Справа № 741/1182/16 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/795/1047/2017 Категорія - ч.2 ст.121 КК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2017 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоні Партизани Носівського району Чернігівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично мешкає в АДРЕСА_2 , громадянина України, неодруженого, з професійно-технічною освітою, інваліда третьої групи, який офіційно ніде не працює, на утриманні має сина, 2011 року народження, та батька похилого віку, в порядку ст.89 КК України не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_9 ,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
Обрано щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 23 лютого 2017 року.
Згідно положень ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення зараховано в строк відбуття покарання з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 200 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 820 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2016 року близько 14 години ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння, знаходився в господарстві, яке розташоване по АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_11 . В ході сварки з потерпілим ОСОБА_12 , що відбулася на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_6 усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, умисно завдав ОСОБА_12 один удар кулаком в область грудної клітки, спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з ушкодженням органів середостіння: крововиливу в область грудини, закритого перелому тіла грудини, крововилив у загрудинну клітковину, клітковину переднього середостіння і серцеву сорочку, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть ОСОБА_12 .
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 124 від 25 травня 2016 року причиною смерті потерпілого ОСОБА_12 виявилася гостра легенево-серцева недостатність в результаті закритої тупої травми органів середостіння грудної порожнини, де також розташовані і високочутливі інерваційні зони вісцеральної плеври, механічне подразнення яких, в результаті травми, викликає рефлекторну зупинку легень і серця.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Не погоджуючись з рішенням суду захисник ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , в якій просить вирок місцевого суду змінити в частині призначеного покарання та застосувати ст.69 КК України і призначити йому міру покарання нижче від найнижчої межі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 характеризується позитивно, проходив військову службу, виконував відповідальну роботу, має двох неповнолітніх дітей, батька похилого віку, частково відшкодував заподіяну шкоду, за станом здоров`я є інвалідом. Враховуючи ситуацію в якій наступила смерть ОСОБА_12 вважає, що маються сумніви щодо правильності кваліфікації скоєного ОСОБА_6 та те, що міра покарання є занадто суровою.
Обвинувачений ОСОБА_6 також звернувся з апеляційною скаргою та пізніше додав до неї зміни та доповнення. Просить вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2017 року скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи.
В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що висновки суду викладені в судовому рішенні містять істотні суперечності, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а тому висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що в показах судового медичного експерта ОСОБА_13 маються суперечності з приводу настання смерті ОСОБА_12 , саме спочатку зазначає що смерть наступила протягом 1-3 хвилин, а потім вказує, що смерть наступила у час до 10 секунд, тому що усі нерви напружені. Вказане також суперечить і висновку проведеної під час досудового слідства експертизи. Так само і покази свідка ОСОБА_14 не відповідають дійсності в тій частині, що відразу після падіння тіло ОСОБА_12 почало синіти. У судовому рішенні не зазначено, чому суд узяв до уваги одні докази і відкинув інші, що вплинуло чи могло вплинути на вирішення питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого. Далі вказує, що покази свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в суді є суперечливими. Вказує, що слідчо-оперативна група не вилучила формену сорочку ОСОБА_15 зі слідами рідини з ротової порожнини потерпілого, таким чином цей доказ втрачений. Вказує на порушення вимог законодавства працівниками Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області з приводу невнесення відомостей до ЄРДР за повідомленням ОСОБА_12 .
Наголошує, що ОСОБА_12 в груди обвинувачений не бив. Разом з тим, а ні досудовим слідством, а ні судом не встановлено яким чином на одяг та обличчя слідчого ОСОБА_15 із ротової порожнини ОСОБА_12 потрапила рідина, адже це могло статися тільки тоді, коли він знаходився повернутий обличчям до обличчя потерпілого і на близькій відстані, а не сидів на лавці за декілька метрів від ОСОБА_12 .
Вказує на порушення вимог ч.1 ст.224 КПК України, а саме, що ОСОБА_18 був присутній під час допиту ОСОБА_6 . В будь-якому разі відповідно до положень ч.7 ст.97 КПК України не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, які давав суду ОСОБА_18 на доведеність вини ОСОБА_6 .
Прокурором подані письмові заперечення проти апеляційних скарг, в яких він просить вирок суду першої інстанції залишити без змін
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого зводяться до вимог скасувати вирок місцевого суду, а провадження по справі закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи.
В судовому засіданні суду як першої так і апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав частково, щиро розкаявся та показав, що 25 травня 2016 року зранку він вживав алкогольні напої разом з ОСОБА_12 , після чого забрав телефон потерпілого, оскільки той був винен йому гроші. Через деякий час до ОСОБА_6 зателефонували працівники міліції, привезли його до господарства ОСОБА_12 . Потерпілий наполягав на тому, щоб працівники міліції притягли ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за крадіжку телефону. Коли обвинуваченого виводили з двору, то ОСОБА_12 штовхав його у спину. ОСОБА_6 у відповідь двічі штовхнув ОСОБА_12 . Другий поштовх він зробив долонею в центр грудної клітки.
Попри часткове визнання обвинуваченим вини, його вина в повній мірі підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Так, свідок ОСОБА_14 суду показала, що 25 травня 2016 року вона перебувала біля двору ОСОБА_19 , бачила, що ОСОБА_20 та ОСОБА_21 вели розмову з приводу телефону. В ході розмови ОСОБА_20 зненацька один раз ударив потерпілого ОСОБА_22 правою рукою у груди, від якого ОСОБА_21 зробив один крок, другий, а потім упав обличчям до землі. ОСОБА_23 надавали медичну допомогу, але було зрозуміло, що потерпілий помер.
Свідок ОСОБА_17 , під час судового провадження пояснила, що 25 травня 2016 року вона бачила, що ОСОБА_20 наніс потерпілому удар правою рукою, на якій була несвіжа рана.
Такі показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 щодо обставин подій узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15 , який у складі слідчо-оперативної групи приїхав у с.Сулак на виклик потерпілого ОСОБА_24 , у якого ОСОБА_20 забрав телефон і став свідком конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в ході якого у дворі потерпілого, під час розмови, яка відбувалася між ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , обвинувачений наніс потерпілому один єдиний, сильний, удар кулаком у груди. ОСОБА_21 похитнувся, зробив два кроки та упав обличчям до землі.
Свідок ОСОБА_16 обіймав посаду дільничного інспектора і також був присутнім під час конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 та надав аналогічні пояснення.
Показання даних свідків є послідовними та незмінними як в ході досудового розслідування, так і в суді, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх у основу прийнятого рішення.
Під час проведення слідчого експерименту від 15 серпня 2016 року обвинувачений ОСОБА_6 добровільно та послідовно розповів про події, які відбувалися 25 травня 2016 року, а саме про конфлікт з приводу телефону та сварки, в ході якої він штовхнув потерпілого, а той упав на землю та лежав нерухомо.
Також вина ОСОБА_6 підтверджується й іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, протоколами огляду місця події від 25 травня 2016 року, протоколом огляду предмета та фото таблицею до нього від 25 травня 2016 року; висновками експерта № 118 від 30 червня 2016 року, № 119 від 30 червня 2016 року; висновками судово-психіатричної експертизи № 457 від 2 серпня 2016 року, № 456 від 2 серпня 2016 року.
Висновком експерта № 124 від 25 травня 2016 року встановлено, що висновок про причину смерті ОСОБА_12 підтверджується наявністю прямого повного поперечного перелому тіла грудини в середній третині її, крововиливу в шкіру і під шкіру клітковини, крововиливу в загрудинну клітковину і серцеву сорочку, а також ознаками смерті, яка швидко настала: повнокрів`я внутрішніх органів, рідкий стан крові, гостра емфізема легень, дрібні крововиливи і розриви альвеолярних перетинок в тканині легень, крововиливи в тканини нирок і надниркові залози, тканину підшлункової залози і слизову шлунку. Дані тілесні ушкодження могли утворитися від одного удару кулаком в груди постраждалого. Смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 14 години, смерть ОСОБА_12 знаходиться в прямому причинному зв`язку з нанесенням в область грудної клітки потерпілого тілесного ушкодження.
Під час судового провадження експерт ОСОБА_13 пояснила, що під час огляду тіла ОСОБА_12 було встановлено, що від удару у потерпілого був повний перелом грудини, що дуже рідко трапляється і були пошкоджені нерви, як наслідок мали місце бризки крові з ротової порожнини, мала місце рефлекторна зупинка серця, а тому смерть ОСОБА_12 наступила миттєво, через лічені секунди (до 10 секунд) і допомогу потерпілому надавали посмертно.
Таким чином, обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 підтверджуються показанням свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які в повній мірі узгоджуються між собою, з показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_6 , наданими під час судового засідання, а також з висновками судово-медичних експертиз, протоколами огляду місця подій, протоколом проведення слідчого експерименту, а тому обґрунтовано визнані судом першої інстанції за достовірні.
Тому, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.
Дії ОСОБА_6 судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Є необґрунтованими посилання обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на наявність суперечливих доказів в показаннях судового медичного експерта ОСОБА_13 з приводу настання смерті ОСОБА_12 , адже у висновку експерта № 124 від 25 травня 2016 року вказано, що смерть ОСОБА_12 настала близько 14 години. Під час розгляду справи місцевим судом експерт ОСОБА_13 дійсно зазначала, що смерть потерпілого наступила швидко, у проміжок часу приблизно від 1 до 3 хвилин, однак під час уточнюючих запитань захисника експерт зазначила, що смерть потерпілого ОСОБА_12 настала в проміжок часу до 10 секунд. Також, у вищезазначеному висновку експертизи вказано, що смерть ОСОБА_12 знаходиться в прямому причинному зв`язку з нанесенням в область грудної клітки потерпілого тілесного ушкодження, що також було підтверджено експертом під час судового засідання, а тому припущення обвинуваченого ОСОБА_6 , що смерть ОСОБА_12 наступила з іншої причини є безпідставними.
Також, є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про суперечливість показань свідків, адже ці доводи спростовуються аудіо записом судового засідання, з якого вбачаються відсутність суттєвих розбіжностей показань свідків в тому числі і працівників поліції.
Неправомірні, на думку обвинуваченого, дії працівників міліції, які полягали у незаконності його затримання та доставлення до господарства потерпілого, які мали місце до вказаної пригоди, не впливають на кваліфікації дій обвинуваченого.
Також, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 з приводу невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, умисну форму вини, особу винуватого, його поведінку в побуті, часткове визнання ним провини, відносини, які склалися між обвинуваченим та потерпілим, характеристику обвинуваченого за місцем проживання, його вік, стан здоров`я, сімейне положення, схильність обвинуваченого до вчинення дрібного хуліганства, усталену поведінку та манеру обвинуваченого спілкуватися з потерпілим у присутності працівників міліції, обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, а саме, щире каяття, відсутність судимості та часткове відшкодування заподіяної шкоди та вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння і дійшов висновку про необхідність призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на вимоги ст. 65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що обрана судом першої інстанції міра покарання обвинуваченому ОСОБА_6 є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.
Всі обставини, на які захисник ОСОБА_7 посилається в апеляційній скарзі при обранні покарання були враховані, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.
Разом з тим, колегія вважає слушними доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо недопустимості такого доказу, як показання свідка ОСОБА_18 в суді.
У відповідності до ч.7 ст.97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
Свідок ОСОБА_18 в суді першої інстанції надав показання, що чув як ОСОБА_6 сказав що ударив потерпілого. Ці покази обвинувачений давав працівнику поліції.
Виходячи з положення ст..97 КПК України такі покази свідка ОСОБА_18 є недопустимим доказом і підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку. Проте, виключення цього доказу не впливає на доведеність вини обвинуваченого.
Таким чином, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції зміні в частині виключення з мотивувальної частини посилання суду як на доказ на показання свідка ОСОБА_18 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2017 року відносно ОСОБА_6 змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання суду як на доказ на показання свідка ОСОБА_18 .
В решті цей вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
