КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2017 року м.Київ 810/3210/17
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Кушнової А.О., суддів Лисенко В.І. та Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” до Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України про визнання відмови протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” з позовом до Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якій (з урахуванням уточнюючого адміністративного позову) позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача 1 у неприйнятті як податкової звітності “загальну” декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, “звітну” декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017;
- вважати поданими “загальну” декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, “звітну” декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017 датою їх отримання податковим органом 20.02.2017 р.;
- зобов’язати Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області зареєструвати “загальну” декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, “звітну” декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017;
- визнати протиправним виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку та скасувати рішення Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку;
- зобов’язати ДФС України поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 20.02.2017 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 залучено в якості відповідача по справі Державну фіскальну службу України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що Державне підприємство “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” було зареєстроване платником єдиного податку четвертої групи.
Позивач зазначив про те, що ним було подано до контролюючого органу “загальну” декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, “звітну” декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017 та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017.
Проте, контролюючим органом було відмовлено у прийнятті вказаної податкової звітності, а також прийнято рішення «Про відмову переходу платника на єдиний податок четвертої групи» від 22.02.2017 №26/10-13-10-24-12-08 у зв’язку із наявністю у Державного підприємства “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” податкового боргу з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва у розмірі 0,31 грн.
Позивач не погоджується з правомірністю відмови відповідача прийняти податкову звітність та прийняття ним спірного рішення, оскільки у Державного підприємства “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” наявна переплата до бюджету по податку на додану вартість у сумі 8919,62 грн.
Києво-Святошинська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначила про те, що 20.02.2017 Державним підприємством “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” як платником єдиного податку четвертої групи було подано повний пакет документів до контролюючого органу.
Відповідач зазначив, що відповідно до витягу з АІС «Податковий блок» за позивачем станом на 01.01.2017 рахувався податковий борг з ПДВ у розмірі 0,31 грн., а тому як зазначив відповідач, в силу положень п.299.6 ст.299 Податкового кодексу України, Державне підприємство “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” не мало статусу платника єдиного податку четвертої групи.
У зв’язку з цим, відповідач вважає, що відмова у прийнятті податкової звітності позивача є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 визнано поважними причини пропуску Державним підприємством “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” строку на звернення до суду з позовом про зобов’язання вчинити дії та скасування рішення.
У судове засідання по справі, призначене на 27.11.2017, сторони не з’явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
06.11.2017 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, приймаючи до уваги заявлене позивачем клопотання, та враховуючи відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, суд
ВСТАНОВИВ :
Державне підприємство “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” (ідентифікаційний код: 04308858, місцезнаходження: 08525, Київська обл., Фастівський р-н., с.Оленівка, вул.Петровського, буд.2) зареєстроване Фастівською районною державною адміністрацією Київської області 03.06.1996 як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №092979 (а.с.29).
Абзацом 1 пункту 1.1 Статуту Державного підприємства “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” (нова редакція), затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України, академіком НААН ОСОБА_1 12.12.2016, встановлено, що Державне підприємство “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” засноване на основі державної власності, перебуває у відання Національної академії аграрних наук України, як органу управління майном.
Відповідно до п.2.1 вказаного Статуту підприємство, як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і сажанців, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки, тощо.
Згідно із п.3.1 вказаного Статуту підприємство є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб’єкт господарювання (а.с.42-55).
Відповідно до довідки Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про набуття (підтвердження) статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку від 13.02.2014 №1202/10-07-15-02-11 Державне підприємство “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” з 13.02.2014 було взято на податковий облік як платник фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.82).
Судом встановлено, що Васильківською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області листом від 16.04.2015 №3494/10/10-07-15-02-11 було підтверджено статус позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2015 рік (а.с.83).
Як вбачається з матеріалів справи, у 2016 році Державне підприємство “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” є платником єдиного податку четвертої групи, про що свідчить довідка Головного управління ДФС у Київській області від 23.10.2017 №7260/10/10-36-12-11 (а.с.84).
З матеріалів справи слідує, що 20.02.2017 позивачем було подано до Фастівського відділення Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області наступні документи:
- загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік від 20.02.2017, в якій визначено річну суму податку у розмірі 492424,72 грн. (а.с.6-8), та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) від 20.02.2017 (а.с.9-10), які були прийняті контролюючим органом та зареєстровані за №9024137657, про що свідчить квитанція №2 від 20.02.2017 (а.с.11);
- розрахунок частки сільськогосподарського виробництва за 2016 рік від 20.02.2017, в якому зазначено суму скоригованого доходу сільськогосподарського товаровиробника у розмірі 23712431,65 грн. (а.с.12-13). Вказаний розрахунок був прийнятий контролюючим органом та зареєстрований за №9024137553, що підтверджується квитанцією №2 від 20.02.2017 (а.с.14);
- звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік від 20.02.2017, в якій визначену річну суму податку у розмірі 492424,72 грн. (а.с.15-17), та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) від 20.02.2017 (а.с.18-19), які були прийняті контролюючим органом та зареєстровані за №9024137597, про що свідчить квитанція №2 від 20.02.2017 (а.с.20);
- розрахунок частки сільськогосподарського виробництва за 2016 рік від 20.02.2017, в якому зазначено суму скоригованого доходу сільськогосподарського товаровиробника у розмірі 23712431,65 грн. (а.с.21-22). Вказаний розрахунок був прийнятий контролюючим органом та зареєстрований за №9024137644, що підтверджується квитанцією №2 від 20.02.2017 (а.с.23).
Судом встановлено, що Києво-Святошинська об’єднана державна податкова інспекції Головного управління ДФС у Київській області листом «Про відмову у прийнятті податкової звітності» від 22.02.2017 №25/10-13-10-24-12-13 повідомила позивачу про те, що надіслана позивачем податкова звітність не вважається поданою (а.с.27).
Також Києво-Святошинською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято рішення «Про відмову переходу платника на єдиний податок четвертої групи» від 22.02.2017 №26/10-13-10-24-12-08, в якому відповідач повідомив позивачу про те, що при розгляді податкової декларації, поданої позивачем, встановлено, що станом на 01.01.2017 в інтегрованій картці Державного підприємства “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” обліковується податковий борг по податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва 30/14011101/05 у розмірі 0,31 грн., а тому позивач не може бути зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи (а.с.26).
Вищевказані лист та рішення були направлені Державному підприємству “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства”, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення 28.02.2017 (а.с.92).
З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із листом від 17.07.2017 вих.№27, в якому просив контролюючий орган надати інформаційну довідку про стан розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2016: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі: з податку на додану вартість за операціями із зерновими і технічними культурами; з податку на додану вартість за операціями із продукцією тваринництва; з податку на додану вартість за операціями з іншою сільськогосподарськими товарами/ послугами (а.с.24).
Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 18.08.2017 №5155/10/10-13-10-24-07-29 повідомила позивачу про те, що відповідно до інформаційної системи органів ДФС «Податковий блок», станом на 31.12.2016 на рахунок податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) обліковується переплата в сумі 94,95 грн.
Станом на 31.12.2016 на рахунку податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (код платежу 14010901) обліковується 0,00 грн.
Станом на 31.12.2016 на рахунку податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами (код платежу 14011001) обліковується переплата в сумі 8919,93 грн.;
Станом на 31.12.2016 на рахунку податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва (код платежу 14011101) обліковується податковий борг у сумі 0,31 грн. (а.с.25).
Не погоджуючись з правомірністю відмови відповідача у прийнятті поданої ним податкової звітності та рішення про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною відмови, визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає наступне.
До 01.01.2015 року ОСОБА_2 2 Розділу XIV Податкового кодексу України регулювала порядок справляння фіксованого сільськогосподарського податку, платником якого з 2009 року по 2014 рік був позивач.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, який набув чинності 01.01.2015 року, до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України внесено зміни, зокрема, ОСОБА_2 2 “Фіксований сільськогосподарський податок” виключено.
Натомість, п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 4, відповідно до якого сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Згідно з п.299.1 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Пунктом 299.2 ст.299 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Відповідно до пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Згідно із п.299.13 ст.299 Податкового кодексу України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності; дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже з 01 січня 2015 року платники фіксованого сільськогосподарського податку автоматично стають платниками єдиного податку четвертої групи. Їх реєстрація у якості платників єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку. Крім того, контролюючий орган додатково розміщує дані про таких платників на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті, а також на підставі наявної інформації надає підтвердження статусу платника єдиного податку.
Таким чином, позивач з 01 січня 2015 року автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, що також було підтверджено контролюючими органами у листі від 16.04.2015 №3494/10/10-07-15-02-11 та довідці від 23.10.2017 №7260/10/10-36-12-11.
Отже, надаючи 20.02.2017 перелік відповідних звітних документів, позивач не здійснював дій, спрямованих на перехід на спрощену систему оподаткування, а здійснював дії з щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.
Як встановлено судом, Києво-Святошинською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області не встановлено неподання у повному обсязі або наявність неточностей у документах, поданих для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку Державному підприємству “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” . Таким чином, підстави для не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи за позивачем з 01.01.2017 року у відповідача-1 були відсутні, а тому цей контролюючий орган був зобов'язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, однак, цього не зробив, посилаючись на наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість станом на 01.01.2017 року і підпункт 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України.
Згідно з підпунктом 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Суд наголошує на тому, що у разі ж наявності в контролюючого органу підстав вважати, що позивач не може бути платником єдиного податку, він, згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України, може прийняти рішення про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, що відповідачем зроблено не було.
Суд звертає увагу, що наявність боргу на 01 січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих хто вперше набуває цей статус.
Отже, оскільки позивач у даному випадку мав з 01.01.2017 року підтвердити свій статус платника єдиного податку четвертої групи, тому норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України щодо відмови у такій реєстрації за наявності податкового боргу до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
При цьому, суд звертає увагу на те, що для тих суб'єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Разом з тим, відповідно до листа Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18.08.2017 №5155/10/10-13-10-24-07-29 на рахунку позивача з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва (код платежу 14011101) обліковувався податковий борг у сумі 0,31 грн. лише станом на 31.12.2016. Отже, правила норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України стосуються порядку самостійного переходу суб'єкта господарювання на спрощену систему оподаткування, а не правил автоматичного переходу на спрощену систему оподаткування.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15.11.2016 (справа №814/2723/15).
Крім того, суд не може погодитись з підставою щодо наявності у позивача податкового боргу у сумі 0,31 грн., що зумовило прийняття рішення про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку з огляду на наступне.
Суд зазначає, що згідно приписів підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також, зокрема, за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 1 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.
Для сплати платником щомісячних грошових зобов’язань з податку на додану вартість наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» були виділені спеціальні коди бюджетної класифікації.
У зв'язку із цим Державною казначейською службою України були відкриті відповідні рахунки для сплати платниками податку на додану вартість.
Так, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» станом до 04.01.2016 встановлено лише код бюджетної класифікації податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 14010100.
Разом з тим, наказом Міністерства фінансів України від 05.01.2016 №2 «Про затвердження Змін до бюджетної класифікації» були змінені коди бюджетної класифікації податку на додану вартість, а саме:
- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) – 14060100;
- податок на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами – 14060900;
- податок на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими та технічними культурами – 14061000;
- податок на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва – 14061100.
Згідно п. 3 Розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок) оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Згідно п.2 Розділу ІІІ Порядку підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, на підставі інформації про відкриття (перевідкриття) рахунків за відповідними кодами класифікації доходів бюджету, отриманої від органу Казначейства, проводить процедуру перекодування ІКП за місцем її відкриття.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Більш того, погашення податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва за рахунок переплати з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт та послуг) та з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами повинно здійснюватись відповідачем в автоматичному режимі без подання відповідної заяви позивачем, як того вимагають приписи п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, оскільки наявність іншого коду бюджетної класифікації, на якому обліковуються надходження з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва, не є підставою вважати, що останній є окремим платежем чи податком, відмінним від податку на додану вартість.
За таких підстав, не зарахування відповідачем переплати з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 94,95 грн. та з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами у розмірі 8919,93 грн., що загалом становить 9014,88 грн. в рахунок погашення податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва за рахунок надміру сплачених сум податку на прибуток є протиправною бездіяльністю відповідача.
Таким чином, з огляду на вищевстановлене, суд вважає, що Києво-Святошинською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було необґрунтовано та безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті поданої ним 20.02.2017 податкової звітності та виключено його з реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Під час розгляду справи відповідачами всупереч вказаним положенням КАС України, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності відмови позивачу як платнику єдиного податку четвертої групи у прийнятті податкової звітності та виключення його з реєстру платників єдиного податку.
У зв’язку з цим, суд вважає вимоги позивача в частині визнання протиправною відмову Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області у неприйнятті як податкової звітності “загальної” декларації платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомостей про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, “звітної” декларації платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомостей про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017, визнання вказаної податкової документації поданою та зобов’язання Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції здійснити її реєстрацію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, з огляду на безпідставність та необґрунтованість виключення Державного підприємства “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” з Реєстру платників єдиного податку на підставі рішення Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.02.2017 №26/10-13-10-24-12-08 «Щодо відмови переходу платника на єдиний податок четвертої групи», прийняття якого зумовлено помилковим застосуванням контролюючим органом положень Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне рішення.
Щодо вимоги позивача про зобов’язання ДФС України поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 20.02.2017 року, то суд зазначає таке.
Відповідно до п.299.1 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Пунктом 299.2 ст.299 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Згідно із ст.19-2 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує такі функції:здійснює координацію діяльності контролюючих органів;затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції контролюючих органів; прогнозує, аналізує надходження податків, зборів, платежів, визначених Податковим та Митним кодексами України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження податків, зборів, платежів, надає пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; узагальнює практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляє проекти нормативно-правових актів;видає узагальнюючі податкові консультації відповідно до цього Кодексу; виконує інші функції, передбачені законом.
Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Згідно із пп.36 п.4 Положення ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску. Отже, внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку належить до повноважень Державної фіскальної служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, з огляду на встановлення судом протиправності виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, суд вважає за необхідне зобов’язати Державну фіскальну службу України поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 20.02.2017 року, яка є датою подачі ним відповідної податкової звітності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за звернення з позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 3200,00 грн. згідно платіжного доручення від 18.09.2017 №183 на суму 1600,00 грн. (а.с.2) та платіжного доручення №295 від 02.11.2017 на суму 1600,00 грн. (а.с.81), оригінали яких містяться у матеріалах справи.
За таких обставин, сума судового збору у розмірі 3200,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
При цьому, суд звертає увагу на те, що порушення прав позивача було зумовлено саме неправомірними діями Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо відмови у прийнятті податкової звітності та прийняття спірного рішення, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини з боку Державної фіскальної служби України
У зв’язку з цим, суд вважає, що сума судового збору повинна бути стягнута саме з Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
Відповідно до змісту статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Суд, враховуючи, що спірним рішенням відповідача-1 позивача було безпідставно виключено з Реєстру платників єдиного податку, а також те, що включення до вказаного реєстру платників податку належить до повноважень Державної фіскальної служби України, вважає, що у даному випадку існують достатні підстави для встановлення судового контролю шляхом покладення на Державну фіскальну службу України подати протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною відмову Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області у прийнятті як податкової звітності загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомостей про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомостей про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017 та розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017.
3.Важати поданими загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017 та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017 датою їх отримання податковим органом 20.02.2017.
4.Зобов’язати Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області зареєструвати загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017 та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017.
5.Визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про виключення Державного підприємства “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” з Реєстру платників єдиного податку, викладене в листі від 22.02.2017 №26/10-13-10-24-12-08 «Щодо відмови переходу платника на єдиний податок четвертої групи».
6. Зобов’язати Державну фіскальну службу України поновити Державне підприємство “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” в Реєстрі платників єдиного податку з 20.02.2017 року.
7.Стягнути судовий збір у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) на користь Державного підприємства “Дослідне господарство “Оленівське” Національного наукового центру “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” (ідентифікаційний код: 04308858, місцезнаходження:08525, Київська область, Фастівський район, село Оленівка, вулиця Варвари Ханенко, будинок 2) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, місце знаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 34).
8. Зобов’язати Державну фіскальну службу України протягом 30 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий - суддя Кушнова А.О.
Судді : Лисенко В.І.
ОСОБА_2
