Ухвала
Іменем України
19 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 289/8919/14-к
Провадження № 51-4716ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду ускладі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року,
встановив:
За вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017року ОСОБА_4 засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_4 у строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення, а саме з 26 вересня 2014 року по 20червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо цивільних позовів, процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Апеляційний суд Житомирської області 20 грудня 2017 року, під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілих в частині призначення ОСОБА_4 покарання, скасував вирок районного суду і постановив новий, яким ОСОБА_4 визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_4 у строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 20грудня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду.
В обґрунтування своїх вимог засуджений вказує, що апеляційний суд, призначаючи йому покарання, безпідставно не взяв до уваги, наявність, на його думку, низки пом`якшуючих покарання обставин, а саме, з`явлення із зізнанням і вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання внаслідок аморальних дій потерпілих. Крім того, він зазначає, що вирок апеляційного суду ухвалений незаконним складом суду та просить зарахувати йому в строк покарання термін попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком чинності.
Перевіривши касаційну скаргу засудженого, Верховний Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог ст. 427 КПК, якою встановлені вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга.
Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак засуджений ОСОБА_4 в своїй скарзі не наводить належного обґрунтування щодо явної несправедливості покарання через суворість призначеного йому апеляційним судом із тяжкістю вчиненого ним злочину, обставинами його скоєння та даними про його особу, з огляду на положення статей 413, 414 КПК та приписи статей 50, 65 КК у їх взаємозв`язку.
Крім того засуджений, вказуючи на ухвалення вироку апеляційної інстанцієї незаконним складом суду, що на його думку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не конкретизував, у чому саме полягало це порушення, з огляду на положення статей 76, 412 КПК.
Також ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме на порушення вимог ч.5ст.72КК. Однак питання про зарахування у строк покарання строку попереднього ув`язнення вирішується в порядку виконання вироку і не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції є судом права відповідно до ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, викладені засудженим ОСОБА_4 у скарзі вимоги до суду касаційної інстанції не відповідають змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, якою визначено, що суд касаційної інстанції має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї висуваються за законом, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху і встановити йому п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
