Єдиний державний реєстр судових рішень
УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №286/8919/14-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія п.1 ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_2
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2017 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
за участю: прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , потерпілих: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
жителя
АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
вдівця, пенсіонера, інваліда 3 групи,
потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії,
раніше не судимого, якого
засуджено за п.1 ч.2 ст.115 КК України на 13 (тринадцять) років позбавлення волі.
Початок відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 09 години 20 хвилин 26 вересня 2014 року.
На підставі ч. 5 ст.72 КК України строк попереднього ув`язнення обвинуваченому ОСОБА_7 , визначено рахувати з 26 вересня 2014 року до 20.06.2017 року включно, зараховано у розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 в ході досудового розслідування залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави 196,56 грн. процесуальних витрат на проведення судової криміналістичної експертизи та 47664 грн. на проведення судово-психологічної експертизи.
Речові докази по справі: штани, кофту, сорочку ОСОБА_14 передано в розпорядження потерпілої ОСОБА_10 , футболку ОСОБА_15 потерпілому ОСОБА_13 , джинсові штани повернуто обвинуваченому ОСОБА_7 , ніж - знищено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_10 8280 грн. майнової та 250000 грн. моральної шкоди, а всього 258200 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 задоволено частково. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_13 150000 грн. моральної шкоди.
в с т а н о в и л а:
Як встановив суд.
ОСОБА_7 , підозрював свою дружину ОСОБА_14 в подружній невірності, 25 вересня 2014 року близько 23 години, перебуваючи у себе в квартирі АДРЕСА_2 , обвинувачений ОСОБА_7 , вийшов з квартири у під`їзд, де в цей час на сходинковому майданчику його дружина перебувала із їх знайомим ОСОБА_15 . Розгніваний ОСОБА_7 ударив ОСОБА_16 рукою в обличчя, після чого повернувся назад до квартири, оскільки потерпілі ОСОБА_17 і ОСОБА_16 , тікаючи від нього, побігли вниз на вихід з будинку. Через нетривалий проміжок часу, перебуваючи у квартирі, обвинувачений ОСОБА_7 , почувши за дверима якийсь незрозумілий шум, взявши господарський ніж, вийшов у під`їзд, де знову побачив свою дружину і ОСОБА_15 .. Підозрюючи їх у інтимному зв`язку, розгнівавшись поведінкою потерпілих, у обвинуваченого ОСОБА_7 на ґрунті ревнощів раптово виник умисел на вбивство дружини та ОСОБА_15 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, обвинувачений вказаним господарським ножем на сходинковому майданчику між третім та четвертим поверхами будинку лезом вказаного ножа умисно наніс один удар в область грудної клітини ОСОБА_16 , заподіявши при цьому останньому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх спричинення у виді колото-різаної рани задньої поверхні грудей зліва на рівні 7-го міжребер`я, яка проникла в грудну порожнину, пошкодивши нижню поверхню нижньої долі лівої легені, заднього середостіння та нижньої долі правої легені, які стали безпосередньою причиною смерті потерпілого ОСОБА_16 . Його смерть настала внаслідок колото-різаного поранення бічної поверхні грудної клітини зліва, яке проникло в грудну порожнину з пошкодженням нижніх доль обох легень та заднього середостіння, що ускладнилось масивною зовнішньою та внутрішньою крововтратою.
Зразу ж після цього, обвинувачений ОСОБА_7 , на сходинковому майданчику між четвертим та п`ятим поверхами вказаного під`їзду, наніс ОСОБА_14 тим же ножем удар в область лівої частини грудної клітини, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх спричинення у виді проникаючої колото-різаної рани задньої поверхні грудей зліва на рівні 9-го міжребер`я, яка проникла в грудну порожнину з наскрізним пошкодженням лівого куполу діафрагми, серцевої сумки, задньої стінки лівого шлуночка серця, які і стали безпосередньою причиною смерті ОСОБА_14 . Її смерть настала внаслідок колото-різаного поранення задньої поверхні грудної клітини зліва, яке супроводжувалось пошкодженням лівого шлуночку серця , що ускладнилось скопиченням крові в навколосерцевій сумці з тампонадою серця.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин справи, установлених судом, кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини, вважає, що вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 16.08.2017 стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.
Просить провести часткове судове слідство, в ході якого дослідити докази та документи, які не досліджені або неналежно досліджені судом першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання - позбавлення волі на строк 15 років.
Вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.
Зазначає, що підстав вважати, що підсудний характеризується виключно позитивно, з врахуванням документів і матеріалів провадження, немає. Він тривалий час офіційно не працює, а тому характеристики з попередніх місць роботи, не можуть братися до уваги, збитки нікому з потерпілих не відшкодував, з показань свідків та потерпілих допускав негативну поведінку в стані алкогольного сп`яніння.
Також суд не врахував, що вчинений ОСОБА_7 злочин є особливо тяжким, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, а крім того, внаслідок його вчинення наступили тяжкі наслідки - смерть двох людей. Не враховано обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння та не враховано думку потерпілих, які просили його покарати у виді довічного позбавлення волі.
Крім того, суд, визнаючи обставиною, що пом`якшує покарання, наявність на утриманні малолітньої дитини, повною мірою не перевірив, чи виконував обвинувачений ОСОБА_7 батьківські обов`язки, оскільки з показів свідків та потерпілих, зловживав алкогольними напоями, в квартирі обвинуваченого часто збиралися компанії для випивки.
До заподіяного обвинувачений ОСОБА_7 не висловив будь-якого каяття.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 не оспорюючи фактичних обставин справи вважає, що судом дана не правильна кваліфікація діям обвинуваченого, а призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
Зазначає, що пред`явлене ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачення за п.1 ч.2 ст.115 КК України в суді підтвердження не знайшло, оскільки ні в ході досудового розслідування, ні в ході судового слідства не встановлено, що наносячи удари та спричиняючи тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_15 він мав прямий умисел на їх вбивство.
Зазначене поза розумним сумнівом доводять причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Всі представлені стороною обвинувачення суду докази не дають можливості зробити абсолютний та беззаперечний висновок про те, що наносячи по одному удару кожному з потерпілих, обвинувачений мав прямий умисел саме на позбавлення їх життя та бажав настання такого наслідку.
Крім того суд першої інстанції не повною мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
До пом`якшуючих обставин суд визнав наступні обставини: - активне сприяння розкриттю злочину. Такий перелік обставин що пом`якшують покарання встановлений судом на його думку є неповним. Судом не застосовано як пом`якшуючі обставини щире каяття обвинуваченого, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання викликаного аморальними діями потерпілих.
В зазначеній справі судом мало було визнано обставинами, що пом`якшують покарання бездоганну трудову діяльність, зразкову поведінку до вчинення злочину, поганий стан здоров`я та те, що обвинувачений являється інвалідом 3-ї групи з явними ознаками інвалідності, являється потерпілим від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, батьком на утриманні якого знаходиться неповнолітня дитина, тяжку образу та непристойну поведінку з боку потерпілих.
Вказує, що на його думку судом не вірно застосовано матеріальне право, що потягло за собою призначення обвинуваченому більш суворого покарання чим він на це заслуговує.
Також, на його думку суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння, оскільки з матеріалів справи вбачається, що алкоголь обвинувачений вживав після вчинення правопорушення.
Не ставлячи під сумнів факт перенесення моральних страждань потерпілим ОСОБА_13 внаслідок смерті рідного брата, віднести його до зазначеної категорії осіб, які мають право на відшкодування даного виду шкоди ОСОБА_13 не можна, оскільки він не проживав з потерпілим ОСОБА_15 однією сім`єю та на утриманні останнього не перебував.
На його думку судом не правильно застосовано положення ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув`язнення обвинуваченого, яке зараховано з 26.09.2014 року і до 20.06.2017 року включно, у розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Згідно вимог ст.72 КК України, зарахування строку попереднього ув`язнення провадиться по дату набрання вироком законної сили, тому необхідно зарахувати обвинуваченому строк його попереднього ув`язнення з моменту винесення судом першої інстанції вироку щодо останнього до моменту винесення даної ухвали з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Просить вирок змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого на ч.2 ст.121 КК України, пом`якшити покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відмовити в задоволені цивільного позову ОСОБА_13 , строк попереднього ув`язнення обвинуваченого зарахувати з 26.09.2014 року і до моменту винесення ухвали судом апеляційної інстанції включно, зараховуючи у розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 просять вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді - довічного позбавлення волі.
На їх думку суд у своєму вироку вірно встановив фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення, мотив його вчинення.
Разом з тим, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість.
Так, не дивлячись на виключно негативну характеристику обвинуваченого збоку свідків та потерпілих, судом взято до уваги позитивні характеристики за місцем роботи, проігноровано той факт, що ОСОБА_7 не працює вже більше 10 років, тому такі характеристики не можуть об`єктивно характеризувати особу на момент вчинення нею злочину.
Більше того, в наданих суду матеріалах є дані про неодноразове притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності на ґрунті пияцтва, обвинувачений постійно бив ОСОБА_14 .
Судом не враховано таку обтяжуючу обставину як тяжкі наслідки, завдані злочином - смерть двох людей.
На їх думку судом в достатній мірі не враховано вчинення ОСОБА_14 злочину в стані алкогольного сп`яніння і те, що у сім`ях потерпілих діти залишились сиротами.
Потерпіла ОСОБА_10 , в своїй апеляційній скарзі також не погоджується з висновком суду про необхідність часткового задоволення її цивільного позову та вважає визначену суму моральної компенсації занадто малою, просить задовольнити її вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_13 просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді - довічного позбавлення волі.
На підтвердження своїх аргументів потерпілий наводить доводи, що аналогічні апеляційним скаргам потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Також, потерпілий не погоджується і з вироком суду в частині стягнення на його користь моральної шкоди.
Суд прийняв рішення, про часткове задоволення його позову оцінивши розмір компенсації шкоди завданої злочином (моральної шкоди) у зв`язку із смертю брата ОСОБА_15 у сумі 150000 грн. визнавши завищеною суму відшкодування у сумі 600000 грн.
Такий висновок суду на його думку не ґрунтується на матеріалах справи встановлених та досліджених судом. Так, аналогічний позов ОСОБА_10 задоволено в сумі 250000 грн. Окрім того судом не враховано той факт, що за час слухання справи, у зв`язку із психологічним навантаженням помер його брат ОСОБА_18 , який був потерпілим у даному кримінальному провадженні, після чого він змушений був звернутися до суду, щодо визнання його потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу подану захисником та заперечили щодо інших апеляційних скарг, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача та частково потерпілих і заперечив щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційні скарги потерпілих частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про обставини, спосіб, знаряддя спричинення обвинуваченим ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від яких настала їх смерть підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованими і законними та апелянтами не оспорюються.
Не викликає у колегії суддів сумнівів і правильність кваліфікації дій ОСОБА_14 за п.1 ч.2 ст. 115 КК України як умисне вбивство двох осіб.
До такого висновку колегія суддів приходить з врахуванням знаряддя (ножа) спричинення ОСОБА_14 тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , яке він заздалегідь взяв з собою виходячи у під`їзд для з`ясування стосунків, наявність попереднього конфлікту між ними, локалізації ушкоджень, які у обох потерпілих розташовані в лівій частині грудної клітини та його послідуючу поведінку - залишивши потерпілих без допомоги пішов до квартири.
Суд ретельно дослідив докази у справі та прийшов до обґрунтованого висновку про спрямованість умислу ОСОБА_14 на вбивство двох осіб з такими висновками погоджується і колегія суддів.
Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_14 покарання, то воно на думку колегії суддів є явно несправедливим через його м`якість.
За змістом ст.65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості, обставини цього злочину, його наслідки і дані про особу.
Призначаючи покарання ОСОБА_14 на думу колегії суддів суд першої інстанції в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та наслідки - загибель двох людей, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, думку потерпілих, які наполягали на призначенні найсуворішого покарання - довічного позбавленні волі.
З врахуванням цих обставин колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_14 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості, а тому скасовує вирок в частині призначеного покарання та ухвалює новий.
На думку апеляційного суду дані про особу обвинуваченого, які були встановленні судом першої інстанції та з якими погоджується колегія суддів, а зокрема те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за попереднім місцем роботи, є пенсіонером та постраждалим від ЧАЕС 3 категорії та інвалідом 3 групи, наявність пом`якшуючої покарання обставини - активного сприяння розкриттю злочину свідчать про можливість застосування до нього строкового виду покарання у виді позбавлення волі в межах максимального строку передбаченого санкцією статті.
Що стосується доводів апеляційних скарг потерпілих, в частині необхідності врахування таких обтяжуючих обставин як тяжкі наслідки та залишення сиротами дітей потерпілих як підставу для призначення ОСОБА_14 довічного позбавлення волі то зазначені доводи не ґрунтуються на вимогах Закону України про кримінальну відповідальність.
Так, у відповідності з вимогами ч.ч. 3,4 ст. 67 КК України при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини не зазначені, в ч.1 цієї статті, а також ще раз враховувати обставини, які є ознаками злочину, що впливають на його кваліфікацію.
Судом першої інстанції на думку колегії суддів було обґрунтовано враховано обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_14 активне сприяння розкриттю злочину на яку посилалось і досудове розслідування в обвинувальному акті.
Не є підставами на думку суду апеляційної інстанції для призначення ОСОБА_14 довічного позбавлення волі і інші доводи апеляційних скарг потерпілих.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_14 злочину в стані алкогольного сп`яніння, оскільки ця обставина підтверджується випискою з медичної карти від 26.09.2014 року згідно з якою у обвинуваченого через незначний час після вчинення злочину було виявлено значний рівень алкоголю - стан алкогольного сп`яніння становить 3 % проміле, що з врахуванням доказів, що є у справі, яким суд дав належну оцінку свідчить про вживання ним алкоголю перед вчиненням злочину.
До такого висновку суд апеляційної інстанції приходить з врахуванням показань свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які пояснили, що біля 23 год., вони викликали міліцію, а ОСОБА_20 , також повідомив, що обвинувачений у цей час сидів на дивані у квартирі. Згодом вони стали допомагали транспортувати ОСОБА_16 у швидку, що на переконання колегії суддів свідчить про те, що ОСОБА_14 , через незначний час який минув після вбивства до приїзду поліції не мав практичної можливості продовжити вживати алкоголь, а не визнаючи факт вживання спиртного до вчинення злочину він лише намагається применшити свою вину.
Не погоджується колегія суддів з доводами апеляційної скарги захисника, що свідчать про надмірну суворість призначеного покарання ОСОБА_14 не врахування судом першої інстанції таких пом`якшуючих обставин як щире каяття обвинуваченого, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання викликаного аморальними діями потерпілих, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами, що наведені у вироку суду.
Так, відповідно до висновку судово психіатричної експертизи ОСОБА_14 на момент вчинення вбивства, в стані психологічного афекту не знаходився, а ситуація для нього не носила афектогенного характеру, була звичайною для взаємовідносин в їх сім`ї.
Обвинувачений ОСОБА_14 , в суді першої інстанції при наданні показань на думку колегії суддів не висловлював критичної оцінки своєї поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, а тому колегія суддів не знаходить в його діях і щирого розкаяння в скоєному.
На думку колегії суддів підстав для скасування вироку в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_13 про що вказує захисник не має, він у відповідності до вимог ч.6 ст. 55 КПК України вправі був звернутись до суду з заявою про визнання потерпілим та ставити питання про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди як близький родич загиблого від кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції при розгляді цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , а зокрема при визначенні розміру грошового відшкодування спричиненої їм моральної шкоди дотримався вимог ст. 23 ЦК України врахувавши глибину фізичних та душевних страждань від втрати ОСОБА_10 доньки та ОСОБА_13 брата, а також вимоги розумності та справедливості, а тому колегія суддів не знаходить підстав для зміни в цій частині вироку та збільшення розміру відшкодування.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 72 КК України було зараховано в строк покарання у виді позбавлення волі попереднє ув`язнення з моменту затримання ОСОБА_14 до набрання чинності Законом України № 2046-VIII від 18.05.2017 року, яким змінено порядок зарахування строку попереднього ув`язнення до покарання у виді позбавлення волі.
За таких обставин, відсутні підстави для зарахування обвинуваченому до строку покарання у виді позбавлення волі попереднього ув`язнення з розрахунку один попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі до набрання рішенням апеляційного суду законної сили, оскільки після постановлення вироку судом першої інстанції та прийняття рішення про продовження строку тримання під вартою діяла редакція ст. 72 КК України прийнята Законом України № 2046-VIII від 18.05.2017 року.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апелційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.
Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за п.1 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_7 в строк покарання у виді позбавлення волі строк його тримання під вартою з 21.06.2017 року по 20.12.2017 року з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії вироку.
Судді:
