Справа № 308/390/15-ц
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17 квітня 2018 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого: Собослой Г.Г.,
суддів: Готра Т.Ю., Бисага Т.Ю.,
з участю секретаря: Терпай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2016 року у справі №308/390/15-ц (Головуючий: Лемак О.В.), -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 51 762 грн. 44 коп. та судові витрати по справі.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 07 квітня 2014 року позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі еквівалентній 3 097 доларів США, що становить 51 762 грн. 44 коп. і відповідач у нотаріальній конторі підписав зобов'язання про повернення цих коштів до 30 вересня 2014 року.
Відповідач до теперішнього часу борг не повернув, хоча позивач неодноразово звертався із проханням виконати зобов'язання і посилаючись на вказані обставини просив задовольнити позовні вимоги.
01 липня 2015 року ОСОБА_2 в особі адвоката ОСОБА_3 подав зустрічний позов, у якому просив визнати недійсним односторонній правочин, виражений у заяві від 07.04.2014 року підпис на якій посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №787 за період з моменту його вчинення до моменту відмови позивача за зустрічним позовом від цього правочину згідно із його заявою від 15.06.2015 року, підпис на якій посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №1486 та застосувати наслідки недійсності такого правочину.
Позовні вимоги мотивує тим, що зазначену ОСОБА_1 суму грошових коштів ОСОБА_2 раніше не отримував, а заяву від 07.04.2014 року підписав у нотаріуса тому, що заборгував 30 000 грн. за користування електроенергією - 16 000 грн. та за оренду 17 000 грн. у будівлі літнього маточника, що знаходиться у с.Сторожниця, Ужгородського району, де в нього розташоване належне йому сушильне обладнання, та така заява була обумовлена необхідністю утримувати ОСОБА_1 від відключення електропостачання у вказаній будівлі та від інших дій, які б привели до псування продукції та перешкоджали ОСОБА_2 виконувати зобов'язання перед його замовниками і 09.05.2014 року він сплатив 5 000 грн. у якості відшкодування заборгованості за спожиту електроенергію, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 на зворотній копії заяви від 07.04.2014 року.
Із посиланням на вимоги ст.ст.202, 213, 214, 215, 216, 229, 827 та 192 ЦК України просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів залишено без розгляду із підстав передбачених ст.207 ЦПК України, яка була чинна на час її постановлення, у зв'язку із повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки, і від нього не надійшла заява про розгляд справи у його відсутності (а.с.61).
Розгляд справи судом першої інстанції продовжений в межах позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2016 року зустрічний позов задоволено частково.
Односторонній правочин ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_1 вчинений 07.04.2014 року у виді заяви підпис на якій посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. (зареєстрованого в реєстрі за №787) визнано недійсним, як такий, що вчинений внаслідок помилки і збігу важких обставин.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 121 грн. 80 коп..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5 500 грн..
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави передбачені чинним законодавством для задоволення зустрічних позовних вимог відсутні. Суд у рішенні зазначив, що ОСОБА_2 грошові кошти від ОСОБА_1 взагалі не отримував, а заяву здійснив, що нібито заборгував кошти за користування електроенергією, в будівлі літнього маточника, який знаходиться в с.Сторожниця, Ужгородського району. В основі рішення міститься посилання на заяву, що ОСОБА_2 визначаючи борг перед ОСОБА_1 09.05.2014 року частково погасив борг у сумі 5 000 грн., про що свідчить наявний підпис на зворотній стороні копії заяви від 07.04.2015 року, яка залишилась у позивача за зустрічним позовом. Також у рішенні суду зазначено, що у заяві ОСОБА_2 від 07.04.2014 року не зазначена грошова валюта, у якій відповідно до змісту заяви має бути визначений еквівалент 3 097 доларів США і в обігу існує тільки грошова одиниця гривня на території України, а тому у зобов'язанні зазначено повернення грошових коштів у доларовому еквіваленті, що відповідно значить повернення коштів у гривнях по курсу долара США на день повернення боргу.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 на неодноразові виклики у судове засідання Апеляційного суду Закарпатської області не з'явилися, про час, місце розгляду справи повідомлялися і дана обставина у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутності.
Встановлено, що 07.04.2014 року ОСОБА_2 здійснив нотаріально посвідчену заяву про зобов'язання повернути ОСОБА_1 грошову суму коштів еквівалентну вартості 3 097 доларів США до 30.09.2014 року.
15 червня 2015 року ОСОБА_2 здійснив нотаріально посвідчену заяву в якій зазначив, що грошві кошти від ОСОБА_1 не отримував, а заява здійснена ним тому, що заборгував кошти за користування електроенергією в будівлі літнього маточника, який знаходиться в с.Сторожниця, Ужгородського району. У заяві також зазначено, що 09.05.2014 року ним частково погашена заборгованість у сумі 5 000 грн. і у відповідності до положень статті 214 ЦК України відмовляється від своєї раніше здійсненої заяви.
Згідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Суд першої інстанції встановив, що заяви вчинені ОСОБА_2 від 07.04.2014 року та від 15.06.2015 року, які нотаріально посвідчені не є договором позики, а є односторонніми правочинами, на які поширюється положення статей 202, 203, 213, 214, 215, 216 ЦК України.
У відповідності до положень статті 214 ЦК України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом і відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Так як, сторонами договір позики не укладався і ОСОБА_2 здійснив 15.06.2015 року нотаріально посвідчену заяву, якою відмовився від раніше здійсненого ним одностороннього правочину, що свідчить про припинення правовідношення за заявою від 07.04.2014 року.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 у своїх поясненнях підтвердив обставини, викладені ним у заяві від 15 червня 2015 року, що кошти від ОСОБА_1 не отримував у розмірі еквівалентному 3 097 доларів США та здійснив таку заяву тому, що заборгував за користування електроенергією в сумі 16 000 грн. в будівлі літнього маточника та за оренду самого маточника в сумі 17 000 грн., що знаходиться в с.Сторожниця, Ужгородського району, де в нього розташоване належне йому сушильне обладнання, та заява його була обумовлена необхідністю утримати ОСОБА_1 від відключення його електропостачання у вказаній будівлі та інших дій, які би привели до псування продукції та перешкоджали йому виконати зобов'язання перед своїми замовниками.
ОСОБА_1 не надано жодного доказу, які б свідчили про укладення із ОСОБА_2 договору позики та не спростовано доводів, викладених позивачем по зустрічному позову у своїй заяві від 15 червня 2015 року.
Враховуючи положення статей 215, 229, 233 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що здійснена ОСОБА_2 07.04.2014 року заява, як односторонній правочин підлягає визнанню недійсним, як такий, що обумовлений помилкою та вчинений ним у зв'язку зі збігом тяжкої обставини.
Судові витрати судом першої інстанції вирішено відповідно до ст.ст.79, 84, 88 ЦПК України (чинними на час постановлення судового рішення).
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області Г.Г. Собослой
