КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/2025/17
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі головуючого: судді Кармазиної Т.М.,
за участю секретаря - Сириці І.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Іванця Д.М., Погребняка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправними висновку, наказів, поновлення на службі та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним висновок про результати службового розслідування від 13.10.2017 та скасувати його, як незаконний;
- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №947 від 20.10.2017 "Про порушення службової дисципліни працівниками Кропивницького відділу поліції та покарання винних", яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №370 о/с від 24.10.2017 "По особовому складу", яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 25.10.2017;
- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що ОСОБА_1 з 27.10.2003 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 р. був прийнятий на службу до Національної поліції, однак наказом начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №947 від 20.10.2017 р. до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби та наказом начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №370 о/с від 24.10.2017 р. звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Також зазначає, що службове розслідування проведено з порушенням вимог ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС України, оскільки його не було повідомлено про початок службового розслідування та не надано змоги надати свої пояснення. Кім того, зауважує, що висновок службового розслідування складено та затверджено 13.10.2017 року, тоді як позивач з 10.10.2017 р. по 20.10.2017 р. включно перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ "Кіровоградський обласний кардіологічний диспансер". Вказує, що наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №947 від 20.10.2017 р., містить лише опис події, яка відбувалась у вересні 2017 року та обставини якої мають досліджуватись судом в рамках кримінального провадження. При цьому, стверджує, що оскаржуваний наказ, який винесений на підставі висновку про результати службового розслідування, проведеного відносно позивача ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження, однак жодний із наявних там документів не містить інформації, яка б свідчила про обізнаність ОСОБА_1 про існування обставин, які б зобов'язували вжити заходи передбачені ч.1 ст.24 ЗУ "Про запобігання корупції". При цьому, зазначає, що відповідно до наказу №576 від 31.08.2017 р. "Про відрядження працівників підрозділів ГУНП в області", позивач з 4 по 16 вересня 2017 р. був відряджений до Кіровоградського відділення НАВС для підвищення кваліфікації, тобто не був при виконанні службових обов'язків. Окрім того, звертає увагу на презумпцію невинуватості. Також представником позивача подано відповідь на відзив (т.1 а.с.166-171)
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (Т.1 а.с.65-71) та заперечення на відповідь на відзив (т.1 а.с.181-185) у відповідності до яких позовні вимоги ним не визнаються у повному обсязі, оскільки проведеним службовим розслідуванням встановлено, що позивач своїми діями дав підстави ОСОБА_5 вважати та стверджувати про те, що працівниками поліції стосовно нього вчиняються кримінальні правопорушення, що призвело до порушення ОСОБА_1 службової дисципліни. При цьому представник відповідача наголошував на тому, що ОСОБА_1 порушив вимоги Присяги працівника поліції, затвердженої ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", пункти 1, 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.68 Конституції України, ч.1 ст.24 Закону України "Про запобігання корупції", п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, ст.1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV, та листа ГУНП в Кіровоградській області від 30.08.2017 р. №1821/05/15-2017 "Про дотримання вимог антикорупційного законодавства" та допустив свідоме ігнорування вимог Національної поліції України та ГУНП в області щодо безумовного дотримання чинного законодавства і недопущення дій і вчинків, які можуть негативно вплинути на репутацію працівника поліції. Представник відповідача зазначив, що на виконання п.6.2.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ 19.09.2017 р. у позивача були відібрані письмові пояснення. Саме в даному поясненні ОСОБА_1 скористався нормами ст.63 Конституції України, про що зазначив особисто та вказав що відмовляється від пояснень. Даний факт також підтверджує, що позивачу було відомо про службове розслідування та підстави його проведення. Також представник відповідача звертає увагу на те, що службове розслідування проведене за фактом допущення дисциплінарного проступку, а не за фактом порушення кримінальної справи. Представник відповідача вказує, що з огляду на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 р. №901-VIII, до набрання чинності Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22.06.2006 р. №3460-IV, поширюється на поліцейських. Окрім того, представник відповідача зазначив, що перебування позивача на лікарняному не є перешкодою для видання наказу про дисциплінарне покарання останнього.
Ухвалою судді від 24.11.2017 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.12.2017 (т.1 а.с.2).
06.12.2017 задоволено клопотання представника відповідача, провадження у справі зупинене до 17.01.2018 із зобов'язанням відповідача виконати вимоги ухвали судді від 24.11.2017 (т.1 а.с.62).
Ухвалою від 17.01.2018 поновлено провадження у справі, та відповідно до норм КАС України в редакції від 03.10.2017, суд перейшов до розгляду справи у порядку загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 16 лютого 2018 та запропоновано сторонам подати додаткові докази та заяви по суті справи.
16.02.2018 частково задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків та у підготовчому засіданні оголошено перерву у зв'язку з наданням учасникам справи часу для подання додаткових доказів до 23.02.2018 (т.1 а.с.191).
23.02.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні на підставі клопотання представника відповідача для надання часу для встановлення місця проживання свідка (т.1 а.с.198).
01.03.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.03.2018 та зобов'язано надати до суду інформацію про місцезнаходження (перебування) та адреси місця проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідно до відомостей, які містяться в кримінальному провадженню №42017120000000205. Також направлено запити до УДМС в області з метою отримання відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.203).
Ухвалою від 19.03.2018 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 27.03.2018 (т.1 а.с.216-217).
Ухвалою від 27.03.2018 оголошено перерву у судовому засіданні та у зв'язку з неявкою свідків, до останніх застосовано привід (т.1 а.с.239).
Ухвалою від 12.04.2018 оголошено перерву у судовому засіданні та у зв'язку з неявкою свідків, невиконанням ухвали суду від 12.04.2018, до свідків повторно застосовано привід (т.1 а.с.246).
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представники відповідача заперечували проти задоволення позову.
Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до послужного списку позивача, він з 27.10.2003 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 р. по 25.10.2017 р. перебував на службі в Національній поліції України (т.1 а.с.34-41).
За період роботи працював на різних посадах, в тому числі з 23.01.2017 року по 25.10.2017 року на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції патрульної поліції Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 24.10.2017 року №370 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ( т.1 а.с.12).
Підставами для звільнення позивача зазначено: подання до звільнення, наказ ГУНП в Кіровоградській області від 20.10.2017 року №947, довідка Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області від 24.10.2017 року №13928/117-17.
Прийняттю оскаржуваних наказів про звільнення позивача передувало службове розслідування.
На підставі спецповідомлення від 14 та 15 вересня 2017 р. та наказу №734 від 14.09.2017 р. "Про призначення проведення службового розслідування" (т.1 а.с.74, 76-78), проведено службове розслідування за фактом затримання 13.09.2017 в порядку ст.208 КПК України старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області майора поліції ОСОБА_1 та оголошення йому про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.369-2 КК України (т.1 а.с.72).
В ході службового розслідування було встановлено, що 19.08.2017 р. прокуратурою Кіровоградської області внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.368 КК України за заявою ОСОБА_5 про вимагання у нього працівниками Кропивницького ВП ГУНП в області, за попередньою змовою з працівником Кропивницького міського відділу пробації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_6, грошових коштів у сумі 10000 грн. в якості неправомірної вигоди за вирішення питання про не вчинення ними дій, які входять до кола їх службових повноважень, а саме за не ініціювання застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення ОСОБА_5 і його співмешканкою, на їх думку неправомірних дій - розбою.
У вересні 2017 р. ОСОБА_6 при зустрічі зі своїм знайомим - колишнім піднаглядним ОСОБА_5, дізнався, що останній перебуває під слідством за скоєння злочину, передбаченого ст.125 КК України, а також про те, що йому загрожує можлива перекваліфікація його дій зі ст.125 КК України на більш тяжкий злочин - розбій та відповідно ініціювання клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і покарання у вигляді реального позбавлення волі. У зв'язку з цим, на прохання ОСОБА_5, ОСОБА_6 погодився посприяти у впливі на відповідних працівників правоохоронного органу про не перекваліфікацію дій, не ініціювання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та відповідно не призначення покарання без випробування, за винагороду.
У подальшому, з метою реалізації своїх обіцянок, ОСОБА_6 звернувшись до своїх знайомих працівників Кропивницького ВП ГУНП в області, зокрема до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Кропивницького ВП ГУНП в області майора поліції ОСОБА_1 та дізнавшись, що він за грошову винагороду може вирішити питання ОСОБА_5, по телефону та при особистих зустрічах з ОСОБА_5, повідомив останньому, що для впливу на працівників вказаного відділу поліції і для позитивного вирішення даного питання, останній має передати ОСОБА_6 за вплив на відповідних службових осіб, неправомірну вигоду у загальному розмірі 10000 гривень, на що ОСОБА_5 погодився.
13.09.2017 року ОСОБА_6, дізнавшись по телефону від ОСОБА_5 про зібрання ним повної суми неправомірної вигоди, повідомивши про це ОСОБА_1, який підтвердив свою готовність до продовження вчинення злочину, зустрівшись близько 11.20 з ОСОБА_5 одержав від останнього в якості неправомірної вигоди 10000 гривень. ОСОБА_6 відразу затримано на місці вчинення злочину працівниками УСБУ в Кіровоградській області з предметом неправомірної вигоди у кишені брюк.
Того ж дня, працівниками Кіровоградського управління ДВБ НПУ у приміщенні Кіровоградського відділення НАВС ОСОБА_1, де він відповідно до наказу ГУНП в області від 31.08.2017 №576 "Про організацію підвищенні кваліфікації та спеціалізації поліцейських ГУНП в області у 2017 році", у період з 04 по 16 вересня 2017 проходив підвищення кваліфікації, після завершення занять було запрошено до слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області для проведення слідчих дій. Після проведення допиту ОСОБА_1 у зв'язку з достатністю зібраних доказів у кримінальному провадженні, його було затримано у порядку ст.208 КПК України та поміщено до ІТТ №1 при ГУНП в області.
Вищевказані обставини зазначені у висновку про результати службового розслідування від 13.10.2017 р. (т.1 а.с.128-132).
Наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 20.10.2017 року №947 "Про порушення службової дисципліни працівниками Кропивницького ВП та покарання винних", за порушення вимог Присяги працівника поліції, затвердженої ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.68 Конституції України, ч.1 ст.24 Закону України "Про запобігання корупції", п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV, та листа ГУНП в Кіровоградській області від 30.08.2017 р. №1821/05/15-2017 "Про дотримання вимог антикорупційного законодавства", звільнено зі служби в поліції старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції патрульної поліції Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області майора поліції ОСОБА_1 (т.1 а.с.133-135).
Наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 24.10.2017 року №370 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ( т.1 а.с.12, 153).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII), Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону №580-VIII).
Згідно статті 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 60 Закону №580-VIII визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII установлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 р. №901-VIII передбачено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
У відповідності до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Види дисциплінарних стягнень наведені у статті 12 Дисциплінарного статуту.
Згідно зі ст.14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Так, порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. №230 (далі за текстом - Інструкція).
Відповідно до п.1.2 Інструкції, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Таким чином, метою проведення службового розслідування є вжиття заходів для всебічного встановлення обставин, які стали підставою для призначення такого службового розслідування та ступеня вини особи, якою вчинено дисциплінарний проступок.
Пунктом 2.1 Інструкції визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема: реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення (п.п.2.2.2, 2.2.3.п. 2 Інструкції).
Відповідно до п.2.6 Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Згідно з ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Пунктом 6.3 Інструкції встановлено, що особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
У позовній заяві позивач зазначив, що його не було повідомлено про початок службового розслідування та не надано можливості надати свої пояснення, чим порушено вимоги ст.14 Дисциплінарного статуту.
Як встановлено судом, під час проведення службового розслідування 19.09.2017 р. у ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення, згідно яких він скористався нормами ст.63 Конституції України, про що зазначив особисто та вказав що відмовляється від пояснень (т.1 а.с.79).
Окрім того, суд враховує, що законодавчо не встановлено обов'язок виконавця щодо письмового повідомлення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування про початок відповідного службового розслідування.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що під час службового розслідування у ОСОБА_1 відбиралися письмові пояснення, в зв'язку з чим він був обізнаний про проведення службового розслідування, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшла підтвердження позиція сторони позивача про порушення під час проведення службового розслідування вимог ст.14 Дисциплінарного статуту.
Оскаржуючи висновок службового розслідування від 13 жовтня 2017 року позивач наполягає на тому, що такий висновок є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
При цьому п.п.1, 2 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Тобто рішеннями суб'єкта владних повноважень є нормативно-правові акти чи індивідуальні акти.
Відповідно до п.5.3 Інструкції завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.
Водночас, з огляду на зміст п.8.1 Інструкції, висновок службового розслідування є підсумковим документом службового розслідування.
Пунктом 5.4 Інструкції передбачено, що якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно з ч.3 ст.59 Закону №580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до ч.1 ст.4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.
Таким чином, висновок службового розслідування не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не породжує прав та обов'язків для позивача при проходженні ним публічної служби, а лише надає право суб'єкту владних повноважень реалізувати відповідні повноваження шляхом прийняття наказу, який за своєю правовою природою є рішенням з питань проходження служби в поліції.
Отже, оскарженню в судовому порядку підлягає саме рішення, прийняте за результатами службового розслідування, тобто наказ щодо накладення дисциплінарного стягнення.
За таких умов позовна вимога про визнання протиправним висновку про результати службового розслідування від 13.10.2017 та скасування його як незаконного, задоволенню не підлягає.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №947 від 20.10.2017 "Про порушення службової дисципліни працівниками Кропивницького відділу поліції та покарання винних" та наказу начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №370 о/с від 24.10.2017 "По особовому складу", яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 25.10.2017 року, суд зазначає наступне.
Представник позивача наголошував на тому, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення не доведена, а тому обставини, які стали підставою для пред'явлення ОСОБА_1 підозри не можуть бути підставою кримінальної та дисциплінарної відповідальності. При цьому представник позивача наголошував, що відповідно до Закону №580-VIII передбачена підстава для звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з ч.1, 2 ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Таким чином, за вчинене протиправне діяння поліцейський може бути притягнутий до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності, при цьому за одне діяння особа може притягуватися до різних видів відповідальності, що узгоджується зі змістом ч.1 ст.61 Конституції України, ч.1 ст.19 Закону №580-VIII та ч.1, 2 ст.5 Дисциплінарного статуту.
Як встановлено в судовому засіданні, як на час звільнення позивача зі служби так і на час розгляду даної справи винуватість ОСОБА_1 в одержанні неправомірної вигоди в кримінальному порядку не доведена.
Аналізуючи доводи відповідача щодо правомірності винесення спірного наказу про звільнення, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як зазначено в наказі відповідача №947 від 20.10.2017 року підставою для застосування до позивача такого дисциплінарного стягнення як звільнення було порушення останнім вимог Присяги працівника поліції, затвердженої ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", п.1,3 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.68 Конституції України, ч.1 ст.24 Закону України "Про запобігання корупції", п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, ст.1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV, та листа ГУНП в Кіровоградській області від 30.08.2017 р. №1821/05/15-2017 "Про дотримання вимог антикорупційного законодавства".
Крім того, як вбачається з оскаржуваного наказу, який винесено на підставі висновку про результати службового розслідування, проведеного відносно ОСОБА_1, він ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження №42017120000000205, однак жодний із наявних документів не містить інформації яка б свідчила про обізнаність ОСОБА_1 про існування обставин, які б зобов'язували вжити заходи передбачені ч.1 ст.24 Закону України "Про запобігання корупції".
Так, в судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_7 - старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНП в області, член комісії з проведення службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни, показав, що позивачу було повідомлено, що відносно нього проводиться службове розслідування, та останній відмовився надавати пояснення у відповідності до ст.63 Конституції України. Також вказував, що під час службового розслідування було встановлено, що своїми діями позивач скомпрометував звання працівника поліції, порушив Присягу працівника поліції, правила етичної поведінки поліцейських, а також те, що усі факти свідчили про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни. Крім того, вказав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рамках службового розслідування опитано не було.
Свідок ОСОБА_8 - начальник ВІОС УКЗ ГУНП в області, голова комісії з проведення службового розслідування, показав, що від чергової частини стало відомо про вчинення позивачем кримінального правопорушення. У зв'язку з чим ним було організовано проведення службового розслідування. Вказував, що підставою службового розслідування став факт затримання ОСОБА_1 та повідомлення йому про підозру. В чому виразились дії позивача щодо порушення службової дисципліни не вказав, лише зазначив, що ОСОБА_1 було порушено Присяга працівника поліції, закони України, та неповідомлення безпосередньому керівнику про злочин, вчинений іншою особою.
Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, суд зазначає, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.
Вирішення питання кримінального судочинства про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.
Так, відповідно до ч.1 ст.17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Отже, лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено певні діяння можуть бути використані відповідачем при наданні оцінки протиправності вчинку, скоєного позивачем.
Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватись в обґрунтування скоєння позивачем даного проступку.
Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Суд наголошує на тому, що на час розгляду даної справи судом не винесено обвинувального вироку у відношенні позивача, тобто позивач до кримінальної відповідальності ще не притягнутий.
Згідно з ч.1 ст.3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тому суд врахував, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
В судовому засіданні представник відповідача наголошував, що позивач звільнений за порушення Присяги працівника поліції, ст.68 Конституції України, ч.1 ст.24 Закону України "Про запобігання корупції", Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, внаслідок вчинення дій, які порочать звання поліцейського та можуть викликати сумніви у його неупередженості та незалежності, а також у чесності та непідкупності органів поліції та є несумісним з подальшим перебуванням на службі в поліції.
Беручи до уваги обставини, які трактовані відповідачем як такі, що свідчать про неправомірну поведінку позивача, суд вважає передчасним притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, оскільки зазначені дії, вчинені ОСОБА_1 не дають достеменних підстав вважати, що позивачем не дотримано вимог законів, загальноприйнятих норм моралі та поведінки, а потребують надання їм належної оцінки при винесенні судом вироку у відповідній кримінальній справі, тобто доведення або недоведення вини позивача у скоєнні даного проступку.
До того ж, суд не погоджується із відповідачем щодо кваліфікування вищенаведених обставин вчинком, що порочить звання працівника поліції, так як поняття проступок, який порочить працівника поліції за своєю суттю є етико-правовими категоріями, і це дії (або бездіяльність), які суперечать правилам етичної поведінки поліцейських та дають реальну і достатню підставу вважати, що обов'язок поліцейського чесно, неупереджено та незалежно виконувати свої професійні обов'язки порушено, а так само скоєно дії, що тягнуть за собою стійку негативну думку про моральне обличчя працівника поліції.
Дисциплінарним статутом передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Так, суд звертає увагу, що звільнення за порушення Присяги може мати місце тоді, коли поліцейський скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Припинення служби за порушення Присяги застосовується у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої особи вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.
Така позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 21 травня 2013 року (№ 21-403а12) та від 04.06.2013 року, а відповідно до ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Так, в оскаржуваному наказі зазначено, що ОСОБА_1 порушено п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських.
Згідно п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських", затверджених наказом МВС №1179 від 09.11.2016, (далі за текстом - Правила №1179) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Зважаючи на викладені правила, суд вважає, що наказ про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті вчиненого порушення, наявність вини в діях чи бездіяльності працівника, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Також, при накладенні дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано того, за час роботи як в органах внутрішніх справ так і в поліції позивач зарекомендував себе позитивно, як сумлінний, чесний, дисциплінований співробітник (а.с.т.1 а.с.172). Крім того, за сумлінне ставлення до роботи має нагородження (т.1 а.с.173-177).
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту скоєння ОСОБА_1 вчинку, що порочить його як працівника поліції, у зв'язку з чим спірні накази про звільнення позивача прийнято відповідачем всупереч нормам діючого законодавства, та вважає за необхідне поновити позивача на службі в поліції.
Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно п.24 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991р. №114 (далі-Положення) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до п.2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Із пункту 5 зазначеного Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 р. за №669/28799 (далі Наказ №2600, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Згідно п.9 р.І Наказу №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ Наказу №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Згідно довідки про заробітну плату позивача, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 332,85 грн. (т.1 а.с.60).
Період вимушеного прогулу позивача склав календарних 185 днів (з 25.10.2017 року по 27.04.2017 року включно).
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача - за період з 25.10.2017 року по 27.04.2017 року включно становить 61577,25 грн. (332,85 грн. х 185 днів).
Згідно ч.1 ст.371 КАС України, негайно, зокрема, виконуються рішення суду про, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
В зв'язку з цим рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів відділу превенції патрульної поліції Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнень за один місяць у розмірі 10152 грн. належить звернути до негайного виконання.
Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 293, 295-297, 371 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709) про визнання протиправними висновку, наказів, поновлення на службі та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №947 від 20.10.2017 "Про порушення службової дисципліни працівниками Кропивницького ВП та покарання винних".
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №370 о/с від 24.10.2017 "По особовому складу", яким старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів відділу превенції патрульної поліції Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 25 жовтня 2017 року.
Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів відділу превенції патрульної поліції Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з 25 жовтня 2017 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 40108709) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 25.10.2017 року по 27.04.2018 року включно в розмірі 61577,25 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів відділу превенції патрульної поліції Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10152 грн. звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено - 05.05.2018.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина
