Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
ЄУН 311/917/15
Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю.В.
Пр. № 22-ц/778/1410/18
Суддя-доповідач Гончар М.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2018 року м. Запоріжжя
Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,
за участі секретаря Ващенко З.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 та ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2017 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про звернення стягнення
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_6, як позичальника за кредитним договором № ZPDNGА00002271 від 30 липня 2007 року, в якому просив стягнути з останнього заборгованість станом на 30.01.2015 року у розмірі 15627,53 доларів США, від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється (т.с. 1 а.с. 2-3, 21-23).
У подальшому Банк змінив предмет позову (т.с. 1 а.с. 75-79) та просив в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на квартиру загальною площею 66,50 м2, житловою площею 39.80 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №ZPDNGA00002271 від 30.07.2007 р.) Банком з укладанням від імені відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідачів із вказаної квартири.
В ході розгляду цієї справи ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач ОСОБА_6 і Банк у цій справі уточнив свої вимоги (т.с. 2 а.с. 54-57) до ОСОБА_2, як спадкоємця спадщини у вигляді 1/3 частини вищезазначеної квартири, яку остання прийняла на підставі ст. 1268 ч. 3 ЦК України шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, як майнових поручителів (іпотекодавців), по 1/3 частині вищезазначеної квартири кожний. Банк своєчасно 20.05.2016 року подав вимогу кредитора до спадкоємців позичальника нотаріусу, саме за вимогою Банку була заведена спадкова справа, спадкоємці до нотаріуса не звертались, та просив: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPDNGА00002271 від 30 липня 2007 року в розмірі 21221,73 доларів США, що за курсом 25,84 грн. за службовим розпорядженням НБУ від 13.03.2016 року станом на 13.03.2016 року складає 548369,50 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 7547,50 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 5470,04 доларів США, заборгованості з комісії за користування кредитом - 922,24 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 6262,18 доларів США, а також штрафи: 9,67 доларів США - фіксована частина, 1010,10 доларів США - процентна складова, - звернути стягнення на квартиру загальною площею 66.50 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZPDNGА00002271 від 30 липня 2007 року) Банком з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2017 року (т.с. 2 а.с. 233-237) у задоволенні позовних вимог Банку у цій справі відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, сторони у цій справі, окрім відповідача ОСОБА_5, подали апеляційні скарги.
Відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 (т. с. 2 а.с. 242-255) просила змінити мотивувальну частину рішення суду першої, шляхом виключення з рішення наступних даних: «При цьому, заперечення відповідача ОСОБА_2 інтереси якої представляє ОСОБА_3, щодо відсутності спадкоємців боржника ОСОБА_6 суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається з відомостей реєстратора виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 04.10.2016 року, за адресою місця проживання спадкодавця ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована його дружина ОСОБА_2 (т.2 а.с.10). Тому, посилання на показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, на підтвердження факту непроживання ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_6 в період часу з травня 2015 року по лютий 2017 року, є безпідставними, а покази вказаних свідків, які є зацікавленими у справі особами, є неналежними та недопустимими доказами у розумінні положень ст.ст. 58, 59 ЦПК України. Крім того, будь-яких судових рішень, які набрали законної сили та якими встановлено факт окремого проживання подружжя ОСОБА_6, представником відповідачів суду не надано та в судовому засіданні не доведено. Та оскільки відповідна заява до нотаріуса про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_2 подана не була, тому відповідно, ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.»
Доповнити мотивувальну частину оскажуємого рішення суду першої інстанції посиланням на ту обставину, що ОСОБА_2 фактично не проживала на час відкриття спадщини 13.03.2016 року зі спадкодавцем ОСОБА_6, а тому не є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 не має спадкоємців. Обовязки ОСОБА_2 та ОСОБА_5, як майнових поручителів за договором іпотеки № 2РПМОА00002271 від 30.07.2007 р. припинені на підставі статті 3 Закону України «Про іпотеку» та статті 608 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_6, за виконання зобов'язань якого вони поручалися.
Банк, як позивач у цій справі, у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 2-7) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Банку у цій справі задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.
05 лютого 2018 року зазначена справа із апеляційними скаргами надійшла до апеляційного суду.
В автоматизованому порядку у цій справі визначений склад колегії суддів апеляційного суду: головуючий суддя (суддя-доповідач Гончар М.С., судді Кочеткова І.В. та Маловічко С.В. (т.с. 3 а.с. 10).
З 15.12.2018 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, його нормами апеляційний суд має керуватись при апеляційному перегляді цієї справи.
Ухвалами апеляційного суду від 27 лютого 2018 року та від 07 березня 2018 року (т.с. 3 а.с. 21, 31) апеляційне провадження у цій справі за вищезазначеними апеляційними скаргами сторін відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 3 а.с. 29, 33) з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду, яка має постійний склад (в Апеляційному суді Запорізької області замість 71 судді за штатом фактично працює 20 суддів, з яких: 13 суддів - у судовій палаті з розгляду цивільних справ).
Банк і відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подали апеляційному суду відзиви на вищезазначені апеляційні скарги один одного (т.с. 3 а.с. 50-51, 56-65).
У судове засідання 19 квітня 2018 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (т.с. 3 а.с. 35-36, 44-49), у тому числі відповідач ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_3 (т.с. 3 а.с. 37), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч.5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення апеляційному суду не подавали.
В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника Банку за довіреністю (т.с. 2 а.с. 124) Ковалишкіна В.В. та представника відоповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за ордером (т.с. 3 а.с. 81-82) ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково з наступних підстав.
Так, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …
В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1268, 1279, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст.7, 10 - 11, 60 - 61, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із припинення майнової поруки (іпотеки) ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у зв'язку із смертю боржника ОСОБА_6, а також недоведеності позивачем вартості майна у вигляді 1/3 частини вищезазначеної квартири, прийнятого ОСОБА_2 у спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.
При перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (08 грудня 2017 року).
Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.
Суд у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушено судом першої інстанції норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Так, встановлено, що 30 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_6, як позичальником, був укладений кредитний договір № ZPDNGА00002271 на суму 13200,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та щомісяця в період сплати кредиту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, зі строком повернення до 28 липня 2017 року включно, шляхом сплати щомісячних платежів у сумі 190,62 долари США з 18 по 24 число кожного місяця (т.с. 1 а.с.10-12).
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 30 липня 2007 року між Банком та позичальником ОСОБА_6, відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: належну їм на праві спільної часткової власності трикімнатну квартиру загальною площею 66,50 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (т. с. 1 а.с.82-87).
Як вбачається з вищевказаного договору іпотеки (п.33 договору), - квартира АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат загальною площею 66,50 м2, житловою площею 39,8 м2 - належить на праві приватної спільної часткової власності в рівних долях по 1/3 частині кожному іпотекодавцю - ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області 21 травня 2004 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки становить - 75750,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються вищевказаним договором (копія т.с. 1 а.с. 86) та визнавались особами, які беруть участь у цій справі, у суді першої інстанції.
Під час судового розгляду даної цивільної справи, 13 березня 2016 року відповідач у цій справі ОСОБА_6 помер (свідоцтво про смерть, копія т. с. 1 а.с.228).
Правонаступником прав та обов'язків відповідача ОСОБА_6 у цій справі є його дружина - ОСОБА_2 (яка вже є відповідачем у цій справі, як поручитель), яка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6, який прийняв спадщину після смерті спадкодавця у вигляді 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 1268 ч. 3 ЦК України, що підтверджується тим, що зареєстрованим у встановленому законом порядку постійним місцем проживання ОСОБА_2 та спадкодавця ОСОБА_6 з 18.06.1984 року і по день смерті спадкодавця ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 була одна адреса: АДРЕСА_1 (відомості реєстратора виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області за вих.№19/240 від 04.10.2016 року, т.с. 2 а.с.10), а також відсутністю заяви ОСОБА_2 нотаріусу у 6-місячний строк з дня смерті спадкодавця ОСОБА_6 про відмову від цієї спадщини.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.2 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, ОСОБА_2 є власником 1/3 частини вищезазначеної квартири після смерті спадкодавця ОСОБА_6 з ІНФОРМАЦІЯ_1.
Неоформлення ОСОБА_2 свого права на вищезазначену спадщину у вигляді 1/3 частини вищезазначеної квартири після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_6 у встановленому законом порядку (неотримання відповідного свідоцтва у нотаріуса, інформація із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно а.с. 102-105, яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Банку) не може бути підставою для відмови у задоволенні вищезазначеного позову Банку у цій справі.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем ОСОБА_2 і представником останньої у матеріали цієї справи не надані.
Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2
Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, в силу вимог ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, відповідачем ОСОБА_2 та представником останньої апеляційному суду не надані.
Крім того, Законом України «Про іпотеку» передбачений перелік підстав, коли іпотека припиняється.
Смерть боржника ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 не могла бути і не є підставою для припинення іпотеки майнових поручителів - відповідачів у цій справі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо стягнення заборгованості, яка виникла за життя боржника ОСОБА_6
ОСОБА_2 не є новим боржником за вищезазначеним кредитним договором сторін, вона є лише спадкоємцем спадщини боржника ОСОБА_6, який також був іпотекодавцем 1/3 частини вищезазначеної квартири, та яка отримала всі права та обов'язки у тому числі іпотекодавця ОСОБА_6 та відповідає за борги боржника перед Банком в межах вартості цієї спадщини у вигляді 1/3 частини вищезазначеної квартири.
Оскільки, в силу вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна (ст. 23 ЗУ «Про іпотеку»).
Відсутність доказів вартості 1/3 частини вищезазначеної квартири (предмета іпотеки) саме на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, яку успадкувала відповідач ОСОБА_2, та яка прийняла у тому числі обов'язки спадкодавця ОСОБА_6, як іпотекодавця цієї частини квартири при вищевикладених обставинах, не могла бути підставою для відмови Банку у задоволенні його вищезазначеного позову у цій справі.
Відповідно до п. 33.4 вищезазначеного іпотечного договору від 30.07.2007 року, вартість предмета іпотеки (вищезазначеної квартири) була обумовлена сторонами у розмірі 75750,00 грн.
Відповідачі у цій справі та представник останніх не надали суду у матеріали цієї справи доказів того, що вартість предмету іпотеки є більшою, ніж сума заборгованості померлого позичальника за вищезазначеним кредитним договором, в рахунок погашення якої Банк просив у цій справі звернути стягнення.
Навпаки, на запитання апеляційного суду представник відповідачів у судовому засіданні зазначала, що вона погоджується із тим, що розмір заборгованості померлого позичальника за вищезазначеним кредитним договором у цій справі є більшим, ніж вартість вищезазначеної іпотечної квартири та зокрема 1/3 частини останньої.
При вищевикладених обставинах, Банк мав право на звернення стягнення на вищезазначену квартиру у вищезазначений спосіб, який передбачений іпотечним договором від 30.07.2007 року, укладеним між Банком, як іпотекодержателем, та іпотекодавцями ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, зокрема п. 27 (т.с. 1 а.с. 85).
Разом із тим, встановлено, що відповідачі у цій справі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_3 просили у цій справі застосувати позовну давність щодо стягнення вищезазначеної суми заборгованості, нарахованої Банком (заява а.с. 173-174).
А тому, з урахуванням вищезазначеної заяви відповідачів, а також вимог ст. 61 Конституції України, безпідставними є вимоги Банку у цій справі щодо звернення стягнення на вищезазначену квартиру в рахунок погашення заборгованості одночасно за пенею, яка знаходиться поза межами спеціального (однорічного) строку позовної давності, а також штрафів, які передбачені договором за одне й те саме порушення та є різновидами одного виду юридичної відповідальності - цивільної.
Решта суми заборгованості, заявлена Банком у цій справі, є такою, що заявлена в межах строків позовної давності, є доведеною Банком та обґрунтованою (розрахунок т.с. 2 а.с. 58-60, т.с. 2 а.с. 158-168 виписка по рахунку).
Правомірність вищезазначених кредитного та іпотечного договорів підтверджена рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 21 травня 2014 року в незмінній частині, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 02 жовтня 2014 року в іншій цивільній справі № 778/3227/14, залишеним без змін ухвалою ВССУ від 20 листопада 2014 року (т.с. 1 а.с. 51-57).
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
Зазначений розмір заборгованості відповідачами у цій справі належними, допустимими доказами не спростований.
Підстави для закриття провадження у цій справі, передбачені ЦПК України, відсутні.
Банк є належним позивачем у цій справі про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, враховуючи вимоги ст. ст. 20, 24 ЗУ «Про іпотеку» (відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної) і обставини наявності заставної від 30.07.2007 року (т.с. 1 а.с. 201) саме у ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», а також додаткової угоди від 25.04.2014 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ «Акцент - Банк» до договору факторингу № 1 від 01.11.2007 року (т.с. 1 а.с. 190-201), про які не було відомо та які були відсутні на час ухвалення рішення Апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2013 року в іншій цивільній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки в іншій спосіб № 22-ц/778/3263/13 за участю осіб, які беруть участь у цій справі.
Банк своєчасно з дотриманням вимог ст. 1281-1282 ЦК України у цій справі заявив свої вимоги до спадкоємця ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_6 (т.с. 2 а.с. 2-13), яка була відкрита 10.06.2016 року саме за претензією Банку, як кредитора, в порядку ст. 1281 ЦК України.
Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не є підставою для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, тому що заходи, передбачені ним, носять тимчасовий характер, та є підставою для відстрочки виконання рішення суду на стадії його виконання.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, і, навпаки, доводи апеляційної скарги Банку ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, але частково, рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
Звідси, апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 слід залишити без задоволення; апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково; рішення Василівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2017 року у цій справі слід скасувати; ухвалити у цій справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити частково; в рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за кредитним договором № ZPDNGА00002271 від 30 липня 2007 року в розмірі 16818,74 доларів США, що за курсом 25,84 грн. за службовим розпорядженням НБУ від 13.03.2016 року станом на 13.03.2016 року складає 434596,24 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 7547,50 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 5470,04 доларів США, заборгованості з комісії за користування кредитом - 922,24 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 74392,33 грн. (еквівалент 2878,96 доларів США), звернути стягнення на квартиру загальною площею 66.50 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; в решті позовних вимог слід відмовити.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі задоволення позову Банку у цій справі частково при вищевикладених обставинах, на користь Банку слід стягнути понесені останнім судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, пропорційно до суми задоволених позовних вимог Банку, з:
- ОСОБА_2 у розмірі 3623,14 грн. (розрахунок: 2523,60 грн. судовий збір за подачу позову до апеляційного суду + 4333,87 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги = 6857,47 грн.; задоволено вимог на суму 434596,24 грн. * 6857,47 грн. / заявлено вимог на суму 548369,50 грн. = 5434,71 грн./3 частини * 2 частини = 3623,14 грн.);
- ОСОБА_5 у розмірі 1811,57 грн. (розрахунок: 2523,60 грн. судовий збір за подачу позову до апеляційного суду + 4333,87 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги = 6857,47 грн.; задоволено вимог на суму 434596,24 грн. * 6857,47 грн. / заявлено вимог на суму 548369,50 грн. = 5434,71 грн./3 частини * 1 частину = 1811,57 грн.).
Керуючись ст. ст. 10 ч. 4, 58-61, 88, 213-214 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 12, 141, 368, 371 - 372, 374, 376, 381-384 п. п. 8, 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2017 року у цій справі скасувати.
Ухвалити у цій справі нове судове рішення.
Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за кредитним договором № ZPDNGА00002271 від 30 липня 2007 року в розмірі 16818,74 доларів США, що за курсом 25,84 грн. за службовим розпорядженням НБУ від 13.03.2016 року станом на 13.03.2016 року складає 434596,24 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 7547,50 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 5470,04 доларів США, заборгованості з комісії за користування кредитом - 922,24 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 74392,33 грн. (еквівалент 2878,96 доларів США), звернути стягнення на квартиру загальною площею 66.50 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 3623,14 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 1811,57 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення суду апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови у цій справі апеляційним судом складено 02.05.2018 року, оскільки у період з 28.04.2018 року по 01.05.2018 року включно мали місце вихідні та святкові дні.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Гончар М.С.
Кочеткова І.В.
Маловічко С.В.
