Справа № 761/30025/16-ц
Провадження № 2/761/2450/2018
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого : судді - Притули Н.Г.
при секретарях: Лукянчук А.О., Припутневич В.І., Кривошия Н.В.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації,-
В С Т А Н О В И В:
22 серпня 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до керівника політичної партії «Громадсько-політичний рух ОСОБА_3» про захист честі, гідності та ділової репутації.
В позовних вимогах з врахуванням заяви від 14.02.2018 року позивач просив: визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача та принижує його честь, гідність інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 через інтерв'ю, яке опубліковане ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:15 в Інтернет-виданні «Гордон», а саме його висловлювання «в январе 2015 года были объявлены в розыск и соратники ОСОБА_7 по Партии регионов - нардепы ОСОБА_4 и ОСОБА_5. Именно они в парламенте Украины ошалело готовили аннексию Крыма и бредили «Донецкой республикой» еще с 2004 года»; зобов'язати ОСОБА_3 протягом 10 робочих днів з часу набрання рішенням законної сили спростувати вказану інформацію через опублікування в Інтернет виданні «Гордон» вказавши, що інформація «в январе 2015 года были объявлены в розыск и соратники ОСОБА_7 по Партии регионов - нардепы ОСОБА_4 и ОСОБА_5. Именно они в парламенте Украины ошалело готовили аннексию Крыма и бредили «Донецкой республикой» еще с 2004 года» є недостовірною, такою, що порушує особисті немайнові права позивача та принижує його честь та гідність, що встановлено судовим рішенням.
Вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:15 в Інтернет-виданні «Гордон» на сайті htpp:ІНФОРМАЦІЯ_3 було опубліковано статтю під назвою «ОСОБА_3: У власти есть все шансы посадить ОСОБА_7, опираясь на фактаж, собранный в 2014 году» в якій зазначено: «Экс-глава СБУ также добавил, что в январе 2015 года были объявлены в розыск и соратники ОСОБА_7 по Партии регионов - нардепы ОСОБА_4 и ОСОБА_5. «Именно они в парламенте Украины ошалело готовили аннексию Крыма и бредили «Донецкой республикой» еще с 2004 года», - заявил ОСОБА_3.
Позивач вважає що відповідач у своєму інтерв'ю поширив недостовірну інформацію про нього. Вказане інтерв'ю на час звернення до суду з позовом розміщене на трьох сайтах, тому інформація є в загальному доступі та проглядається значною кількістю читачів та висловлювання відповідача збурили хвилю обговорення в соцмережах, що порушує право позивача на повагу до гідності, честі та ділової репутації.
Також позивач зазначає, що інформація, викладена ОСОБА_3 носить характер фактичного твердження та є негативною інформацією в якій стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства, вчинення ним протиправних дій.
На думку позивача розповсюджена інформація заплямувала його честь, гідність та ділову репутацію так як він будував свою політичну кар'єру виходячи з інтересів всіх громадян країни, представляючи та захищаючи інтереси громадян Донецької області, як громадян єдиної України. Позивач покладав багато зусиль на розбудову територіального самоврядування в межах єдиної, неподільної, сильної України. Перебуваючи на всіх посадах позивач відстоював принцип унітарності держави, рівності всіх прав громадян. Жодних дій які зазначив відповідач в інтерв'ю не було вчинено та будучи народним депутатом засуджував сепаратизм і будь-який прояв військової агресії, боровся за демократію і єдність своєї країни.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та просили задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судових засіданнях не визнав заявлений позов та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що позивачем не доведено факту поширення інформації відповідачем та ознайомлення із наданими матеріалами певного кола осіб. У наданих позивачем матеріалах зазначено лише можливе прізвище та ім'я позивача та не зазначено по-батькові та будь-яких ідентифікуючих даних, таких як «народний депутат України». Відповідач двічі обіймав посаду голови Служби безпеки України, володіє інформацією про результати оперативно-службової діяльності спецслужби та надає характеристику (оцінку) подій в нашій країні у зв'язку з грубим порушенням Російською Федерацією міждержавних договорів і норм міжнародного права. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у розшуку органів СБ України, його повідомлено про підозру. 14.11.2014 року Головним слідчим управлінням СБ України було розпочате кримінальне провадження №22014000000000511 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.3 ст.161 КК України у фабулі якої зазначено про дії ОСОБА_2 в період з лютого 2014 року, які спрямовані на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Крім того, позивач не доводить що поширена інформація порушує його особисті немайнові права так як позивач обіймав посаду народного депутата України та є публічною особою, а тому відповідно до Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 871-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Представник зазначає, що відповідач поширюючи публічно інформацію про позивача, використовує виключно інформацію, отриману в результаті оперативно-службової діяльності Служби безпеки України в період, коли він був її головою та поширювана інформація про позивача стосується суті кримінального провадження, а не вини позивача та не має на меті порушення його прав. Представник відповідача вважає, що оскаржена інформація є оціночним судженням.
Ухвалою суду від 12.11.2016 року було задоволено заяву позивача про забезпечення доказів та зобов'язано Інтернет видання «Гордон», що знаходиться за адресою: 04071, м.Київ, вул. Введенська, 26 протягом семи днів з дня отримання даної ухвали надати до суду статистичну інформацію щодо кількості переглядів інтерв'ю, ОСОБА_3, яка опублікована ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:15 в Інтернет-виданні «Гордон».
Також судом було розглянуто заяву сторони позивача про забезпечення доказів шляхом допиту свідка ОСОБА_6 та ухвалою від 30.11.2017 року в задоволенні заяви відмовлено.
Під час слухання справи суд визнавав явку сторін в судове засідання обов'язковою, проте сторони особисто в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши представників позивача та представника відповідача, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У відповідності з ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
За статтею 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно з положеннями статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Закон України «Про інформацію» визначає, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що в статті під назвою «ОСОБА_3: У власти есть все шансы посадить ОСОБА_7, опираясь на фактаж, собранный в 2014 году», яка розміщена в мережі Інтернет за адресою htpp:ІНФОРМАЦІЯ_3 було оприлюднено відомості, стосовно нього, які на його думку порушують його честь та гідність, а саме: Экс-глава СБУ также добавил, что в январе 2015 года были объявлены в розыск соратники ОСОБА_7 по Партии регионов - нардепы ОСОБА_4 и ОСОБА_5. «Именно они в парламенте Украины ошалело готовили аннексию Крыма и бредили «Донецкой республикой» еще с 2004 года», - заявил ОСОБА_3.
На ухвалу суду про забезпечення доказів замість Інтернет видання «Гордон», ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра» повідомило суд, що компанія не є автором оскаржуваного матеріалу ні в цілому, ні його окремих фрагментів; не є власником (володільцем) доменного імені «інтернет видання «Гордон» і не має жодних прав на нього; вони не впливають на створення і поширення контенту (змісту) веб сайту, який фігурує в справі та за адресою за якою надійшла ухвала ніколи не розміщувалась редакція та/або посадові особи «інтернет видання «Гордон».
Крім того з матеріалів справи вбачається, що аналогічна стаття розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10:11 на сайті anticor.com.ua; ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12:53 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4
Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Так, позивач зазначає, що відомості, які він просить визнати такими, що не відповідають дійсності ганьблять його честь та гідність, були поширені шляхом розміщення інтерв'ю ОСОБА_3
Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував, що його довіритель дійсно озвучив текст, який викладено в позовній заяві, оскільки він дає велику кількість інтерв'ю та не може пам'ятати, що повідомляв, а першоджерело (особа, якій надавалось інтерв'ю) з'ясована позивачем не була.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У відповідності з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1 роз'яснив, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
В той же час представник відповідача в судовому засіданні наголошував, що оспорювана інформація є оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Представник відповідача зазначив, що з тексту не можна ідентифікувати особу про кого зазначено в статті, зокрема позивача.
Згідно ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (ч.1 ст.28 ЦК України).
Проте з тексту статті зрозуміло, що мова йде саме про народного депутата ОСОБА_2, який входив до партії Регіонів.
Крім того, як вбачається з листа Головного слідчого управління Служби безпеки України №6/12452 від 18.06.2015 року, Головним слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №220140000000005112 від 14.11.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених, ч.2 ст.110 та ч.3 ст.161 КК України. 23.02.2015 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.161 КК України та оголошено його розшук. 26.03.2015 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва надано дозвіл на затримання ОСОБА_2 з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З витягу з Єдиного державного реєстру кримінальних проваджень вбачається, що кримінальне провадження №22014000000000511 розпочате по факту: у період з лютого 2014 року народний депутат України ОСОБА_2, будучи представником влади вчиняє умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України та 08.05.2014 року народний депутат України ОСОБА_2 виступаючи у м.Донецьку на мітингу присвяченому перемозі у Великій вітчизняній війні, здійснив публічну промову в якій закликав до боротьби з органами державної влади України та особами, які підтримують діючу владу, таким чином вчинив умисні дії, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі.
Представником позивача в судовому засіданні не спростовано наявність зазначеного кримінального провадження в Головному слідчому управлінні Служби безпеки України.
Отже, провівши системний аналіз діючого законодавства України, взявши до уваги відповідну судову практику та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, вивчивши пояснення та заперечення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновків, що в ході судового розгляду не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме в поширенні інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У цьому конкретному випадку у розпорядженні суду немає даних про те, що фактично метою інтерв'ю ОСОБА_3 було поширення недостовірної інформації щодо позивача, приниження честі, гідності та ділової репутації його. У даному інтерв'ю він зазначив про обставини, щодо яких наявна інформація у СБ України, а саме в кримінальному провадженні №22014000000000511.
Під час слухання справи представники позивача не встановили власника веб-сайту на якому розміщена стаття, хоча суд неодноразово оголошував перерву для з'ясування такої інформації. Також не було встановлено судом хто є автором інформаційного матеріалу.
Крім того, варто зауважити, що стороною позивача не надано суду доказів, що інформація в інтерв'ю поширена самим відповідачем та внаслідок поширення зазначених в позовній заяві відомостей, позивачу завдана шкода відповідним особистим немайновим благам.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 201, 277, 280, 297 ЦК України; ст. 9 Закону України "Про інформацію"; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -
вирішив:
Відмовити в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутаціїв повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2018 року
Суддя: Н.Г.Притула
