Справа №200/7924/16-ц
Провадження №2/200/253/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р Ї Н И
19 грудня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого, судді - Єлісєєвої Т.Ю.
при секретарі - Тиханській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – Дніпровське міське управління юстиції, Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, про визначення частки померлої в спільному майні подружжя, визнання свідоцтва про право на спадщину в частині ? частини спадкового майна недійсним та визнання права власності в порядку спадкування на ? частину спадкового майна,
В С Т А Н О В И В:
29.04.2016 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2016 року вказаний позов залишено без руху та для усунення недоліків надано позивачеві строк для його усунення вказаних недоліків, а саме сплати судового збору та визначення ціни позову у відповідності до ринкової вартості спірного майна. Усунення недоліків слід викласти в новій редакції позову.
16.06.2016 року до канцелярії суду позивачем надано нову редакцію позову та квитанції про сплату судового збору в зазначеному розмірі(а.с.22-28).
Одночасно з новою редакцією позову позивачем надано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2016 року задоволено та накладено арешт на спірну квартиру.
У вищевказаній цивільній справі суддею одноособово ухвалою від 17.06.2016 року було відкрито провадження та призначено до розгляду по суті.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 18.07.2015 року померла його матір ОСОБА_3, після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно. У встановленому порядку 13.10.2017р. позивач із заявою про прийняття спадщини звернувся до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори, відповідач своїм правом на прийняття спадщини після смерті матері не скористалась. З відповіді КП «ДМБТІ» на інформаційний запит нотаріуса йому стало відомо, що спірна квартира в цілому належить відповідачці на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2007р. після смерті ОСОБА_4, померлого 10.01.2007р. Позивач вважає, що спірна квартира №6 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, буд. 5/7 була придбана за договором купівлі-продажу від 04.02.1992р. батьками в зареєстрованому шлюбі і є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому за життя його матері належала 1/2 частка спірної квартири і він єдиний спадкоємець, який прийняв спадщину після смерті матері у встановлені строки та порядок. Просить суд встановити юридичний факт належності його матері 1/2 частки спірної квартири; визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 21.12.2007р. Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №3-5863 після смерті ОСОБА_4 на ім’я відповідачки; визнати за ним право власності на 1/2 частку спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3. 19.12.2017 року представник позивача уточнив п 2 позовних вимог та просив визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 21.12.2007р. Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №3-5863 після смерті ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_2 в розмірі ? частини спадкового майна.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, на його задоволенні наполягали, посилаючись на обставини, викладені у позові. При цьому посилались на те, що видачею 21.12.2007р. відповідачці Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою свідоцтва про право на спадщину за заповітом 21.12.2007р. були грубо порушені майнові права його матері ОСОБА_3
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що батьком позивача та відповідачки 31.01.1996р. було складено та посвідчено заповіт на ім’я відповідачки, після смерті батька позивач, як спадкоємець першої черги із заявою про прийняття спадщини не звертався, матір позивача та відповідачки своєю заявою від 24.04.2007р. відмовилась від свого права на спадкове майно, наслідки такої відмови їй нотаріусом роз’яснені, про наявність та зміст заповіту її померлого чоловіка на ім’я відповідачки їй відомо, позивачка у встановлений термін звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, свідоцтво про право на спадщину за заповітом було нею отримано згідно із законом та просить у їх задоволенні відмовити.
Треті особи Дніпропетровське міське управління юстиції та Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора у судове засідання не з'явилася, про час і місце його проведення повідомлялася належним чином. Представник Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори надав письмові доводи та міркування з приводу питань по суті спору, в яких зазначив, що позивачем поведено належність спірної квартири до спільного майна подружжя та позовні вимоги підлягають задоволенню. Разом з поясненнями надав копії спадкових справ після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні встановлено, що квартира № 6 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, буд. 5/7 була придбана ОСОБА_4 у Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів за договором купівлі-продажу від 04.01.1992р., посвідченого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за р.№2-56 (а.с.108-109) та зареєстрованого 31.01.1996р. ОСОБА_5 міжміським бюро технічної інвентаризації (а.с.110). На випадок своєї смерті ОСОБА_6 31.01.1996р. склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори на ім’я ОСОБА_2 (а.с.104).
10 січня 2007 року ОСОБА_4 помер, про що Відділом державної реєстрації смерті ОСОБА_5 міського управління юстиції Дніпропетровської області видано свідоцтво про смерть серії І-КИ № 129352 від 12.01.2007 року (а.с.8).
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №383/207, яка заведена після смерті ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2 24.04.2007р. звернулася до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Мати позивача та відповідачки, ОСОБА_3, 24.04.2007р. звернулася до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про те, що їй відомий зміст заповіту її чоловіка ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, їй роз’яснено її право на обов’язкову долю у спадковому майні та право відізвати свою заяву про відмову від спадкування за законом протягом шестимісячного терміну з дня смерті спадкодавця. Цією заявою вона відмовилась від одержання свідоцтва про право на спадщину за законом, а також підтвердила, що нотаріусом їй роз’яснено, що неприйняття спадщини має місце до всього спадкового майна, і про те, що вона не в праві прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитись.
Зі спливом строку для прийняття спадщини, на підставі заповіту, посвідченого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 31.01.1996р. за р.№5-288 ОСОБА_2 була визнана єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_4, померлого 10.01.2007р., про що 21.12.2007р. Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою їй було видане Свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом р.№3-5863. Свої майнові права на квартиру № 6 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, буд. 5/7, відповідачка зареєструвала 24.01.2008р. у ОСОБА_5 міжміському бюро технічної інвентаризації ОСОБА_5 обласної ради р.№ 21168921.
За життя ОСОБА_3 не скористалась своїм правом на виділення частки у спільному майні подружжя, відмову від реалізації свого права підтвердила заявою до нотаріуса про відмову від одержання свідоцтва про право на спадщину, тим самим відмовилась від майнових претензій щодо спірної квартири. На день смерті ОСОБА_3 не мала майнових прав на спірну квартиру і протягом 2008 – 2015 років не заявила про претензії до власниці квартири ОСОБА_2, достеменно знаючи про перехід до неї права власності на нерухоме майно.
Так, твердження позивача про те, що відповідачка не мала права на спадкування усієї спірної квартири, оскільки вона є спільним майном подружжя батька і матері, а також, що видачею Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом було порушено права позивача – спадкоємця ОСОБА_3, спростовується наявними матеріалами і посилання позивача на застосування до спірний правовідносин ст.ст.60,61,70 Сімейного Кодексу України є безпідставними.
У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини згідно до ст.1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ч.2 цієї статі часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
У відповідності до ст.1223 цього Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови у її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно до ч.2 цієї статті - не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Відповідно до ч.3 даної статті - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, в судовому засіданні встановлено, та не заперечувалося позивачем, що на час відкриття спадщини вони не проживали постійно із спадкодавцем ОСОБА_4.
Відповідно до ч.3 ст.1269 ЦК України, заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не подавав, права на обов’язкову долю у спадковому майні не мав, із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса не звертався.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, (Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Спаське, вул.Козинця, 152, ІПН НОМЕР_1), до ОСОБА_2, (ІПН НОМЕР_2, м. Дніпро, вул.Робоча, 160/152), треті особи – Дніпровське міське управління юстиції, (м. Дніпро, вул.Старокозацька, 56), Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора,( м. Дніпро, вул.Шевченка, 57), про визначення частки померлої в спільному майні подружжя, визнання свідоцтва про право на спадщину в частині ? частини спадкового майна недійсним та визнання права власності в порядку спадкування на ? частину спадкового майна – відмовити.
Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Суддя Т.Ю. Єлісєєва
