Ухвала
Іменем України
30 січня 2018 р.
м. Київ
справа 465/4621/16-к
провадження № 51-172ск 17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув касаційну скаргу представника за довіреністю Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_4 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року в межах кримінального провадження про обвинувачення
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Верещиця Яворівського району Львівської області, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
Суть питання
За вироком Франківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2017 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що ставить 3 400 грн, з розстрочкою його виплати на підставі ч.3ст.53КК до 28 вересня 2017 року, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Постановлено стягнути на користь ОСОБА_6 : з Моторного транспортного страхового бюро України матеріальну шкоду 16629,40грн; з ОСОБА_5 моральну шкоду 30 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України було залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями представник Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_4 подав до касаційного суду касаційну скаргу, в якій просив змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині стягнення матеріальної шкоди з МТСБУ на користь ОСОБА_6 і постановити рішення, яким відмовити у задоволенні цивільного позову в цій частині.
Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 через її невідповідність вимогам ст. 427 КПК, було залишено без руху і надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Також скаржнику було роз`яснено, що в разі не усунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк така скарга повертається особі, яка її подала.
На виконання ухвали Верховного Суду, ОСОБА_4 повторно звернувся з касаційною скаргою.
Встановлені обставини та мотиви Суду
Кримінальним процесуальним кодексом визначено, що касаційна скарга повинна відповідати вимогам зазначеним в статті 427 КПК і вразі не додержання суб`єктом звернення цих вимог, суд касаційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 429 цього Кодексу постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначає недоліки і встановлює строк, необхідний для їх усунення.
Залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_4 без руху, Суд в ухвалі від 26 грудня 2017року, зазначив, що вона подана без додержання п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, згідно якого в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Суд звернув увагу представника МТСБУ на те, що відповідно до ст. 433КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, відсутність у ній обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, а тому посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при винесенні цих рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Окрім цього, Суд також зазначив, що викладені у касаційній скарзі представника вимоги до суду касаційної інстанції не відповідають змісту ст.436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повторно подану касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_4 указані в ухвалі касаційного суду від 26 грудня 2017 року недоліки не усунув, вимог ст.427КПК знову не дотримався.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Статтею 400 ЦПК визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аналогічні межі перегляду касаційним судом судових рішень у кримінальному провадженні закріплені в ст.433 КПК.
Однак, ОСОБА_4 в повторно поданій касаційній скарзі обґрунтовує необхідність скасування постановлених у кримінальному провадженні судових рішень в частині вирішення цивільного позову, серед іншого, тим, що вироком суду невірно, на його думку, встановлено суму майнової шкоди, крім того, частина стягнутої майнової шкоди не підтверджується будь-якими доказами.
Разом із тим, відповідно до ст. 433 КПК, ст. 400 ЦПК суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. На стадії касаційного розгляду Верховний суд може лише оцінити чи дотрималися суди нижчих інстанцій вимог процесуального законодавства при оцінці доказів.
Разом із тим, не погодившись із встановленими судами нижчих інстанцій обставинами, особа, що подає касаційну скаргу, знову не указує на те, які саме норми процесуального законодавства були порушені судами нижчих інстанцій при дослідженні доказів, їх оцінці тощо. Оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, відсутність у ній такого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, як уже зазначив Суд, однією з підстав залишення касаційної скарги ОСОБА_4 без руху, було не відповідність викладених в ній вимог змісту ст.436КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, оскільки в первинній касаційній скарзі ОСОБА_4 порушував питання про зміну постановлених у кримінальному проваджені судових рішень, в частині стягнення матеріальної шкоди з МТСБУ і постановлення касаційним судом нового рішення, щодо залишення без задоволення цивільного позову.
Відповідно до ст. 436 КПК, суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Однак не дивлячись на вказівки касаційного суду та чіткий зміст положень ст.436КПК, у повторно поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 виклав вимоги, які знову не узгоджуються з положеннями зазначеної норми процесуального закону. Так, у повторно поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду й призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, що суперечить вимогам кримінального процесуального кодексу, оскільки новий апеляційний розгляд призначається тільки у випадку скасування ухвали апеляційного суду, а в разі скасування окрім ухвали апеляційного суду ще й вироку суду першої інстанції новий розгляд призначається в суді першої інстанції.
Суд знову наголошує на тому, що відповідно до ст. 433 КПК він переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що представник МТСБУ ОСОБА_4 не усунув недоліки касаційної скарги, залишеної без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_4 з усіма доданими до неї матеріалами повернути останньому.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
