної давності в частині вимоги щодо стягнення пені.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв’язку із спливом позовної давності – за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов’язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв’язку із спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України), п.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.
З урахуванням викладеного, позивач є таким, що звернувся з позовом до господарського суду з пропуском позовної давності в частині вимоги щодо стягнення пені, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Позивач нарахував та просить стягнути три відсотки річних у сумі 272 130,14 грн. за період прострочки з 26.08.2014 по 06.06.2017.
Перевіркою нарахування 3% річних помилок не виявлено, у зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 4 030 461,46 грн., з яких 3 758 331,32 грн. – основний борг та 272 130,14 грн. – 3% річних.
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов, зокрема, забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.
За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпеченню позову за вимогами майнового характеру є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду, оскільки неодноразові спроби вирішити питання щодо погашення заборгованості в досудовому порядку не дали результатів.
Відповідно до заяви про забезпечення позову позивачем не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а саме, не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.
Отже, з урахуванням викладеного, наведених мотивів для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Заява відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідачем оскаржується в апеляційному порядку ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2017 про повернення зустрічної позовної заяви про тлумачення умов договору поставки від 17.01.2013 №13-0573-02 в частині визначення строку оплати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області повернуто зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на підставі п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні ст.63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду.
04.09.2017 Господарським судом Дніпропетровської області направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду матеріали оскарження разом із апеляційною скаргою ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2017 у справі №904/7326/17 повернуто скаржникові без розгляду.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено право господарського суду за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України": підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Посилання відповідача на те, що:
- господарська діяльність відповідача здійснюється в надзвичайно складних умовах,
- за підсумками 12 місяців 2016 року сума збитків склала 2 717 065 тис. грн.;
- протягом 2016 року та початку 2017 року підприємство не отримувало в повному обсязі відшкодування ПДВ;
- за підсумками 1 півріччя 2017 року з урахуванням майже 5-ти місячного режиму простою, збитки підприємства склали 1 208 890 тис. грн.,
не свідчить про неможливість виконання судового рішення.
Законодавець пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами – виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Надані відповідачем звіти про фінансові результати за 12 місяців 2016 року та за 1 півріччя 2017 року не підтверджують виключних обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Сам по собі факт наявності збитків не є підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки збитки – це наслідок господарської діяльності позивача.
Враховуючи вищевикладене, клопотання Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про розстрочку виконання рішення господарського суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 60 456,92 грн.
Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б, ідентифікаційний код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріметалс Текнолоджіз Україна" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4-В, (адреса для листування: 49000, м. Дніпро, вул. Глінки, 2, оф. 503), ідентифікаційний код 39402573) заборгованість у розмірі 3 758 331,32 грн., 3% річних у розмірі 272 130,14 грн. та витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 60 456,92 грн., про що видати наказ.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріметалс Текнолоджіз Україна" про вжиття заходів до забезпечення позову – відмовити.
В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про розстрочку виконання рішення суду – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено, - 26.09.2017
Суддя Н.М. Євстигнеєва
