ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2017 р.
Справа № 916/1105/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Лашина В.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
За участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:
від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Єгоров В.С. за довіреністю.
Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу господарського суду Одеської області від 29.08.2017 р.
по справі №916/1105/16
за заявою боржника комунального підприємства "Лиманськетеплокомуненерго"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ
У квітні 2016 року голова ліквідаційної комісії комунального підприємства "Лиманськетеплокомуненерго" (далі - КП "Лиманськетеплокомуненерго") звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2016 порушено провадження у справі про банкрутство КП "Лиманськетеплокомуненерго", тощо.
Постановою господарського суду Одеської області від 07.06.2016 визнано КП "Лиманськетеплокомуненерго" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Вудуда Гаррі Ігоровича, тощо.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.08.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів КП "Лиманськетеплокомуненерго", а саме Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області 2 756, 00 (судові витрати) - перша черга, 1 416 860, 83 (основний борг) - третя черга, 494 283, 64 (штрафні санкції та пеня) - шоста черга; ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 756, 00 (судові витрати) - перша черга, 1 575 041, 46 (основний борг) - четверта черга, 1 954 833, 76 (штрафні санкції та пеня) - шоста черга, тощо.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 02.08.2016 р. у справі № 916/1105/16 про затвердження реєстру вимог кредиторів змінено в частині віднесення вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо 3 % річних та інфляційних витрат до 6 черги реєстру вимог кредиторів. Пункт 2 реєстру вимог кредиторів викладено у наступній редакції: ПАТ "НАК "Нафтогаз України": 2 756 грн. судового збору - перша черга, 3 259 083,51 грн. (основний борг) - 4 черга, 270 791,71 грн. (штрафні санкції) - 6 черга.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2017 (суддя Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс КП "Лиманськетеплокомуненерго", припинено юридичну особу КП "Лиманськетеплокомуненерго", кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну, вимоги, незадоволені за відсутністю майна, визнано вважати погашеними, припинено повноваження ліквідатора банкрута - Вудуда Гаррі Ігоровича, провадження у справі припинено.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що заслухавши у судовому засіданні представника ліквідатора, який виказав прохання про затвердження ліквідаційного балансу банкрута та звіту, суд дійшов до висновку, що підприємство підлягає ліквідації, а кредиторські вимоги слід вважати погашеними, оскільки майна банкрута не виявлено.
Не погоджуючись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 29.08.2017 р. по справі №916/1105/16 в повному обсязі, поновити провадження у справі №916/1105/16 та направити справу №916/1105/16 для подальшого розгляду до господарського суду Одеської області та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на боржника.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята при неповному з'ясуванні усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Посилаючись на приписи ст. 46, ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" апелянт зазначає, що комітетом кредиторів боржника не приймалось рішення про схвалення звіту ліквідатора, який ним надавався до суду, чим було порушено права і інтереси ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Судом, за твердженням апелянта, не було заслухано думку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо можливості затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу як того вимагає закон, чим також було порушено права та інтереси ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
За твердженням апелянта, судом не враховано, що ліквідатором не було проведено належну інвентаризацію майна банкрута, у справі відсутні інвентаризаційні описи та відомості. Крім того, за твердженням скаржника, ліквідатором не було проведено аналіз фінансового становища банкрута. В документах, що подавались ліквідатором, як стверджує скаржник, зазначено про відсутність у боржника будь-якого майна, яке могло б бути включено до ліквідаційної маси. При цьому, скаржник відзначає, що ліквідатором не було вжито будь-яких заходів спрямованих на пошук на виявлення майна боржника, яке було відчужено боржником та могло бути повернуто з володіння третіх осіб.
Скаржник вважає, що внаслідок не проведення ліквідатором аналізу фінансового становища боржника, вирішення питання щодо можливості подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, зокрема з підстав передбачених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виявилось неможливим.
На думку апелянта, ліквідатор формально підійшов до виконання своїх обов'язків, ним не було вжито усіх можливих заходів для формування ліквідаційної маси боржника, а господарський суд Одеської області, у свою чергу, не проаналізував та не надав оцінку вищевказаним обставинам. Апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі зазначено про списання дебіторської заборгованості боржника як безнадійної, при цьому не вказано ні обсяг такої заборгованості, ні підстави списання, тощо.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Одеської області від 29.08.2017 у справі №916/1105/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лашина В.В., Філінюка І.Г.
21.11.2017 Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича в якому останній просить залишити апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 29.08.2017 у справі №916/1105/16 без змін.
У судовому засіданні від 27.11.2017 представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились.
Враховуючи строки розгляду ухвали господарського суду Одеської області від 29.08.2017 у справі про банкрутство КП "Лиманськетеплокомуненерго" в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка інших представників учасників провадження, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника апелянта, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
Приписами ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
За приписами ст. 139 ГК України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Відповідно до ч. 2 - 7 наведеної норми залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.
Відповідно до постанови господарського суду Одеської області від 07.06.2016 визнано КП "Лиманськетеплокомуненерго" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Вудуда Гаррі Ігоровича.
В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором, відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в цілях пошуку та виявлення можливого майна підприємства банкрута, були зроблені запити у відповідні організації та установи, на яких покладено проводити реєстрацію права власності юридичних та фізичних осіб на відповідне майно, про надання інформації щодо реєстрації майнових активів банкрута.
Як вбачається із звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу КП "Лиманськетеплокомуненерго" ліквідатором було вчинено певні дії з пошуку майна боржника.
Так, у своєму звіті ліквідатор зазначає, що на виконання припису абзацу чотирнадцятого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходяться у третіх осіб, він спрямував запити до органів реєстрації прав власності об'єктів нерухомого та рухомого майна та немайнових прав, на які отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №63592071 від 15.07.2016 та відповіді Державного космічного агентства України, Державної служби інтелектуальної власності України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної авіаційної служби України, Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області та Головного управління Держпраці в Одеській області.
Також в звіті ліквідатора зазначено, що він на виконання припису ч. 1 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо виконання зобов'язань боржника власником майна (органом уповноваженим управляти майном) боржника, звернувся до Лиманської селищної ради з листом з нагадуванням цієї норми закону, відповіді не надійшло, звернувся до наглядової ради боржника та кредиторів боржника із пропозицією надати кандидатури до ліквідаційної комісії боржника, відповіді не надійшло, звернувся двічі до голови ліквідаційної комісії Гліжина Олександра Степановича з листами про зобов'язання передати ліквідатору майна та документів боржника, видав наказ №2 від 07.06.2016 та прийняв за актом документи та печатку боржника від голови ліквідаційної комісії Боржника Гліжина О.С.
Видав наказ №1 від 07.06.2016, видав наказ №6 від 01.04.2017 про списання майна (дебіторської заборгованості) боржника, здійснив інвентаризацію, про що видав накази №3 від 07.06.2016, №5 від 07.07.2016 та №7 від 01.04.2017.
Ліквідатор, як зазначено у звіті, не здійснював заходів з оцінки майна через відсутність об'єктів ліквідаційної маси.
Здійснив аналіз фінансового стану боржника, видав накази, представляв боржника у судових засіданнях, перед органами влади та місцевого самоврядування, перед кредиторами та третіми особами.
Щодо формування ліквідаційної маси ліквідатор видав відповідний наказ №8 від 01.04.2017, боржник не володів об'єктами житлового фонду, матеріальними носіями секретної інформації, майном, визначеним родовими ознаками, індивідуально визначеним майном, що належить боржнику на підставі речових прав, майном, що надано у заставу, майном виключеним з обороту, частками у спільному майні, активами іпотечного покриття, майном, щодо якого боржник є користувачем, зберігачем або балансоутримувачем, державним майном, що не увійшло до статутного капіталу боржника, зерном на зерновому складі
Ліквідатор не здійснював заходів через відсутність у обліку непростроченої дебіторської заборгованості
На виконання приписів абзаців дев'ятого-одинадцятого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор не здійснював заходів через відсутність у боржника працівників
Ліквідатор визнав вимогу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області - 1911144,47 гривень (2756,00 гривень - у першу чергу, 1416860,83 гривень - у третю чергу, 494283,64 гривні - у шосту чергу) та вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 3529875,22 гривні (2756,00 гривень - у першу чергу, 1575041,46 гривень - у четверту чергу, 1954833,76 гривень - у шосту чергу),
У звіті відзначено, що ліквідатор не подавав до суду заяв про визнання недійсним правочинів боржника через відсутність коштів на сплату судового збору. Ліквідатор спрямував лист-повідомлення Одеському обласному архіву щодо місцезнаходження трудового архіву боржника, відповіді не отримано.
Згідно з звітом, ліквідатор скликав організаційні збори кредиторів, на які жоден із кредиторів не прибув, тому рішення про склад комітету кредиторів, інші питання з переліку компетенції зборів кредиторів та комітету кредиторів не розглядались.
На виконання припису абзацу шістнадцятого частини другої статті 41 та абзацу другого частини шостої статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор заходів не здійснював через відсутність об'єктів ліквідаційної маси.
У своєму звіті ліквідатор зазначає, що повідомив державний орган з питань банкрутства про своє призначення та надавав йому відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено справу про банкрутство. на виконання припису абзацу вісімнадцятого частини другої статті 41 та пункту 6 частини другої статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор не здійснював жодних заходів, так як боржник не проводив діяльності пов'язаної із державною таємницею.
Ліквідатор не використовував жодного рахунку боржника, які не представлялось за можливе закрити через відсутність коштів на рахунку боржника, відсутність майна у боржника, від реалізації якого можна би було отримати кошти на закриття рахунків, у відповідності до чинного законодавства України, рахунки будуть закриті банківськими установами після затвердження звіту ліквідатора у зв'язку із припиненням боржника, як юридичної особи.
У своєму звіті ліквідатор відзначає, що не звітував перед комітетом кредиторів про свою діяльність, не надавав інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведені ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, нарахування та виплату основної та додаткової винагороди, через відсутність комітету кредиторів, але прозвітував перед усіма кредиторами письмово.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що підприємство підлягає ліквідації, а кредиторські вимоги слід вважати погашеними, оскільки майна банкрута не виявлено.
Проте, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.
Згідно з ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зокрема, різновидом майнових прав є корпоративні права учасника господарського товариства, які він одержав внаслідок передання майна у власність господарського товариства як вкладу до його статутного (складеного) капіталу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 115 ЦК України.
Згідно з частиною 2 статті 41 та частиною 1 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством та формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури.
Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів подати свої грошові вимоги, здійснення інвентаризації та оцінки майна банкрута, що включене до складу ліквідаційної маси.
Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб. Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.
У відповідності до ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.
Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що у відповідності до приписів ч.1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).
Так, у матеріалах справи (т.4, а.с. 17-18) міститься протокол №1 від 21.11.2016 зборів кредиторів у справі про банкрутство №916/1105/16 КП "Лиманськетеплокомуненерго" з якого вбачається, що присутніми на даних зборах були представник Роздільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції ДФС в Одеській області, представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а також ліквідатор Вудуд Г.І. На порядку денному були питання щодо визначення кількісного складу комітету кредиторів та вибори комітету кредиторів. По першому питання було прийнято рішення про обрання комітету кредиторів у складі двох членів. По другому питанню було прийнято рішення обрати комітет кредиторів у складі представників Роздільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції ДФС в Одеській області та ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Разом з цим колегія суддів відзначає, що у матеріалах справи відсутні докази схвалення звіту ліквідатора комітетом кредиторів.
Судова колегія відхиляє посилання ліквідатора на те, що провадження у справі про банкрутство КП "Лиманськетеплокомуненерго" здійснювалось з урахуванням особливостей ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за якою, тільки у разі потреби може, але не зобов'язано створювати комітет кредиторів, оскільки, по-перше ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить жодних виключень щодо загальної або спрощеної процедури банкрутство при затвердженні звіту ліквідатора, по-друге, як вже було зазначено вище протоколом №1 від 21.11.2016 зборів кредиторів було обрано комітет кредиторів боржника у складі двох кредиторів.
До того ж, означеним протоколом №1 від 21.11.2016 зборів кредиторів спростовуються й твердження ліквідатора, що зазначені останнім у звіті, а саме про те, що на перші організаційні збори кредиторів боржника, призначені ліквідатором на 21.11.2016, ніхто з кредиторів не прибув, а тому, комітет кредиторів не створений.
Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс КП "Лиманськетеплокомуненерго", а також припиняючи провадження у справі не звернув уваги та не надав оцінку тій обставині, що ліквідатором не було вжито заходів щодо виявлення дебіторської заборгованості боржника, зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які запити ліквідатора до органів Державної виконавчої служби стосовно надання інформації про виконавчі провадження в яких КП "Лиманськетеплокомуненерго" є стягувачем.
Посилання ліквідатора на наказ №6 від 01.04.2017, яким у зв'язку із закінченням трирічного строку позовної давності за усіма дебіторськими вимогами боржника до третіх осіб визнано безнадійною та віднесено її у повному обсязі на результати господарської діяльності, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі твердження ліквідатора не підтверджуються жодними з наявних матеріалів справи.
Окрім того, відповідно до п. п. 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нематеріальні активи - це право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.
Згідно з п. 1 ст. 155 ГК України, об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми; інші об'єкти, передбачені законом.
Пунктом 1 ст.156 ГК України встановлено, що право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом.
Відповідно до п. 2 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04. 2001 р. № 291, п.2 Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.06.2001 р. № 469, п.2 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 290; п.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10; п.2 Положення про Державний реєстр України топографій інтегральних мікросхем, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 292; п.2 Положення про Державний реєстр України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.12.2001 р. № 798 інформація про власника патенту включена до переліку інформації, яка вноситься до відповідного Державного реєстру.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 18.07.2016 №1-12/5803 Державна служба інтелектуальної власності України повідомила, що, оскільки, законами України про охорону прав на об'єкти права інтелектуальної власності та Положенням про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2014 №658, не передбачено проведення ДСІВ пошуку відносно наявності об'єктів права інтелектуальної власності будь-яким особам, у ДСІВ відсутні правові підстави для проведення пошукових робіт та надання зазначеної вище інформації.
При цьому повідомлено, що відповідно до законів України про охорону прав на об'єкти промислової власності та положень про державні реєстри об'єктів промислової власності, після внесення до реєстрів відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними та одержати відповідно до свого клопотанні виписку з реєстру щодо відомостей про певний охоронний документ, за умови сплати збору за подання цього клопотання. Пошук охоронних документів здійснюється за їх номерами. Збір за подання клопотання про надання виписки з відповідного реєстру щодо відомостей про певний охоронний документ сплачується відповідно до Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 №1716. Виписка стосується одного охоронного документа та містить відомості зазначені в клопотанні. Виписка надається будь-якій особі або надсилається за адресою, зазначеною у клопотанні. Пошук охоронних документів за власниками об'єктів промислової власності або іншими даними зазначеними вище нормативно-правовими актами не передбачено.
Також у листі зазначено, що з питаннями стосовно проведення пошуку реєстрації об'єктів промислової власності за вказаними у запиті даними можна звернутися до Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг (Відділення інноватики Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент).
До того ж у листі зазначено, що відповідно до статті 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена, як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Разом з цим зазначено, що відповідно до підпункту "д" пункту 5 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1756 "Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір", ДСІВ готує та публікує в своєму офіційному бюлетені "Авторське право і суміжні права" відомості про реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір.
До того ж, зазначено, що відомості про охоронні документи на об'єкти промислової власності та інформація щодо реєстрацій авторського права та договорів, які стосуються права автора на твір, містяться в офіційних бюлетенях ДСІВ "Промислова власність", "Авторське право і суміжні права" та Каталозі державної реєстрації, з якими можна ознайомитись в Укрпатенті, в Національних і державних наукових бібліотеках та в системі НТІ.
Також, зазначено, що ДСІВ через мережу Інтернет на безоплатній основі відкрито доступ до відомостей державних реєстрів, що нею ведуться, з якими можна ознайомитись на офіційному веб-порталі ДСІВ.
Проте, ліквідатором не прийнято до уваги зауваження зазначені у листі від 18.07.2016 №1-12/5803 Державної служби інтелектуальної власності та не отримано взагалі інформацію щодо наявності чи відсутності у боржника патентів та інших об'єктів прав інтелектуальної власності.
Окрім того, судова колегія зауважує, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності або відсутності у боржника на праві власності автотранспортних засобів та земельних ділянок.
Пунктом 7 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.
Колегія суддів відзначає, що у листі Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області від 18.08.2016 за №8058/10-020 зазначено, що остання на запит арбітражного керуючого щодо відомостей про рахунки боржника надає інформацію згідно додатку. Проте, судова колегія зауважує, що означений додаток у матеріалах справи відсутній.
Отже, ліквідатором не надано до суду відомостей щодо відкритих рахунків боржника КП "Лиманськетеплокомуненерго" та наявності або відсутності на цих рахунках грошових коштів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було передчасно затверджено звіт ліквідатора.
Таким чином, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції не були досліджені всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали при розгляді звіту ліквідатора, колегією суддів апеляційної інстанції приймаються до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не були досліджені всі фактичні обставини справи, що і призвело для передчасного затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі.
Згідно з ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно із ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Враховуючи допущену судом першої інстанції неповноту у встановленні обставин, що мають значення для даної справи при затвердженні звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала господарського суду Одеської області від 29.08.2017 підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд місцевого господарського суду на стадію ліквідаційної процедури.
Керуючись статтями 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 29.08.2017 р. у справі №916/1105/16 скасувати.
Справу №916/1105/16 передати на розгляд до господарського суду Одеської області на стадію ліквідаційної процедури.
Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження комунального підприємства "Лиманськетеплокомуненерго" для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування ухвали господарського суду Одеської області від 29.08.2017 р. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі про банкрутство, на підставі якої вчинено реєстраційну дію.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Лашин В.В.
Суддя Філінюк І.Г.
