Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 645/6247/16-к
Провадження № 1-кп/638/556/18
12.03.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
з участю потерпілого ОСОБА_4
з участю обвинуваченого ОСОБА_5
з участю захисника ОСОБА_6
з участю обвинуваченого ОСОБА_7
з участю захисника ОСОБА_8
з участю обвинуваченого ОСОБА_9
з участю захисника ОСОБА_10
з участю обвинуваченого ОСОБА_11
з участю захисника ОСОБА_12
з участю обвинуваченого ОСОБА_13
з участю захисника ОСОБА_14
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання щодо можливості призначення судового розгляду кримінального провадження за обвинувальним актом №42016220000001061 від 05.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, №42012220090000017 від 12 грудня 2012 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, №42016220000001148 від 28 грудня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.01.2018 року у провадження судді ОСОБА_1 прийнято об`єднане кримінальне провадження за обвинувальним актом №42016220000001061 від 05.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, №42012220090000017 від 12 грудня 2012 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, №42016220000001148 від 28 грудня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, призначено підготовче судове засідання на 12 березня 2018 року о 11 годині 30 хвилин в приміщенні суду за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 52-в, зал судових засідань №5.
Прокурор прокуратури Харківської області ОСОБА_3 зазначив, що на підставі обвинувальних актів є можливість призначити судовий розгляд.
Потерпілий ОСОБА_4 також вважав за можливе призначити справу до судового розгляду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - ОСОБА_14 в судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, мотивуючи його тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки не містить зрозумілого та конкретного обвинувачення та правильної правової кваліфікації кримінального правопорушення. Зокрема, ОСОБА_13 повідомлено про підозру, згідно якої він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України (в ред. від 27.04.2004 року), а саме катування. В даній редакції дії, передбачені ч. 2 ст. 127 КК України караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. Згідно до п. 23 Закону /України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації відповідальності», у ч. 2 ст. 127 КК України (в ред. від 27.04.2004 року) були внесені зміни у її санкцію, а саме дії, передбачені ч. 2 ст. 127 КК України караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Пунктом 5 ч. 1 Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, у ч. 2 ст. 127 КК України (в ред. від 05.11.2009 року) були внесені зміни у її санкцію, а саме дії, передбачені ч. 2 ст. 127 КК України караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. Тобто в порушення ст. 5 КК України, що визначає дію закону в часі та норм ч. 5 ст. 291, ч. 5 ст. 277 КПК України, сторона обвинувачення невірно зазначила правову кваліфікацію діям ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 127 КК України (в ред. від 27.04.2004 року), оскільки вона всупереч вимогам ч. 4 ст. 5 КК України, посилює відповідальність обвинуваченого. Окрім того, обвинувальний акт відносно ОСОБА_13 не містить чіткого формулювання обвинувачення, а лише дзеркально відображає підозру, слідчим не наведені реальні ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, внаслідок чого пред`явлене обвинувачення є незрозуміле, що звужує можливості для захисту. Обвинувальні акти відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 сформовані аналогічним чином, фактично не розмежовано і не конкретизовано, які саме дії вчинені ОСОБА_13 , а які іншими співучасниками, а саме не конкретизовано, хто та яким чином наносив удари, механізм їх нанесення та роль кожного в описуваних подіях, не викладено в чому полягала попередня змова ОСОБА_13 з іншими особами на вчинення злочину та зміст домовленостей між ними. Не зазначені і точний час вчинення правопорушень, точні місця вчинення правопорушень. Просить суд клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав клопотання захисника, просив суд повернути акт прокурору для усунення виявлених недоліків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 ОСОБА_12 в судовому засіданні теж заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, обґрунтовуючи його тим, що в порушення статті 5 Кримінального кодексу України, що визначає дію закону у часі та норм ч. 5 ст. 291, ч. 5 ст. 277 КПК України, сторона обвинувачення невірно зазначила правову кваліфікацію діям ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 127 КК України (в ред. від 27.04.2004 року), оскільки вона всупереч вимогам ч. 4 ст. 5 КК України, посилює відповідальність обвинуваченого. За обвинувальним актом ОСОБА_11 обвинувачується за обставинами подій, які відбулись в період 5-6 травня 2004 року. При цьому, в редакції КК України зі змінами, внесеними Законом України №1666-VIII від 06.10.2016 року, яка діє на цей час, при наявності кваліфікуючої ознаки дій катування, кримінальна відповідальна відповідальність за ч. 2 ст. 365 КК України виключається за відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення. Окрім того, обвинувальний акт відносно ОСОБА_11 не містить чіткого формулювання обвинувачення, а лише дзеркально відображає підозру, слідчим не наведені реальні ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, внаслідок чого пред`явлене обвинувачення є незрозуміле, що звужує можливості для захисту, тому прокурором не виконані вимоги, викладені в п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Просить суд клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав клопотання захисника, просив суд повернути акт прокурору для усунення виявлених недоліків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_6 в судовому засіданні теж заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків. Внесене клопотання обґрунтовано тим, що закон України про кримінальну відповідальність за діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 змінювався декілька разів, тому в порушення статті 5 Кримінального кодексу України, що визначає дію закону у часі та норм ч. 5 ст. 291, ч. 5 ст. 277 КПК України, сторона обвинувачення невірно зазначила правову кваліфікацію діям ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 127 КК України (в ред. від 27.04.2004 року), оскільки вона всупереч вимогам ч. 4 ст. 5 КК України, посилює відповідальність обвинуваченого. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 не містить чіткого формулювання обвинувачення, а лише дзеркально відображає підозру, слідчим не наведені реальні ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, внаслідок чого пред`явлене обвинувачення є незрозуміле, що звужує можливості для захисту. Обвинувальні акти відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 сформовані аналогічним чином, фактично не розмежовано і не конкретизовано, які саме дії вчинені ОСОБА_5 , а які іншими співучасниками, а саме не конкретизовано, хто та яким чином наносив удари, механізм їх нанесення та роль кожного в описуваних подіях, не викладено в чому полягала попередня змова ОСОБА_5 з іншими особами на вчинення злочину та зміст домовленостей між ними. Обвинувальний акт підозрюваному та його захисникові був направлений поштою, а не вручений особисто під розписку, що не відповідає встановленому законом порядку. Просить суд клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника, просив суд повернути акт прокурору для усунення виявлених недоліків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 ОСОБА_10 в судовому засіданні теж заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, мотивуючи його тим, що в порушення статті 5 Кримінального кодексу України, що визначає дію закону у часі та норм ч. 5 ст. 291, ч. 5 ст. 277 КПК України, сторона обвинувачення невірно зазначила правову кваліфікацію діям ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 127 КК України (в ред. від 27.04.2004 року), оскільки вона всупереч вимогам ч. 4 ст. 5 КК України, посилює відповідальність обвинуваченого. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 не містить посилання на мотив вчинення кримінального правопорушення, що є обов`язковою умовою обвинувачення, не містить чіткого формулювання обвинувачення, а лише дзеркально відображає підозру, слідчим не наведені реальні ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, внаслідок чого пред`явлене обвинувачення є незрозуміле, що звужує можливості для захисту. Обвинувальні акти відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 сформовані аналогічним чином, фактично не розмежовано і не конкретизовано, які саме дії вчинені ОСОБА_5 , а які іншими співучасниками, а саме не конкретизовано, хто та яким чином наносив удари, механізм їх нанесення та роль кожного в описуваних подіях, не викладено в чому полягала попередня змова ОСОБА_5 з іншими особами на вчинення злочину та зміст домовленостей між ними. У обвинувальному акті не зазначено точний час вчинення правопорушень, а також вказані приблизні місця вчинення правопорушень. Просить суд клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав клопотання захисника, просив суд повернути акт прокурору для усунення виявлених недоліків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_8 підтримав клопотання захисників, також просив суд повернути акт прокурору для усунення виявлених недоліків з підстав, наведених захисниками.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника, просив суд повернути акт прокурору для усунення виявлених недоліків.
Сторона обвинувачення в особі прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , а також потерпілий ОСОБА_4 заперечували проти заявлених клопотань про повернення обвинувальних актів.
Суд, вислухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам статті 291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
При цьому слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, а згідно частини 1 статті 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.
Відповідно до частини 2 статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити : 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
Для суду обвинувальний акт є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК).
Згідно частини 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Формулювання обвинувачення повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, це подія злочину, форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої правопорушенням.
Пред`явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення. Таке право гарантується п. (а) ч. 3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого (підозрюваного). Недотримання цих принципів є неприпустимим.
Ознайомившись із обвинувальним актом №42016220000001061 від 05.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, обвинувальним актом №42012220090000017 від 12 грудня 2012 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, обвинувальним актом №42016220000001148 від 28 грудня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, суд приходить до висновку про те, що вони є ідентичними та однаковими за своїм змістом, при цьому жоден із актів, як вірно зазначено захисниками обвинувачених, не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення, як того вимагає пункт 5 частини 2 статті 391 КПК України. Зокрема обвинувачення не містить даних про об`єктивну сторону кримінального правопорушення, тобто зовнішню сторону злочину, яка характеризується суспільно небезпечним діянням, суспільно небезпечними наслідками, причинним зв`язком між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами та знаряддями вчинення злочину, а також не викладено в чому полягала попередня змова осіб на вчинення злочину та зміст домовленостей між ними.
Наявність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення є його обов`язковою складовою частиною, оскільки згідно частини 1 статті 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з`ясовуючи його прізвище, ім`я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, і повинен роз`яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
Формулювання обвинувачення є прерогативою сторони обвинувачення, тому суд, незважаючи на конкретність викладених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, не може перебирати на себе функції державного обвинувачення і самостійно формулювати обвинувачення особі, виходячи з викладення фактичних обставин кримінального правопорушення та кваліфікації дій особи.
Відповідно до вимог статті 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Порушення загальної засади кримінального судочинства щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є істотним, і в подальшому може бути однією з підстав для скасування майбутнього рішення суду.
Таким чином, суд, на підставі вищенаведених норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що формулювання обвинувачення повинно містити конкретне визначення об`єкту, об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочину, відомості про суб`єкт злочину та інші обов`язкові та другорядні кваліфікуючі ознаки складу злочину. Тільки конкретний, стислий опис діяння, у вчинені якого особа обвинувачується, а не підозрюється, викладений таким чином, щоб можливо було зрозуміти на чому ґрунтується твердження сторони обвинувачення про наявність в діянні обвинуваченої особи складу злочину, передбаченого диспозицією певної статті закону, яким встановлена кримінальна відповідальність, може свідчити про виконання припису закону про обов`язкове зазначення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, тобто формулювання твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Повне невиконання такого припису закону, або формулювання обвинувачення в інший спосіб, зокрема через викладення обставин, які прокурор вважає встановленими, кваліфікацію діяння на час повідомлення про підозру і таке інше не відповідає вимогам статті 7 КПК України, зокрема порушує принципи забезпечення доведеності вини; заборони двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; принципу диспозитивності.
Водночас твердження захисників про невірну правову кваліфікацію дій осіб, яким пред`явлено обвинувачення, не заслуговують на увагу, оскільки згідно приписів частини 1 статті 338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення.
Як вбачається із додатків до обвинувального акту №42016220000001061 від 05.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, стороною обвинувачення вживались заходи щодо виконання вимог частини 1 статті 293 КПК України, в частині вручення під розписку обвинувального акту ОСОБА_5 та його захиснику ОСОБА_6 шляхом направлення його поштовим засобом зв`язку, проте сам факт направлення не свідчить про факт отримання ними обвинувального акту, а тому твердження захисника заслуговує на увагу та свідчить про порушення стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії), п. 79). Крім того Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії, п. 34).
Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту статті 291 КПК України, а тому враховуючи викладене вище суд прийшов до висновку, що зазначені матеріали підлягають поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 314 КПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Повернути кримінальне провадження за обвинувальним актом №42016220000001061 від 05.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, №42012220090000017 від 12 грудня 2012 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, №42016220000001148 від 28 грудня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 127, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України прокурору прокуратури Харківської області ОСОБА_3 для усунення недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий:
